Це актуально :

Житомирська область

Турніри

Міні-футбол/футзал

Фоторепортажі

Як на Житомирщині «арбітри» вбивають футбол

24 трав. 2012

20 травня, мені вдалось відвідати гру першого туру Першості Житомирської області між «Шкіряником» з Бердичева та ФК «Миропіль» з однойменного селища, на знаходиться у Романівському районі. Але гра відбулась у Бердичеві на стадіоні «Шкіряник», тому що саме бердичівська команда була господарем гри.

Гра розпочалась і перші хвилини проходили у рівній боротьбі. Перші шанси, щоб відкрити рахунок у грі мали гості, але їх футболісти свої моменти не використали. А згодом сталось два події, одна з яких, як пізніше виявилось кардинально змінила хід гри.

 Цієї подією стало вилучення гравця команди гостей, начебто за удар суперника після свистка. Але я знаходився на відстані кількох метрів цього епізоду і з впевненість можу сказати, щоб головний арбітр Петрусь та його помічник Чеберя помились і прийняли неправильне рішення. Гравець «Шкіряника» заслуговував у цього випадку на жовту картку за симуляцію.

Ще один епізод стався через кілька хвилин після вилучення гравця «Мирополя», коли у ігровому зіткненні воротаря «Мирополя» та гравця «Шкіряника», гравець «Шкіряника» отримав важку травму, вибіг лікар, який побачивши що сталось, зразу викликав швидку на стадіон. За словами, глядачів, які сиділи поряд, це був не лікар, а один із гравців «Шкіряника», який не потрапив у заявку на гру.

За кілька хвилин, нападника забрали на ношах у швидку і відвезли у лікарню. Питання, до арбітра, як він допустив початок гри не перевіривши чи дійсно лікар був присутній на грі, як це вимагає Регламент Першості.

Наприкінці першого тайму з дальніх ударів «Шкіряник» двічі відправили шкіряну кулю у сітку воріт гостей із Романівщини. Друга половина гри розпочалась за переваги гостей, які активно контролювали гру. Гарний баченням поля і точними передачи відрізнявся центральний півзахисник «Мирополя» під №13. У одній із атак миропільчан їм вдалось відправити шкіряну кулю у ворота господарів, це зробив гравець, який вийшов на заміну. За кілька хвилин гості могли і зрівняти рахунок, але удар зі штрафного вже згаданого мною, №13 гостей прийняла на себе поперечка воріт.

А наприкінці гри сталось два епізоди, які іншими словами не охарактеризуєш, ніж вбивство футболу арбітрами. Двічі господарі забили у ворота «Мирополя» і двічі з трьохметрового положення поза грою, іншим словом, більш футбольним з офсайду. Можливо, таких арбітрів, які обслуговували цю гру взагалі стоїть заборонити обслуговувати такі ігри. Звертаю увагу на асистентів арбітрів, яких на вигляд більше ніж 50 або 60 років. А на що дивився арбітр у полі, який зараховував такі м’ячі.

Панове арбітри! Перестаньте вбивати футбол. Керівники команд намагаються шукати гроші, заявляти команди, а ви їх просто вбиваєте. Шановні керівники футбольних федерації, особливо Юрій Опанащук, адже це сталось у федерації яку ви очолюєте, зверніть увагу на суддівство. Напевно у жодній федерації футболу в Україні і не тільки в України немає такого, щоб комітет арбітрів очолював тренер, а саме Микола Подраний, який тренує двома командами у Чемпіонаті та Першості Житомирщини.


З таким суддівством і з таким відношенням керівників спорту ніколи не буде нормального футболу на Житомирщині.

Олександр Махович для Footballzt.com

Президент СК «Легион ХХІ» Вадим Каганов: У Житомира славные футбольные традиции

19 трав. 2012

Совершенно случайно в интернете я столкнулся с сайтом СК «Легион ХХІ», всех членов которого «объединяют общие ценности, которые стали настоящим жизненным девизом:

– жизнь с большой буквы, а не существование среди ежедневной суеты;
– пьянящий вкус адреналина, спокойствие, которое так сложно отыскать в повседневной жизни;
– физические нагрузки на пределе возможностей, которые кажутся наилучшим отдыхом;
– знакомства с лучшими представителями человечества;
– запас отличного настроения и жизненных сил».

Там же, на сайте, я обнаружил благодарственные письма от Федераций футбола Украины и Киева, Профессиональной футбольной лиги и Всеукраинского профсоюза «Футбол Украины». Оказалось, что все эти уважаемые организации благодарили «Легион» за развитие идей массового футбола, за успехи детско-юношеского футбола в регионе, за весомый вклад в развитие спортивной жизни Житомира.

Президент ГО СК «Легион ХХІ» – Вадим Каганов. Оказался среди житомирских «подписантов». Оставалось найти его в Киеве.

– Вадим Феликсович, каким образом ваша фамилия оказалась среди «подписантов», ратующих за возрождение житомирского футбола?
– Дело в том, что я сам воспитанник житомирского: выпускник спецкласса по футболу сш №14, а в 1990 году закончил СДЮШОР «Спартак». Обучался у Ростислава Михайловича Гордеева, который в 1972 году в составе «Автомобилиста» завоевал кубок Украины.

В 90-м я поступил в киевский «нархоз» и с тех пор живу в столице. Но родина – есть родина, так что всегда с большим внимание слежу за всеми событиями, происходящими в Житомире. К сожалению, четыре года назад умер Ростислав Михайлович, так что в память о нем я в той же 14-й школе открыл мемориальную доску и спецкласс, посвященные тренеру.

– Все это вы делаете в компании единомышленников или в одиночку?
– К сожаление, пока что в одиночку. Я пытался найти единомышленников, однако, к сожалению, их не оказалось.

– А кто тренирует ребят?
– Сергей Петрович Гвоздь – также воспитанник тренера Гордеева. Мы пытаемся поддерживать традиции славного житомирского футбола, однако этому никак не способствует отсутствие в городе профессиональной команды. Отсутствие перспективы у выпускников ДЮСШ лишает ребят стимула, вынуждает уходить в другие виды спорта, а то и вовсе заниматься сугубо бытовыми проблемами.

– Оно и понятно: наша жизнь не становится лучше… Но я слышал, что в Житомире был на неплохом уровне распространен и минифутбол.
– Это несколько иной вид спорта – не менее интересный и малобюджетный по сравнению с футболом, но и он требует достаточных вложений. Именно из-за этого и снялась с соревнований команда «Континент», выступавшая три года назад в высшей лиге первенства Украины… Есть у нас, правда, команда «Визаж», выступающая в первой лиге, но неизвестно, как будет с финансированием в следующем сезоне.

