Cередньовічний Тернопіль

Влітку 1540 року на високому березі річки Серет розпочалося будівництво Тернопільської фортеці. Будуючи замок, польські офіційні кола розглядали його, як важливий оборонний рубіж держави на сході, оскільки на відрізку між Теребовлею і Буськом фактично не було міцних укріплень. Тернопіль з середини XVI стліття став великою військовою заставою, яка оберігала землі краю від нападів турків і татар. Спорудження замку і оборонних укріплень навколо нього проходили дуже швидко і основні роботи були завершені за 8 років. Тернопільський оборонний комплекс, за оцінками польських історіографів, став одним з найміцніших у державі. Місто з заходу захищав став, від стау з північної сторони тягнулася “велика фоса“ ( великий рів ), яка проходила в районі сьогоднішньої вулиці Шевченка. Де закінчувалася ця софа, невідомо. Згадки про неї містяться в аналах єзуїтської колегії в зв’язку з будівництвом у 1824 – 26 роках в Тернополі гімназії. Гімназію збудували на місці засипаного рову. В результаті осідання грунту будинок в деяких місцях завалився. Поза ровом тягнувся довкола міста оборонний вал, який був насипаний із землі. За свідченням німецького мандрівника Ульріха Вердума, який відвідав Тернопіль у 1671 році, поверх земляного валу стояли високі дубові палі. Це укріплення проходило вздовж сьогоднішнього бульвару Тараса Шевченка ( західна сторона ) ы до церкви Різдва Христового, а звідти на південний схід в напрямку будівлі Синагоги, котра знаходилась на заболоченій місцевості ( в районі сучасної вулиці Танцорова ). Панораму середньовічного Тернополя допомагає відтворити грамота короля Сигизмунда Августа від 6 липня 1566 року, де вказано, що Христофор Тарнавський зміцнив укріплення Тернополя - “підніс вище мури”.

У XVI – XVII ст. в Тернопіль можна було в’їхати тільки через дві брами: одна була розташована зі сходу, друга – з заходу. Із східного боку на перехресті вулиць Каменецької ( нині вул. Зацерковна ), яку ще назвали головним трактом, близько церкви Різдва Христового і вулиці Руської знаходилась кам’яна брама з великою вежею. Із західного боку на Львівському тракті, стояла друга брама. Вона була кам’яною і розташовувалася біля самої Воздвиженської церкви. На відрізку міської оборонної лінії між східною і західною брамами з південної сторони стояла Шевска вежа. Вежа захищала місто від ворогів і була одночасно місцем праці цеху шевців. Від ставу між Воздвиженською церквою і замком знаходилась Кушнірська вежа. Від неї до замку йшла мурована стіна. Під вежею знаходились підземні сховища, які тягнулись аж до самої фортеці. До речі, коли будувались дороги в районі площі Шевченка, підземні сховища засипались. У щорічнику наукового товариства тернопільської інтелігенції, який виданий у місті майже сто років тому, зазначено, що відомості про брами і вежі міста збереглись в народних переказах.

Місця, де вони стояли, жителі Тернополя називали “брамами” або “брамками”, а якщо там стояв будинок, то називали його “дім на брамі”. А селяни з навколишніх сіл згадували колись могутній вигляд оборонних в пісні “Ой, не видно Тернополя, тільки брами”.

Найбільш укріпленим об’єктом у місті був, звичайно замок. Незважаючи на загальні міські укріплення, він був ще обмурований окремо. З південного боку замок захищали висока і товста стіна, зі сторони річки стояла, висока кам’яна стіна. З півпівночі фортецю захищав цей самий вал, що і місто, однак уздовж цієї лінії замку на валу були поставлені подвійні ряди зубового частоколу. Із східного – між містом і замком провели великий рів. Місто з’єднувалося із замком перекидним мостом, який у випадку небезпеки можна було підняти. Шлях до замку проходив через вхідну браму, в якій знаходились подвійні ворота. Не один раз міські фортифікаційні спорудиставали місцем захисту для городян в часи нападу турків і татар. Уже в 1544 році на Тернопіль напали татарию Міщани, солдати невеликого гарнізону фортеці, селяни навколишніх сіл під керівництвом Бернарда Тремвіча, Івана Гербурта, Олександра і Прокопа Сонявських стримувалинатиск ворога. На допомогу їм із Сандомира Ян Тарнавський привів військо і турки відступили. Важкі впробування випали місту в 1575 році. В результаті цього Тернопіль був пограбований, велику кількість його жителів забрано в ясир. Вороги стали під містом табором і знищили навколишні села.

До кінця XVI ст. татари ще раз у 1589 році стояли під стінами Тернополя. Вирішальна битва відбулася біля села Баворів. Татарські загони зазнали поразки, і їх було вигнано з території Поділля. Неоднаразово протистояли тернопільські стіни татарському натиску і в XVII ст. В ході загарбання Поділля турецько – татарськими військами був зруйнований і Тернопіль.

Востаннє татари напали на місто в 1694 році. Часті напади турецько – татарських загонів підірвали економіку міста, воно зазнало значних матеріальних і людських втрат.Та завдяки важкій праці міщан і селян Тернопіль знову і знову піднімався з руїн.

Хочу додому!