Стравінський Ігор Федорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
І́гор Фе́дорович Страві́нський (*5 червня (17 червня) 1882, Оранієнбаум, нині місто Ломоносов Ленінградської області, Росія — †6 квітня 1971, Нью-Йорк, поховано у Венеції) — композитор та диригент українського походження [1][2]. Син співака Федора Гнатовича Стравінського.
Зміст |
[ред.] Біографія
Рід Стравінських походить з Волині.[1]. Батько композитора, Федір Стравінський родом з Чернігівської губернії, навчався в Ніжинському ліцеї, дебютував у Києві 1873 року, а з 1876 співав у Маріїнському театрі.
[ред.] В Російській імперії
Ігор Стравінський народився в Оранієнбаумі поблизу Санкт-Петербурга. З дитячих років вчився грі на фортепіано у А. П. Снеткової і Л. А. Кашперової. У 1900—05 займався на юридичному факультеті Петербурзького університету. У 1903-08 брав уроки композиції у М. А. Римського-Корсакова, якого називав своїм духовним батьком. 1905 оженився на своїй двоюрідній сестрі Катерині Носенко, з якою мав двох синів (1907, 1910) та двох дочок (1908, 1913).
1909 на прем'єрі «Феєрверку» познайомився з імпресаріо С. П. Дягілєвим. Пізніше на його замовлення написав ряд балетів, що були поставлені у «Російських сезонах» в Парижі, зокрема «Жар-птиця» (1910), «Петрушка» (1911), «Весна священна» (1913), що принесли композиторові світову славу.
[ред.] За кордоном
З 1910 довго жив за кордоном. Через хворобу дружини з 1914 оселився у Швейцарії, а після вибуху першої світової війни вже не повертався на батьківщину протягом більш ніж 50 років. У Швейцарії значною прем'єрою Стравінського стала «Історія солдата», поставлена під орудою Ернста Ансерме.
З 1920 року жив у Франції, де співпрацював з виробником механічних піаніно Pleyel, зробив для цього інструменту ряд перекладень власних творів. 1934 прийняв французьке громадянство.
З 1939 — в США (з 1945 — американське громадянство). Вів широку концертну діяльність (диригував переважно власними творами, виступав і як піаніст). У 1962 відбулися авторські концерти в Москві і Ленінграді.
[ред.] Стилістика
Творчість Стравінського вирізняється образно-стилістичною різноманітністю, проте підпорядкованою в кожен творчий період своїй стрижньовій тенденції.
У т.з. російський період (1908 — початок 20-х рр.), найкращими творами якого є балети «Жар-птиця», «Петрушка», «Весна священна», хореографічні сцени «Весілля» (1917, остаточний варіант 1923), Стравінській виявляв особливу цікавість до якнайдавнішого і сучаснішого йому російському фольклору, до ритуальних і обрядових образів, до балагану, лубка. У ці роки формуються принципи музичної естетики Стравінського, пов'язані з «театром уявлення», закладаються основні елементи музичної мови — «поспівковий» тематизм, вільний метроритм, остинатність, варіантний розвиток і т. д.
У наступний, т.з. неокласицистський період (до початку 1950-х рр.) на зміну російській тематиці прийшла антична міфологія, істотне місце зайняли біблійські тексти. Стравінській звертався до різних стильових моделей, освоюючи прийоми і засоби європейської музики бароко (опера-ораторія «Цар Едип», 1927), техніку старовинного поліфонічного мистецтва («Симфонія псалмів» для хору і оркестру, 1930) і ін. Названі твори, а також балет із співом «Пульчинелла» (на теми Дж. Б. Перголезі, 1920), балети «Поцілунок феї» (1928), «Орфей» (1947), 2-а і 3-а симфонії (1940, 1945), опера «Пригоди гульвіси» (1951) — не стільки високі зразки стилізації, скільки яскраві оригінальні твори (використовуючи різні історико-стилістичні моделі, композитор відповідно до своїх індивідуальних якостей створює сучасні по звучанню твори).
Пізній період творчості (з середини 1950-х рр.) характеризується переважанням релігійної тематики («Священний спів», 1956; «Заупокійні співи», 1966, і ін.), посиленням ролі вокального початку (слова), вільним використанням додекафонної техніки (проте в рамках властивого Стравінському тонального мислення). При всій стилістичній контрастності творчість Стравінського відрізняється єдністю, обумовленою його російським корінням і наявністю стійких елементів, що виявляються в творах різних років. Стравінській належить до провідних новаторів 20 століття. Він одним з перших відкрив нові музично-структурні елементи у фольклорі, асимілював деякі сучасні інтонації (наприклад, джазові), вніс багато нового в метроритмічну організацію, оркестровку, трактування жанрів. Кращі твори Стравінського істотно збагатили світову культуру і справили вплив на розвиток музики 20 ст.
За своє творче життя І.Стравинський віддав належне захопленню неокласицизмом, авангардистською музикою, але врешті-решт прийшов до духовної. Переломною для нього стала «Меса» (1948). 1956 завершені «Священні піснеспіви», 1966 — «Заупокійні піснеспіви».