– Что вами двигало, когда вы создавали спецкласс в 14-й школе?
– Я уехал из Житомира в 90-м, когда «Химик» возглавлял Александр Ищенко. Потом команда поменяла название на «Полесье» и под руководством Заи Зедовича Авдыша выиграла Кубок Украины. Я внимательно следил за успехами земляков, и, наверное, если бы не было в Житомире хорошего футбола, в дальнейшем стал бы заниматься чем-нибудь другим.

Меня потрясло, что наши команды вылетели из Детско-юношеской футбольной лиги, что дышит на ладан ДЮСШ, что губернатор области, заявив, что будет возрождать житомирский футбол, ничего для этого не сделал. И хотя я прекрасно понимал, что шансов очень мало, и вряд ли власть вдруг перейдет от слов к делу, решил не прерывать связи с родным городом и хоть так – созданием спецкласса – отблагодарить своих земляков, которым небезразлично, какой жизнью будет жить город, напомнить о Ростиславе Михайловиче Гордееве...

– Как вы вживались в киевский футбол?
– Еще в институте, я, получив травму, лет на десять забыл о футболе. И немудрено: вы, конечно, помните эти безумные 90-е, когда надо было не только думать о куске хлеба и стакане воды, но и заботиться о собственной безопасности! Со временем ситуация стала спокойнее и люди вернулись к футболу. А где-то в начале нового века мой хороший знакомый Игорь Лебедев пригласил меня в зал ЦСКА поиграть в футбол. Это был Кубок федерации футбола под эгидой ассоциации минифутбола Киева, которой руководил Леонид Матьков…

И я вроде бы как проснулся: с тех пор я неотрывно связан и с любительским и, в том числе, ветеранским футболом. А в 2004 году я зарегистрировал юридическое лицо – спортивный клуб «Легион XXI». На сегодняшний день в клубе – четыре вида спорта: футбол, минифутбол, гандбол (классический и пляжный) и футнет (через теннисную сетку). В структуре клуба – восемь команд: дети 2001 года рождения (Троещина), спецкласс по футболу (Житомир) – ребята 1996 года рождения, взрослая команда, выступающая в первенстве Киева (высшая лига), ветеран (35 и старше), ветераны (45 и старше), гандбольная команда (ребята 1996 года рождения) на базе спортивного лицея-интерната, аматорская гандбольная команда и ветеранская. А месяц назад, благодаря киевской федерации футнет (теннисбол), мы создали еще и команду по новому для всех нас виду спорта. И сразу же дебютировали в первенстве Украины, проходившем в Луцке, где сумели одержать победу в одном матче.

– Сколько всего любителей спорта объединяет ваш клуб?
– Более 100 человек: самому младшему – десять лет, самому старшему – 65.

– Как вам удается в достаточно жестких условиях современных товарно-денежных отношений содержать клуб?
– Как-то выкручиваемся – каких-либо спонсоров пока что не имеем… Например, наши многочисленные поездки по Украине и по зарубежью (в том числе и дальнему) осуществляются за счет самих спортсменов. И, несмотря на то, что денег это стоит немалых, от желающих – отбоя нет…

– Куда же вас заносила любовь к спорту?
– Трижды были в Калининграде, ездили в Беларусь и Польшу, много путешествуем по Украине: вот и Луцк познакомили с футнетом. Осенью собираемся в Грузию, в Тбилиси – переговоры уже успешно провели.

– Каким образом осуществляются такие контакты?
– Мне повезло: во многих городах и странах живут мои друзья и единомышленники… Случается и так, что, проводя турнир в другом городе, мы организуем его… в Киеве. Чтобы не нагружать местных товарищей...

– Слышал, что вы продолжаете расширяеть свои международные связи?
– От вас ничего не скроешь! Совместно с калининградской «Балтикой» и «Полонией» (Лешно, Польша) создали европейскую лигу ветеранов. Пока нас – трое, но уже на подходе команды из Белоруссии, Латвии и Литвы…

– Для чего это все делается?
– Хотелось бы вывести ветеранское движение на иной, более качественный уровень (не только – собрались во дворе и покатали мячик), что повлечет за собой и иное спонсорское отношение.

– Так можно ведь участвовать в чемпионате Украины среди ветеранов…
– Представьте себе, что легче договориться в Европе, чем попробовать что-то изменить в ветеранском движении в Украине. Больно уж наши, украинские, футбольные институции заорганизованы. Да и интересно посетить другие страны и найти новых друзей, не всю же жизнь «вариться в собственном соку» – играть только в Киеве или Украине.

– Заметно, что многие, имеющие отношение к футболу, как бы замерли, ожидая каких-либо перемен: сначала бились за прописку в Украине Евро-2012, потом наиболее активные принялись наводить порядок в «министерстве футбола»…
– Что бы ни происходило в Доме футбола и в самом украинском спорте, мы уверены, что хуже не будет. К тому же у нас накопилось немало идей, которые мы постараемся реализовать уже в ближайшее время.

– Знаю, что вы были вице-президентом городской федерации футбола – не пытались заохотить эту, достаточно активную организацию для реализации ваших идей?
– Ведь вы сами говорили о заорганизованности госструктур… Я считаю, что нашему клубу нет аналогов ни в Киеве, ни даже в Украине. Одно время мы пытались найти взаимопонимание с Шевченковской районной администраций, в которой, собственно, и зарегистрирован «Легион». Если бы это был какой-то бизнес-проект, приносящий деньги, отцы района, может быть, и пошли нам навстречу. А расширять спортивное движение никого, очевидно, не интересовало… Но, участвуя в европейских проектах, мы о родном Киеве все же не забываем и стараемся принимать участие в соревнованиях.

– Ваши планы на ближайшее будущее?
– Хотелось бы взять еще пару детских команд: 2003-2004 годы рождения. Так основная идея клуба – преемственность поколений, своего рода «наследственность». Так наши ветераны, играющие за команду 35-летних, уже приводят своих деток в клуб. Возникает напряженность в житомирском спецклассе – дети заканчивают школу. Так вот этих выпускников я уже постепенно стараюсь включать в состав взрослой команды, из которой несколько человек будут переходить в ветеранскую. Также максимально помогу выпускникам житомирского спецкласса с поступлением в киевские ВУЗы. Похожая ротация происходит и у ветеранов, которые мигрируют в более старший возраст…

– Так что, если человек оказался в «Легионе», то это – на всю жизнь?
– А зачем человеку, нашедшему спортивный клуб, в котором все устраивает, искать другие команды?

