Норвегія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Королівство Норвегія
Kongeriket Norge
Kongeriket Noreg

Прапор Норвегії Герб Норвегії
Прапор Герб
Девіз: «Alt for Norge» (Все для Норвегії)
Гімн: Ja, vi elsker dette landet
(Ми любимо цей край)
Розташування Норвегії

Положення Норвегії в Європі

Столиця
(та найбільше місто)
Осло
59°56′ пн. ш. 10°41′ сх. д. / 59.933° пн. ш. 10.683° сх. д. / 59.933; 10.683
Офіційні мови норвезька
Державний устрій Конституційна монархія
 - Король Гаральд V
 - Прем'єр-міністр Ерна Солберг
Незалежність  
 - скасовано союз зі
Швецією
7 червня 1905 
Площа
 - Загалом 385 186 км² (61)
 - Води (%) 7,0
Населення
 - оцінка 2013 р. 5 063 709 (114)
 - Густота 13,1461/км² (213)
ВВП (ПКС) 2011 р., оцінка
 - Повний $265 911 млрд [1] (40)
 - На душу населення $97 254 (3)
ВВП (номінальний) 2006 р., оцінка
 - Повний $335,3 млрд [2] (25)
 - На душу населення $72,305.6[3] (2)
ІРЛП  (2013) 0.955 (високий) (1)
Валюта Норвезька крона (NOK)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Домен інтернету .no
Телефонний код +47

Норве́гія, також Норвеґія[4] (норв. Norge: Аудіо Norgeопис файлу (Букмол) або Аудіо Noregопис файлу (Нюношк)), офіційна назва Королівство Норвегія — суверенна та унітарна монархія, територія якої включає в себе західну частину Скандинавського півострова, плюс Ян-Маєн і Арктичний архіпелаг Шпіцберген.[note 1] Антарктичний Острів Петра I та субантарктичний вулканічний острів Буве є заморськими територіями, а тому не входять до складу Королівства. Норвегія також претендує на частину Антарктики, відому, як Земля Королеви Мод. До 1814 року, до складу королівства входили Фарерські острови (з 1035 року), Ґренландія (1261), та Ісландія (1262).

Норвегія займає територію площею у 385 252 км², і має населення чисельністю 5 109 059 чоловік (2014).[6] Країна має довгу лінію східного сухопутного кордону зі Швецією (протяжністю 1 619 км). Норвегія також межує з Фінляндією і Росією на північному-сході, а також з протокою Скагеррак на півдні, з Данією на іншому боці. Норвегія має довгу берегову лінію, межуючи з Атлантичним океаном та Баренцовим морем.

Король Гаральд V з династії Шлезвиг-Гольштейн-Сьоннерборг-Глюксбургів є поточним монархом Норвегії. Ерна Солберг стала Прем’єр-міністром у 2013, замінивши на посту Єнса Столтенберга. Будучи конституційною монархією, Норвегія розділяє державну владу між Парламентом, Королем та Верховним Судом, як це прописано у Конституції 1814 року. Між 1661 та 1814, Норвегія була абсолютною монахією, а до 1661 року, Король ділив владу з Норвежською знаттю. Будучи заснованою у 872 році, і злиттям кількох дрібних королівств, Норвегія є однією з перших держав Європи та одним з найстаріших досі існуючих королівств світу. Королівство безперервно існує на протязі більше, як 1 100 років, а перелік Норжвеських монархів включає більше шестидесяти королів та графів.

Норвегія підтримує тісні зв’язки з Європейським Союзом та його країнами-членами (незважаючи на відмову від вступу до союзу на референдумі), так само, як і зі Сполученими Штатами Америки. Норвегія є однією з країн засновників Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, НАТО, Ради Європи, Антарктичного Договіру та Північної Ради; також членом Європейської Економічної Зони, Світової Організації Торгівлі, та Організації Економічного Співробітництва та Розвитку; і частиною Шенгенської зони.

