Російська збройна агресія проти України (2014—2015)

Російська збройна агресія проти України (2014 - 2015)
Червоним відмічені території під контролем сепаратистів і Росії
Дата: 27 лютого 2014 — дотепер Місце:  Україна: Крим, окремі райони Луганської і Донецької областей, проросійські виступи в інших районах України  Росія: Вздовж кордону Ростовської області з Україною Результат: конфлікт триває
Сторони
Україна Збройні сили України ДПС України Морська охорона СВ України «Айдар» «Київська Русь» «Кривбас» 34-й БТрО ЗСУ 42-й БТрО ЗСУ «Київська Русь» (11-й БТрО ЗСУ) «Воля» 12-й БТрО ЗСУ «Київ» «Горинь» «Фенікс» Інші батальйони територіальної оборони України ВПС України ВМС України Національна гвардія «Донбас» «Омега» «Ягуар» «Азов» МВС «Артемівськ» «Дніпро» «Київ-1» «Шахтарськ» «Січ» «Львів» «Шторм» «Миротворець» «Луганськ-1» «Золоті Ворота» «Харків-1» «Слобожанщина» «Тернопіль» «Івано-Франківськ» «Херсон» «Світязь» «Київ-2» «Кіровоград» «Миколаїв» Інші спецпідрозділи охорони громадського порядку в Україні СБУ Альфа Добровольчі формування Добровольчий український корпус «ОУН» Українські партизани Партизанський загін "Тіні" Добровольці з Білорусі Загін «Погоня» Дудаєвці: Батальйон імені Джохара Дудаєва Добровольці з Росії Добровольці з Грузії Добровольці з Польщі Добровольці зі Швеції Добровольці з Франції Добровольці з Хорватії Добровольці зі США Постачання зброї США Литва Велика Британія Значні поставки військових засобів Канада	Росія Збройні сили Російської Федерації (на Донбасі неофіційно, в Криму офіційно): Сухопутні війська ВМС Росії Чорноморський флот окремі кораблі Балтійського флоту окремі кораблі Північного флоту Повітряно-десантні війська Росії 45 окремий полк спеціального призначення ПДВ ВПС Росії ГРУ ГШ РФ ФСБ РФ Проросійські сили: Донецька народна республіка: Народне ополчення Донбасу Російська православна армія Батальйон «Оплот» Батальйон «Восток» Батальйон «Восход» Батальйон «Кальміус» НКВД ДНР Луганська народна республіка Армія Південного-Сходу Козача національна гвардія Луганська гвардія Батальйон «Призрак» Батальйон «Заря» Республіка Крим Бойовики з різних регіонів Росії: Російські козаки Євразійський союз молоді Російська національна єдність Партія «Інша Росія» Добровільний комуністичний загін Кадирівці Бойовики з Сербії Бойовики з Осетії Польська неонацистська орґанізація «Фаланга» Бойовики з Франції Бойовики з Німеччини (понад 100 чоловік) Іспанські комуністи Інші іноземні бойовики
Командувачі
Петро Порошенко (з 7 червня) Олександр Турчинов (до 7 червня) Сергій Гайдук Роман П'ятницький Максим Ємельяненко Степан Полторак (з 14 жовтня) Валерій Гелетей (3 липня-14 жовтня) Михайло Коваль (25 березня—3 липня) Ігор Тенюх (27 лютого—25 березня) Віктор Муженко (з 3 липня) Михайло Куцин (до 3 липня) Арсен Аваков Валентин Наливайченко Олександр Турчинов (з 15 грудня) Андрій Парубій (до 7 серпня) Степан Полторак (до 14 жовтня) Віктор Назаренко (з 6 жовтня) Микола Литвин (до 6 жовтня) Семен Семенченко Андрій Білецький Дмитро Ярош	Володимир Путін Сергій Шойгу Олександр Вітко Володимир Шаманов Геннадій Анашкін Ігор Гіркін Ігор Безлер Микола Козіцин Сергій Здрилюк Денис Пушилін Павло Губарєв В'ячеслав Пономарьов Валерій Болотов Олексій Мозговий Олег Царьов Володимир Константинов Сергій Аксьонов Олексій Чалий Денис Березовський
Військові сили
ЗС України в Криму 20,000 Сили АТО: 26,000 (липень 2014) 50,000 (серпень 2014)	ЗС Росії в Криму 30,000 Сили російських і місцевих угрупувань: 20,000 (липень 2014) 35,000 (серпень 2014)
Втрати
Силові структури: Вбито: 1725 Поранено: 5000+ Цивільне населення Вбито: 3000+ Іноземне цивільне населення Вбито: 300	Сепаратисти: Вбито: 8500+ (із них понад 6242 вбитих і зниклих безвісти військовослужбовців Збройних сил Росії що становить 73,4% від усіх загиблих і зниклих сепаратистів) Російські журналісти Вбито: 4
Загальні втрати: Вбито: 14000+

Російська збройна агресія проти України (також Російсько-українська війна) — пряме та опосередковане застосування збройної сили Російською Федерацією проти суверенітету та територіальної цілісності України.

Складовими частинами російської збройної агресії проти України у 2014–2015 роках є:

• Російська інтервенція до Криму 2014
• Війна на сході України

27 січня 2015 року Верховна Рада України визнала у своїй заяві-зверненні до міжнародних організацій Росію як країну-агресора.

Питання періодизації

Існують різні точки зору щодо дати початку російсько-української війни. Колишній радник російського президента А. Ілларіонов вважає, що датою початку війни слід вважати 20 лютого 2014, оскільки саме ця дата викарбувана на медалі «За повернення Криму», і, відповідно, першою силовою акцією — розстріл демонстрантів на Майдані Незалежності в Києві, який відбувавс*я, за твердженнями автора, за наказами та під керівництвом представників російського ФСБ. Подібну точку зору висловлює журналіст Ю. Колесніков..

З перемогою Майдану, що суперечила геополітичним інтересам Росії, пов'язує початок війни також український історик В. Кравченко. На думку дослідника, Євромайдан «дещо сплутав карти кремлівським стратегам», і тому росіянами «був спішно „дістатий із шухляди“ План „Б“».

