Зімбабве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Респу́бліка Зімба́бве
Republic of Zimbabwe

Прапор Зімбабве Герб Зімбабве
Прапор Герб
Девіз: "Unity, Freedom, Work"
"Єдність, свобода, праця"
Гімн: Simudzai Mureza Wedu weZimbabwe(Шона)
Kalibusiswe Ilizwe leZimbabwe(ісіндебеле)
"Будь благословенною земле Зімбабве"
Розташування Зімбабве
Столиця Хараре
17°50′ пд. ш. 31°03′ сх. д. / 17.833° пд. ш. 31.050° сх. д. / -17.833; 31.050
Найбільше місто столиця
Офіційні мови шона, ісіндебеле, Англійська
Державний устрій Президентська республіка
 - Президент Роберт Мугабе
Незалежність (від Британії)  
 - Родезія 11 листопада, 1965 
 - Зімбабве 18 квітня, 1980 
Площа
 - Загалом 390 757 км² (60)
 - Води (%) 1
Населення
 - оцінка Липень, 2005 р. 13,010,000 (68)
 - Густота 33/км² (170)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $30.581 млрд (94)
 - На душу населення $2,607 (129)
ІРЛП  (2005) 0.491 (низька) (151)
Валюта Долар Зімбабве (ZWD)
Часовий пояс CAT (UTC+2)
 - Літній час не спостерігається (UTC+2)
Домен інтернету .zw
Телефонний код +263

Зімбабве (Zimbabwe), Респу́бліка Зімба́бве, країна на півдні центральної Африки. Не має виходу до моря і межує на півночі по р. Замбезі з Замбією, на сході і півн.-сході з Мозамбіком, на півдні по р. Лімпопо з ПАР, на заході і півд.-заході з Ботсваною;

До отримання в 1980 незалежності протягом понад 80 років країна була колонією Великобританії. Раніше країна офіційно називалася Південною Родезією, а з кінця 1960-х років — Родезією на честь Сесіла Родса, який в 1890-х роках залучив сюди перших білих поселенців.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Зімбабве

Країна знаходилася під управлінням Британської Південно-Африканської компанії (18891923) (називаючись Південною Родезією), після чого стала самокерованою британською колонією. Зімбабвійський Африканський Народний Союз (ЗАПУ) був створений у 1961 на чолі з Джошуа Нкомо, оголошений поза законом у 1962. Зімбабвійський Африканський Національний Союз (ЗАНУ) створений у 1963 на чолі з Робертом Мугабе; заборонений з 1964, коли Ян Сміт став прем'єр-міністром. Сміт оголосив про незалежність у 1965, створив нову конституцію й уряд у 1979, невизнані Нкомо і Мугабе. Умови незалежності були погоджені в Лондоні в 1979, реальна незалежність була досягнута в 1980. Мугабе об'єднав пости глави держави й уряду і став виконавчим президентом; ЗАНУ і ЗАПУ формально об'єдналися в 1989, що викликало протест проти однопартійного державотворення.

Природа[ред.ред. код]

Див. Географія Зімбабве Майже всю тер. країни займає плато Матабєлє та Машона (вис. 800–1500, макс. 2596 м, г. Іньянгані). На півночі плато знижується до долини р. Замбезі, на півдні — до долини р. Лімпопо. Великі ріки: Замбезі та Лімпопо. На північному сході країни на р. Замбезі знаходиться знаменитий водоспад Вікторія висотою 107 м і шириною бл. 1500 м. Клімат в північній частині субекваторіальний, в півдні — тропічний. В річці Замбезі живе декілька сотень видів прісноводних риб, деякі з них ендемічні. Річкову екосистему поділяє навпіл водоспад Вікторія; лише декілька видів риб зустрічається як вище, так і нижче водоспаду, серед них — терапон і лящ. Для верхньої Замбезі характерні щучки та соми, в нижній частині промислове значення мають цихліди, яких ловлять для їжі.