Країна підтримує комбінацію ринкової економіки та Скандинавської моделі з обов'язковим медичним страхуванням і комплексною системою соціального страхування. Норвегія має обширні запаси нафти, природнього газу, мінералів, лісоматеріалів, морепродуктів, прісної води, і гідроенергетики. На нафтову промисловість припадає близько чверті валового внутрішнього продукту країни.[7] Країна посідає четверте місце у світі в переліку країн за розміром доходу на душу населення, згідно з даними світового банку та МВФ[8]. Країна є найбільшим добувачем нафти і природного газу за межами Середнього Сходу на душу населення.[9][10] З 2001 по 2006,[11] а також з 2009 до 2014 років, Норвегія мала найвищий індекс людського розвитку у світі.[12][13][14][15] Норвегія також очолює індексі процвітання вже п’ять років поспіль.[16]

Фізико-географічна характеристика[ред.ред. код]

Див. також: Географія Норвегії, Геологія Норвегії, Гідрогеологія Норвегії, Сейсмічність Норвегії.

Норвегія — країна на північному заході Європи на Скандинавському півострові, найпівнічніша країна Європи. Межує на сході зі Швецією, північному сході з Фінляндією і Росією. Слово «Норвегія» в перекладі означає «шлях на північ».

Рельєф: гори і родючі долини, берегова лінія сильно порізана фіордами; лісами покрито 25% території; простягається за північне полярне коло, на півночі — льодовики; залежні території (острови) є в Арктиці й Антарктиці;

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Норвегії

Доісторичний період[ред.ред. код]

Південні регіони сучасної Норвегії почали заселяти представники Аренсбурзької культури в епоху пізнього палеоліту, близько 11-10 тис. р. до н. е. Назва культури пішла від німецького міста Аренсбург, розташованого 25 кілометрів на північний схід від Гамбурга.[17] Найбільш ранні сліди людської діяльності в Норвегії були виявлені уздовж побережжя, де розтанув величезний шельфовий льодовик останнього льодовикового періоду (11-8 тис. р. до н. е.).

Нова історія. Конституція Королівства Норвегія розроблена установчими зборами в місті Ейдсволле. Прийнята ними же 17 травня 1814 року. Перша і єдина конституція Норвегії надихнута ідеями Французької революції і пов'язана з проголошенням незалежності від Данії. У листопаді того ж 1814 року після короткої шведсько-норвезької війни Норвегія була вимушена на 91 рік вступити в унію зі Швецією, проте дія конституції не була припинена, шведський король лише зажадав внести до неї положення про створення унії.

1914–1918 р. — в І світовій війні Норвегія дотримувала нейтралітету.

1940–1945 р. — у ході ІІ світової війни країна була окупована німецькими військами.

1949 р. — вступ Норвегії в НАТО, до Північної Ради в 1952, ЄС в 1972, але вийшла після референдуму. У 1988 Ґро Гарлем Брундланд був нагороджений премією Третього світу. У 1991 король Олаф V помер, його владу успадкував його син Гаральд V. У 1982 Норвегія ігнорувала заборону на китовий промисел. На референдумі 28 листопада 1994 норвежці знову відмовилися приєднатися до ЄС, однак Норвегія залишається активним членом європейських організацій (ЄЕС, Шенгенські домовленості тощо).

Державний устрій[ред.ред. код]

Норвегія — унітарна держава, заснована на принципах конституційної монархії та парламентської демократії. У країні діє конституція 1814 року з кількома пізнішими поправками і доповненнями. Король є главою держави і виконавчої влади. У 1991 році королем Норвегії став Гаральд V. Вищий законодавчий орган країни — двопалатний парламент — Стортінг.

Членство в міжнародних організаціях — СОТ, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ООН, РЄ.

Парламент[ред.ред. код]

Вища законодавча влада в країні належить парламенту — Стортингу, який складається з 169 депутатів.