Український правознавець Василенко В. А. відзначає, що згідно зі ст. 2 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» (14 грудня 1974 року), «Застосування збройної сили державою першою на порушення Статуту ООН є prima facie свідченням акту агресії…» Згідно зі ст. 3 Резолюції для кваліфікації як акту агресії збройного нападу, який першою вчинила одна держава проти другої, юридично не має значення, була війна формально оголошена чи ні. Отож початком російської агресії слід вважати 27 лютого 2014, коли підрозділи спецназу Головного розвідувального управління Генштабу та 45-го окремого повітряно-десантного полку Збройних сил РФ захопили приміщення Верховної Ради та Ради Міністрів АРК, а військові частини кримського угруповання Збройних сил України стали об'єктом провокаційних нападів із дислокованих на півострові російських військових баз.

Питання кількості постраждалих

В доповіді моніторингової місії Управління верховного комісара ООН з прав людини повідомляється, що за період бойових дій на Сході України (до травня 2015 р.), загинуло принаймні 6 тис. 417 людей. З них — понад 600 жінок та дівчат. Ще 15 тис. 962 людини отримали поранення. Крім того, багато людей зникли безвісти. За даними ООН, загалом від воєнного конфлікту постраждали вже 5 мільйонів чоловік, а понад 1 мільйон людей переїхали до інших регіонів України.

Передумови конфлікту

Передбачення цивілізаційного конфлікту

Ключовою передумовою конфлікту стала дедалі неприязніша політика путіністської Росії щодо України, яка (політика), з огляду на зміст російської пропаганди у ЗМІ, за останні роки стала просто ворожою. Агресивність російської політики стосовно України вилилася у перші жертви з боку останньої ще за часів режиму підконтрольного Росії В. Януковича.

У лютому 2008 року Олександр Сокуров в інтерв'ю на телебаченні зазначив, що до того часу, поки розвиток культури в Росії не стане головним завданням всіх державних інструментів,— ідеології, промисловості, бюрократії, армії, загалом усіх державних інститутів,— не буде рішучих змін у житті Росії. І, оскільки це завдання не вирішується, то Росію очікують великі війни: на півдні країни; аж надто тяжка війна з Україною; надто тяжкий конфлікт із Казахстаном.

Інцидент в Азовському морі

17 липня 2013 року в Азовському морі, далеко за межами територіальних вод Росії, катер берегової охорони прикордонної служби РФ влаштував погоню за українським риболовецьким човном, наздогнав його і протаранив, унаслідок чого загинуло четверо з п'яти українських рибалок, а щодо вцілілого і врятованого переслідувачами п'ятого порушили карну справу за «браконьєрство та порушення кордону». Російські прикордонники були без форми, замовчували той факт, що відразу знайшли тіла всіх загиблих, і не віддавали їх, бо хотіли приховати кульові поранення. Вцілілий українець Олександр Федорович, госпіталізований у російському Єйську, стверджував, що російські прикордонники стріляли в українців без попередження і потопили човен.

Євромайдан

Див.: Євромайдан

Євромайдан у Києві, 24 листопада 2013

21 листопада 2013 року в Україні розпочалися антиурядові протести як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. У рамках поняття протестів кінця 2013 року відбувалися, зокрема, мітинги, демонстрації, студентські страйки.

16 січня 2014 року у Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування було прийнято 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян, а самеЗакони викликали широке обурення в українців, і спричинили ескалацію конфлікту.

До 19 січня 2014 протести перейшли у бойові протистояння на вулиці Грушевського в Києві, внаслідок чого загинуло 6 осіб, більше 1000 були травмовані. Ще більш кривавими бої стали, починаючи з 18 лютого, за два дні боїв загинуло більш ніж 100 осіб з обох боків.

Наслідком перемоги революції стало: відсторонення президента Януковича від влади та його втеча в Росію, відновлення конституції України 2004 року, скасування диктаторських законів, призначення дострокових президентських виборів.

Зміна влади кардинально зменшила силу впливу Росії на Україну, також Віктор Янукович закликав Володимира Путіна відновити конституційний лад в Україні за допомогою Збройних сил Росії.

Підготовка Росії до інтервенції

28 квітня 2013 телеканал Росія-24 у своєму випуску новин повідомив про створення нового російського спецназу для закордону, в задачі якого входять дії на суміжних з Росією територіях. Як зазначено в репортажі метою цих формувань є досягнення політичних і економічних цілей Росії в інших країнах, шляхом створення для країни-жертви серйозних внутрішніх проблем. Крім інших задач ці спецпідрозділи зосереджуються на організації партизанського руху з подальшим навчанням і керівництвом повстанців та фізичному усуненню політичних опонентів. У репортажі детально висвітлюються методи їх роботи.

23 лютого 2014 на мітингу в Москві заступник голови Державної Думи Російської Федерації Жириновський Володимир Вольфович, заявив про необхідність розділення України на три частини та направлення в Україну російських добровольців, які стануть основою армії Республіки Малоросії зі столицею в Харкові.

Кримська окупація (22 лютого—18 березня 2014)

Див.: Кримська криза

Озброєні військові без розпізнавальних знаків на території аеропорту «Сімферополь»

Проросійські мітинги в Криму

23 лютого 2014 року почалися проросійські та проукраїнські мітинги (в останніх брала участь велика кількість кримських татар на чолі з лідером Меджлісу Рефатом Чубаровим). 27 лютого невідомі озброєні люди без знаків розрізнення (ймовірно колишні бійці спецпідрозділу «Беркут», що брали участь у придушенні протестів у Києві («Беркут» було розформовано 25 лютого), та російські спецпризначенці) захопили й блокували Верховну Раду Криму та інші адміністративні будівлі, аеропорти в Сімферополі та Севастополі, установи зв'язку, засоби масової інформації тощо. На їхню вимогу до Парламенту Криму прийшла частина депутатів, що проголосували за проведення референдуму про розширення автономії Криму 25 травня 2014, в день президентських виборів в Україні. При цьому присутність кворуму є сумнівною, оскільки на засідання не допустили ЗМІ. Невдовзі було двічі змінено дату референдуму: перенесено спершу на 30 березня, а потім — на 16 березня. Також було змінено формулювання питання — замість розширення автономії йшлося про приєднання до складу Росії. При цьому, оскільки Україна є унітарною державою, питання про відокремлення регіону можна вирішувати лише на національному референдумі. З огляду на це, ще до проведення референдуму лідери країн ЄС, США та багатьох інших визнали його незаконним, а його результати — недійсними.

