Бахчисарай - Ханський Палац

Бахчисарайський Палац був не єдиною ханською резиденцією. У Криму існувало ще п'ять т.зв. малих ханських палаців - старий палац Девлет-Сарай, палаци Улакли-Сарай, Алма-Сарай, Качи-Сарай, Сюйрень-Сарай. Однак це були радше позаміські маєтки ханського роду, а головним місцем перебування кримських государів завжди залишався Бахчисарай.

Протягом тих двох із половиною сторіч, коли Хансарай був резиденцією глави Кримської держави, його зовнішній вигляд зазнавав був істотних змін. Нелегко з певністю відновити ту послідовність змін, на скуток котрої склався той вигляд Хансараю, що ми його бачимо нині. Майже за кожного нового правителя в Палаці з'являлися нові споруди, проводилися ремонти. Кримські хани ставили собі пам'ятники на віки у вигляді палацевих будівель, деякі з котрих можна бачити в Бахчисараї й сьогодні.

 Ми вже були розповідали про Сахиба I Ґерая, пам'ятником котрому є сам Бахчисарай. За Девлета I Ґерая (чи трохи пізніш) у Палаці з'явилося перше ханське дюрбе, за Ісляма III Ґерая - друге дюрбе й зала зборів, за Багадира I Ґерая - ще одне приміщення для офіційних авдієнцій. Каплан I Ґерай увічнив пам'ять про себе через спорудження Золотого фонтана. Селямет II Ґерай звів альтанку, названу його ім'ям. Його ж ім'я несуть багато споруд Палацу (зокрема, Великий Ханський мечет), відновлених ним після пожежі, що мало не знищила Палац під час російського вторгнення 1736 р. Арслан Ґерай побудував поруч із Ханським мечетом медресе. Крим Ґерай звів чудове дюрбе Діляри-бікеч, "Фонтан сліз" та пишно оздобив внутрішні покої Палацу. Як писав турецький мандрівник 17 ст., "Кожна будівля зведена кимось із падишахів (тобто ханів)". Ханський Палац - справжній літопис роду Ґераїв, з котрих багато хто додав власного внеску до величної пишноти родової резиденції.

Палац у першій половині 17 ст.

З бігом часу змінювалися архітектурні й орнаментальні стилі: лаконічна орнаментика розписів 17 ст. із зображеннями грон винограду та імітацією мармуру вийшла з моди, а її місце в 18 ст. заступили вишукані рослинні композиції в стилі "кримського рококо"; замість урочистих кам'яних будівель, характерних для 16 ст., у 18 ст. у Палаці почали будувати легкі "кійоскові" споруди. Цей список можна продовжувати: уважне мистецтвознавче дослідження Палацу може дати досить ясну схему чергування стилів у кримськотатарському архітектурному мистецтві. 
Останній кримський хан Шагін Ґерай, котрий увійшов до кримської історії як великий авантюрист, що в результаті погубив власну країну, мав намір перенести кримську столицю з Бахчисарая до Кефе (нині Теодосія). Він навіть почав був будівельні роботи на новому місці, але, втративши у 1783 р. владу, не встиг реалізувати свого плану. 

За імперського періоду Палац перебував у віданні МВС. Тут знаходився поліцейський чин, що за наявності листа від ґубернатора дозволяв поважним гостям оглядати колишню ханську резиденцію. Час від часу Палац відвідували російські цісарі й члени цісарської родини - природно, що через це Палац становив "режимний об'єкт" і доступ туди був відкритий не кожному. Винятком стали роки Кримської війни 1854-55 р., коли тут розмістився шпиталь.

Після петербурзької Лютневої революції з'явилося чимало тих хто бажав привласнити унікальну пам'ятку - проте, на щастя, знайшлися люди (художник Усеїн Боданінський), що спромоглися переконати Тимчасовий Уряд у необхідності влаштування тут музею. Завдяки Боданінському Палац із тих часів та понині є музейним закладом.

Той вигляд, що його Хансарай має нині, у своїх головних рисах склався в 18 в., коли орнаментальне і будівельне мистецтво Кримського ханату досягло висот досконалості. 

Палац - рідкісна й маєстатна пам'ятка архітектурного мистецтва, проте сьогодні перед нами саме тінь колишньої величі. Пожежа, влаштована без найменшої воєнної потреби російським фельдмаршалом Мініхом, що продерся в 1736 р. до Бахчисарая, не принесла Палацу такої шкоди, як "реставрації" 19 століття. Рани мініховського погрому були загоєні Селяметом II Ґераєм та іншими ханами, що по двох десятиліттях повернули Палацу його колишній вигляд ба навіть зробили його модерновішим і розкішнішим. Проте численні ремонти, що мали місце після російської анексії Криму в 1783 р., мало чого принесли Палацу окрім шкоди. 

Бахчисарай у першій половині 19 ст.

Історія цих ремонтів бере початок у 1787 р., коли Палац готували до приїзду до Бахчисарая Єкатерини II. Зазвичай і в майбутньому "ремонти" передували прийомам у Палаці колейного коронованого гостя. Роботи провадилися випадковими особами, а коли за справу бралися професіонали - вони мало цікавилися традиціями місцевої архітектури, виконуючи ремонт Палацу за стандартними шаблонами. У результаті внутрішні покої Хансарая перероблювалися на "європейський" кшталт у найгіршому варіянті провінційного несмаку; вишукані розписи ханських художників замальовувалися фантазіями відставних унтер-офіцерів, що бралися за пензлі (адже таких "митців" було найдешевше найняти). Старі будівлі, замість ремонту, попросту зносили. Таким чином у 1820-х рр. архітектор Колодин знищив три з чотирьох будинків Гарему, Зимовий палац, великий лазневий комплекс та багато інших цінних споруд.

Царі гнівалися на викривлення екзотичного вигляду Палацу, ревізори виявляли нестачі в кошторисах - але допомогти скаліченій пам'ятці це, звичайно, вже не могло. У тому ж самому керунку йшли ремісники від реставрації аж до 1930-х рр. Досить сказати, що за минулі два сторіччя площа палацевого комплексу зменшилася з 18 до 4 га. 

Науково обґрунтовані роботи почалися допіру в 1960-х рр. Завдяки їм загальний вигляд Хансарая став набагато ближчим до первісного, ніж ще 20-30 років тому. У 2003 р. в Палаці розпочалася нова серія ремонтно-реставраційних робіт, виконавці яких під ретельним науковим контролем намагаються по крупицях відновити ориґінальний та неповторний вигляд ханської резиденції.