У п'ятницю стали відомі деталі, в чому конкретно Генпрокуратура звинувачує Тимошенко. Газета "2000" не пошкодувала шість (!) повних шпальт своєї площі, щоб оприлюднити текст подання Піскуна до Верховної Ради про притягнення до кримінальної відповідальності та арешт лідера БЮТ.
Історія виявилася цікавішою, ніж видається на перший погляд. Облишмо питання, чому газета без коментарів, немов виступ Кучми, друкує величезний шестишпальтовий матеріал (до речі, вартість шпальти реклами в "2000" коштує 2250 доларів США).
Набагато цікавіше інше: яким чином до газети потрапило подання, яке ще не було роздано народним депутатам та існує в кількості, ну, можливо, 10 екземплярів? Невелике розслідування УП вказує, що підозрювати у поширенні документу слід або саму Генеральну прокуратуру, або адміністрацію президента, яка має достатній досвід у подібних питаннях.
Відразу варто зазначити, що представник прес-служби ГПУ заявила УП: "природно", Генпрокуратура не санкціонувала публікацію в "2000" і не знає, яким чином текст подання міг потрапити до газети.
В самій редакції "2000" УП повідомили, що текст подання на Юлію Тимошенко був узятий… з Інтернету. "Взяли саме звідти, не з Генеральної прокуратури і не з Верховної Ради", - сказав головний редактор газети Сергій Кічігін.
Він також зазначив, що перед публікацією газета пересвідчилася в автентичності розміщеного в Інтернеті документу. При цьому Кічігін не уточнив, де саме відбулося порівняння справжнього тексту з вивішеним на сайті. Адресу самої Інтернет-сторінки редактор "2000" назвати не зміг.
Щоб зрозуміти обґрунтованість припущень УП, слід знати трохи передісторії. 27 серпня на електронну адресу одного впливового видання, яке ми не уповноважені називати, прийшов той самий текст подання на Тимошенко, який "2000" оприлюднила цієї п'ятниці, 6 вересня. Надіслано його було з анонімного ящика на Mail.ru, і, відповідно, своє життя файл закінчив у "корзині".
У тому, що тексти ідентичні, легко пересвідчитися шляхом звірки, що УП зробила у п'ятницю. Вміщений на сайті "2000" документ співпадає з тим, який був отриманий нашими колегами електронною поштою, не тільки за змістом, але й за деякими характерними деталями верстки.
Наприклад, і там, і там в одному й тому ж реченні число "30" (тридцять) надруковано не власне як "30", а як "ЗО", тобто дві букви, "З" та "О". Крім того, в обох текстах у тих же місцях можна помітити різні лапки: « та “. Є однакові опечатки: "Тимошепко" замість "Тимошенко", "Назаренко" замість "Лазаренко".
Неможливо довести, де газета "2000" отримала подання: чи його "злили" прямо з Генеральної прокуратури, чи взяли з міфічної невідомої Інтернет-сторінки. Однак очевидно, що санкціонували появу документа ті люди, які були причетні до його підготовки. І ось чому:
У тому варіанті подання, який наші колеги отримали електронною поштою, і який, відповідно, зараз оприлюднений у "2000", не стоїть дата направлення до Верховної Ради. Тобто цей текст фактично є варіантом, який був роздрукований та покладений на підпис Піскуну. У кого цей файл зберігався в комп'ютері – секретарки Піскуна чи слідчого – це непринципово. Установа одна й та ж – Генеральна прокуратура.
Є ще один аргумент, який вказує на причетність владних органів до анонімного розміщення подання на Тимошенко в Інтернеті. Аналізуймо: станом на 27 серпня цей документ тримали в руках дуже мало людей.
Він був у Тимошенко, але для неї, як зрозуміло з тексту подання, оприлюднення було дуже недоречним.
Він був у Литвина, який розписав його на голову комітету з питань регламенту Верховної Ради Валентина Матвєєва. Але уявити, що спікер або депутат-комуніст замислили послати його з анонімного ящика, досить складно. Литвин мало того, що політично пасивний, він є спікером без політичної опори в сесійній залі і тому шукає підтримки серед усіх депутатів. Крім того, Тимошенко ніколи не була персональним ворогом Литвина. Матвєєву ж це взагалі ні до чого. Якщо ж шукати за принципом "кому вигідно?", то логіка приведе прямо до офісу Святослава Піскуна чи Віктора Медведчука - ще двох людей, які мали доступ до документу.
Влада напряму зацікавлена у появі тексту подання на Тимошенко в якомусь із ЗМІ. В інформаційних війнах є такий термін – "відмити" інформацію, тобто оприлюднити її з тим, щоб у рамках пропагандистської чи контрпропагандистської кампанії посилатися на це джерело. Про технологію ще рік тому тодішня керівниця російського Фонду ефективної політики Марина Литвинович розповідала на семінарі в Києві.
У випадку протистояння Тимошенко-Генпрокуратура справу зроблено. Що ж, дивімося недільні випуски "інформаційно-аналітичних" телепередач?