[ред.] Стравінський і Україна
Для сучасної української музичної спільноти актуальними є дослідження духовних зв'язків Ігоря Стравінського з українською культурою. Значну частину своїх творів Стравінський писав на українській землі, а їхні джерела знаходив в українському фольклорі. Райським куточком для своєї творчості І.Стравінський називав містечко Устилуг поблизу Володимира-Волинського. Він приїжджав сюди до родини, а після одруження 1906 року Ігор Стравінський розробив проект, за яким на околиці Устилуга був побудований його власний дім. Щоліта з 1907 до початку Першої світової війни композитор писав свої твори в Устилузі. В Устилузі І.Стравінський написав перший твір — фантазію для оркестру «Феєрверк», якому присвятив півтори місяці напруженої праці. Загалом же в Устилузі він працював над 17 творами, серед яких «Жар-птиця», «Петрушка» і широко відома «Весна священна».
У 1994 році у Луцьку вперше було проведено міжнародний фестиваль «Стравінський та Україна», у програмі якого були концерти, а також наукова конференція, на якій чи не вперше в Україні розглядалося питання духовного зв'язку Ігоря Стравінського із українською культурою. У 2005 було проведено другий, а в 2006 — третій міжнародний фестиваль. У червні 2010 року в Луцьку та Устилузі проходив уже VII музичний фестиваль "Стравінський та Україна".
У 1990 році в м. Устилуг Волинської області відкрито перший у світі музей видатного композитора.
[ред.] Список творів
[ред.] Балети
| Жар-Птиця | для симфонічного оркестру | 1910 |
| Петрушка | для симфонічного оркестру | 1911 |
| Весна священна | для симфонічного оркестру | 1913 |
| Соловей | для голосу-соло, хору та оркестру | 1914 |
| Байка про Півня, Лисицю, Кота та Барана |
для 4 солістів та камерного оркестру | 1916 |
| Історія солдата | для камерного оркестру та три розповідача | 1918 |
| Пульчинела | для камерного оркестру та солістів | 1920 |
| Свадебка | для 4 фортепіано, ударних, хору і солістів | 1923 |
| Аполон Мусагет | для струнного оркестру | 1928 |
| Поцілунок Феї | для симфонічного оркестру | 1928 |
| Персефона | для симфонічного оркестру | 1933 |
| Гра в карти | для симфонічного оркестру | 1936 |
| Балетні сцени | для симфонічного оркестру | 1944 |
| Орфей | для камерного оркестру | 1947 |
| Аґон | для камерного оркестру | 1957 |
[ред.] Опери
| Соловей | 1914 |
| Байка (див. Балети) | 1916 |
| Мавра | 1922 |
| Цар Едип | 1927 |
| Персефона для чтеця, солістів, камерного оркестру | 1933 |
| Babel | 1944 |
| Пригоди гульвіса (рос. похождения повесы) | 1951 |
| Всесвітній потоп | 1962 |
[ред.] Оркестрові твори
| Симфонія Мі-бемоль мажор | для симф. оркестру | 1907 |
| Фантастичне скерцо | для симф. оркестру | 1908 |
| Феєрверк | для симф. оркестру | 1908 |
| Пісня солов'я | для симф. оркестру | 1917 |
| 4 етюди | для симф. оркестру | 1918 |
| Симфонія для духових | 1920 | |
| Сюїта з балету «Пульчинела» | для симф. оркестру | 1920 |
| Сюїта № 1 для камерного оркестру | 1921 | |
| Сюїта № 2 для камерного оркестру | 1925 | |
| Концерт для фортепіано та духових | 1923-24/1950 | |
| Капрічіо для фортепіано з оркестром | 1929/1949 | |
| Концерт для скрипки з оркестром in D | 1931 | |
| Сюїта з балету «Поцілунок Феї», | для симф. оркестру | 1934 |
| Прелюдія для джаз-бенду | 1937 | |
| Концерт in Es «Dumbarton Oaks» | для камерного оркестру | 1938 |
| Симфонія in C | для симф. оркестру | 1940 |
| Полька для циркового слона | для симф. оркестру | 1942 |
| Danses Concertantes | для камерного оркестру | 1942 |
| 4 норвезькі настрої | для симф. оркестру | 1942 |
| Ода | для симф. оркестру | 1943 |
| Scherzo à la Russe для оркестру | версія для Paul Whiteman's band) | 1944, |
| Симфонія в трьох частинах | для симф. оркестру | 1945 |
| «Ебонітовий» концерт | для кларнету і джаз-бенду | 1945 |
| Концерт in D | для струнного оркестру | 1946 |
| Танго | для камерного оркестру | 1940/1953 |
| Greeting Prelude | для симф. оркестру | 1955 |
| «Movements» для фортепіано з оркестром | 1958/1959 | |
| 8 інструментальних мініатюр для 15 виконавців | 1963, оркестровка Les Cinq Doigts) | |
| Варіації пам'яті Aldous Huxley | для симф. оркестру | 1963/1964 |
[ред.] Фортепіанні твори
| Тарантела | 1898 |
