Антигуа і Барбуда

Антиґуа і Барбуда Antigua and Barbuda
Прапор Герб
Девіз: Each Endeavouring, All Achieving («Всі, хто намагаються досягти цілі — досягнуть»)
Гімн: «Fair Antigua, We Salute Thee»
Столиця (та найбільше місто)	Сент-Джонс 17°07′ пн. ш. 61°51′ зх. д.
Офіційні мови	англійська мова
Державний устрій	Федеративна конституційна монархія
- Королева Генерал-губернатор Прем'єр-міністр	Єлизавета II Родні Вільямс Болдвін Спенсер
- Генерал-губернатор Антигуа і Барбуди	Сер Джеймз Карлайл
Незалежність
- від Великобританії	1 листопада 1981
Площа
- Загалом	442 км² (189)
- Води (%)	незаначне
Населення
- оцінка 2005 р.	81 479 (197)
- Густота	184/км² (57)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$750 мільйонів (170)
- На душу населення	$11 523 (59)
ІРЛП  (2004)	0,808 (високий) (59)
Валюта	Східно-Карибський долар (XCD)
Часовий пояс	AST
- Літній час	(UTC-3)
Коди ISO 3166	ATG
Домен інтернету	.ag
Телефонний код	+268-1-268

Анти́ґуа і Барбу́да (англ. Antigua and Barbuda [ænti ː ɡə] і [bɑrbju ː də], в пер. з ісп.  — «стародавній» та «бородатий») — держава на островах Антигуа, Барбуда і Редонда в групі Малих Антильських островів у східній частині Карибського моря

Член Співдружності, Організації американських держав. Очільник держави — монарх Великобританії Єлизавета II, представлений генерал-губернатором.

Площа — 442,6 км² , Населення — 83500

Столиця і головний порт — Сент-Джонс.

Державна мова — англійська.

З 1981 р. незалежна держава.

Має інститут губернатора з 1981 р. При владі з 1984 р. перебуває Партія Праці Антигуа. Політична система — ліберальна демократія

Державні символи

Національний гімн — Fair Antigua, We Salute Thee (Прекрасний Антігуа, ми славимо тебе!) — національний гімн Антигуа і Барбуди. Неофіційно прийнятий у 1967 році і затверджений у 1981 році після отримання повної незалежності. Слова — Новель Гамільтон Річардс. Музика — Уолтер Гарнет Пікарт Чемберс.

Текст

Fair Antigua and Barbuda!

We thy sons and daughters stand

Strong and firm in

Peace or danger

To safe-guard our Native Land

We commit ourselves to building

A true nation brave and free;

Ever striving, ever seeking, Dwell in love and unity

Державний прапор — прийнятий 27 лютого 1967 року. Співвідношення сторін: 2:3. Символіка прапора має багато значень. Сонце, яке піднімається символізує схід нової ери, чорний колір указує на африканське коріння населення країни. Червоний колір символізує енергію народу. Синій та білий кольори символізують море та пісок відповідно.

Історія

Перші індіанські племена (сібонєї) заселили Антигуа приблизно за 2500 років до н. е. На початку нашої ери на Малі Антили з території сучасної Венесуели переселилися індіанці-авараки, що займалися землеробством. У 13 ст. войовничі племена карибів витіснили араваків, проте, так і не створили поселень на Антигуа і Барбуда.

У 1493 році о. Антигуа був відкритий іспанською експедицією Христофора Колумба, яка назвала його Санта-Марія-де-ла-Антигуа (на ім'я церков в м. Севілья). Із-за браку води на острові і набігів карибів Антигуа і Барбуда довго не заселялися європейцями. У 1632 на Антигуа поселилися англійці з о. Сент-Кітс. У 1663 король Карл II офіційно подарував острів лордові Уїллоубі, який направив на нього велику групу поселенців. Вони почали вирощувати бавовну, тютюн, індиго та імбир. У 1666 острів був зайнятий Францією, але, за договором в Бреді, він був повернений Англії. У 1671 Антигуа і Барбуда разом з островами Сент-Кітс, Невіс, Ангілья і Монтсеррат увійшли до складу англійської колонії Підвітряні острови. У 1689 король Вільгельм III наказав скликати на кожному з островів Асамблею, що складається із землевласників і плантаторів.

