Бенілюкс

Бенілю́кс (нід. Benelux Unie; фр. Union Benelux) — регіон Європи створений в 1944, що включає в себе Європейські країни митно-економічного союзу: Бельгію, Нідерланди та Люксембург.

Назва походить від перших складів назв країн-учасників союзу. В Європі цей союз називають Benelux.

Населення Бенілюксу налічує біля 27 562 217 чоловік і займає площу приблизно 74 640 км² (28 819 миля²). Таким чином, щільність населення Бенілюксу становить 369 чол./км² (956 чол./миля²).

Економіка країн Бенілюкса в історичному контексті

Економічні аспекти заснування Бенілюксу

Економічний Союз Бенілюкс, раніше Митний Союз Бенілюкс, — є торговельною угодою між Бельгією, Нідерландами та Люксембургом, колективно оформлений як Бенілюкс. Організація Бенілюкс розпочала свою діяльність 1 листопада 1960 р., як така, що наслідувала Митний союз, заснований 1 січня 1948 р. Союз встановлює стандарти тарифів на товари з країн-не членів Бенілюкса і призначає зобов'язання по торгівлі всередині союзу. Четверте за розміром угрупування на Заході, Бенілюкс обслуговує понад 25 мільйонів чоловік.

Прапор Бенілюксу

Свого часу Бенілюкс вважався багатообіцяючим експериментом, за прикладом котрого сусідні країни мали б заснувати інші митні союзи, які потім могли б об'єднатися в більший економічний союз. Але, після ратифікації угоди, що заснувала Європейське Об'єднання Вугілля і Сталі в 1952 р., інтереси сусідніх країн, а разом з ними і Бенілюкса, стали відповідати планам заснування Європейського Економічного Союзу.

Економічний Союз Бенілюкс став важливою моделлю для ідеї Європейського Союзу. Можна навіть сказати його передумовою. Бенілюкс продовжує діяти в деяких питаннях як менше економічне угрупування в рамках більшого, що має штаб-квартиру в Брюселі.

Етнічно країни Бенілюкса формують транзитну зону між стародавнім Германським та Латинським наслідуванням Західної Європи. Навіть мови країн — це Французька та Німецька. Компактність розселення населення в цих країнах одна з найвищих в Європі і у світі. Всі три країни є високо урбанізованими і біля дев'яти десятих населення цього регіону мешкають в містах та урбанізованих територіях. Брюсель, Амстердам, Роттердам і Гааґа є одними з головних міст Європи.

Країни Бенілюкса є одним з найбільш високо індустріалізованих регіонів світу і мають ринкові економіки, які в значній мірі залежать від зовнішньої торгівлі. У зв'язку з прагненням країни забезпечити безпеку і протекцію власної торгівлі ці країни були піонерами економічної інтеграціі, створивши Економічний союз Бельгія-Люксембург в 1921 р., а після Другої світової війни — Бенілюкс. Цей союз забезпечує вільний рух людей, товарів, капіталу і послуг між трьома країнами; координує їх політику в економічній, фінансовій, соціальній сферах; дотримується спільної зовнішньо-торгівельної політики.

Таким чином, обравши шлях на Європейську інтеграцію ще в 1921 році, країни Бенілюкса раз і назавжди вирішили питання пріорітетів економічних відносин країн регіону зі світом. Піонери інтеграціі, ці країни демонструють сьогодні чудові результати росту національних економік і найкращі традиції економічної співпраці через кордони. Інші країни ЄС просто не можуть вихвалятися такими результатами.

Передумови економічного зростання регіона

Перш за все звернемо увагу на Нідерланди: в цілому циклічний розвиток економіки Нідерландів в останні роки багато в чому узгоджувався з розвитком сусідніх країн. Якщо подивитися на рівень приросту ВВП в країні, неважко побачити його кореляцію з сусідніми європейськими країнами, хоча треба зазначити, що ця кореляція була дещо послаблена на початку 90-х, коли розвиток в Німеччині дещо відокремився від рівня спів-членів.

Звернемо увагу на економіку країни в 70-х. Спад економіки пояснювався ціновою спираллю, яка не дала реальним цінам пристосуватися до довгострокової політики країни. До того ж глобальна рецесія 1980-го досить важко відбилася на розвитку країни. Перші передчуття глобальної проблеми призвели до взривання ринку нерухомості. Реальні ціни на нерухомість падали невпинно. Така ситуація на ринку нерухомості призвела до скорочення споживання в країні. В 1982 р. економіка країни була в кризовому стані з падінням ВВП другий рік поспіль. Покращення ситуаціі у світі призвело до того, що починаючи з 1982 країна почала відновлювати економіку.