Захоплення Верховної Ради АРК

У ніч на 27 лютого будівлі Верховної Ради та Уряду АРК захопили озброєні невідомі особи та встановили на будівлях російські прапори. За словами народного депутата Сергія Куніцина адміністративні будівлі захопили професійно підготовлені люди, які озброєні автоматами, кулеметами, гранатометами тощо. За повідомленнями ЗМІ центр Сімферополя було перекрито правоохоронцями, піднятими по тривозі, обмежено рух громадського транспорту.

Вторгнення російських військ на півострів

Див.: Російська інтервенція до Криму 2014

1 березня 2014 року Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Росії Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил Російської Федерації на території України Рада національної безпеки і оборони України у зв'язку з агресією з боку Росії, ухвалила рішення привести Збройні сили України в повну бойову готовність та розробила «детальний план дій на випадок прямої військової агресії з боку РФ».

«Референдум» 16 березня

16 березня 2014 року відбувся «референдум» про статус Криму, на якому за офіційними даними 96,77% жителів АРК та міста Севастополь проголосували за возз'єднання відповідних територій з Російською Федерацією. 17 березня Верховна Рада АРК проголосила незалежність Республіки Крим, а 18 березня у Георгіївській залі Московського Кремля Президент Росії Володимир Путін спільно із самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим, спікером Верховної Ради АРК Володимиром Костантиновим, та головою СМДА Олексієм Чалим підписали Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії. 21 березня Рада Федерації Росії прийняла закон про ратифікацію Договору від 18 березня та закон про утворення нових суб'єктів федерації — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів Росією.

27 березня 2014 Генеральна Асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невід'ємними частинами. За відповідну резолюцію проголосували 100 країн-членів ООН зі 194. Проти проголосували 11 країн, 58 країн утрималися, решта не брала участі в голосуванні.

Проросійські виступи на сході та півдні України

Наметове містечко російських націоналістів на Куликовому полі в Одесі

Починаючи з 1 березня 2014 року, відбулася серія акцій проведених за участі російських спецслужб у східних, центральних і південних регіонах України у березні-квітні 2014 року, учасники яких виступали здебільшого за відокремлення півдня і сходу України та приєднання цих регіонів до Росії, проведення референдуму щодо федерального устрою України, надання російській мові статусу другої державної та проти нової української влади. На противагу цим акціям у східних та південних регіонах проукраїнські сили проводять акції на підтримку територіальної цілісності України та її державного устрою. У ході демонстрацій проросійські активісти здійснювали спроби захоплення державних установ (були захоплені будівлі Донецької, Луганської та Харківської ОДА). Між учасниками проросійських та проукраїнських акцій виникали сутички: найбільші з них відбулися у Харкові та Донецьку, під час яких постраждали десятки осіб та загинули щонайменше 1 особа.

Протистояння в Одесі 2 травня

2 травня 2014 року відбулися сутички, які переросли у масові заворушення в місті Одеса. Бійка була почата між проукраїнсько налаштованими громадянами, ультрас футбольних клубів «Чорноморець» та «Металіст» з одного боку й проросійськими сепаратистськи налаштованими активістами з іншого боку. Протистояння почалися у центрі міста на вулицях Грецькій, Дерібасівській, Грецькій площі, а згодом перейшли у гоніння проросійських активістів по більшій частині центра міста на їх місце дислокації, Куликове поле. Саме там, на Куликовому полі, було найбільше жертв, зокрема, через підпал штабу сепаратистів Будинку профспілок.

Унаслідок протистоянь загинуло 48 осіб, 247 було поранено, 6 з них загинуло від вогнепальних поранень, інші при пожежі у будинку профспілок..

Антитерористична операція

Початок антитерористичної операції (13 квітня—20 червня 2014)

Див. також: Хронологія війни на сході України (2014)

Хід звільнення території від терористів з 1 липня

Бойовик терористичної організації «Луганська народна республіка». (Луганська ОДА, 2 червня 2014 р.)

У період з 12 по 14 квітня терористами було захоплено ряд адміністративних будівель у містах Донецької області: Слов'янськ, Краматорськ, Артемівськ, Красний Лиман, Дружківка, Єнакієво, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Харцизьк, Жданівка і Кіровське.

15 квітня українські війська увійшли в Слов'янськ і Краматорськ, взяли під контроль аеропорти даних міст. З 16 квітня по 1 травня терористами ДНР були захоплені адмінбудівлі міст: Новоазовськ, Сіверськ, Комсомольське, Червоноармійськ, Родинське. 28 квітня в Луганську сепаратисти оголосили про створення ЛНР, і почали захоплювати адміністративні будівлі Луганської області. За період 28 квітня — 2 травня були захоплені: Станиця Луганська, Луганськ, Красний Луч, Первомайськ, Алчевськ, Антрацит, Свердловськ, Стаханов.

11 травня було проведено псевдореферендуми що до незалежності ДНР і ЛНР. За даними яких, за незалежність проголосувало 89,07% і 96,2% відповідно.

22 травня відбувся напад на табір сил антитерористичної операції (АТО) під Волновахою, сепаратисти вночі завдали неочікуваного удару українській армії, 18 військслужбовців було вбито.

26 травня відбувся бій за Донецький аеропорт, це була перша масштабна успішна операція сил АТО, за допомогою авіації та десанту, було знищено до 300 сепаратистів, при цьому українська армія не понесла жодних втрат.

