Левандівка

Між вулицями Городоцькою та Сяйво є невелика площа Фабрична, названа так 1929 року. Забудова площі: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна.

Вулицю Сяйво з Городоцькою з’єднує вулиця Кузневича, названа так 1993 року на честь українського скульптора Григорія Кузневича (1871-1936). Від 1917-го вона називалася Мейська, від 1936-го – Новаковського, за часів німецької окупації – Ярослав Мудриґассе, від 1946 року – 8 Березня. У будівлі №2 від повоєнних часів міститься 3-тя міська пожежна команда. Під №14 за часів СРСР був дзеркальний цех. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років.

Городоцьку з Повітряною з’єднує вулиця Сяйво, названа так 1963 року. Частина вулиці від 1929-го називалася Грюнвальдська на честь Грюнвальдської битви 1410 року, від 1928 року – Міська, в часи німецької окупації – Вестрінґ ІІ, інша частина від 1930-го називалася Білогорська бічна, від 1938-го – Кулаковського на честь загиблого учасника українсько-польської війни 1918-1919 років, у 1950-1981 рр. – Кленова. За польських часів на місці теперішньої адреси №14 стояв костел Матері Божої Неустанної Помочі. 1960-го будівлю костелу знесли. 21 вересня 1991 року на цьому місці відбулося освячення й закладення першого каменя під споруду нової православної церкви Покрови Пресвятої Богородиці, будівництво якої завершили 1996-го. Під №16 за радянських часів була їдальня керамічного заводу. У будинку №99 за Польщі була змішана загальноосвітня семирічна школа, від 1950-х містилася залізнична школа №4 і вечірня школа робітничої молоді №23, зараз тут середня школа №65. Триповерхову прибудову школи звели в 1960-х. У двоповерховій будівлі 1950-х під №18 від 1950-х була залізнична школа №5, зараз тут середня школа №67. Забудова вулиці: класицизм, польський конструктивізм 1930-х і радянський 1960-1980-х.

Від вулиці Сяйво до західної межі міста перпендикулярно відгалужується вулиця Рудненська, названа так 1992 року. Від 1874-го називалася Білогорська дорога, від 1916-го – Білогорська вулиця, бо простягалася до села Білогорща, від 1925 року мала назву Косцюшки, від 1944-го – знову Білогорська. Забудова вулиці: здебільшого промислова радянського періоду, також одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна забудова. Від Рудненської відгалужується невелика вулиця Гайова, названа так 1934 року. Вулиця має здебільшого одноповерхову садибну забудову повоєнного та нового часу. Паралельно до Гайової пролягає вулиця Чагарникова, названа так 1946 року. Від 1871-го мала назву Загайник, від 1925-го – Лісна. Забудова: здебільшого одноповерхова садибна довоєнного часу, нові одно- та двоповерхові будівлі.

Паралельно до Рудненської йде вулиця Кондратюка, названа так 1963 року на честь українського вченого в галузі космічної техніки Юрія Кондратюка (1900-1942). Від 1926-го вона називалася Косцюшка бічна, від 1933-го – Фільварочна, від 1946-го – Дворова. Забудова вулиці: одноповерхова садибна 1960-2000-х років. Паралельно до Кондратюка пролягає вулиця Самарська, яку назвали так 1993 року, до того вона називалася Районна бічна. Забудова: одноповерхова садибна 1960-2000-х років. Перпендикулярно від Рудненської на північ пролягає вулиця Орельська, названа так 1993 року. Від 1924-го мала назву Гловацького на честь соратника Костюшка в польському повстанні 1794 року Бартоша Гловацького, від 1936-го – Воєводська, від 1945-го – Районна. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна.

Паралельно до Орельської простягається вулиця Темницьких, названа так 1993 року на честь галицьких громадсько-політичний діячів братів Володимира (1879-1938) й Омеляна (1882-1918) Темницьких. Від 1924-го називалася Пястів на честь першої династії польських князів і королів (IX-XIV століття), від 1933-го була частиною вулиці Доробок. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова. Перпендикулярно до Широкої йде вулиця Планерна, названа так 1936 року. Від 1928-го називалася Шевченка бічна. Забудова: одно- та двоповерхова садибна. Паралельно до Планерної пролягає вулиця Ангарна, названа так 1936 року. Від 1931-го називалася Барська. Забудова: одно- та двоповерхова садибна 1950-2000-х років.

Широку з Рудненською з’єднує вулиця Гніздовського, названа так 1993 року на честь українського художника та скульптора ХХ століття Якова Гніздовського. Від 1977-го називалася Жданова на честь радянського партійного діяча, від 1988-го – Левандівська. Забудова вулиці: 5-9-поверхова 1970-х років.

Перпендикулярно до Гніздовського йде вулиця Сластіона, названа так 1993 року на честь українського художника й етнографа Опанаса Сластіона (1855-1933). Від 1958-го називалася Низинна бічна. Забудова: двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна. Калнишевського зі Сластіона сполучає вулиця Низинна, названа так 1950 року. Від 1929-го вона мала назву Шевченка бічна, від 1930-го – Нова, від 1931-го – Багниста. Будинок №11 – одноповерховий житловий барак 1950-х років. Будинки №№19, 21, 23, 25 – двоповерхові житлові бараки 1950-х. Забудова вулиці: двоповерхова барачна 1950-х, дев’ятиповерхова житлова 1970-х. Повітряну зі Сластіона з’єднує вулиця Вигода, названа так 1933 року. Будинки №42, 44, 46 – двоповерхові житлові бараки 1950-х років. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, двоповерхова житлова забудова 1950-х, п’ятиповерхова житлова забудова кінця 1960-х, одно- та двоповерхова забудова 2000-х років.

Паралельно до вулиці Вигоди простягається вулиця Пілотів, названа так 1936 року. Від 1928-го називалася Замойського на честь польського політичного та військового діяча Яна Замойського (1542-1605). Будинки №5 та №7 – барачна житлова забудова початку 1950-х. №9 – одноповерхова лазня 1950-х років. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, одно- та двоповерхова забудова 2000-х років. Паралельно до вулиці Вигоди йде вулиця Доробок, названа так 1933 року. Від 1924-го мала назву Пястів. За польських часів адресу №14 мала фабрика газованої води Фрідмана, зараз цю адресу має одноповерховий житловий будинок. Забудова вулиці: одно- та двоповерхова садибна 1930-1960-х, 5-14-поверхова 1980-х, одно- та двоповерхова 2000-х років. Перпендикулярно до Широкої простягається тупикова вулиця Олешківська, названа так 1993 року. Від 1925-го мала назву Каштелянська, від 1936-го – Старостинська, від 1944-го – Громадянська. Забудова: одноповерхова садибна.

Паралельно до Олешківської йде вулиця Дідушка, названа так 1993 року на честь українського військового діяча, одного з організаторів легіону Українських Січових Стрільців Василя Дідушка. Від 1925-го називалася Замкнена, від 1936-го – Комісарська. Забудова вулиці: одноповерхова садибна, будинки №3 та №8 дерев’яні. Паралельно до Дідушка – вулиця Невелика, названа так 1950 року. Від 1931-го мала назву Гетьманська, від 1936-го – Підкоморська. Забудова: одноповерхова садибна.

Ілько Лемко

(Продовження – в наступному четверговому числі “Газети”)