Економічний цикл кінця 80-х і початку 90-х відчув на собі вплив Німецької економіки. Встановлені Німеччиною рівні обміну валют призвели до кризи інвестицій в 1991 р. Але не зважаючи на це, Нідерланди потерпіли від рецесій 1992–1993 і 1995 значно менше, ніж інші європейські країни. Розпочався етап економічної стабілізаціі і постійного зростання національної економіки завдяки раціональній фіскальній політиці і реформам на ринку праці. Економічне зростання країни набуло сили в 1994 р. і продовжується досі.

Багато в чому нагадує згадана ситуація особливості економічного розвитку Бельгії. Економіка Бельгії була в стані економічного буму 1997 р., доводивши свою перспективність і підтверджуючи своє місце серед набільш розвинених країн. Вражають економічні досягнення і Люксембурга в останні три декади. А в 1998–1999 рр. в цих двох країнах реальний ВВП зріс майже на 5%, що є вражаючим навіть для цих країн. Дійсно таке зростання Люксембурга ще з початку 80-х було викликане віртуозним компромісом між впливовою політикою, розвиненим партнерством з сусідніми країнами і, перш за все, економікою зовнішньої орієнтаціі з урахуванням регіональної спеціалізацїі.

Всі ці фактори і зумовили той стан економічного розвитку країн Бенілюкса, який спостерігаємо сьогодні, відповідне місце в ЄС та світовій торгівлі. Інтегрованість регіона та раціональна фіскальна політика Урядів дозволила країнам Бенілюкса впевнено встати на шлях процвітання, покращувати свої показники щороку. Наступний розділ роботи буде присвячено аналізу останніх макроекономічних показників національних економік регіону та структурі економік вцілому.

Національні економіки країн Бенілюкса в сучасних умовах

Загальна характеристика економічного розвитку країн Бенілюкса

Країни Бенілюкса є лідерами в групі країн Центральної Європи за більшістю валових макроекономічних показників. Природними ресурсами країни Центральної Європи наділені недостатньо. З більш-менш корисних копалин слід відмітити запаси нафти та газу в Нідерландах і Бельгії. Якщо подивитися на структуру економіки країн всього центрально-європейського регіону, то безперечно найпередовішою країною щодо постіндустріального розвитку є Нідерланди. Тут сільське господарство становить 3,6% ВВП країни, промисловість — 28,5%, а послуги — 67,9%. Відповідні сектори економіки Бельгії відповідають відношенню: 1,8% : 31,7% : 66,5%. В сільському господарстві країн регіону найбільше значення мають зернові культури, фрукти. Нідерланди історично спеціалізуються на вирощуванні квітів, більшість з яких потім ідуть на експорт і є такими популярними у світі. Досвід розвитку сільського господарства в Нідерландах заслуговує на додаткову увагу через те, що країна мала в буквальному розумінні відвойовувати території у моря, будуючи численні дамби і створюючи намивні сектори суші. В результаті цього, площа сільськогосподарських територій в Нідерландах є найбільшою серед країн даної групи, більш чверті частини території країни, а інтенсивність ведення сільського господарства в країні така, що більш ніж 20% голандського експорту припадає на продукти харчування [1,185].

Країни Бенілюкс на мапі Європи.

Серед галузей промисловості слід відмітити наступні:

• металургію в Бельгії і Нідерландах;

• машинобудування в Бельгії і Нідерландах;

• хімічну і нафтоперероблюючу промисловість в Нідерландах;

• текстильну промисловість в усіх трьох країнах;

• електротехнічну промисловість в Нідерландах;

• огранку алмазів в Нідерландах і Бельгії;

• скляну промисловість в Бельгії.

Наукомісткість виробництва, використання новітніх технологій, виробництво якісно нових продуктів значно розвинутіші в Нідерландах.

Країни Бенілюкса в світовій економіці спеціалізуються також і на створенні дочірніх ліцензійних компаній в рамках внутрішньо-фірмової структури ТНК. А це разом з значною податковою економією транснаціональної групи зпрощує отримання країнами провідних іноземних технологій.