4 червня сили антитерористичної операції повністю звільнили Красний Лиман Донецької області від терористів.

13 червня українські війська звільнили Маріуполь. 14 червня сепаратисти збили Іл-76 Збройних сил України, що доправляв військових у Луганський аеропорт, унаслідок якого загинуло 49 осіб, включаючи екіпаж літака. Того ж дня були здійснені численні напади терористів на блокпости сил АТО, під час яких було вбито 6 військслужбовців. Загалом за день втрати силовиків склали 55 чоловік, що є найбільшою військовою втратою України за часи незалежності.

19 червня була розпочата підготовка до перемир'я, основні сили АТО були кинуті на взяття під контроль державного кордону Донбасу, що було фактично зроблено до вечора.

Одностороннє припинення вогню (20-30 червня 2014 року)

20 червня Петро Порошенко віддав наказ про припинення бойових дій на окупованих терористами територіях, перемир'я було оголошене з 22:00 20 червня по 10:00 27 червня 2014 року. В представленому плані «припинення вогню» було 15 обов'язкових пунктів щодо його виконання.

За час перемир'я загинули 27 і було поранено 69 українських силовиків. Загальна кількість нападів сепаратистів на позиції АТО — 108 разів, зокрема терористи обстрілювали позиції українських військових на висоті Карачун, Краматорську, Амвросіївці та Рубіжне, бойовиками ДНР була захоплена військова частина ЗСУ 3004, що розташована в Донецьку., а також збили Мі-8, у результаті чого загинуло 9 українських військових, у тому числі 3 члени екіпажу.

Під час одностороннього перемир'я відбувся обмін 10 заручників.

Після наради РНБО, Петром Порошенком було вирішено продовжити одностороннє перемир'я з 27 по 30 червня. Рішення викликало широке обурення в суспільстві, армії та добровольчих батальйонах.

Поновлення антитерористичної операції

КамАЗ-65117 батальйону «Восток» в Донецьку

Рішенням РНБО АТО було відновлено, в перші години 1 липня 2014 року українськими військовими було нанесено авіаційні та артилерійські удари по позиціях терористів у Слов'янську, Краматорську, Луганську та іншим точках, загалом були атаковані 120 розвіданих раніше, скупченнях терористів.

Протягом 1 липня поблизу Карлівки та Донецька відбулися танкові бої, в Донецьку був здійснений напад на Донецьке облуправління міліції, що раніше перейшло на бік ДНР, а також мінометним обстрілом терористами позицій українських військ поблизу Слов'янська було знищено Слов'янську телевежу на горі Карачун.

Вранці 2 липня сили АТО увійшли в Луганськ, почалась битва за місто. Багато сепаратистів здалися українським військовим. Бойовикам ЛНР з Росії було поставлено 20 танків і 122 одиниці бронетехніки, також було відомо про передачу 10 установок БМ-21 «Град».

У боях поблизу Слов'янська, та Миколаївки, 3 липня було знищено 6 опорних пунктів терористів, втрати — не менше 150 чоловік, зі сторони українських військових — 2 вбитих і 4 поранених.

5 липня, після поразки в Миколаївці терористи відступили з Слов'янська, українські війська зайняли місто, підняли прапор України. Колони сепаратистів відступили і з Краматорська, близько 1 тисячі бойовиків, разом з Гіркіним колоною рушили до Донецька. Того ж дня від терористів було звільнено Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку. Всі сили сепаратисти кинули на оборону Донецька, Луганська, Горлівки, покидаючи при цьому інші населені пункти

6 липня українські війська зайняли Артемівськ, під контролем терористів залишилось 7 великих міст Донбасу: Донецьк, Горлівка, Луганськ, Сніжне, Антрацит, Краснодон і Сєвєродонецьк.

10 липня сили АТО нанесли ряд успішних авіаційних ударів по позиціям терористів, було знищено близько 100 бойовиків, 2 танки й установку «Град», в ході наступу звільнили Сіверськ. Основними епіцентрами боїв стали Донецьк і Луганськ.

11 липня відбувся обстріл з установок БМ-21 «Град» проросійськими сепаратистами табору сил антитерористичної операції неподалік села Зеленопілля Луганської області. Внаслідок атаки загинуло 19 українських військовослужбовців, 93 були поранені.У відповідь українськими військовими було нанесено серії авіаударів, було знищено численні бази і колони терористів. Всього протягом доби виконано 16 вильотів, було знищено близько 1000 бойовиків.

15 липня поблизу селища Ізварине сили АТО були обстріляні з гранатометів, унаслідок чого 8 осіб загинуло. Російським авіаударом знищений будинок у місті Сніжне Донецької області. В результаті удару загинуло 11 осіб.

16 липня російським винищувачем МіГ-29 був збитий український штурмовик

Наслідки

Донецький краєзнавчий музей після обстрілу

На 9 липня 2014 року, збитки руйнувань на Донбасі в ході війни становили 8,1 мільярди гривень.

1 місяць АТО коштував Україні 1,5 мільярди гривень.

21 липня на АТО було вирішено додатково виділити 16,931 мільярди гривень.

20 травня 2015 прем'єр-міністр Арсеній Яценюк на засіданні уряду заявив, що Кабінет міністрів України вирішив припинити військово-технічну співпрацю з Російською Федерацією і дію угоди між Україною і Російською Федерацією про військово-технічне співробітництво, яка була підписана 26 травня 1993.