У 1674 році Крістофер Кодрінгтон (губернатор у 1689–1704 рр.) заснував на Антигуа першу велику плантацію цукрової тростини і почав освоювати о. Барбуда як базу для постачання своєї плантації. Вирощування цукрової тростини перетворилося на основу економіки острова, для роботи на плантаціях почали завозити рабів з Африки. До середини 18 ст. на Антигуа було близько 150 заводів по переробці тростини.

У 1816 році Підвітряні острови були розділені на дві окремі колонії. Одна з них складалася з островів Антигуа, Барбуда і Монтсеррат. У 1833 році колонія Підвітряні острови була відновлена, і Антигуа стала її центром (резиденцією генерал-губернатора). У 1834 рабська праця на плантаціях Антигуа була відмінена, але колишні раби залишилися в економічній залежності від плантаторів. Появі вільного селянства перешкоджав брак землі і грошових коштів.

У 1871 році на Антигуа діяли Законодавча і Виконавча ради. У 1898 Законодавча рада саморозпустилася, і на острові була введена система коронної колонії. Нова рада на чолі з губернатором складалася з 16 призначених членів. У 1936 році Рада була реорганізована: тепер вона складалась з 3-х чиновників, 3-х призначених та 5-ти обраних членів. Попит на цукор різко впав під час світової економічної кризи 1930-х, що призвело до спаду в місцевій економіці. У 1939 році королівська комісія рекомендувала дозволити діяльність профспілкового руху, згодом, у 1940 році, виник Профспілковий і робочий союз, розвернувся страйковий рух. За британсько-американською угодою 1940 року, США отримали на Антігуа в оренду територію для створення військової бази строком на 99 років.

У 1946 році Віе Корнуелл Берд, який з 1943 року очолював Профспілковий і робочий союз, заснував Лейбористську партію Антигуа (1946), яка перемогла на виборах в тому ж році. У 1951 на Антигуа було введено загальне виборче право, і ЛПА перемогла на виборах в Законодавчу раду. У 1958–1962 рр. Антигуа входила до складу Вест-Індської федерації, в 1960 колонія Підвітряні острови була офіційно розформована, і Антигуа стала окремим британським володінням. Віе Берд зайняв пост головного міністра.

У 1967 році Антигуа отримала статус «асоційованої з Великобританією держави» з правами внутрішнього самоврядування. Питання оборони і зовнішньої політики залишилися у веденні британського уряду, а виконавча влада на острові перейшла в руки місцевого уряду на чолі з прем'єр-міністром В.Бердом. На загальних виборах 1971 року ЛПА вперше зазнала поразки, до влади прийшов опозиційний Прогресивний лейбористський рух (ПЛД), що спирався на створений у 1967 році Союз робочих Антигуа. Новий прем'єр-міністр Джордж Уолтер заявив про прагнення провести демократичні перетворення на користь трудящих, а у вересні 1972 року — про намір домогтися надання повної незалежності після 1976 року. Проте, Уолтер відмовився підписати акт про незалежність, наполягаючи в ході переговорів з Великобританією на створенні однопалатного парламенту, введенні представницької виборчої системи і розширенні самоврядуванні Барбуда. Економічний стан країни на початку 1970-х погіршав. У 1972 у зв'язку з кризою в цукровій промисловості цукрові заводи були закриті. У 1976 ЛПА повернулася до влади, і В.Берд знов очолив уряд країни. У квітні 1980 року ЛПА знов виграла вибори. Після тривалих переговорів Великобританія погодилася надати Антигуа і Барбуда фінансову допомогу у розмірі 18 млн дол. протягом перших 10 років після отримання незалежності. У 1980 уряд прийняв п'ятирічний план розвитку, в якому головна роль відводилася розвитку сільського господарства і промисловості, перш за все, нафтопереробці.

