Саудівська Аравія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

المملكة العربية السعودية
Al-Mamlaka al-'Arabiyya as-Sa'ūdiyya
Королівство Саудівська Аравія

Прапор Саудівської Аравії Герб Саудівської Аравії
Прапор Герб
Девіз: لا إله إلا الله محمد رسول الله (Lā ilāhā illā-llāhu; muhammadun rasūlu-llāhi; Немає Бога крім Алаха і Мохаммед пророк Його)
Гімн: Aash Al Maleek (Нехай живе король)
Розташування Саудівської Аравії
Столиця Ер-Ріяд
24°39′ пн. ш. 46°46′ сх. д. / 24.650° пн. ш. 46.767° сх. д. / 24.650; 46.767
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Арабська
Державний устрій Абсолютна монархія
Король
Крон-принц
Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд
Становлення:  
 - Королівство проголошене 8 січня 1926 
 - Визнане 20 травня 1927 
 - Завершення об'єднання 23 вересня 1932 
Площа
 - Загалом 2 218 000 км² км² (13-та у світі)
 - Води (%) практично не має
Населення
 - перепис оцінка 2006 р. 27,019,731
 - Густота 11/км² (46-та у світі)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $314 мільярдів (27-ма у світі)
 - На душу населення 16,744 (47-ма у світі)
ІРЛП  (2004) 0.777 (середній) (76th)
Валюта Рiал (SAR)
Часовий пояс AST (UTC+3)
Домен інтернету .sa
Телефонний код +966

Саудівська Аравія, офіційна назва Королі́вство Сау́дівська Ара́вія (араб. Аудіо المملكة العربية السعوديةопис файлу, Аль-Мамляка аль-Арабія ас-Саудія‎) є найбільшою за площею території (близько 2 150 000 км2) арабською державою в Передньої Азії, займає більшу частину Аравійського півострова, і є найбільшою країною Арабського світу. Межує з Йорданією, Іраком на півночі, з Кувейтом на північному-сході, Катаром, Бахрейном та Об'єднаними Арабськими Еміратами на сході, з Оманом на південному-сході, з Єменом на півдні, і Кувейтом на сході. Це єдина країна, що водночас має берегову лінію уздовж Червоного моря та Перською затокою, і більшість місцевості якої складає посушлива негостинна пустеля або безплідні форми рельєфу.

Територію сучасної Саудівської Аравії складається з чотирьох раніше окремих регіонів: Хіджаз на узбережжі Червоного моря, Неджд в центральній частині півострова, а також частин Ель-Хаса на узбережжі Перської затоки і Асір на південному заході.[1] Королівство було засновано у 1932 році Ібн-Саудом. Він об’єднав чотири регіони в одну державу шляхом низки завоювань, починаючи із захоплення Ер-Ріяду у 1902 році, прабатьківщини його родини, Саудитів. З тих пір країна є абсолютною монархією, і керується з дотриманням ісламських традцій. Ваххабізм було проголошено "панівною особливістю Саудівської культури".[2][3] Саудівську Аравію іноли називають "Країною Двох Святих Мечетей", посилаючись на Мечеть Аль-ХарамМецці) та Аль-Масджід Аль-НабауїМедіні), два найсвятіших місця в Ісламі. Чисельність населення королівства складає 28 700 000 осіб, з яких 20 мільйонів — громадяни, і 8 мільйонів — іноземці.[4][5][6]

Саудівська Аравія є другим у світі виробником, і першим експортером нафти, а також контролює другі за об’ємами у світі запаси нафти.[7] Спираючи на поклади викопних видів палива, королівство класифікується, як економіка з високим рівнем доходів, з високим індексом людського розвитку,[8] і є єдиною арабською країною, що має членство у Великій двадцятці.[9][10] Однак, країна має найменш диверсифіковану економіку серед усіх держав-членів Ради співробітництва арабських держав Перської затоки.[11] Країна керується авторитарним режимом,[12] і оцінюється міжнароною організацією Freedom House, як "Не вільна".[13] Саудівська Аравія посідає чертверте у світі місца за розміром військових витрат,[14][15] і за свідченнями SIPRI, є другим у світі імпортером зброї.[16] Саудівська Аравія вважається регіональною силою.[17] У додаток до  РСАДПЗ, країна є активним членом Організації Ісламського співробітництва, ОПЕК та Ліги арабських держав.[18]

Зміст

Походження назви[ред.ред. код]

Географія Саудівської Аравії[ред.ред. код]

Мапа Саудівської Аравії

Див. також: Природа Саудівської Аравії, Геологія Саудівської Аравії, Гідрогеологія Саудівської Аравії.

Загальна географія країни[ред.ред. код]

Саудівська Аравія розташована на найбільшому в світі Аравійському півострові і займає приблизно 80% його площі. Оскільки Королівство розкинулусь на узбережі Перської затоки і Червоного моря, воно має дуже вигідне економіко-геогравічне положення. На півночі країна межує з Йорданією та Іраком, на північному сході — з Кувейтом, острівним Бахрейном (по морю), Катаром та Об'єднаними Арабськими Еміратами, а на півдні з Оманом і Йеменом.

Клімат країни[ред.ред. код]

Клімат тропічний, на півночі — субтропічний. Літо в Саудівській Аравії тривале, жарке і посушливе, з середньою температурою +30 °С, в зимові місяці вона опускається до +12 °С. Річна кількість опадів не перевищує 100 мм.

Рельєф, ґрунти країни[ред.ред. код]

По розподілу поверхні велика частина країни — обширне пустельне плато (висота від 300–600 м на сході до 1520 м) слабо розділене сухими руслами річок (ваді). У північній і центральній частині країни розташовані найбільші піщані пустелі: Великий Нефуд і Малий Нефуд, відомі своїми червоними пісками. Загальна площа пустель досягає приблизно 1 млн кв. км. Морські береги переважно низькі, піщані.