Стортінг обирається раз на чотири роки шляхом загального демократичного таємного голосування за пропорційної виборчою системою. Голова Стортингу — прем'єр-міністр, котрим стає лідер партії, яка перемогла на виборах. З 2005 року пост прем'єр-міністра займає Єнс Столтенберг. Парламент ділиться на дві палати — верхню та нижню, лагтинг и одельстинг, але на практиці цей поділ став чистою формальністю та був скасований 20 лютого 2007 року, щоб припинити дію з наступного складу Стортингу після виборів 2009 року.

Представництво у парламенті[ред.ред. код]

На останніх виборах, в 2009 році, місця в парламенті розподілились таким чином:

Економіка[ред.ред. код]

Динаміка ВВП

Див. Економіка Норвегії, Економічні райони Норвегії.

Норвегія — високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: нафтова і газова, харчова, кораблебудування, паперова, металургійна, хімічна, текстильна та легка промисловість, гірнича, рибна. Основні види транспорту — автомобільний, залізничний, морський. Морські порти: Осло, Берґен.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 163 млрд. Темп зростання ВВП — 2%. ВВП на душу населення — $36806. Прямі закордонні інвестиції — $ 1 млрд. Імпорт (машини й устаткування, готові вироби, хімічні продукти, продовольчі товари, паливо та електроенергія) — $ 51,1 млрд (г.ч. Швеція — 15,4%; Німеччина — 12,0%; Великобританія — 9,7%; США — 7,3%; Данія — 6,9%). Експорт (енергоносії, нафта, газ, нафтопродукти, машини й устаткування, кольорові і чорні метали, хімічні товари, судна, добрива, риба і морепродукти, целюлозно-паперові товари) — $ 51 млрд (г.ч. Великобританія — 17,0%; Німеччина — 11,5%; Нідерланди — 9,1%; Швеція — 9,4%; США — 7,8%).

У рейтингу Глобального звіту з людського розвитку за 2001 рік, підготовленого Програмою розвитку ООН, серед 162-х країн світу Норвегія посідає перше місце. Щорічні Глобальні звіти з людського розвитку готуються з 1991 року. В них оприлюднюються списки країн за рівнем людського розвитку, враховуючи такі показники, як рівень медичних послуг, освіти, тривалість життя та інші. У 2001 році додався ще один — індекс технологічного розвитку (доступ до новітніх інформаційних технологій і комунікацій).

Норвезька промисловість значною мірою базується на використанні природних ресурсів. І водночас знайдеться не багато країн, які б ще більше, ніж Норвегія, залежали від зовнішньої торгівлі. Щоб і далі йти в ногу з часом, в країні проводять інтенсивні наукові дослідження перспективного плану, як у промисловості, так і в державному секторі.

Країна посіла шосте місце в рейтингу Світового банку «Doing Business» за 2013 рік[18].

Див. також: Корисні копалини Норвегії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Норвегії, Гірнича промисловість Норвегії.

Виробництво енергії[ред.ред. код]

Норвезька нафтова платформа

Використання енергії води створило основу для розвитку сучасної промисловості Норвегії. Нині, як і колись, електроенергія для індустріального і побутового вжитку надходить саме з цього постійно поновлюваного та екологічно чистого джерела.

У 1970-х роках біля підніжжя норвезької частини материка було відкрито родовище нафти й газу. На сьогоднішній день Норвегія — найбільший у Європі постачальник нафти і газу до країн континенту. Відкриття вуглецево-водневих покладів надало значного імпульсу подальшому розвитку промисловості країни. Розробка нафтових і газових родовищ, крім усього іншого, солідно поповнила державну казну — у формі податкових надходжень і орендної плати за землю.

Традиційні галузі промисловості[ред.ред. код]

Лофотенські острови постачають рибу вже 1000 років

Рибальство. Ще з часів середньовіччя Норвегія славиться своїм рибним промислом. Експортується як виловлена в морі, так і вирощена в численних штучних загородах риба. Норвезький лосось з таких штучно перекритих водойм зараз дуже відомий на світовому ринку.