Цікаві місця[ред.ред. код]

Водоспад Вікторія, кінець верхньої і початок середньої Замбезі

На кордоні країни із Замбією розташований водоспад Вікторія на річці Замбезі, яка падає трьома потоками з висоти 128 метрів. Мовою місцевих жителів водоспад називається Мозе-ла-Тун'я — «Дим, котрий гримить». Пагорби Матобо — геологічне утворення у вигляді нагромадження гранітних валунів один на одного у формі колон або стовпів на территорії Зімбабве. В теперішній час місцевість Матобо - це національний парк котрий включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Див. також: Тваринний світ Зімбабве, Геологія Зімбабве, Гідрогеологія Зімбабве.

Державний устрій[ред.ред. код]

Зімбабве — республіка. Колишня назва — Південна Родезія. Колишнє володіння Великобританії (з кінця XIX ст.). Входить до Співдружності, очолюваної Великобританією. 18 квітня 1980 р. було проголошено незалежність. Країна отримала назву Республіка Зімбабве. Чинна Конституція від 18 квітня 1980 року з поправками, внесеними у 1987 та 1989 роках.

Глава держави — президент, який є головнокомандувачем збройних сил країни. Президент обирається шляхом прямого загального голосування строком на 6 років без обмеження кількості переобрань.

Президент Республіки Зімбабве — Роберт Габріель Мугабе (Robert Gabriel Mugabe). Посаду президента займає з 1987 р. Обраний 9-11 березня 2002 року. Приведений до присяги 17 березня 2002 року. Раніше був обраний у березні 1990 року і 16-17 березня 1996 року.

До президентських виборів цього року за станом на січень 2002 року на посадах віце-президентів: Саймон В.Музенда (Simon V.Muzenda) і Джозеф Мсика (Joseph Msika).

Законодавча влада належить однопалатному парламентові, який складається із 150 депутатів. 120 депутатів обираються загальним прямим голосуванням, до складу парламенту входить 10 племінних вождів і 20 депутатів, яких призначає президент. Строк повноважень парламенту — 5 років.

Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. Президент очолює уряд, призначає віце-президента і міністрів.

За даними рейтингу «Неспроможних держав» на 2013 рік, Зімбабве посідає в ньому десяте місце[1].

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

Територія Зімбабве розподілена на 8 провінцій. Їх очолюють губернатори, окремі з яких сконцентрували в своїх руках значну політичну і економічну владу. Кожна провінція поділяється на райони, управління в яких здійснюють виборчі ради. У деяких районах управляють місцеві ради, обрані мери і чиновники.

Провінція Адміністративний центр Площа, км² Населення (2002), чол. Щільність, чол./км²
1 Булавайо Булавайо 479 676 787 1412,92
2 Хараре Хараре 872 1903510 2182,92
3 Манікаленд Мутаре 36459 1566889 42,98
4 Центральний Машоналенд Біндура 28374 998 265 35,18
5 Східний Машоналенд Марондера 32230 1125355 34,92
6 Західний Машоналенд Чинхої 57441 1222583 21,28
7 Масвінго Масвінго 56566 1318705 23,31
8 Північний Матабелеленд Лупане 75025 701 359 9,35
9 Південний Матабелеленд Гванда 54172 654 879 12,09
10 Мідлендс Гверу 49166 1466331 29,83
Всього 390757 11634713 29,77

Політичні партії[ред.ред. код]

