Королівства Співдружності (англ.Commonwealth realms) — титул в 16 державах Співдружності, які вважають королеву Єлизавету II своїм монархом, в кожному з них вона виступає як глава держави і носить відповідний титул. Наприклад, в Барбадосі вона називається «Її Величність королева Єлизавета II, королева Барбадосу».
Поза Великобританії королева за поданням прем'єр-міністра кожного королівства призначає генерал-губернатора в якості свого представника в її відсутність. Також вона представлена губернатором в кожному зі штатів Австралії та лейтенант-губернатором в кожній із провінцій Канади. Ці посадові особи мають майже всією повнотою влади конституційного монарха (в основному виконуючи, тим не менш, символічні обов'язки) і мають так звані королівські прерогативи.
Чотирнадцять королівств — колишні британські самоврядні колонії, які отримали незалежність. Три з 14 королівств (Австралія, Канада і Нова Зеландія) отримали незалежність в результаті декларації Бальфура в 1926 році на Імперської конференції та Вестмінстерського статуту в 1931. Канада, Південно-Африканський Союз і Вільна держава Ірландія негайно отримали незалежність законодавчої влади від Сполученого Королівства, а Австралія і Нова Зеландія ратифікували статут в 1942 і 1947 відповідно. Статут також торкався Ньюфаундленда, але там він не був ратифікований, домініон повернувся в статус колонії в 1934, і був приєднаний до Канади в 1949. Вільна держава Ірландія формально стало республікою в 1949, а ПАР — в 1961. Інші королівства отримали незалежність в результаті закінчення британського правління в Індії, т. зв. «Вітрів змін» Африки в 1960-х, падіння Вест-Індської федерації в 1961 і пізніше. Останнім Королівством Співдружності став Сент-Кітс і Невіс, який отримав незалежність в 1983 році. Ситуація в Папуа-Нова Гвінея перед здобуттям незалежності була дещо складніше. Папуа-Нова Гвінея була утворена в 1975 як союз колишньої Німецької Нової Гвінеї, що управляв Австралією як «international trusteeship», і колишньої Британської Новою Гвінеєю, колишньої британським володінням, хоча управлючомуся Австралією за дорученням Великобританії, яка перейменувала її в Папуа в 1905. Єдиним з Королівств Співдружності, не колишнім колонією Великобританії, є сама Великобританія. Всередині Співдружності немає різниці в статусі між королівствами й іншими членами, більшість з яких є або республіками або королівствами зі своїми власними монархами (Бруней, Лесото, Малайзія, Свазіленд і Тонга). Хоча Верховна рада вождів Фіджі шанує Єлизавету II «верховним вождем», вона не вважається главою держави, і Фіджі залишається республікою.
¹ Крім того перебував під окупацією Великої Британії в 1795—1802 та в 1802—1815.
² Входить до складу залежної території Острови Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья.
³ З 1970 перестала бути королівством Співдружності, зберігши членство в ньому. 4Знаходилися під окупацією Аргентини в 1982; приналежність оскаржується нею з 1816.
¹ Пізніше вийшла/вийшов з числа королівств Співдружності, зберігши членство в ньому.
² З 1970 перестала бути королівством Співдружності, в 2013 вийшла із Співдружності.
³ По мандату Лігі Наций. 4 В 2003 вийшла із Співдружності.
¹ Пізніше вийшла/вийшов з числа королівств Співдружності, зберігши членство в ньому.
² В 1941—1945 під окупацією Японської імперії.
³ В 1942—1945 в складі Таїланду. 4 По мандату Ліги Націй.
¹ Спільне володіння з Францією з 1906.
² C 1987 перестали бути королівством Співдружності, в 2006 виключені із Співдружності.
³ В 1942—1945 під окупацієюЯпонської імперії. 4 Спільне володіння з США. 5 З 1961 територіальні претензії заморожені згідно Договору про Антарктику. 6 Под управлінням Великої Британії, Австралії та Нової Зеландії по мандату Ліги Націй.