Близько 90% рибопродукції Норвегії експортується. Вилов риби перевищує 500 кг на кожного норвежця. Норвегія — одна з небагатьох країн, які продовжують виловлювати китів.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Лише 3,5 відсотка земельних площ Норвегії придатні для обробки. І, попри це, сільське господарство країни значною мірою задовольняє потреби населення у харчах. Норвезькі сільськогосподарські продукти експортуються мало.

Основою норвезького сільського господарства є тваринництво, яке повністю покриває потреби населення країни у м'ясі, молоці і молочних продуктах. Внаслідок кліматичних особливостей виробництво зернових лише на 40% забезпечує потреби внутрішнього ринку. У той же час, значна частина овочів і фруктів, незважаючи на складні гірські умови країни, вирощується норвезькими селянами.

Лісова і целюлозно-паперова промисловість. Ліс дає важливу експортну сировину у вигляді деревини, паперу, картону, целюлози, будівельного матеріалу і меблів.

Основу целюлозно-паперової промисловості становлять дешева енергія, яку отримують за рахунок використання гідроресурсів, і значні запаси сировини. Норвезькі компанії, найбільшими з яких є «Ношке Скуг», «Боррегорд», «Петерсон», виробляють різноманітні сорти целюлози, газетний, журнальний і пакувальний папір, картон, облицювальні панелі, паркет і багато іншого.

Традиційні галузі промисловості мають дуже важливе значення для трудової зайнятості людей і заселення нових районів.

Промисловість і суднобудування[ред.ред. код]

Норвегія виробляє багато алюмінію, залізного кремнію і магнезію. Нафтопереробна промисловість працює на сировині, що видобувається в Північному морі. Норвегія є також одним з найбільших у світі виробників штучних добрив. Проте переважна більшість промислових підприємств — малі та середні. До важливих галузей промисловості належать: фармацевтична, електронна, обслуговуюча, рибно-меліоративна, а також суднобудування, яке існує в Норвегії споконвіку.

Суднобудування, торговельний флот і судноплавство. Норвезькі верфі спеціалізуються на будуванні високосучасних суден спеціального призначення. Крім цього, Норвегія є великим постачальником устаткування і послуг для морського флоту в усьому світі. Норвезькі судна борознили світовий океан ще з доби вікінгів. Нині Норвегія — четверта за величиною морська держава світу і має серед традиційних судноплавних держав найбільшу частку флоту під власним прапором. Частка судноплавства в експортних доходах країни традиційно становить близько 20%.

Чорна і кольорова металургія. В галузі чорної металургії Норвегія спеціалізується, в основному, на виробництві феросплавів, а в галузі кольорової металургії — на виробництві алюмінію, нікелю, міді і цинку. В число основних металургійних компаній входять «Ношк Гідро», «Елкем», «Фесіль».

Хімічна промисловість. Ця галузь має значні за масштабами країни потужності з виробництва широкої гами хімічних і нафтохімічних продуктів. Це дозволяє їй експортувати азотні добрива, вибухові речовини промислового призначення, альгінати, фарби, лаки, у виробництві яких країна займає провідні позиції не тільки в Європі, але й у світі. Найбільші компанії цієї галузі промисловості — «Ношк Гідро», «Діно Індустрієр», «Ютун». Концерн «Нікомед» спеціалізується на розробці і випуску контрастних речовин для рентгенодіагностики.

Гірничовидобувна промисловість. Її основною продукцією є руди чорних і кольорових металів, а також нерудні копалини — вапняк, кварц, нефелін, олівін.

Машинобудування. До найважливіших галузей норвезького машинобудування належать: виробництво обладнання для освоєння шельфу, суднобудування, насамперед будування риболовних траулерів, виробництво різноманітного обладнання для суден, зокрема, морської електроніки, рибопромислового обладнання.

Економічні райони[ред.ред. код]

Норвегія — регіони країни

У Норвегії виділяють п'ять економічних районів: Східний (історична провінція Естланн), Південний (Серланн), Південно-Західний (Вестланн), Центральний (Треннелаг) і Північний (Нур-Норге).