Роберт Мугабе — 2-й президент Зімбабве

Африканський національний союз Зімбабве-Ндонга (ЗАНУ-Ндонга) (Zimbabwe African National Union-Ndonga (ZANU-Ndonga). Створений у 1977 р. політичними діячами, які вийшли із ЗАНУ. До 1989 р. мав назву ЗАНУ (угруповання Сітоле). Голова — Т. КУМБУЛА (T.Kumbula). Генеральний секретар — Едвін Нгува (Edwin Nguwa). Африканський національний союз Зімбабве — Патріотичний фронт (ЗАНУ — ПФ) (Zimbabwe African National Union — Patriotic Front — ZANU — PF). Правляча партія. Заснована у 1963 р. 22 грудня 1987 р. підписано угоду про об'єднання партії з Патріотичним фронтом. Президент — Роберт Габріель МУГАБЕ (Robert Gabriel Mugabe). Віце-президент — Саймон В. МУЗЕНДА (Simon V. Muzenda). Генеральний секретар — Дідімус МУТАСА (Didymus Mutasa). Друкарський орган ЦК — журнал «Зімбабве ньюс» (Zimbabwe News). Це добре організована централізована партія, до якої входить переважна більшість у парламенті, користується підтримкою народу шона. Центральний комітет ЗАНУ-ПФ керує партійною фракцією у парламенті і контролює його діяльність. Лідер партії Роберт Мугабе у 1980–1987 рр. очолював уряд, у 1987 р. був обраний президентом; інші представники керівництва ЗАНУ — ПФ займають більшість міністерських посад. У районах, населених шона, партійний апарат тісно пов'язаний з місцевою адміністрацією. У період боротьби за національну незалежність партія створила ефективну систему місцевих рад і комітетів у східній частині країни, основному районі бойових дій партизанів ЗАНУ, і після приходу Мугабе до влади чимало з місцевих партійних керівників зайняли різні посади в органах місцевої адміністрації. Упродовж 1980-х років ЗАНУ вклала великі кошти в приватний сектор економіки і в деякі державні корпорації і стала значною економічною силою. Багатьох міністрів було призначено членами рад директорів різних компаній. У 1988 р. партія заснувала власну холдінгову компанію — Національну холдінгову корпорацію Зімбабве.

Зімбабвійський рух єдності — ЗРЄ (Zimbabwe Unity Movement — ZUM). Партію засновано у квітні 1989 р. групою Е.ТЕКЕРЕ, яка відокремилася від партії ЗАНУ — ПФ. 27 січня 1994 р. ЗРЄ і партія Об'єднана африканська національна рада оголосили про об'єднання в єдину партію під назвою Зімбабвійський рух єдності. Лідер — Едгар ТЕКЕРЕ (Edgar Tekere).

Консервативний альянс Зімбабве — КАЗ (Conservative Alliance of Zimbabwe). Партія європейського населення. Колишні назви: Родезійський фронт, Республіканський фронт (до липня 1984 р.). Заснована у 1962 р. Президент — Джеральд СМІТ (Gerald Smith). Голова — Майк МОРОНІ (Mike Moroney).

Об'єднані партії — ОП (United Parties — UP). Партію створено у 1994 р. Лідер — Абель МУЗОРЕВА (Abel Muzorewa).

Союз демократів Зімбабве — СДЗ (Zimbabwe Union of Democrats — ZUD). Партію засновано 19 грудня 1998 р. Голова — Маргарет ДОНГО (Margaret Dongo, жін.).

Профспілкові об'єднання[ред.ред. код]

В країні добре розвинутий профспілковий рух, який очолює Конгрес профспілок Зімбабве — КПЗ (Zimbabwe Congress of Trade Unions — ZCTU). Установчий з'їзд КПЗ відбувся у 1981 р. Голова — Ісаак Матонго (Isaak Matongo). Генеральний секретар — Ісідоре Зіндога (Isidore Zindoga) (за станом на січень 2002 р.).

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Держава контролює ряд щоденних і недільних газет: «Геральд» і «Санді мейл» видаються в Харарі, «Кронікл» — в Булавайо і «Маніка пост» — в Мутарі. У числі впливових незалежних щотижневих видань, які виходять в Харарі, «Файненшнл газетт».