– И еще о Житомире – наш разговор, собственно ради этого и состоялся. Можно ли выпускников вашего спецкласса «пристроить» в какой-нибудь более профессиональный клуб, чем «Легион XXI».
– Конечно, хотелось бы, чтобы у детей была перспектива. Уверен, если бы в городе была профессиональная команда, половина выпускников могла бы в ней играть.

– Пока что Житомир в профессиональном футболе представляет лишь Сахневич, играющий за «Александрию»…
– А в «Карпатах» играет Ткачук – конечно, этого мало…

– Цели у вас благородные, гуманитарные и, что лукавить, я впервые сталкиваюсь с такой организацией, которая безвозмездно вкладывает инвестиции в спорт. И все это вы делаете в одиночку?
– Да, я сам финансирую «Легионовское движение». Разве что ветераны команды-45 помогают с арендой полей, тренировками и поездками. Думаю, уже в этом году команда будет полностью финансироваться ветеранами, участниками первенства города.

– А почему бы не привлекать ветеранов, которые имеют «счет в швейцарском банке»? Нет ли у вас конкурса для поступления в клуб?
– «Легион» открыт для всех, кто любит спорт: независимо от того, нищий он или олигарх…

– Дайте срез игроков – кто играет за ветеранов?
– Есть в команде люди небедные, есть студенты, есть бывшие футболисты, рабочие, банкиры, юристы, лутчики, менеджеры, кандидаты наук – широкие слои населения…

– Какие успехи в первенстве Киева?
– В позапрошлом году мы обеими ветеранскими командами заняли третье место. Первое место занимает «Зирка», за которую играют бывшие динамовцы, есть еще «Интеркасс», состоящий тоже из бывших профессионалов. Например, частенько в составе появляются Баль, Михайличенко!.. Нам удалось обыграть «Юником», за который выступали такие известные футболисты, как Заец, Саленко, Костюк… За 45-летних играли Насташевский, Бузник…


– Так что же произошло в Житомире, который в одночасье забросил футбол?..
– Футбол, в принципе, никто не забрасывал: просто отцам города стало вдруг невдомек, что это – не просто игра, времяпровождение, а гигантская «отдушина» для горожан, которых можно было отвлечь от мерзости жизни, увлечь иными интересами, приобщить к европейской культуре.

– Что-то я не вижу, чтобы приобщение к европейской культуре, миллионные инвестиции в футбол сделало народ, заполняющий трибуны, более цивилизованным: создается впечатление, что именно из футбольных фанатов организуется, так называемое, «протестное движение», выражающееся в неадекватном поведении, разгуле насилия и прочих безобразиях!..
– По-моему, все это возникло не на футбольном пространстве, а, прежде всего, в политизации сознания, низкой культуре населения, предпочитающего классической литературе интернетовский беспредел… Уверен, такие островки культуры, как наш «Легион», способны вернуть людям радость общения, чувство разумного коллективизма, уважение к семейным ценностям.

– Каково вам было из Киева наблюдать за житомирским футболом?
– Горько! А ведь у города – славные футбольные традиции, с трепетом вспоминаю, какие игроки защищали честь Полесья, какие тренеры готовили наших ребят для украинского футбола... Я с ностальгией вспоминаю, как мы с отцом заранее готовились к матчам, как за два-три часа приходили на стадион за билетами (стадион зачастую был переполнен), занимали лучшие места и с интересом участвовали в болельщицких дискуссиях.

– Но для развития футбола мало любви тех, кто раз в неделю приходит на стадион со стаканом семечек или бутылкой пива – необходимо непосредственное участие в футбольном действе отцов города. Говорят, что деньги в футбол не играют!..
– Это – правда. Но для содержания профессиональной команды у города такие деньги всегда можно найти – было бы желание. Для потенциальных инвесторов нужны определенные гарантии, а город и область этого делать не хотят…

Максим Максимов, Юа-футбол

У Житомирі чиновники з області з'ясовували, хто краще грає у футбол

17 трав. 2012

Фінальні змагання з футболу в ході проведення обласної Спартакіади працівників органів місцевого самоврядування пройшли на стадіоні ЖДУ ім. І. Франка. Участь у змаганнях взяли 7 команд, повідомляє Перший.

Це команда Богунської районної ради міста Житомира, Коростишівської, Ємільчинської, Андрушівської районної ради та Коростенської, Бердичівської і Новоград-Волинської міської ради.

Команди були розділені на дві підгрупи. Результати змагань у першій з них наступні: Богунія-Бердичів – 2:0, Коростишів-Андрушівка – 3:0, Богунія-Андрушівка – 0:0, Коростишів-Бердичів – 2:1, Богунія-Коростишів – 7:0, Андрушівка-Бердичів -4:2. І як наслідок Богунія здобула І місце, Андрушівка – ІІ, Коростишів – ІІІ, а команда з Бердичева – ІV місце.

У другій підгрупі зустрілись команди з Коростеня, Ємільчина та Новоград-Волинського. Рахунки їхніх зустрічей наступні: Новоград-Волинський-Ємільчино – 2:1, Коростень-Новоград-Волинський – 2:2, Коростень-Ємільчино – 4:1. Відповідно, І місце отримала команда з Коростеня, ІІ – Новоград-Волинська, а ІІІ – з Ємільчина.

Підсумки змагань можна було підбити після проведення стикових ігор. У результаті змагань VII місце посіла команда Бердичівської міської ради, VI – Коростишівської районної ради, V – Ємільчинської районної ради, IV – Андрушівської районної ради, ІІІ – Новоград-Волинської міської ради, ІІ – Богунської районної ради міста Житомира, а почесне І місце отримала команда Коростенської міської ради.

Команда Малинської міської ради не прибула на змагання, тому їй автоматично зараховується VІІІ місце.

Капітан команди-переможців Олег Мельниченко задоволений результатами гри. «Хлопці віддались грі за своє рідне місто, за Коростень. Тримались до останньої хвилини, забивали м’ячі. Це заслужена перемога. Команда буде тренуватись, готуватись до подальших змагань. Адже нам треба гідно представити область на всеукраїнському рівні», – поділився капітан команди.