1 листопада 1981 року Антигуа і Барбуда стала незалежною державою. Народний рух Барбуда, що виступав за відділення острова від Антигуа, відмовилося підписати акт про незалежність, хоча Барбуда отримав внутрішнє самоврядування. Фактична влада в країні перейшла до сімейного клану Бердів, який до того ж володів найбільшою телевізійною станцією. Достатньо успішна трансформація економіки і розвиток туризму привели до істотного підвищення добробуту значної частини населення. ЛПА перемагала на загальних виборах у 1984 і 1989 рр. Наприкінці 1980-х розгорілася боротьба за лідерство між синами В.Берда — Лестером і Віе-молодшим. В.Берда-молодшого було звинувачено у зв'язках з торгівцями наркотиками і нелегальній торгівлі зброєю; у 1990 він вимушений був вийти зі складу уряду. У січні 1992 року повідомлення про привласнення прем'єр-міністром 25 тис. дол. викликало масові демонстрації протесту; опозиція оголосила загальний страйк. 82-річний В.Берд вимушений був дати обіцянку піти з політики. У 1993 році він передав пост лідера ЛПА своєму синові Л.Берду, який очолив уряд країни після виборів у березні 1994 року.

У 1995 році престиж ЛПА було підірвано, коли брат прем'єр-міністра Айвор Берд був затриманий з партією наркотиків. США оголосили Антигуа центром відмивання грошей. У 1997 році опозиційна Об'єднана прогресивна партія (ОПП) вперше в історії бойкотувала засідання парламенту. Перед виборами 1999 р. за ініціативою правлячої партії парламент прийняв поправку до виборчого закону, що дозволяла використовувати телебачення в ході передвиборної кампанії. Перемога знов дісталася ЛПА, але опозиція звинуватила владу в численних порушеннях.

У грудні 1999 року була створена комісія з конституційної реформи: планувалося розширити автономію Барбуда і вирішити питання про перехід до республіканської форми правління. На початку 2000-х в країні спалахнули нові скандали. Клан Бердів все голосніше звинувачували в корупції. Уряд критикували за хабарництво, привласнення фондів національного плану медичного страхування. У 2004 році, а потім і в 2009 на парламентських виборах перемогу отримала опозиційна Об'єднана прогресивна партія.

Географія

Держава складається з двох порівняно великих островів і декількох невеликих . Антигуа — найбільший (280 км²). Острів Барбуда, знаходиться за 48 км на північ від Антигуа, є другим за величиною островом (161 км²). Маленький безлюдний острів Редонда (1,6 км²), приблизно за 40 км на захід від Антигуа, також є частиною держави Антигуа и Барбуда. В ландшафті в основному переважають низини. Найвища точка Антигуа — пагорб Боггі (402 м). Найвища точка Барбуда — 32 м.

Столиця держави — місто Сент-Джонс, розташоване на острові Антигуа. Найбільшим поселенням на о. Барбуда є Кодрінгтон. На островах переважає теплий тропічний клімат, з постійною температурою протягом року. Найкращі погодні умови — з кінця листопада до початку травня.

Державний устрій

Антигуа і Барбуда — незалежна держава у складі Співдружності, очолюваної Великою Британією. Діє конституція від 1 листопада 1981 р.

Очільник держави — королева Великої Британії Єлизавета II (Elizabeth the Second), представлена генерал-губернатором, який має місцеве громадянство. Генерал-губернатор — Луіза ЛЕЙК-ТЕК (жін.). Приступила до виконання обов'язків 17 липня 2007 р.

Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом у складі сенату і палати представників. Термін повноважень парламенту — 5 років. Сенат складається з 17 членів, які призначаються генерал-губернатором, 11 з яких — за згодою з прем'єр-міністром, 4 — з лідером опозиції, один — з Радою Барбуда і один — з генерал-губернатором. Голова сенату обирається з числа членів сенату. Він не може бути міністром чи парламентським секретарем. Палата представників складається з 17 членів, які обираються загальним голосуванням. Спікер обирається з числа членів палати. Голова сенату — Хейзілін ФРЕНСІС (Hazelyne Francis, жін.). Спікер — Жізель ІСААК-АРРІНДЕЛЬ (Giselle Isaac-Arrindel, жін.), обрана 12 березня 2009 р.

