Банківська платіжна картка
Ба́нківська платі́жна ка́ртка — стандартизований пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого клієнту надається змога здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти. Ідентифікування забезпечується нанесенням на картку її номера, строку дії, та прізвища, ім'я і зразка підпису власника картки і/або інших ідентифікаційних даних.
Система платіжних банківських карток має вигоду для усіх учасників розрахунків: клієнта, торгової точки (точки обслуговування) і банка. Клієнту не слід мати при собі значну суму, чим підвищується оперативність і безпечність використання коштів. На залишок по картковому рахунку клієнт отримує відсотки, і за багатьма видами карток у певних межах забезпечено кредитування (овердрафт).
Для торгової точки спрощується інкасація готівки і відповідно зменшуються витрати. Завдяки розширенню можливостей клієнтів збільшується товарообіг, що приваблює кожного підприємця. Оскільки гроші знаходяться на рахунках, а не у кишенях клієнтів, банк може гнучкіше планувати використання залишків на рахунках і отримувати комісійні за обслуговування клієнтів, в тому числі і торгової точки.
Зміст |
[ред.] Види карток
На магнітній картці або картці з чіпом ембасовано (видавлено) або надруковано текст з основними відомостями про власника, банк-емітент, номер картки клієнта, інші примітки банка (як то валюта рахунку, тарифний план і т.і.). Кожний клієнт має відомий тільки йому PIN-код, що автоматично ідентифікується платіжною системою.
Також на картках призначених для міжнародних розрахунків через Інтернет є код верифікації користувача картки — CVV2-код (Cardholder Verification Value). Його ще називають CVC2 (чи просто CVV). Це останні 3 (три) або 4 (чотири) цифри коду, який знаходиться на зворотній (для карток Visa, Mastercard) або лицьовій (American Express) стороні платіжної картки. CVV дозволяє впевнитись, що карта фізично перебуває в розпорядженні користувача. Це допомагає запобігти несанкціонованому або шахрайському використанню. Така необхідність існує при розрахунку через інтернет. Цей код замінює підпис клієнта який зазвичай перевіряє касир при розрахунку на POS терміналі (не плутайте ПІН-код та CVV це зовсім різні речі).
На картах Maestro CVV може бути відсутній. В цьому випадку код для здійснення розрахунків може надаватись обслуговуючим банком окремо, за запитом.
Чіпова картка має замість магнітної смуги мікросхему для проведення основних операцій з карткою через електронні канали. За стандартом розташування самої мікросхеми і контактів строго стандартизовано для універсальності та забезпечення підтримки різних платіжних систем. Розрізняють картки з пам’яттю, що збільшує обсяг збереженої інформації порівняно з магнітною смугою, і мікропроцесорні смарт-картки (Smart Cards) з вмонтованим процесором, який забезпечує значно вищий рівень захисту на основі криптографічних методів. Звісно, смарт-картки коштують набагато дорожче за магнітні.
Щодо регламенту обслуговування ПЕК поділяються на дебетові, кредитні та електронні гаманці. Якщо на заході в основному поширені кредитні картки з різноманітними схемами застави, допустимого кредиту (овердрафт) і комісійних, то у нас переважно використовуються дебетові картки. Необхідно попередньо внести на картрахунок певну суму, а платежі і зняття грошей у банкоматі проводяться у межах внесеної суми або залишку, що не знімався.
Найбільше розповсюдження в світі набули банківські платіжні картки емітовані міжнародними системами «Visa» та «MasterCard».
[ред.] Ринок карток фізичних осіб в Україні
Портрет користувача
В 2008 році кількість користувачів карток серед фізичних осіб дорівнювала 43,6% населення України віком старших 16 років, в 2009 році – трохи більше 44%, а в 2010 цей показник сягнув 47,3%.
Більше половини карток (56% в 2010 році) відкривається з ініціативи роботодавця, тоді як з власної ініціативи банківські картки в 2010 році відкрили 28% користувачів (що на 3,7% п.п. більше ніж у 2008 році). Серед одержувачів регулярних доходів найвища частка тих, хто одержує їх на картку, серед студентів – 88%. В 2010 вже трохи більше третини, з тих хто отримує пенсію, отримує її на картку.
Користувачі карток частіше люди віком 20-49 років, частіше проживають на сході й рідше на заході, здебільшого у містах, частіше мають вищу освіту, працюють за наймом, мають відносно кращий рівень добробуту.
Популярність карткових операцій в Україні
- зняття готівки через банкомат (86,6%).
- зняття готівки через касу банку (36%).
- оплата товарів і послуг в магазинах (17,6% у 2010 році порівняно з 13,6% у 2008 році)[1].
