Легенда про взаiмопоніманіе У дальоком захолустном Заколбасьє жыла одна мама. У нєї була маленькая дєвочка. І звалі її почті шо также як і свєкровь Чайковського - Петр Ілліч Мауглі. За полчаса до Нового года у ніх закончілась закуска. Мама дуже любіла дочку. І шоб вона не подохла з голоду, послала її у страшный лєс за макаронамі. У центрє того страшного лєса стояло сільпо. І от ідет Мауглі, ідет, цєлых двє трамвайных остановкі прошла і… заблуділась. Прошла іщо квартал і відіт: єй навстречу помпєзно їдет ведмєдь на самоходе. Он тоже заблуділся, потому шо тоже єхал в сільпо. За опілкамі для мєсного цірка. Обрадовалася Мауглі, подошла к ведмєдю і сказала: "Мы с тобой одной крові - следовательна, дай закуріть". Перепугался косолапый і врєзався у тєлєграфный свєтофор. З тєх пор на Чукотськом полуостровє появіліся автокастрофы, злыє вєдмєді і дуже добрая традіція - кормленіе косолапых свежемороженнымі геологамі.