Головний суддя змагань Андрій Загоруйко теж лишився задоволений грою. «Футболісти показали цікаву гру не просто маневрами, які вони використовували під час гри, а й тією спортивною напругою, яка панувала на полі. Тому й неодноразово доводилось присуджувати червоні та жовті картки. Команди мали рівні можливості, та перемогу все ж таки здобули сильніші».

Весняний Кубок Студенської Свободи. Результати, турнірні таблиці і календар ігор

В понеділок, 14 травня, на майданчику Житомирського політехнічного університету стартували перші матчі відкритого Кубку «Студенської Свободи».

В турнірі беруть участь 16 команд. Змагання триватимуть до 13 червня. На першому етапі відбудуться групові змагання. Потім на кращі команди чекатимуть матчі плей-оф (1/4 фіналу, 1/2 фіналу). Переможці визначаться у фіналі 13 червня.

Турнір проводиться серед студентських міні-футбольних команд. Мета турніру - залучення студентів до занять спортом, зокрема футболом; пропаганда здорового способу життя.

Турнірні таблиці будуть пізніше

Календар ігор групового етапу

Початок матчів - 15.30
регламент зустрічей - 2 тайми по 20 хвилин

Понеділок, 14 травня
1. Енергія – Інтерстиль 6-6
2. Дасна-Кофеджио – Полісся 14-1
3. Кіфа MJ – Надія 2-8

Вівторок, 15 травня
1. Спартак – Слов'яни 5:2
2. Меркурій – Акіліана 4:1
3. Патріот – Єдність 5:3

16 травня, середа
Кіфа – Легенда Житомир 3:3
Кіфа J - Легенда Полісся 2:11
Енеоргія - Кіфа MJ 10:2

21 травня, понеділок
1. Патріот – Полісся B
2. Надія – Інтерстиль A
3. Єдність – Дасна-Кофеджио B


22 травня, вівторок
1. Легенда Житомир – Кіфа J D
2. Слов'яни – Акіліана C
3. Спартак – Меркурій C

23 травня, середа
1. Кіфа MJ – Інтерстиль A
2. Надія – Енергія A
3. Кіфа – Легенда Полісся D


28 травня, понеділок
1. Патріот – Дасна-Кофеджио B
2. Спартак – Акіліана C
3. Єдність – Полісся B

29 травня, вівторок
1. Легенда Житомир – Легенда Полісся D
2. Кіфа – Кіфа J D
3. Слов'яни – Меркурій C

В Житомире готов высадиться "звездный" тренерский десант. Олег Базилевич про перспективы и планы

15 трав. 2012

Вспоминая количество тренеров, пытавшихся каким-либо образом приобщиться к житомирскому футболу, вполне можно готовить заявку в украинский вариант книги рекордов Гиннесса.

Однако это все – в прошлом: в Житомире давно уже забыли, какого цвета футболки носили игроки их родного «Полесья», и каким образом можно приобрести билеты на стадион. А ведь было время, когда «Полесье» конкретно «стучало в двери» высшей лиги!.. Потом был вылет из первой, а за этим и второй лиги!..

Наверное, это так напугало региональную власть, что как только заходит разговор об инвестициях в футбол – ни о каком европейском векторе не может быть и речи. Иногда, правда, чаще всего это происходит перед выборами, власть предержащие под давлением общественности отваживаются на публичные обещания: «организуем», «поможем», «инвестируем»… И это все – на фоне активности центральной в власти в вопросах евроинтеграции.

Чтобы в очередной раз ситуация перестала быть тупиковой, было решено начать с приглашения в «Полесье» именитых тренеров, появление которых напрочь изменит отношение в городе к реанимации команды. Выбор пал на Олега Петровича Базилевича, которому явно тесновато в киевском «Динамо»: руководящая должность в методическом центре, которым он вроде бы руководит, не позволяет знаменитому тренеру делиться своими наработками в вопросах современного футбола.

– В последнее время, «надорвавшись» на киевском «Динамо», я проникся непростой для себя проблемой: «сердце кровью обливается», когда глядишь, как уходят в небытие славные традиции житомирского футбола. Когда-то это был крупный региональный центр подготовки, ежегодно делегирующий в Большой футбол исполнителей высокого класса. Вспомним хотя бы Анатолия Пузача, Виктора Банникова, Сергея Круликовского!.. Кстати, и вы ведь к этому руку приложили, когда в 1972 году возглавили команду…

– Правда, долго работать мне в Житомире не пришлось, так как партийно-хозяйственное руководство Донецкой области, в буквальном смысле слова, выдернуло меня в «Шахтер». И хоть в памяти еще жили неприятные воспоминания о нашем с Лобановским «уходе» из команды – отказаться я не имел права, так как за этим стояла директива Киева.


– Но, очевидно, ваши уроки не прошли даром, так как в том же сезоне житомиряне выиграли Кубок Украины.

– А, может, просто «звезды сошлись»!.. Как ты помнишь, «Шахтер» вылетел из высшей лиги и передо мной была поставлена задача вернуть его обратно. Предстояло создать коллектив из игроков, в спешном порядке набранных прежним тренером – Николаем Морозовым. Лишь во втором круге удалось определить круг футболистов, способных решить главную задачу – возвращение в «высший свет». Мы заняли в первой лиге второе место, ставшее проходным, – так что сезон 73-го года «Шахтер» встречал уже в высшей лиге. Состав команды стабилизировался, и такие игроки, как Юрий Дегтерев, Виктор Звягинцев и Анатолий Коньков даже оказались «заиграны» в сборной СССР. Не во многом уступали им Виталий Старухин, Александр Васин, Владимир Сафонов, Валерий Горбунов...

– Ваши успехи не прошли незамеченными и, когда по окончании сезона «Шахтер» занял шестое место, что давало игрокам возможность стать мастерами спорта, поступило предложение от Лобановского.

– Конечно, в Донецке меня «не поняли»: «от добра добра не ищут!» – однако очень уж заманчивой была перспектива вернуться в Киев «на белом коне» и попробовать внедрить в жизнь мои наработки последних лет. Ведь после ухода из «Шахтера» я стал «большим ученым», поработав в киевском инфизе в компании профессионалов высшего уровня.

– Но, как говорится: «что ни делается, все – к лучшему!» Понятно, что долгие годы вам было не до Житомира! Но вот пришло время совершить в регионе «культурную революцию». И я понял, что вас этот шаг не пугает…

– Повторяю: мой потенциал еще не израсходован – было бы желание у местных товарищей на серьезные перемены.