«Аутпост» (Outpost — «Аванпост»). Щотижневий журнал англійською мовою. Виходить раз у два місяці. Видається в Харарі. Заснований у 1911 р. Наклад 21 тис. «Геральд» (The Herald — «Вісник»). Щоденна газета англійською мовою. Наближена до урядових кіл. Видається в Харарі. Заснована у 1891 р. Наклад 122 тис. «Зімбабве ньюс» (Zimbabwe News — «Новини Зімбабве»). Щомісячний журнал англійською мовою. Видається в Харарі. Заснований у 1974 р. Орган ЦК Африканського національного союзу Зімбабве — Патріотичного фронту (ЗАНУ — ПФ). «Зімбабвіан гавернмент газетт» (Zimbabwean Government Gazette — «Зімбабвійська урядова газета»). Щотижневий урядовий бюлетень англійською мовою. Видається в Харарі. Наклад 3 тис. «Кронікл» (The Chronicle — «Хроніка»). Щоденна газета англійською мовою. Видається в Булавайо. Заснована у 1894 р. Наклад 44 тис. «Маніка пост» (Manica Post — «Пошта Маніки»). Колишня назва — «Умталі пост». Щотижнева газета англійською мовою. Видається в Мутарі (колишній Умталі). Заснована у 1893 р. Наклад 20 тис. «Мото» (Moto — «Вогонь»). Щомісячний журнал. Виходить у Харарі англійською мовою. Наклад 30 тис. Видається видавництвом, що належить католицькій церкві Зімбабве. «Санді мейл» (Sunday Mail — «Недільна пошта»). Недільна газета англійською мовою. Видається в Харарі. Заснована у 1935 р. Наклад близько 159 тис. Контролюється урядом. «Санді ньюс» (Sunday News — «Недільні новини»). Недільна газета англійською мовою. Видається в Булавайо. Заснована у 1930 р. Наклад 50 тис. «Файненшл газетт» (The Financial Gazette — «Фінансова газета»). Щотижнева газета ділових кіл. Видається в Харарі англійською мовою. Заснована у 1970 р. Наклад 14 тис. Розповсюджується також у ПАР, Замбії, Малаві, Мозамбіку.

Міжафриканське інформаційне агентство Зімбабве (ЗІАНА) (Zimbabwe Inter-African News Agency — ZIANA). Належить Тресту засобів масової інформації Зімбабве, що діє як акціонерне товариство, основний капітал якого належить державі. Засноване у 1981 р. Розміщене в Харарі.

Радіомовна корпорація Зімбабве (Zimbabwe Broadcasting Corporation). Державна служба радіомовлення. Заснована у 1964 р. Розташована в Харарі. Радіопередачі проводяться англійською та місцевими мовами.

Населення[ред.ред. код]

ZambianKids.JPG
Демографія

Населення становить 13 млн осіб (2007), середня густина населення близько 29 осіб на км². Більшість жителів (98%) — африканці (шона, ндебеле та ін.), європейців — 1%. Офіційна мова — англійська, інші поширені мови — шона, ндебеле. Синкретичну релігію (християнство, переплетене з місцевими віруваннями) сповідує приблизно половина населення, християн — 25%, язичників — також, є незначна кількість мусульман та індуїстів. Народжуваність — 36,35 новонароджених на 1 000 чоловік (1995). Смертність — 18,54 смертельних випадки на 1 000 чоловік (рівень дитячої смертності — 72,7 смертельних випадків на 1 000 новонароджених). Середня тривалість життя: чоловіків — 34 роки, жінок — 37 років (2007).

Майже двом третинам зімбабвійців менше 25 років, а майже половині населення — менше 15 років.

Приблизно кожний третій африканець і майже все біле населення країни проживає у містах.

98% населення Зімбабве складають народи, що говорять на бенуе-конголезьких мовах. (82% шона, 14% ндебеле, 2% інші) На півдні окремими групами розселені етнічні меншини - тсонга, венда, педи і тсвана, а на північному сході - нсенга, чікунда та ін., що входять в етнічну спільність Малаві. Серед європейського населення найбільше англійців, які живуть головним чином у містах.

На початку XXI ст. чисельність білого населення склала бл. 0,5% (в 1980 - 5%). Темпи приросту населення різко знизилися до 0,62% (оцінка) через пандемію СНІД (інфікованих - бл. 1,3 млн) та еміграції. Країну покинули до 4 млн зімбабвійців, щотижня від СНІДу помирає 5 тис. Чол. У 2006 народжуваність склала 24,59, смертність 24,06 при дитячої смертності 62,97 на 1000 новонароджених. Середня тривалість життя скоротилася з 61 року (1991) до 45,77 років (2009, оц.), На 2011 рік 51 рік. [23] Приріст населення підвищився до 1,53%, народжуваність склала 31,49, смертність 16,8 на 1 тис. при дитячої смертності 32,31 на 1000 новонароджених (все оцінка, 2009). Економічно активне населення - 4039000 (2008, оц.), З них близько 66% зайняті в сільському господарстві, 10% - у промисловості, 24% - у сфері послуг. Безробіття на рівні 80%. Нижче рівня бідності живе не менше 68% населення.