Характеризуючи інфраструктуру країн Центральної Європи, можна відмітити те, що морські країни — Нідерланди і Бельгія — мають крупні порти, в усіх трьох країнах Бенілюкса функціонує розгалужена мережа найкращих автомобільних і залізничних доріг, аеропорти міжнародного значення.

Щодо енергетики, то тут позиції дещо гірші з огляду на залежність від імпорту енергоносіїв. Особливо непривабливі енергетичні позиції Бельгії, яка має імпортувати задля своїх енергетичних потреб нафту і газ [1,188].

Найважливішими складовими галузями сфери послуг в регіоні традиційно є фінансові послуги і туризм. Амстердам є найбільшим світовим фінансовим регіоном, не враховуючи Цюріх. В усіх трьох країнах розвинені банківські послуги (особливо в Нідерландах), страхування, фінансові холдинги і торгівля нерухомістю.

Всі три країни в тій чи іншій мірі можна вважати податковими сховищами для міжнародних операцій.

Діяльність країн Бенілюкса в рамках ЄС та СОТ

В останні роки в країнах Бенілюкса спостерігається значне економічне пожвавлення, в середньому приріст в цьому регіоні становить 2,5%, а в 2001 р. очікується, що становитиме 3%. Неможливо не звернути увагу на такий фактор як прогрес країн в галузі створення єдиного ринку в рамках ЄС, завдяки дерегуляції телекомунікаційного сектора та ринку фінансових послуг, паралельно до виконання дій в рамках СОТ. Важливою ланкою інтегрціі стало введення єдиной валюти. За даними на 1998 р. Союз Бельгії і Люксембурга забезпечував 3,2% світового експорту, таким чином посівши 11 місце серед найбільших експортерів світу. Але крім того ці дві країни разом зайняли шосте місце в ЄС за рівнем експорту і десяте місце серед найбільших імпортертерів світу. Справді всі сектори і більшість території країн Бенілюкса задіяні задля того, щоб відповідати потребам збільшення обсягу експортно-імпортних операцій.

1-го січня 1999 р. 11 країн ЄС прийняли остаточне рішення щодо наступної ланки Європейської інтеграціі — введення єдиної валюти. Таким чином, ці країни автоматично стали учасницями третього етапу ЄВС. Ця подія стала історичним кроком усіх найголовніших посадових осіб країн-учасниць, такє рішення позначило досягнення ЄВС відповідно до строків, зазначених ЄС в 1992 р. в Маастріхському Договорі.

На зустрічі в Брюселі було проаналізовано досягнений рівень інтегрованості європейських країн і надана оцінка розвиткові країн ЄС.

Монетарна політика не є єдиною ланкою інтегрованості країн Бенілюкса. З огляду на те, що в країнах необхідні реформи скорочення безробіття, подальші реформи ринка праці, країни Бенілюкса прагнуть до співпраці в регулюванні ринка праці. Визначальними є досягнення «Doorn group».

Так, у вересні 2000 р. «Doorn group» — об'єднання професійних спілок країн Бенілюкса, а крім того Німеччини — провела вже четверту щорічну зустріч. Об'єднана група спільними зусиллями оцінила результати досягнутих в 2000 р. угод по витратах в чотирьох країнах в контексті «формули координування», яку вони прийняли в минулому році. В цій формулі зазначено, що країни повинні шукати стандарти виплат, які б відповідали змінам цін і продуктивності праці. Крім того союзи приділили увагу питанням кооперації у вирішенні питань тривалості робочого дня і продовження навчання під час роботи.

7-8 вересня 2000 р. понад 50 провідних представників професійних спілок Бельгіі, Нідерландів, Люксембурга та Німеччини зустрілися в рамках діяльності «Doorn group» в Люксембурзі. Назва об'єднання походить від назви міста, де в 1998 р. професійні спілки вищезгаданих країн прийняли спільну декларацію, в якій зазначалося міцне бажання країн знайти можливості для координування через кордони питань, що стосуються виплат на заробітну плату та умов праці в рамках ЄС. Декларація «Doorn group» вперше в історії зазначила той факт, що спілки з різних країн визнали єдині стандарти в цьому питанні. Одним з головних питань зустрічі стали суттєві збільшення рівнів виплат в країнах. Відповідно до цифр, наданих національними організаціями професійних спілок, всередньому зростання у 2000 р. сягнули рівня 4,5% в

Посилання

• Офіційний веб-сайт

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.