Східний район — Естланн[ред.ред. код]

Східний район (Естланн) — це найбільш розвинута в економічному відношенні частина Норвегії. У місті Осло представлений широкий спектр промислових галузей, у тому числі металургія, машинобудування, борошномельна, поліграфічна, а також майже вся текстильна промисловість. Осло — центр суднобудування. На долю району Осло припадає близько 1/5 всіх зайнятих у промисловості країни.

На північний схід від Осло лежить місто Сарпсборг, другий за величиною промисловий центр країни. У Скагерраку розташовані підприємства лісопильної і целюлозно-паперової промисловості, які працюють на основі місцевої сировини. З цією метою використовуються лісові ресурси басейну р. Гломма. На західному березі Осло-фіорду, на південний захід від Осло, розташовані міста, промисловість яких пов'язана з морем і переробкою морепродуктів. Це центр суднобудування Тенсберг і колишня база норвезького китобійного флоту Саннефіорд.

Південний район — Сьорланд[ред.ред. код]

Південний район (Сьорланд) в економічному відношенні найменш розвинутий. Третина району вкрита лісами, колись тут був важливий центр торгівлі лісом. Наприкінці XIX ст. цю територію залишило багато населення. У наш час населення в основному зосереджене в ряді невеликих прибережних міст, які є популярними літніми курортами. Головні промислові підприємства — металургійні заводи в Крістіансанді, що випускають мідь і нікель.

Південно-Західний район — Вестланд[ред.ред. код]

У Південно-Західному районі (Вестланд) зосереджена приблизно чверть населення країни. Між Ставангером і Крістіансундом розкинулися 12 великих фіордів. Розвиток сільського господарства обмежений через гірський рельєф фіордів і скелястих островів. Хліборобство поширене в долинах річок і ділянках терас уздовж фіордів. У цих місцях в умовах морського клімату розташовані широкі пасовища, а в деяких приморських районах — плодові сади. Порти південно-західної Норвегії, зокрема Олесунд, є базами зимового промислу оселедця. По всій території району розташовані металургійні і хімічні заводи, які використовують багаті ресурси гідроенергії. Берген є головним центром обробної промисловості району. В цьому місті і сусідніх селищах діють машинобудівні, борошномельні і текстильні підприємства. З 1970-х років Ставангер, Саднес і Сула є основними центрами, в яких підтримується інфраструктура видобутку нафти і газу на шельфі Північного моря, тут працюють нафтопереробні підприємства.

Західно-Центральний — Треннелаг[ред.ред. код]

Четвертий за значенням з числа великих економічних районів Норвегії — Західно-Центральний (Треннелаг), який прилягає до Троннхеймс-фіорду, з центром у Тронхеймі. Відносно плоска поверхня і родючі ґрунти на морських глинах сприяли розвитку хліборобства, яке виявилося конкурентоспроможним з хліборобством району Осло-фіорду. Чверть території вкрита лісами. В цьому районі розробляються родовища корисних копалин, особливо мідних руд і піритів.

Північний район — Нур-Норге[ред.ред. код]

Північний район (Нур-Норге) розташований більшою частиною на північ від Північного полярного кола. У ньому немає великих запасів деревини і гідроенергії, як на півночі Швеції і Фінляндії, на шельфовій зоні є найбагатші у Північній півкулі рибні ресурси. Берегова лінія має велику довжину. Рибальство, найдавніше заняття населення на півночі, і досі дуже поширене, однак все більшого значення набуває гірничовидобувна промисловість. За розвитком цієї галузі Північна Норвегія посідає провідне місце в країні. Розробляються залізорудні родовища. Видобуток залізних руд і робота на металургійному комбінаті в Му-і-Рані приваблюють у цей район переселенців з інших частин країни, однак кількість населення всього Північного району не перевищує кількості населення Осло.

Експорт та імпорт[ред.ред. код]

Експорт: енергоносії, нафта, газ, нафтопродукти, машини й устаткування, кольорові і чорні метали, хімічні товари, судна, добрива, риба і морепродукти, целюлозно-паперові товари.