– Уверен, ваше появление в Житомире в качестве главного тренера нарождающейся команды или, что тоже, само по себе, немало – главного консультанта, то это вызвало бы в умах местного руководства, которое все никак не может понять, что такое Большой футбол в маленьком городе – «брожение умов»… Потенциальные же спонсоры не уверены в том, что обещания губернатора в ближайшее время воплотятся в жизнь, а с вашим появлением даже такие прагматики как обладминистраторы могут пересмотреть свои позиции…

– В принципе, это – вполне беспроигрышный вариант… Во всяком случае, ничего авантюрного за этим не стоит и мы общими усилиями попытаемся объединить народ и власть вокруг футбола, который несет только положительный заряд бодрости в жизнь города и региона.


– Да и вам понадобится встряхнуться…

– По большому счету, мне «встряхиваться» не надо – я в хорошей форме и не испытываю каких-либо трудностей, как в спортивной форме, так и в работе с людьми. Жаль, что пока разговор у нас получается несколько теоретический: хотелось бы услышать «голос Житомира»…

– Это я попросил Заю Зедовича Авдыша выдержать режим молчания – пока от вас не будет получено принципиальное согласие, подкрепленное развернутым планом работы.

– О каком плане может идти речь, если мы еще не знаем: готов ли город со своей инфраструктурой для решения серьезных задач, в какой стадии находится вопрос футбольной селекции, как относятся футбольные институции региона и Украины к повышению активности на житомирском «фронте»… Но я не вижу никаких серьезных проблем – надо, засучив рукава, включаться в работу.


– Не имеет ли большого различия технология подготовки команды высшей лиги, чем вы, собственно занимались, последние годы, и команды начального профессионального уровня?..

– «Технология» и система организации для всех одинакова. Естественно, многое зависит от состояния инфраструкты и прочих необходимых компонентов, и, согласно имеющемуся в наличии, меняются подходы. Когда мы обсудим эти детали – можно будет ставить задачу. Главное, объективно оценить ситуацию, в зависимости от чего будет определена целесообразность принятия решения.

– А не боитесь, что игроки уровня второй лиги не сумеют приспособиться к вашим требованиям?

– Требования будут адекватны возможностям этих людей. После Киева мне пришлось работать в Минске, в Москве, в «Пахтакоре», в Болгарии и Кувейте – конечно, требования к игрокам были различны. Однако везде перед нами стоял вопрос повышения спортивного результата... Минское «Динамо» я принял в достаточно «разобранном» состоянии после Евгения Горянского, и, надо ж было такому случиться, что по истечении трех месяцев именно его Москва направила с инспекцией в Минск. Каково же было удивление Евгения Ивановича, когда он увидел совершенно иную команду! Вечером он пришел ко мне в гостиницу с бутылкой шампанского и признался, что не ожидал, что за столь короткий срок из среднестатистической команды можно создать коллектив, исповедующий современный футбол. То же самое было и в ЦСКА, с которым, в силу определенных обстоятельств, не удалось выйти на приемлемый результат, но команда была выведена на приемлемый уровень.


– А как работалось в Ташкенте?

– В Ташкенте вообще была сказочная обстановка, потому что подобрались отличные ребята – никто не сопротивлялся нововведениям, наоборот, они изо всех сил старались постигнуть азы современного футбола. К тому же мы выиграли пять встреч подряд, и это, конечно же, способствовало повышению интереса… Было такое впечатление, что нам долго еще не придется расставаться.


– Так что, ваша «система» может быть адаптирована под любую команду? И даже под нынешнее киевское «Динамо»?..

– Хуже, чем нынешнее «Динамо», играть невозможно!

– Какие условия необходимы, чтобы «система» не буксовала?

– Мы говорим не об условиях, а об обстоятельствах. Нужна объективная оценка ситуации, созданной в Житомире. Нужно ехать, смотреть, анализировать и… работать.


– Я уже переговорил с Анатолием Николаевичем Крощенко, который согласен с вами ехать хоть на край света…

– Мы с Толей исповедуем одинаковое отношение и к футболу, и к жизненным ситуациям – уверен, у нас будет отличный тандем! Кстати, если все пойдет так, как вы запланировали, то у меня есть и грамотный начальник команды. Думаю, Зая Зедович не возразит и против кандидатуры Анатолия Андреевича Сучкова, который, кроме того, «собаку съел» в вопросах селекции.
Максим Максимов, UA-Футбол

Дощ футболу не завада. Результати 2 туру чемпіонату Житомирського району з футболу

У неділю 13 травні відбулись матчі 2 туру РОС-чемпіонату Житомирського району з футболу.

Ще у суботу 12-го була сонячна тепла погода, яка посприяла у проведенні випускних вечорів у школах району, а вже у неділю зранку значно похолодало і пішов дощ. Проте дощ не завадив проведенню матчів 2 кола.

У вищій лізі в кожному турі, що не матч – то інтрига. Чемпіонат короткий, тому із самого початку команди борються за кожне очко в турнірній таблиці. Дещо випадає із цього списку команда Тетерівки, яка на старті сезону дещо забуксувала і не може знайти свою гру. Хоча матч із «Колосом» до середини другого тайму йшов на зустрічних курсах, а в другій половині команда, що називається, «посипалась». Сподіваємось, що наступні ігри інтерстилівці проведуть більш зібрано і таких розгромних рахунків ми не побачимо.
По дві перемоги на старті здобули призери минулого чемпіонату: «Танкіст», «Атлет» та «Метеор».

Результати матчів у вищій лізі:
«ТАНКІСТ» (Новогуйвинське) – «ПРОФІЛЬТЕХ» (Іванівка) 1:0 (1:0)
«КОЛОС» (Ліщин/Лука) – «ІНТЕРСТИЛЬ» (Тетерівка) 8:0 (1:0)
КОДНЯ – САДКИ 3:1 (2:1)
«АТЛЕТ» (Гуйва) – ТРОЯНІВ 4:2 (1:1)
«РОДОС» (Вереси) – КАМ’ЯНКА 1:0 (1:0)
«МЕТЕОР» (Василівка) – ГЛИБОЧИЦЯ 2:1 (0:0)

У першій лізі лише половина матчів мала інтригу. Новачки першості, поки що, не можуть здобути залікових балів. Відзначимо першу перемогу в першості команди Березівки і сподіваємось, що це не остання звитяга. Вся боротьба в турнірній боротьбі ще попереду. Гадаю новачки зовсім скоро зрозуміють куди вони попали і з кожним туром будуть покращувати сою майстерність.