Виконавча влада здійснюється урядом на чолі з прем'єр-міністром, якого призначає генерал-губернатор. Уряд підзвітний парламенту. Прем'єр-міністр і міністр закордонних справ — Болдуїн СПЕНСЕР (Baldwin Spencer).

Політичні партії

Лейбористська партія Антигуа (Antigua Labour Party — ALP). Заснована у 1968 р. Лідер — Лестер Брайант БЕРД (Lester Bryant Bird). Голова — Гастон БРАУН (Gaston Browne). Друкований орган — газета «Уоркерз войс» (The Worker's Voice). Народний рух Барбуда (Barbuda People's Movement — BPM). Виступає за самостійність Барбуда. Голова — Фабіан ДЖОНС(Fabian Jones). Об'єднана прогресивна партія (United Progressive Party — UPP). Заснована в 1968 р. у результаті об'єднання трьох партій: Об'єднаної національної демократичної партії, Прогресивного лейбористського руху і Карибського визвольного руху Антигуа. Лідер — Болдуїн СПЕНСЕР (Baldwin Spencer). Голова — Леон СИМІСТЕР (Leon Symiste).

Населення

Населення — 86,8 тис. (липень 2010). Річний приріст — 1,3%. Народжуваність — 16,4 на 1000 жителів, смертність — 5,8 на 1000, імміграція — 2,4 на 1000. Середня тривалість життя — 73 роки у чоловіків, 77 років у жінок. Міське населення становить 30%, сільське — 70%. Вікова група до 15 років — 26% населення, від 15 до 65 років — 67%, старші 65 років — 7%.

Економіка

Основа економіки Антигуа і Барбуда — туризм, що дає понад половини ВВП. Обслуговування іноземних туристів приносить країні 70-80% валютних надходжень і дає роботу близько 70% населення. Основні курорти розташовані на Антигуа.

Сільськогосподарське виробництво обслуговує переважно внутрішній ринок і страждає від дефіциту прісної води і браку робочої сили, яка віддає перевагу більш високооплачуваній зайнятості в сферах туризму і будівництва. Три чверті земель належать державі. В країні вирощуються бавовна, цукрова тростина, овочі, цитрусові та інші фрукти, розводять худобу. У прибережних водах ловлять рибу і омарів. Є підприємства харчової, нафтопереробної і легкої промисловості. Проводяться на експорт одяг, білизна, ремісничі вироби і електронні деталі.

Антигуа і Барбуда експортує нафтопродукти, готовий одяг, промислове і транспортне устаткування, фарби, меблі, оцинковане залізо, цукор-сирец, патоку, бавовну, цитрусові, омарів. Експорт прямує переважно в країни Європейського Союзу: Німеччину, Великобританію і Францію.

Ввозяться продовольство, пиломатеріали, нафта і хімічні продукти, продукція машинобудування, транспортне устаткування, продукти легкої промисловості. Головні партнери по імпорту — США, Сінгапур, Китай, Польща, Тринідад і Тобаго, Великобританія.

Засоби масової інформації

• "Антигуа сан "(Antigua Sun). Щоденна газета. Видається у Сент-Джонсі. Заснована у 1997 р.
• «Дейлі обсервер» (Daily Observer — « Щоденний спостерігач»). Щоденна газета. Видається у Сент-Джонсі. Тираж 4 тис.
• «Уоркерз войс» (The Worker's Voice — «Голос робітника»). Щотижнева газета. Видається у Сент-Джонсі. Заснована у 1944 р. Тираж 6 тис. Офіційний орган Лейбористської партії Антигуа і Професійної і робітничої спілки Антигуа.

Радіо і телебачення

• "Антигуа енд Барбуда бродкастінг сервіс " (Antigua and Barbuda Broadcasting Service). Урядова радіомовна служба Антигуа. Розташована у Сент-Джонсі.

• «АБС- Радіо» (ABS Radio). Засновано в 1956 р. Знаходиться у Сент-Джонсі.

• «АБС- Телебачення» (ABS Television). Заснована у 1964 р. Розташована у Сент-Джонсі.

Див. також

• Список міст Антигуа і Барбуда
• Список ссавців Антигуа і Барбуда