Жертви війни

Дивись: Жертви російського вторгнення в Україну 2014

Втрати військтехніки

Дивись: Втрати військової техніки в російсько-українському конфлікті

	Україна	Проросійські сили
Авіація	Знищено: Ан-26 — 1 Ан-30Б — 1 Іл-76МД — 1 Мі-8/Мі-8Т — 4 Мі-24 — 4 Су-25 — 4	Знищено: БПЛА — 6
Бронетехніка	Знищено: Т-64Б — 1 БТР-80 — 5 БМП-1/БМП-2 — 8 Захоплено: БМД-2 — 5 БТР-70	Знищено: Т-64/Т-64БВ — 15—20 БТР-70/БТР-80 — 6—10 БМД-1 — 3 БМП-2 — 2 2С9 «Нона» — 1 БРДМ-2 — 1 ПТС-2 — 2 Захоплено: Т-64БВ — 3 БТР-80 — 1 БРДМ-2 — 1
Артилерія	Знищено: Д-30 — 4	Знищено: БМ-21 «Град» — 8 Захоплено: БМ-21 «Град» — 3
ВМС	Захоплено: 51 корабель, з них 36 повернуто	Знищено: 4 кораблі самозатоплено

Вшанування пам'яті

Ігор Момот

У багатьох містах України розпочався процес перейменування вулиць, назва яких пов'язана із країною-агресором. Об'єкти називають на честь героїв, які загинули за Україну.

Кіровоградщина

Депутати Кіровоградської міської ради ухвалили рішення про перейменування вулиці П'ятирічки 3-ї на вулицю Юрія Власенка — кіровоградця, добровольця, який загинув на Сході. Також у місті з'являться провулки ‒ Гвардійський, Волонтерський та Героїв АТО.

Черкащина

У селі Руська Поляна на честь героїв, які загинули у війні, було названо 8 вулиць. Вулицям дали ім'я прикордонників — Ігоря Момота, Ігоря Петріва, Сергія Єпіфанова, Миколи Зайцева, Володимира Гречаного, Віталія Вінніченка.

В освіті

З 2015 року учнів одинадцятих класів будуть вчити про Євромайдан та російсько-українську війну. Завдання, пов'язані з подіями включені до програми ЗНО з історії України.

Міжнародна реакція та санкції

Реакція міжнародних організацій на військовий конфлікт на сході України

Засідання Ради безпеки ООН

Щодо подій на сході України скликалась низка засідань Ради безпеки ООН:

1. 22 серпня 2014 року відбулося екстрене засідання РадБезу ООН щодо загострення ситуації в Україні.
2. 28 серпня 2014 року відбулося екстрене засідання РадБезу ООН, у зв'язку із масовим заходом, 24 серпня 2014 року російських віскових на територію України. Екстрене засідання було скликано на прохання України та Литви.
3. 12 листопада 2014 року (щодо загострення подій і активізації бойових дій на Донбасі та засудження псевдовиборів на підконтрольних бойовикам територіях 2 листопада 2014 року. 25 листопада 2014 року, під час телефонної розмови з Президентом України Порошенком П., Генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун заявив, що сьогодні весь світ на боці України.

Парламентська асамблея ОБСЄ звинуватила Росію в окупації України

1 липня 2014 року на 23-й сесії Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва у Європі більшістю голосів ухвалила резолюцію, яка має назву «Очевидне, грубе і невиправлене порушення Гельсінкських принципів Російською Федерацією». В резолюції серед іншого зазначається, що «…починаючи з лютого 2014 року, Російська Федерація в рамках своїх відносин з Україною порушила всі десять гельсынкських принципів…» і що Росія «продовжує порушувати свої міжнародні зобов'язання з наміром висунути такі ж незаконні домагання на східну частину України, як вона вже чинила раніше і загрожує і надалі чинити стосовно інших держав-учасниць». Тому Парламентська асамблея ОБСЄ вважає:військову агресію і різні форми примусу, які спрямовані на утиск властивих суверенітету України прав на догоду власним інтересам Російської Федерації, неспровокованими і заснованими на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах; заявляє про тверду підтримку суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України, як це визначено Конституцією країни і в її міжнародно-визнаних кордонах. Окрім того у зазначеній резолюції міститься заклик до держав-членів ОБСЄ «відмовлятися від визнання насильницької анексії Криму Російською Федерацією» та висловлюється «жаль з приводу збройного втручання, здійснюваного контрольованими Російською Федерацією силами в Україні…»

Комітет міністрів та Парламентська асамблея Ради Європи визнали присутність військ РФ в Україні

Про це йдеться у переданій УНІАН заяві Міністерства закордонних справ України щодо рішення Комітету міністрів Ради Європи.

У документі МЗС зазначає, що 17 вересня 2014 року Комітет міністрів Ради Європи прийняв рішення, «головним сигналом якого став наполегливий заклик до Російської Федерації вивести всі свої війська з території України, включаючи незаконно окуповану територію Автономної Республіки Крим, та утриматись від будь-якої подальшої військової інтервенції в Україну».

Також у зовнішньополітичному відомстві України назвали «безпрецедентним» визнання на офіційному рівні того, що в Україні присутні російські війська."Безпрецедентним є офіційне визнання у рішенні факту наявності російських збройних сил на території України, що Росія досі продовжує заперечувати", — наголосили в МЗС.

2 жовтня 2014 року Парламентська асамблея Ради Європи'ухвалила резолюцію, в якій визнала, що Росія надіслала в Україну регулярні війська.

Міністр закордонних справ Латвії Едгар Ринкевич визнав факт наявності війни між Україною і Російською Федерацією «Вторгнення Росії в Україну має бути розглянуто Радою безпеки ООН як акт агресії, ООН має відреагувати відповідно, це війна», — зазначив міністр. Раніше, МЗС Литви також засуджує вторгнення РФ в Україні і закликає Росію вивести свої військові сили і озброєння зі сходу України.

НАТО визнало, що Росія «перекидає» в Україну зброю і бійців та здійснює артилерійські атаки на територію України.

Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен засудив вторгнення російського «гуманітарного конвою». «Ці події виглядають більш тривожним, оскільки вони збігаються з масштабною ескалацією російської військової залученості в Східній Україні з середини серпня 2014 року, в тому числі з використанням російських військ», — заявив Расмуссен. «Крім того, Росія здійснює артилерійські атаки — як з прикордонної території, так і з території України — в даний час використовується проти українських збройних сил», — йдеться в його заяві.

Генсек НАТО звернув увагу на наявність у бойовиків великої кількості сучасної зброї, «включаючи танки, бронетранспортери і артилерію в сепаратистських груп у Східній Україні».