Результати матчів у вищій лізі:
«ПРОФІЛЬТЕХ-2» - СТАНИШІВКА 1:2 (0:2)
«СОКІЛ» (Вертокиївка) – «РЕГІОНИ» (Слобода-Селець) 2:5 (1:4)
ВЕРЕСИ – БЕРЕЗІВКА 1:4 (0:1)
«ТАНКІСТ-2» (Новогуйвинське) – ДОВЖИК 3:1 (3:1)
«ЗОРЯ» (Оліївка) – «ЕКСПРЕС» (Висока Піч) 0:2 (0:1)
«СТАНДАРТ» (Піски) - СІНГУРИ 6:0 (4:0)
ДЕНИШІ – «ПРОМІНЬ» (Левків) 0:5 (0:3)
КЛІТЧИН – «Нібулон» (Тютюнники) 0:6 (0:3)

Матчі 3 туру відбудуться 19-20 травня на стадіонах у Вересах, Левкові, Вертокиївці та Гуйві. Тож запрошуємо усіх любителів футболу вболівати за свої улюблені команди.

Прес-служба Житомирської районної Федерації футболу

Блохін і Суркіс розповіли про підготовку до Євро-2012

В понеділок, 14 травня, у Будинку футболу відбулася спільна прес-конференція президента ФФУ Григорія Суркіса та головного тренера національної збірної Олега Блохіна, присвячена підготовці команди до ЄВРО-2012.

Розпочався цей захід із приємної процедури: відповідно до рішення Виконавчого комітету ФФУ від 21 лютого 2012 року, Суркіс та Блохін підписали новий контракт, згідно з яким повноваження чинного наставника «синьо-жовтих» спливатимуть відтепер після закінчення чемпіонату світу-2014 року, що відбудеться в Бразилії.

Щодо ЄВРО-2012, то, за словами головного тренера, який готував збірну і до чемпіонату світу-2006, на якому Україна потрапила до вісімки найсильніших, цього разу зробити вибір футболістів, які розпочнуть безпосередню підготовку до фінальної частини змагань, було простіше, оскільки практично всі кандидати мали достатньо ігрової практики. «Основна проблема полягала лише з відбором воротарів, оскільки ніхто не міг передбачити, що за бортом турніру опиняться і Шовковський, і Дикань, і Рибка. А загалом, найскладніше буде визначитися з остаточною заявкою і повідомити про свій вибір тим трьом футболістам, які не братимуть участі у ЄВРО-2012», − зазначив Блохін.

Стосовно резервного списку, який нараховує вісім футболістів, і які повинні самотужки себе тримати в тонусі на випадок форс-мажорної ситуації, то головний тренер зазначив, що не вбачає у цьому чогось надзвичайного: «Не думаю, що для професіонала, який до того ж бажає послужити збірній, складе труднощів протягом десяти днів підтримувати в належному стані свою фізичну форму».

Відповідаючи на запитання щодо завдань команди на турнір, то головний тренер був лаконічним: «Вийти з групи». Щоправда, при цьому додав, що, зазвичай, апетит приходить під час їжі, і у випадку досягнення проміжної мети зупинятися на досягнутому команда не буде: «Зрештою, так було і у 2006-му в Німеччині. Варто нам було подолати груповий бар’єр, як від нас почали вимагати більшого. Думаю, так буде і цього разу. Якщо потрапимо до чвертьфіналу, то ви, журналісти, змусите нас рухатися аж до фіналу».

Журналісти поцікавилися у президента ФФУ розмірами преміальних команді, на що Григорій Суркіс відповів: «Відповідні домовленості з головним тренером збірної вже досягнуто. Однак, вважаю, що з точки зору коректності варто спершу про це повідомити самим футболістам, а вже потім зробити це надбанням громадськості».

Також представники медіа ставили запитання і щодо самої організації ЄВРО-2012 в Україні. Зокрема, на думку Григорія Суркіса, «найскладнішим протягом останніх п’яти років було отримати, а потім і зберегти для країни Турнір у 2008-му, 2009-му і 2010-му роках. Причому на паритетних з Польщею засадах».

На відміну від головного тренера збірної, Григорій Суркіс дозволив собі озвучити свою мрію, яка полягає в тому, аби кубок Анрі Делоне, який нещодавно презентували в столиці України, залишився тут ще принаймні на чотири роки, і зазначив при цьому, «що всі мої мрії, не одразу, щоправда, однак збуваються».

При цьому Олег Блохін додав, що на успіх годі й сподіватися, якщо команда не буде об’єднана однією метою, коли не буде справжнього колективу як на полі, так і в роздягальні, коли всі до одного футболісти не віритимуть в те, що вони здатні досягти поставленої мети. При цьому головний тренер в категоричній формі зауважив: «Коментувати конфлікт між «Динамо та «Шахтарем», що стався після матчу в Донецьку, я не буду. Це − справа виключно цих клубів. Що стосується збірної, то жодних розбіжностей і тим більше чвар всередині колективу я не допущу».

А вже 15 травня національна збірна України відбула до Туреччини, де проведе перший етап підготовки до Євро. Після чого перебереться до Австрії, і повернеться в Україну вже безпосередньо перед початком ЄВРО-2012. «Синьо-жовті» протягом збору проведуть три контрольні поєдинки проти команд Естонії, Австрії та Туреччини, які, як запевнив президент ФФУ, обов’язково транслюватимуться на одному із загальнонаціональних телеканалів.
за матеріалами: ФФУ

Фінал «Шкільного кубку» вартий уваги Книги рекордів Гіннеса

Національний кубок шкільного футболу Євро-2012 – це щось фантастичне. У фіналі цих змагань можна було побачити, що тут, як і в дорослому футболі, вирують справжні емоції та пристрасті. Про це в коментарі Інформаційному центру «Україна-2012» після фіналу Шкільного Євро на НСК «Олімпійський» сказав генеральний секретар УЄФА Джанні Інфантіно.

Він зазначив, що фінал шкільних змагань – останній матч на НСК перед стартом Євро-2012, а тому це додало більше емоцій у гру юнаків. «Рівень гри школярів був на достатньо високому рівні, вони мене позитивно здивували. Дуже непросто грати тут – на НСК – стадіоні фіналу Євро-2012. Ці гравці – хороші футболісти, вони мають добрі фізичні кондиції. Тепер я бачу, що український футбол має чудове майбутнє», – наголосив Джанні Інфантіно.

Команда з Сум стала переможцем Національного кубку шкільного футболу Євро-2012

Окрім цього, генсек УЄФА відзначив, що це дуже цікаво, що в фіналі Шкільного Євро між собою грали команди зі сходу та заходу України. «Я підтримував видовищний футбол, особливо мені сподобалися пенальті, але в таких випадках перемагає щасливчик», – резюмував футбольний функціонер.