Основні експорт-партнери Норвегії: ЄС — 77% (Великобританія — 17%, Німеччина — 12%, Нідерланди — 10%, Швеція — 10%, Франція — 8%), США — 7% (1998 р.).

Імпорт: машини й устаткування, готові вироби, хімічні продукти, продовольчі товари, паливо та електроенергія.

Основні імпорт-партнери: ЄС — 69% (Швеція −15%, Німеччина — 14%, Великобританія — 10%, Данія — 7%), США — 7%, Японія — 4% (1998 р.).

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

19-ть фюльке Норвегії та 2-і території Шпіцберген і Ян-Маєн

Норвегія поділяється на 19 фюльке (fylke — область), у тому числі місто Осло, прирівняне до фюльке,[19], які об'єднуються в 5 основних неофіційних регіонів:

Кожна Фюльке поділяється на сільські (herreds-kommuner) і міські (by-kommuner) комуни. Загальне число комун Норвегії — 432.

Інші території Норвегії в число фюльке не входять і на комуни не розділяються.

  1. Зовнішні території у Північному Льодовитому океані — адміністративний округ Свальбард (Svalbard — група островів у Північному Льодовитому океані). Територія — 62,4 тис. км². Населення — 3,2 тис. осіб (січень 1997 р.). Адміністративний центр — Лонгьїр. Основна частина Свальбарду — архіпелаг Шпіцберген (Spetsbergen). Норвезький суверенітет над Шпіцбергеном встановлено Паризьким договором 9 лютого 1920 р. Офіційно Шпіцберген оголошено частиною норвезької території з 14 серпня 1925 р. Губернатор призначається Державною радою Норвегії терміном на 3 роки з можливим продовженням на два роки.
  2. Зовнішні території в Атлантичному океані — острів Ян-Маєн, острів Буве. Управління Ян-Майєн здійснює адміністрація Нурланна. Острів Буве є залежною територією Норвегії.
  3. Острів Петра I та Земля Королеви Мод в Антарктиді, територіальні претензії на які пред'являє Норвегія, вона також відносять до числа своїх залежних територій.

Демографія[ред.ред. код]

Детальніше: Населення Норвегії

Населення

  • 1990 — 4,214,000
  • 1998 — 4,416,000
  • 2001 (перепис) — 4,520,947
  • 2005 (прибл.підрахунок)- 4,593,041

Культура[ред.ред. код]

Офіційна мова — норвезька. Існує дві форми норвезької мови. Старонорвезька мова «букмол», або книжкова мова, (друга назва — «ріксмол» — державна мова), її використовують 80% населення. Близько 20% користуються новонорвезькою мовою «нюношк» (друга назва — лансмол — сільська мова), яка є сумішшю окремих діалектів норвезької мови. Всі норвежці вивчають обидві форми мови. У Норвегії проживають також представники національної меншини — саамі, які використовують свою рідну мову.

Випускники шкіл щорічно влаштовують свято русів.

Релігія[ред.ред. код]

Церква Норвегії (лютерани): 85,7%; п'ятидесятники: 1%; католики: 1%; інші християни (православні, баптисти, мормони, Свідки Єгови та ін.): 2,4%; мусульмани: 1,8%; інші: 8,1% (2004).

Транспорт[ред.ред. код]

Норвегія має добре розвинену мережу автомобільних доріг. Загальне обмеження швидкості на автомобільних дорогах поза містом становить 80 км/год, а в населених пунктах 50 км/год. Перевищення швидкості на 10% від встановленого ліміту тягне за собою накладання штрафів[20]

Інше[ред.ред. код]

Державний прапор Норвегії — був розроблений 13 липня 1821 року і досі не змінився. Тоді на датський прапор помістили синій скандинавський хрест. Всі три кольори, використані у прапорі, символізують свободу (як на прапорах Франції, США, Британії, Нідерландів). Автором дизайну прапора Норвегії, затвердженого резолюцією норвезького парламенту в 1821 році, був парламентарій з Бергена Фредерік Мельцер.