Крім того 15 серпня 2014 року Генсек НАТО заявив, що минулої ночі НАТО спостерігало порушення українського кордону військової автоколоною.

«Це підтверджує той факт, що ми бачимо постійний приплив зброї та бійців з Росії на Схід України», — заявив Расмуссен. 

Генсек НАТО також відзначив, що вторгнення бронетехніки недвозначно демонструє, що Росія продовжує дестабілізувати Східну Україну.

Як відомо, факти обстрілів з боку території Росії підтверджуються також у доповідях місії ОБСЄ, представники якої перебувають на російських КПП на ділянці кордону, контрольованій терористами.

Реакція політиків країн Заходу

Голова Ради міністрів Польщі Дональд Туск, коментуючи початок проведення антитерористичної операції на сході України, заявив що українська держава повинна діяти рішуче, аби показати, що не сприймає розповсюдження терористичних дій на своїй території. Зокрема він зазначив, що Путін зупиниться там, де дозволить Україна. Тому Київ має взяти справи у свої руки і сам вирішувати, коли почне боротися за територіальну цілісність країни і які засоби він використовуватиме.

За повідомленням інформаційного агентства Інтерфакс-Україна міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг заявив 14 квітня, що за подіями на сході України стоїть Росія, яка хоче дестабілізувати країну і зірвати президентські вибори. Зокрема він зазначив: Не може бути жодних сумнівів, що це було заплановано Росією: сили, які в цьому беруть участь, добре озброєні, добре підготовлені, добре екіпіровані та скоординовані, поводяться так само, як і російські військові поводилися в Криму.

15 квітня 2014 р. перед початком засідання Ради ЄС на рівні міністрів оборони 28-ми країн-членів ЄС у Люксембурзі Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен звинуватив Росію у причетності до сепаратистських заворушень на сході України. Генеральний секретар НАТО зокрема заявив, що «поведінка Росії та події на місцях говорять самі за себе. Ми принципово не коментуємо дані розвідки, але я вважаю, що є очевидним, що що руки Росії активно причетні до цього».

30 червня 2014 року головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі Філіп Брідлав визнав, що Росія не лише фінансово і матеріально підтримує сепаратистів, але й використовує проти України вбивць-найманців у той час, коли регулярні російські збройні сили полегшують рух бойовиків, обладнання та фінансів через кордон України:Російські іррегулярні сили дуже активні у східній Україні. Підтримувані Росією сили активні в східній Україні. І російське фінансування дуже активне на сході України.

28 січня 2015 колишній голова литовського Сейму Вітаутас Ландсбергіс у своєму інтерв'ю литовському виданню Delfi виказав невдоволення бездіяльністю Заходу щодо ескалації насильства в Східній Україні, а саме боягузтвом Заходу перед Росією. Політик зазначив:

«

Лицемірство. Може вийти мільйон і сказати: «Я Шарлі». А де той мільйон, який вийде і скаже: «Я дитячий садок Маріуполя»? Немає. Нехай розвалюють цей дитячий садок, тому що за цим стоїть дядько В. Путін, а ми вклоняємося йому. От і все. То велике лицемірство і слабкість духу.

»

Докладніше у статті Санкції США та ЄС щодо Росії (2014)

Див. також: Закон України «Про санкції»

Допомога від США

5 вересня 2014 сенатор США Джон Маккейн звинуватив адміністрацію Барака Обами у недотриманні Будапештського меморандуму, згідно з яким США погодилися гарантувати суверенітет і територіальну цілісність України в обмін на її відмову від ядерної зброї. Окрім того, американський сенатор висловив упевненість, що Путін продовжить агресію щодо України.

22 листопада 2014 року речник Пентагону, полковник Стів Уоррен заявив, що військове відомство США поставило в Україну три легких системи з протидії мінометному вогню. Всього Україні має бути надано 20 партій таких систем. С. Уоррен підкреслив, що США не накладає обмежень щодо використання американського озброєння для боротьби у зоні АТО. Радарні системи були надані Україні безкоштовно, в рамках пакету неповоротної допомоги від США обсягом $118 мільйонів.

23 січня 2015 сенатор США Джон Маккейн у черговий раз закликав президента США Барака Обаму надати Україні летальною зброєю.

«

Для президента настав час, щоб продемонструвати дух рішучості, надавши Україні допомогу летальною зброєю, якої вона потребує для захисту. Недотримання цієї вимоги буде чіткою ознакою слабкості не тільки для Путіна, але і для потенційних агресорів у всьому світі.

»

Рішення (резолюції) міжнародних організацій

• ООН — Резолюція Генеральної асамблеї ООН A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року «Про підтримку територіальної цілісності України». Підтверджує окупацію Росією території Криму.
• ПАРЄ — Резолюції ПАРЄ від 9 та 10 квітня «Про засудження окупації Росією території Криму та санкції проти Росії». Резолюція від 27 січня 2015 року «Про гуманітарну ситуацію в Україні та біженців» ця резолюція підтверджує агресію Росії на Донбасі і всесторонню підтримку Росією бойовиків на території Донбасу, засуджує окупацію Росією території Криму. Резолюція ПАРЄ від 25 червня 2015 року "Про зниклі особи під час конфлікту в Україні" визнає російську агресію в Україні, та повторно підтверджує окупацію Росією Криму .

Економічні наслідки війни для Росії

Окрім наслідків для економіки та споживчого ринку Росії санкцій з боку США та європейських країн, що на жовтень 2014 року вже мають істотне значення, Росія, на думку російських експертів, має проблеми у сфері постачання газу^{[Джерело?]}.

Росія сподівалася чинити економічний та політичний тиск на європейські країни та Україну, шантажуючи їх можливістю обмеження постачання газу або ж повним припиненням постачання. З цією метою В. Путін здійснив візит до Китаю, де, як було оголошено російською стороною, був підписаний контракт на будівництво газопроводу та постачання газу до Китаю^{[Джерело?]}.

Але на початок жовтня 2014 року виявилося, що контракт із Китаєм існує лише у пропагандистських виступах керівництва Росії^{[Джерело?]}.