Коментарі Олександра Липенко

Вечір, присвячений вирішальному матчу «Національного кубку шкільного футболу Євро-2012», на НСК «Олімпійський» вів заслужений журналіст України майстер спорту Олександр Липенко. У його послужному списку сотні ігор калібру Ліги чемпіонів, Ліги Європи, за участю національних команд. Але фінал «Шкільного кубку» зайняв в діяльності журналіста особливе місце.

«За професійну журналістську діяльність я провів більше 600 матчів найвищого рівня, - розповідає Олександр Липенко. – Працював також на відкритті НСК «Олімпійський», де збірні України та Німеччини розіграли результативний трилер, на першому матчі на «Арені Львів», де наша команда змогла вирвати перемогу в австрійців. Проте фінал «Шкільного кубку» в Києві справив на мене особливе враження. Гадаю, він гідний Книги рекордів Гіннеса, адже ніколи і ніде матч за участю шкільних команд не збирав більше 46 тисяч глядачів!

Національний кубок шкільного футболу: шоу має продовжуватися

А яку атмосферу створили вболівальники! Мені вона сподобалася навіть більше, ніж під час фіналу розіграшу Кубка України. 12 травня на головну арену країни з’їхалися учні з батьками з різних регіонів. Гадаю, вони отримали справжнє задоволення. В матчі було все, емоції били через край, обидві команди – з Сум і Тернополя – почергово вели в рахунку, а в підсумку все вирішилося під час пробиття післяматчевих 11-метрових, де доля посміхнулася учням Сумської школи №18.

На мій погляд, є щось символічне в тому, що до фіналу дійшли команди з провінційних за футбольними мірками міст. Відзначу, в першу чергу, суддівство. Були в «Шкільному кубку» свої фаворити, але до фіналу жоден з них не дійшов. Арбітри показали зразкову роботу, що, зізнатися, дуже сподобалося. Бо в таких змаганнях, коли боротьбу за перемогу ведуть дитячі команди, навіть один неправильний сигнал свистка рефері може похитнути віру в справедливість на все життя.


У Львові визначились півфіналісти національного кубку шкільного футболу. Житомиряни припиняють боротьбу

Перед початком фіналу я зайшов до роздягалень команд, розповів хлопцям, де сидять перед іграми Шовковський, Шевченко, які місця займали гравці збірної Німеччини. Там все було, як у майстрів – апельсини, чай кава в роздягальнях. Гадаю, фіналісти відчули дух змагань великого футболу.

Я в захваті. Не вірю, що подібне, коли за грою шкільних команд спостерігають близько 50 тисяч глядачів, ще колись повториться. Але якщо таке трапиться, буду безмірно щасливий».

Чемпіон Шкільного Євро: Турнір здійснив мою мрію

Центральний півзахисник збірної команди ЗОШ №18 (Суми), переможець Шкільного Євро Богдан Білошніченко зізнався, що завдяки Національному кубку шкільного футболу його мрія – зіграти на НСК – здійснилася. Про це він сказав після фіналу шкільного турніру.

«Моєю мрією було зіграти на НСК «Олімпійський», і завдяки Шкільному Євро вона здійснилася. А те, що ми виграли у фіналі і отримали квитки на фінал Євро-2012 – взагалі супер», - зазначив юний футболіст.


Шкільне Євро: одеситів дискваліфіковано, житомирянин проходять до 1/4 фіналу національного етапу

Він також розповів, що Шкільне Євро – дуже хороший турнір, виступаючи в якому можна перевірити свої сили на рівні країни, адже до змагань були долучені усі школи України. «Ми вірили в те, що переможемо і, власне, досягли цього. Виграти в серії післяматчевих пенальті, на мою думку, нам в першу чергу допомогла віра в свої сили», - не приховуючи емоцій зізнався гравець.

Віце-прем’єр: Шкільний футбольний кубок має стати щорічним

Віце-прем’єр – Міністр інфраструктури України Борис Колесніков запропонував зробити щорічним Національний кубок шкільного футболу, фінал якого відбувся 12 травня на НСК «Олімпійський».

«У турнірі взяло участь більше 300 тисяч школярів з понад 12 тисяч команд. Думаю, що такий кубок можна зробити щорічним. Але в ті роки, коли нема чемпіонату Європи чи світу, головним призом можуть бути квитки на фінал Ліги чемпіонів», - наголосив Віце-премєр.

Він додав, що ідею проведення Шкільного Євро йому підказав мер Лондона Борис Джонсон, оскільки у столиці Великобританії будуть також організовані школярські олімпійські ігри, в яких будуть брати участь тільки британські учні.

Нагадаймо, що на Житомирщині переможцем другого етапу національного кубку шкільного футбоул стала команда житомирської ЗОШ№14, яка дійшла до 1/4 фіналу, програвши в підсумку команді з Київщинию

В Житомирі стартував Кубок Студентської Свободи. Результати перших ігор

В понеділок, 14 травня, на майданчику Житомирського політехнічного університету стартували перші матчі відкритого Кубку Студенської Свободи.

В турнірі беруть участь 16 команд. Змагання триватимуть до 13 червня. На першому етапі відбудуться групові змагання. Потім на кращі команди чекатимуть матчі плейоф (1/4 фіналу, 1/2 фіналу). Переможці визначаться у фіналі 13 червня.

В Житомирі стартує весняний турнір з міні-футболу "Кубок Студентської Свободи"

Перші результати
А поки перший ігровий день приніс наступні результати - "Енергія" і "Інтерстиль" розійшлись миром 6:6, а от вищолігова "Дасна-Кофеджіо" розгромила "Полісся" 14:1. Схоже, "Дасна" - один із фаворитів турніру. В іншому матчі "Надія" обіграла "Кіфу MJ" 8:2, зробивши серйозну заявку на вихід з групи.

Кубок організовує і проводить ЖВМГО "Студентська Свобода". Турнір проводиться серед студентських міні-футбольних команд. Мета турніру - залучення студентів до систематичних занять футболом; пропаганда футболу та здорового способу життя; виявлення переможця та призерів змагань.

Запрошуємо всіх фанів міні-футболу підтримати команди.