Економіка[ред.ред. код]

Зімбабве — аграрно-індустріальна країна з розвиненою гірничодобувною промисловістю. Зімбабве — одна з найбільш економічно розвинених держав Африки. Основні галузі промисловості: гірнича (мідна, нікелева та інші), сталеливарна, хімічна, цементна, деревообробна, харчова. Країна багата на корисні копалини і має розвинутий промисловий сектор, який процвітає завдяки товарному сільськогосподарському виробництву, сучасній добре розвинутій базі виробничої інфраструктури і кваліфікованим кадрам робітників. Осн. тр-т: залізничний, автомобільний. Бл. 90% вантажних перевезень здійснюється залізницею. Довжина залізниці Зімбабве — понад 2,7 тис. км, вона з'єднує головні міста і центри видобувної промисловості. Залізнична мережа Зімбабве сполучена із залізницями сусідніх країн — Мозамбіку (з портами Бейра і Мапуту), Ботсвани і ПАР (з портами Дурбан, Іст-Лондон і Порт-Елізабет), Замбії, Танзанії (порт Дар-ес-Салам) і ДРК. Міжнародні аеропорти знаходяться в околицях Хараре, Булавайо і Вікторія-Фолс, в інших містах є аеропорти місцевого значення. Головна державна авіакомпанія «Ейр Зімбабве» обслуговує внутрішні авіалінії, а також здійснює авіарейси в сусідні країни і Європу.

Основні галузі обробної промисловості — харчова, текстильна і швейна, взуттєва, меблева, металургійна і металообробна, тютюнова, броварна, хімічна, нафтопереробна, целюлозно-паперова і поліграфічна. Підприємства обробної промисловості сконцентровані в районі Хараре і Булавайо. Збиткові державні металургійні підприємства знаходяться в Квекве і поблизу Редкліффа.

Понад 50% необхідної енергії виробляється з місцевої сировини. Наприкінці 1990-х років бл. 45% споживаної енергії виробляли ТЕС, які працювали на вугіллі з родовища Хванге, і 18% — на ГЕС Каріба на р. Замбезі. Близько 18% електроенергії експортують. В структурі енергоспоживання бл. 20% — нафта, що надходить нафтопроводом з порту Бейра (Мозамбік).

Банкнота в сто трильйонів доларів Зімбабве

Наприкінці січня 2013, міністерство фінансів Зімбабве звітувало, що вони мають лише 217$ у скарбниці і, звернуться за пожертвами для проведення наступних виборів, які оцінюються в 107 мільйонів доларів.[2][3]

Див. також: Корисні копалини Зімбабве, Історія освоєння мінеральних ресурсів Зімбабве, Гірнича промисловість Зімбабве.

Освіта[ред.ред. код]

Після 1980 року уряд значно розширив систему початкової (семирічна — з 7 до 14 років) і середньої освіти (шестирічна — з 14 до 20 років).

Початкова освіта стала безплатною, а з 1987 року — обов'язковою. За роки незалежності кількість початкових шкіл збільшилася удвічі. Значні державні субсидії були виділені на розвиток системи середньої освіти — кількість середніх шкіл збільшилася з 177 у 1980 р. до 1512 у 1990-му році. У кожному районі країни є принаймні одна середня школа.

На кінець 1980-х років майже кожна дитина відповідного віку відвідувала початкову школу і майже 60% юних зімбабвійців навчалися в середній школі. У 1994 у початкових школах навчалося 2,5 млн дітей.

Кількість учнів середніх шкіл збільшилася з 73,5 тис. у 1979 році до більш як 700 тис. у 1994-му.