На думку російського експерта Михаіла Крутіхіна, Україна може пережити зиму навіть у випадку повного припинення постачання газу Росією. Росія ж не може виконати своїх зобов'язань перед європейськими споживачами без використання підземних газосховищ України.

За матер'ялами консалтингової компанії Cushman & Wakefield міжнародні інвестиції в нерухоме майно у Росії скоротились більш ніж на 50% за рік, починаючи із другого кварталу 2013 року. Внаслідок цього Москва перемістилася з 15-го на 48-е місце у рейтингу країн за обсягом міжнародних інвестицій. Окрім того, Москва, що раніше входила до топ-20 найбільших інвестиційних ринків, посунулася на 29-е місце. За рік, що завершився другим кварталом 2014 року, обсяг міжнародних інвестицій в Росію склав $6,284 млрд.

У ЗМІ та масовій культурі

Російські ЗМІ

Більшість російських ЗМІ заперечують участь Росії у війні на сході України. Проте 5 вересня 2014 Перший канал (Росія) у своєму ефірі показав репортаж з Костроми про похорон з військовими почестями російського десантника, що загинув на Донбасі, як стверджує телеканал у зоні бойових дій він проводив свою відпустку. Також з Московської області де пройшли поминки за колишнім інструктором російського спецназу, який загинув у травні 2014 в Донецьку в боях за аеропорт.

Народна творчість

Напис «ПТН X̆ЛО» (скорочення від «Путін — хуйло»), викладений із наліпок кампанії «Не купуй російське!», Бровари

Українці жваво реагують на події війни. З початком конфлікту було зроблено багато карикатур, графіті на країну-агресора та її керівників. Найбільш популярною стала приспівка футбольних уболівальників «Путін — хуйло», яка всесвітньо відома.

Музика

Дивись: Пісні Російсько-української війни

Російсько-українська війна стала поштовхом для українських музичних виконавців. Співаки через свою творчість висловлюють підтримку українським військовим. Так гурти ТЕЛЬНЮК: Сестри та Kozak System заспівали пісню на слова Ірини Цілик «Ти повертайся живим», ТІК випустили кліп «Запах війни», який знімали за допомогою волонтерів. Анастасія Приходько та Микита Рубченко записали пісню «Герої не вмирають», присвячену учасникам цих подій. Гурт Тартак виступив з роботою «Висота (Ніхто крім нас)», про повітряно-десантні війська. Гайдамаки записали відео «УКРОП», про захисників України.

Кінематограф

Документальний

Події війни широко висвітлені в українських та іноземних документальних фільмах. Була випущена стрічка «Позывной Диверсант», режисера Клавдії Буквич про події в Криму та окупацію півострова, а також про діяльність активістів, що ризикуючи життям в той час займались постачанням для українських військових. Фільми «Неоголошена війна. Щоденник пам'яті» та «Контакт» розповідають про події війни на сході України. Студія Babylon13 випустила низку документальних фільмів, що висвітлюють конфлікт.

Художній

Донбаський «ополченець». Кадр з російського фільму «Правда»

18 грудня 2014 року під Києвом розпочались зйомки художнього серіалу про Національну Гвардію України у якому покажуть і Майдан, і війну на Сході. Перші чотири глядач побачить на телебаченні навесні 2015-го. У Росії, прискореними темпами знімають короткометражний пропагандистський фільм про війну в «Новоросії» під назвою «Правда».

Мистецтво

У Львові відкрився фотопроект художників присвячений подіям 2014 року в Криму. Виставка — це співпраця кримських та львівських художників. У столиці Україні відбулась низка заходів. На виставці картин художника Владислава Шерешевського, яка проходила з 3 по 16 квітня 2014 року було представлено більш ніж 25 нових картин, присвячених подіям на Майдані та в Криму. 6 грудня 2014 року в Києві відбулась виставка присвячена подіям на Донбасі.

Внутрішні політичні та соціальні процеси в Росії спрямовані на посилення збройної агресії

Найманська діяльність

У грудні 2014 року Володимир Єфімов, голова «Фонду інвалідів та ветеранів військ спеціального призначення і спецпідрозділів РФ та колишнього СССР», що діє в Єкатеринбурзі, в інтерв'ю порталу E1.RU поділився подробицями формування загонів російських найманців, які брали участь у збройному захопленні Криму й досі беруть участь у війні на Сході України в лавах терористичних проросійських організацій «ЛНР» та «ДНР». Чимало членів цієї організації входили до угруповання так званих «ввічливих людей» з початком виступів у Криму проросійських так званих «загонів самооборони». За його словами, він є також організатором загонів російських «добровольців», яких відправляє воювати у Східну Україну, видаючи їм «путівку добровольця» з офіційною печаткою зазначеного фонду, щоб у разі виявлення факту найманства намагатися уникати відповідальності перед законом РФ. Вважає, що участь російських «добровольців» у війні з Україною має бути добре оплачуваною, оскільки такий підхід може заохочувати до військових дій професіоналів. Ще у червні 2014 року В. Єфімов офіційно звертався до офіційної влади Уральского федерального округу з проханням посприяти у створенні організації «Уральської Добровольчої бригади», яка мала б офіційний рахунок для укладання саме офіційних контрактів з найманцями і, як стверджує він, «займалась відбором кандидатів на гуманітарну службу…і по ходу навчання визначити людині військову спеціальність». Він також підтверджує причетність російського представництва Міжнародного Червоного Хреста та так званих «гумконвоїв» до відправлення й транспортування російських найманців на території воєнних дій Луганської та Донецької областей.

Як повідомив сайт 66.RU, півсотні найманців, відправлених 11 березня 2015 року з Єкатеринбурга під егідою вищеназваного «фонду», після прибуття на Схід України влились до терористичної банди «Призрак» Олексія Мозгового й були розквартировані в Алчевську. Необхідно зазначити, що активну підтримку та «благословення» на «бити фашистську мерзоту» єкатеринбурські найманці отримують також від окремих місцевих «священнослужителів» Російської православної церкви.