В Акті про прапор (10.12.1898) зазначені пропорції сучасного прапора: довжина — 22 одиниці; ширина — 16 одиниць; ширина синього хреста — 2 одиниці; ширина білого обрамлення хреста — 1 одиниця; відстань від древка до середини хреста — 8 одиниць.

Герб Норвегії. Як свідчать історики, близько 1200 року у правителя Норвегії з'явився власний герб, на якому зображений золотий у червленому полі коронований лев святого Олафа. У передніх лапах лев, який повернутий на захід, затиснув бойову сокиру.

Гімн Норвегії — «Ми любимо цей край» Б'єрнстерна Б'єрнсона (1832 −1910 рр.).

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • На авто-заправках є лише два види пального: бензин (один тип)[21] та дизельне паливо.
  • Вода в будинках — безкоштовна. Норвежці платять тільки за електроенергію для підігріву води.
  • У державних школах зошити, ручки, олівці та інші письмові приладдя, як і підручники — безкоштовні. Шкільної форми в Норвегії немає. Батькам треба купити тільки портфель та спортивну форму для фізкультури.
  • Якщо дитина навчається в приватній школі, то 80 відсотків вартості навчання оплачує держава. У школах уже з першого класу є предмети на вибір, оскільки діє профільна освіта.
  • У Норвегії заборонена будь-яка реклама, спрямована на дітей до 11 років[22].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. www.imf.org
  2. "World Economic Outlook Database, GDP (PPP)"
  3. "World Economic Outlook Database, GDP (nominal per capita)"
  4. Войтович Л. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 43. ISSN 0130-5247
  5. National Research Council (U.S.). Polar Research Board (1986). Antarctic treaty system: an assessment. National Academies Press. ISBN 978-0-309-03640-5. Процитовано 24 July 2011. 
  6. Population. Statistics Norway. 19 March 2012. Процитовано 19 March 2012. 
  7. UPDATE 1-Statistics Norway raises '07 GDP outlook, cuts '08. Reuters. 6 September 2007. Процитовано 8 March 2009. 
  8. The World's Richest Countries. forbes.com. Процитовано 12 December 2014. 
  9. Country Comparison :: Crude oil - production. CIA – The World Factbook. 
  10. Country Comparison :: Natural gas - production. CIA – The World Factbook. 
  11. Human development indices 2008. Human Development Report. hdr.undp.org. 18 December 2008. Процитовано 12 May 2009. 
  12. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок HDI не вказаний текст
  13. Human Development Index 2009. Human Development Report. hdr.undp.org. 5 October 2009. Процитовано 5 October 2009. 
  14. Human Development Report 2011. United Nations. Процитовано 2 November 2011. 
  15. Norway top country in human well-being. United Press International, 15 March 2013. Retrieved 27 August 2013.
  16. 2013 Legatum Prosperity Index™: Global prosperity rising while US and UK economies decline. Legatum Institute, 29 October 2013.
  17. Different genetic components in the Norwegian population revealed by the analysis of mtDNA and Y chromosome polymorphisms. European Journal of Human Genetics. Nature Publishing Group. 2002. Процитовано 6 June 2009. 
  18. Doing Business 2013 report
  19. CIA — The World Factbook
  20. Driving on Norwegian roads
  21. I Norge selges bensinen ut fra RON, en 95 oktan bensin betyr at bensinen har et oktantall på minst 95 RON. Джерело: http://no.wikipedia.org/wiki/Bensin
  22. Хавкіна Л. Сучасний український рекламний міф : монографія / Л. Хавкіна. — Х. : Харківське історико-філологічне товариство, 2010. — 352 с ISBN 978-966-16-3008-5


Норвезьке море Баренцеве море Фінляндія Фінляндія
Compass Rose nolabels.svg Швеція Швеція
Північне море протока Скагеррак Швеція Швеція



Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «note», але не знайдено відповідного тегу <references group="note"/>, або ж бракує закриваючого </ref>