| Скерцо | 1902 |
| Соната фа-дієз мінор | 1903-4 |
| 4 етюди Op.7 | 1908 |
| Весна священна, переклад для двох ф-но | 1913 |
| Вальс квітів, для двох ф-но | 1914 |
| Trois pièces faciles для двох ф-но | 1915 |
| Souvenir d'une Marche Boche for piano | 1915 |
| Cinq pièces faciles для двох ф-но | 1917 |
| Вальс для дітей | 1917 |
| Piano-Rag-Music (Регтайм) | 1919 |
| Хорал | 1920 |
| Les Cinq Doigts | 1921 |
| Соната | 1924 |
| Серенада | 1925 |
| Концерт для двох ф-но | 1935 |
| Танго | 1940 |
| Соната для двох ф-но | 1943 |
| 2 ескізи для сонати | 1967 |
[ред.] Камерні твори
| Три п'єси | для струнного квартету | 1914 |
| Pour Pablo Picasso, | для кларнету | 1917 |
| Канон | для двох вальторн | 1917 |
| Дует | для двох фаготів | 1918 |
| Сюїта з Історії солдата | для скрипки, кларнета і ф-но | 1919 |
| Три п'єси | для кларнету | 1919 |
| Концертіно | для струнного квартету | 1920 |
| Октет | для духових | 1923 |
| Duo Concertant | для скрипки і фортепіано | 1932 |
| Пастораль | для скрипки і фортепіано | 1933 |
| Італійська сюїта (із Пульчинели) | для скрипки, віолончелі і ф-но | 1933/1934 |
| Елегія | для альта соло | 1944 |
| Септет | 1953 | |
| Епітафія | для флейти, кларнету і арфи | 1959 |
| Подвійний канон | для струнного квартету пам'яті Raoul Dufy | 1959 |
| Monumentum Pro Gesualdo Di Venosa (arrangement) | для камерного ансамблю | 1960 |
| Fanfare for a New Theatre | для двох труб | 1964 |
[ред.] Хорові твори
| (рос. "Звездоликий") | для чоловічого хору й оркестру | 1912 |
| Pater Noster | 1926 | |
| Симфонія псалмів | для хору і оркестру | 1930 |
| Месса | 1948 | |
| Кантата | для сопрано, тенора, жіночого хору, 2 флейт, гобою, англ.ріжка, віолончелі | 1953-1954 |
| Canticum Sacrum | 1955 | |
| Threni | 1958 | |
| A Sermon, a Narrative and a Prayer | 1961 | |
| Anthem (The dove descending breaks the air) | для хору a capella | 1962 |
| Авраам і Ісаак | 1963 | |
| Introitus | 1965 | |
| Requiem Canticles | 1966 | |
[ред.] Вокальні твори
 |
Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.
Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.
|
- Faun and Shepherdess for mezzo-soprano and orchestra Op. 2 (1907)
- Pastorale wordless soprano and piano (1907)
- Two Melodies for mezzo-soprano and piano Романс «Маргаритки»Op.6 (1908)
- Дві поеми Поля Верлена for baritone and piano or orchestra Op.9 (1910/1951)
- Дві поеми К. Бальмонта for voice and piano or small orchestra (1911/1954)
- Три поезії з японської лірики для голосу, фортепіано і камерного оркестру (1913)
- Три маленьких пісні для голосу і фортепіано (or small orchestra) (1913/1930)
- Прібауткі для голосу, flute, oboe, clarinet, bassoon, violin, viola, cello, double bass (1914)
- Berceuses du Chat for contralto and three clarinets (1916)
- Три казки для дітей для голосу і фортепіано (1917)
- Чотири російські селянські пісні for female voice unaccompanied (1917)
- Berceuse для голосу і фортепіано (1918)
- Чотири російські пісні для голосу і фортепіано (1918/1919)
- Petit ramusianum harmonique single voice or voices (1938)
- Три пісні з Вільяма Шекспіра for mezzo-soprano, flute, clarinet, and viola (1953)
- Чотири російські пісні for mezzo-soprano, flute, harp and guitar (1954, versions from Quatre chants russes and Three Tales for Children)
- In Memoriam Dylan Thomas (Dirge Canons and Song) (1954)
- Elegy for J.F.K. для baritone and three clarinets (1964)
- Сова і кіт для сопрано і ф-но (1966)
[ред.] Література
- Стравинский И. Ф. Хроника моей жизни. Л., 1963
- Стравинский И. Ф. Диалоги. Воспоминания… Л., 1971
- Стравинский И. Ф. Переписка с русскими корреспондентами: Материалы к биографии, т.1: 1882—1912. М., 1998
[ред.] Джерела
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Стравінський Ігор Федорович |
- ↑ а б Віталій Абліцов „Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті“ — К.: КИТ, 2007. — c.50-51.
- ↑ VIP-Стравінський, газета «День»
- Стравінський, ще раз Стравінський!
- VIP-Стравінський
- У Луцьку відкрився ІІ музичний фестиваль „Стравінський та Україна”
- Музичний фестиваль „Стравінський і Україна” відбудеться вже втретє
- стаття в енциклопедії "Кругосвет"
- інформація на сайті chubrik.ru, також аудіо.