За даними заступника керівника АТО у Донецькій та Луганській областях Валентина Федічева станом на кінець березня 2015 року у цьому регіоні на боці російсько-терористичних військ воює близько 400 найманців зі Свердловської області, центром якої є власне Єкатеринбург.

Незаперечні факти підтвердження найманської діяльності таких «добровольців» з інших регіонів Росії містяться в матеріалах інших російських ЗМІ, які активно висвілюють їхню участь у війні на Сході.

Неофіційна діяльність частин російської регулярної армії

Російські солдати елітної Кантемирівської танкової дивізії з Підмосков'я в інтерв'ю виданню «Рейтер» підтвердили, що з серпня по вересень 2014 року їхні підрозділи брали участь у бойових діях на сході України.

16 травня 2015 року під час спроби нанесення удару по позиціях ЗСУ у Щасті військовослужбовцями ГРУ ГШ РФ двоє із них отримали поранення й були затримані бійцями батальйону «Айдар». Затримані командир групи спецназу 3-ї бригади з Тольятті капітан Євген Єрофєєв та заступник командира групи сержант Олександр Александров. На відео допиту останній заявив, що група, яка здійснювала напад на українських військовослужбовців складалася з 14 спецназівців, а з Луганська, за його словами, «працює» ще 6-8 груп. Офіційні представники президента РФ відхреститись від полонених росіян, заявивши, що російських військових на Донбасі немає. Водночас колишній російський солдат-строковик 3-ої окремої бригади спецназу з Тольятті впізнав на відео командира Євгенія Єрофеєва й заявив, що той не звільнявся зі служби.

Також у травні місяці в Росії блогерам вдалося виявити три могили російських військових ГРУ ГШ РФ, які, ймовірно, загинули 5 травня в Україні.

Пропагандивне увічнення ключових подій та фаз гібридної війни офіційною російською владою

27 лютого 2015 року, у річницю захоплення російськими військовими без розпізнавальних знаків будівлі парламенту та Ради міністрів Криму й вивішення над ними російських прапорів, російський президент В. Путін своїм указом заснував у Росії «День сил спеціальних операцій».

Інші подробиці анексії Криму В. Путін не випадково намагається окреслити саме у день відзначення Міжнародного жіночого дня 8 березня 2015 року в анонсі фільму «Шлях на Батьківщину», який вийшов в ефірі телеканалу «Росія-1», зокрема те, що «ми завершили близько 7 години ранку (в ніч на 24 лютого). І, розлучаючись, я всім колегам сказав: ми змушені почати роботу з повернення Криму до складу Росії».

25 березня 2015 року В. Путін підписав укази про присвоєння гвардійського звання трьом військовим частинам РФ: 11-й, 83-й окремим десантно-штуромовим бригадам ПДВ Росії та 38-му окремому полку зв'язку. Ці укази були розміщені на офіційному інтернет-порталі Державної системи правової інофрмації. Звання присвоєні, як зазначено у фомулюванні трьох указів, «за масовий героїзм та відвагу, стійкість та мужність, виявлені особовим складом у бойових діях із захисту Батьківщини й державних інтересів в умовах збройних конфліктів, і враховуючи заслуги у мирний час». У документах не уточнюється інфромація про місця та дати бойових дій, за участь в яких дані частини отримали гвардійські звання.

Міністр оборони Сергій Шойгу, 30 березня 2015 року, заявив, що наприкінці 2014 року Росія розгорнула в окупованому Криму повноцінне військове угруповання із 96 з'єднань та частин і має намір у майбутньому продовжувати нарощування його бойових можливостей.

У Москві у павільйоні «Україна» на ВДНГ 7 квітня 2015 року була відкрита виставка під назвою «Речові докази. Донбас. 365 днів», де демонструвалися фотоекспозиції та, як стверджують організатори, справжні експонати із зони воєнного конфлікту на сході України. Серед експонатів можна було побачити стелу «Дебальцево», яка була привезена до Москви з України тижнем раніше. Необхідно зазначити, що також тижнем раніше власне російський так званий «гуманітарний конвой» фактично вчергове вторгся на окуповані частини Луганської та Донецької областей.

Легітимація діяльності російських державних установ на територіях, підконтрольних терористичним організаціям «ДНР» і «ЛНР»

2 квітня 2015 року 18-м «випускникам» так званої «Донбаської національної академії будівництва і архітектури» («ДонНАБА»), яка знаходиться у Макіївці, від імені так званої «ДНР» було вручено дипломи магістрів Ростовського державного будівельного університету. Як наголошується в повідомленні на сайті так званої «Ради міністрів і Народної ради ДНР», отримання дипломів російського вишу «студентами» даної «академії» стало можливим завдяки рішенню «спільної акредитаційної комісії» до складу якої входили «російські колеги».

Міністр освіти і науки РФ Дмитро Ліванов у липні 2015 року заявив, що Росія визнає атестати, видані на підконтрольних «ДНР» та «ЛНР» територіях, еквівалентними аналогічним документам, які видаються у школах на території України.

Див. також

• Російська інтервенція до Криму 2014
• Війна на сході України
• Докази причетності Росії до подій на сході України
• Російсько-українські війни
• Збройний конфлікт
• Міжнародна коаліція на підтримку України
• LifeNews (телеканал)
• Силовий гіпноз
• Українські партизани
• Вибухи в Україні під час російської збройної агресії (2014-2015)

Джерела

• Операція АТО на Донбасі
• Ярослав Потапенко. Чергова українсько-російська війна переростає у Другу «холодну» війну?. — Вісник Переяславщини, 6 червня 2014

Посилання

• Разведцентры ГРУ, работающие против Украины; Части ФСБ, участвующие в боевых действиях против Украины: Российская армия и спецслужбы РФ в войне против Украины, 25.11.2014, сайт «Цензор. НЕТ» (рос.)
• Зброя «кіборгів». Чим воює Україна на сході // Проект ТСН
• Помни о смерти // «Українська правда. Життя», 7 листопада 2014 (рос.)

Україна   Росія