Кубок області. “Бердичів” програє “Коростеню” у чвертьфіналі і вибуває із розіграшу

13 трав. 2012

Домашньою поразкою бердичівлян закінчився чвертьфінальний матч-відповідь між БМГО ФК “Бердичів” та ФК “Коростенем”, який у суботу, 12 травня, відбувся на стадіоні “Шкіряник”

Нагадаймо, що у першому матчі між цими командами, який відбувся у Коростені, було зафіксовано нульову нічию.


Для бердичівлян вже початок зустрічі став шокуючим - на п’ятій хвилині матчу помилка всього захисту на чолі із голкіпером Тарасом Панасюком, який, перехоплюючи після прострілу м’яч, не дотягнувся до нього і таким чином залишив ворота пустими, призвела до того, що коростенці відкрили рахунок у зустрічі. Минуло ще кілька хвилин і гості могли остаточно “поховати” будь-яку інтригу у матчі: “обрізкою” граючого тренера бердичівлян Ігоря Зеленцова не скористався коростенець, який вийшов один на один на побачення із Тарасом Панасюком — гравець гостей не влучив у ворота.

Кубок Житомирської області з футболу на призи газети "Житомирщина". Сітка і результати матчів

А що ж господарі? Неможливо однозначно сказати, на що взагалі розраховувала команда та її тренерський склад, який вивів на поле колектив із одним лише нападаючим. Член правління Олександр Подгорчук розповів нашим журналістам про те, що таку тактику на матч було вибрано з розрахунку на те, що єдиному нападнику допомагатиме лінія півзахисту. Але не так склалося, як гадалося. Швидкий гол на перших хвилинах повністю вивів бердичівлян, яким тепер вже треба було забивати аж два м’ячі, із рівноваги — командної чи індивідуальної гри на полі взагалі не спостерігалося.

Більше того, команда, особливо у першому таймі, виглядала повністю приреченою. А коростенці, навпаки, стали виглядати значно впевненіше, у їхніх діях було значно більше швидкості, насамперед, у прийнятті рішень. У середині першого тайму бердичівляни на деякий час заволоділи ініціативою у матчі, але до особливої гостроти біля воріт гостей справа не доходила. Коростенці ж у цей час доволі вміло діяли на контратаках, а під кінець тайму знову вирівняли гру.

Стало очевидним, що у другому таймі бердичівлянам доведеться докласти неабияких зусиль для того, щоб зломити хід гри. Тільки от за рахунок чого це мало статися, невідомо: було видно, що вже під кінець першого тайму більшість гравців “підсіли” фізично, повністю програючи гостям середину поля. До того ж, коростенці були повноправними “господарями” і на підборах, і у повітрі.

Другий тайм розпочався із активних дій господарів. І це на певний час принесло результат — гості почали нервувати, порушувати правила поблизу власного карного майданчика. Щоправда, особливого зиску бердичівляни з цього взяти не змогло. Та й звідки це могло б узятися, коли перший точний удар по воротах гостей вони зуміли завдати лише на шістдесятій хвилині, а другий взагалі на сімдесят дев’ятій, та й то — з пенальті. Щоправда, до цього моменту наші земляки вже “горіли” 0:2: ще на сімдесятій хвилині коростенець, знаходячи спиною до воріт бердичівлян в оточенні чотирьох (!) наших захисників зумів точно пробити повз Тараса Панасюка і, практично, зняти всі питання про переможця.

Ти паче що через три хвилини потому на полі виникла сутичка, спровокована гравцями “Бердичева”: невдоволені рішенням арбітра (який, до речі, дловолі кваліфіковано відсудив матч), вони почали доводити йому свою правоту з допомогою кулаків. Особливо у цьому “постарався” Сергій Данілевич, який через це побачив перед собою цілком справедливу червону картку.

Деяка інтрига у матчі відновилася на згаданій 79-ій хвилині, коли Майкл Алан заробив, а потім реалізував пенальті. Здавалося б, після цього у бердичівлян мали б з’явитися “крила” і вони повинні обов’язково дотиснути суперника. Тим більше, що в одному з епізодів арбітр вже, мабуть, пожалів господарів, не призначивши у їхні ворота досить очевидний пенальті. Коростенці із цим рішенням рефері не сперечалися, натомість забивши у ворота гостей втретє. Сталося це після кутового вже на 89-ій хвилині. Забитий через три хвилини бердичівлянами м’яч у відповідь (відмінною передачею Майкла Алана скористався Артем Мкртчан) особливо не втішив ні гравців, ні, тим більше, численних бердичівських вболівальників.

Отож, домашня поразка 2:3 залишила бердичівлян за бортом розіграшу Кубка. Результат, як вже відзначалося, абсолютно справедливий, з чим ми і вітаємо наших суперників. Як можна розцінювати цей результат? Зважаючи на те, що у попередніх двох сезонах ФК “Бердичів” неодмінно доходив до півфіналу Кубка, іншого результату у цьому сезоні вболівальники не чекали. Тим паче, що за словами головного тренера Ігоря Зеленцова, висловленими ним ще взимку, перед командою стояло завдання обов’язково виграти Кубок.

Отож, поразку, за повної відсутності колективних осмислених дій, ще на стадії чвертьфіналу, інакше як провалом назвати не можна. За це, до речі, член правління БМГО ФК “Бердичів” Олександр Подгорчук попросив вибачення у бердичівських вболівальників, пообіцявши, що команда неодмінно реабілітується у чемпіонаті.

Як це буде, побачимо невдовзі — старт чемпіонату має бути даний вже за тиждень. З такою грою, яку продемонстрували наші земляки у матчі з коростенцями, важко буде боротися на рівних за медалі. І хоча до початку чемпіонату часу залишилося обмаль, у команді спробують щось змінити. Принаймні, за словами Олександра Подгорчука, певні перетрубації у колективі обов’язково відбудуться. Адже на чемпіонат перед ФК “Бердичів” стоїть серйозне завдання. Відповідаючи на запитання нашого журналіста щодо перспектив у сезоні, Олександр Подгорчук відзначив, що “традиції Бердичева не дозволяють сприймати іншого результату ніж перше місце”.

Нагадаймо, що торік ці суперники вже зустрічалися між собою у розіграші Кубка, щоправда, на стадії півфіналу. Тоді сильнішими виявилися коростенці, які за сумою двох матчів вийшли до фіналу (виграш вдома 3:1 та поразка у Бердичеві 2:3).
за матеріалами: Бердичівські новини

Інтерв'ю

Найцікавіше

 

© Copyright Футбол в Житомирі 2010 -2011 | Design by Herdiansyah Hamzah | Published by Borneo Templates | Powered by Blogger.com.