Вищу освіту можна здобути в університеті Зімбабве в Харарі, де в 1998 році навчалося 10 тис. студентів. Набагато менше студентів проходили курс навчання в Національному науково-технологічному університеті в Булавайо і приватному Африканському університеті в Мутарі, який субсидується релігійними організаціями. 20 тис. студентів навчаються у технічних коледжах, 16 тис. — у педагогічних і 1 тис. — в сільськогосподарських.

Бібліотеки і музеї[ред.ред. код]

Лише великі міста мають у своєму розпорядженні власні бібліотеки. В Харарі знаходяться Національний архів і Національна картинна галерея, Археологічний музей міжнародного значення відкрито в Булавайо.

Збройні сили і ринок озброєнь[ред.ред. код]

Національна армія Зімбабве сформована в 1980 році шляхом об'єднання 50 тис. бійців ЗАНУ і ЗАПУ з регулярною армією режиму білої меншини — Родезійськими силами безпеки. У 1998 році чисельність національної армії становила близько 39 тис. осіб, 35 тис. з яких служили в сухопутних військах і 4 тис. — у ВПС.

Керівництво Зімбабве виявило значний інтерес до закупівлі озброєння і військової техніки у 1998 році після інтернаціоналізації збройного конфлікту в Демократичній Республіці Конго. Проте країна зацікавлена не в нових видах озброєння, а в тих, які були в експлуатації. Після того, як збройні сили Зімбабве разом з військами Анголи і Намібії включилися у конфлікт в ДРК, там виник попит на вертольоти і винищувачі МіГ-23. Як свідчать джерела, цей попит був задоволений виключно російськими торговцями зброєю.

Свята[ред.ред. код]

1 січня — Новий рік.

18 квітня (24 січня) — День Незалежності.

1 травня — День Праці.

25 травня — День Африки.

11 серпня — День Героїв.

12 серпня — День Захисних Сил.

25-26 грудня — Різдво

СНІД — загроза номер один[ред.ред. код]

За оцінками ООН, в Зімбабве — більше половини всіх живих зараз 15-літніх хлопчиків загинуть від цієї хвороби.

Українсько-зімбабвійські відносини[ред.ред. код]

Республіка Зімбабве визнала державну незалежність України 9 березня 1992 року. Дипломатичні відносини між Україною та Зімбабве встановлені 25 квітня 1992 року шляхом підписання спільного Протоколу Постійними представниками обох країн при ООН у Нью-Йорку.

12 березня 1996 року з нагоди вручення вірчих грамот Президенту України Л. Д. Кучмі у Києві перебував Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Зімбабве в Україні за сумісництвом Джевана Бен Масеко.

23-25 листопада 1996 року відбувся офіційний візит української урядової делегації на чолі з Міністром Кабінету Міністрів України В. П. Пустовойтенком. В ході візиту були проведені переговори у міністерствах закордонних справ, шахт, промисловості та торгівлі, оборони, земель та водних ресурсів, а також торгово-промисловій палаті Зімбабве. Окрім згаданих зустрічей відбулися паралельні переговори експертів відповідно з вищими посадовими особами міністерства промисловості і торгівлі, а також міністерства фінансів, міністерства шахт та міністерства охорони здоров'я. Під час зустрічей, зімбабвійською стороною було наголошено, що Україна могла б імпортувати такі товари, як тютюн, яловичину, каву, електро- та телекабелі, водночас, експортуючи до Зімбабве сільськогосподарську техніку (комбайни, трактори) та обладнання для буріння артезіанських свердловин.

23 жовтня 2000 року відбулася зустріч заступника міністра закордонних справ України П. Д. Сардачука з Послом Республіки Зімбабве в Україні за сумісництвом Агріппою Мутамбара з нагоди вручення ним копій вірчих грамот. 24 жовтня 2000 р. посол А.Мутамбара вручив вірчі грамоти Президенту України Л. Д. Кучмі.

У березні 2011 група консультантів із комунікацій сталого розвитку, що працювала над створенням та розвитком Релігійно Інформаційної Служби України (РІСУ), започаткувала інтернет портал про релігії в Зімбабве RelZim.org.

27 березня 2014 року представник Зімбабве в ООН проголосував проти резолюції Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України на фоні Кримської кризи.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]