Геологія й корисні копалини країни[ред.ред. код]

Гідрологія країни[ред.ред. код]

Майже вся Саудівська Аравія не має постійних річок або водних джерел, тимчасові потоки утворюються тільки після інтенсивних дощів. Особливо рясні вони на сході країни, в Ель-Хасе, де багато джерел, що зрошують оазиси. Ґрунтові води часто розташовуються близько до поверхні і під руслами пересохлих рік — ваді. Проблема водопостачання здійснюється за допомогою розвитку підприємств з опріснення морської води, створенням глибоких колодязів та артезіанських свердловин.

У східній Аравії і в Джебель Тувайк (Jabal Tuwayq) артезіанських свердловин і джерел багато. В Аль Ахса (Al Ahsa) створено ряд великих, глибоких водозаборів постійно поповнюються з артезіанських джерел, в пластів підземних вод зі східного вододілу Джебель Тувайк. Такі джерела і колодязі основа для іригаційних систем в місцевих оазисах. У районах Хіджаз (Hijaz) і Асір (Asir), колодязі завжди повні, і наявна значна кількість джерел, які часто зустрічаються в гірських районах. У районах Неджд (Najd) і в великій пустелі, води набагато менше і її джерела розкидані на великій площі.

Сучасні технології та розширення області геологічних досліджень та промислових розробок і особливо в питаннях пошуку, розташування, і наявності підземних вод в надрах Саудівської Аравії. Геологи Нафтової компанії Саудівської Аравії — «Сауді Арамко» встановили, що дуже глибокі водоносні шари лежать в багатьох районах північної та східної Аравії, і що найбільший водоносний горизонт в Саудівській Аравії — Вейсья (Wasia), містить більше води, ніж вся Перська затока. The Saudi government, Saudi Aramco, and the United Nations (UN) Food and Agriculture Organization (FAO) have made separate and joint efforts to exploit underground water resources. Уряд Саудівської Аравії, «Сауді Арамко», і Організація Об'єднаних Націй (ООН), та Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (Food and Agriculture Organization — FAO) роблять окремі і спільні зусилля щодо використання ресурсів підземних вод цього району.

Узбережжя й моря країни[ред.ред. код]

Флора і фауна країни[ред.ред. код]

Флора — переважно пустельна і напівпустельна. На пісках місцями виростають білий саксаул, верблюжа колючка, на хамада — лишайники, на лавових полях — полин, астрагал, по руслах ваді — одиночні тополі, акації, а в більш засолених місцях — тамаріск; по узбережжі і солончаках — галофітні чагарники. Значна частина піщаних і кам'янистих пустель майже повністю позбавлені рослинного покриву. Навесні та у вологі періоди року у складі рослинності посилюється роль ефемерів. У горах Асиру проглядаються саваноподібні ділянки, де ростуть акації, дикі оливки, мигдаль. В оазисах — гаї фінікових пальм, цитрусових, бананів, інші види пальм, аравійська акація та зернові та городні культури.

Фауна — досить різноманітна: антилопа, газель, вовк, шакал, гієна, лисиця-фенек, каракал, дикий осел, онагр, заєць, козеріг, дикі кішки, бабуїни,. Багато гризунів — піщанки, ховрахи, тушканчики .. і плазунів — змії, ящірки, черепахи. Серед птахів — орли, шуліки, грифи, соколи-сапсан, дрохви, жайворонки, перепела, голуби. Берегові низовини служать осередком розмноження сарани а також велике різноманіття комах, притаманних для таких субтропіків. У Червоному морі і Перській затоці більше 2000 видів коралів (особливо цінується чорний корал) та величезне морське біорізноманіття.

Близько 3% площі країни займають 10 заповідних територій. У середині 1980-х років уряд організував Національний парк Асір, де зберігаються такі майже зниклі види диких тварин, як антилопа — орикс і нубійських гірський козел.

Проблеми навколишнього середовища[ред.ред. код]

Великі простори королівства займають пустелі, регулярні піщані та пилові бурі.

Однією з найважливіших проблем на зараз є виснаження нерівномірно розповсюджених підземних запасів води. Все більші території захоплюються пустелями. Має місце нафтове забруднення морського узбережжя.

Брак річок та постійних природних водосховищ призводить до побудови занадто дорогих заводів, що займаються опрісненням соленої води.

Історія Саудівської Аравії[ред.ред. код]

Король Абдалла

З доісторичних часів територія сучасної Саудівської Аравії була заселена племенами, які займалися скотарством, сільським господарством та полюванням.

Різні цивілізації впливали на розвиток цієї території, бо вона знаходилася по дорозі торгівельних шляхів.

З 6 століття, з виникненням нової релігії Іслам, простежується об'єднання окремих арабських племен, та розповсюдження арабської мови та релігії.

Ісламська цивілізація залишалася сильною декілька століть, після відбувся сталий занепад цивілізації.

Багато років на цій території відбувалися тертя між різними напрямками Ісламу.

У 1902 році Абн Ель-Азіз бін Абн ель-Рахман Ель Сауд за допомогою мусульманської секти Ваххаабітів, зайняв місто Ер-Ріяд, та почав змагання за об'єднання арабів в окрему державу. Після 30 років йому це вдалося — у 1932 році офіційно виникло королівство Саудівська Аравія, тобто Аравія Саудів.

Столиця Ер- Ріяд заснована 23 вересня 1932 року

Саудівську Аравію часто називають "Країною двох мечетей ", маючи на увазі Мекку і Медину — два головних священних міста ісламу. Територія нинішньої Саудівської Аравії — історична батьківщина арабських племен, які спочатку мешкали на північному сході, а в II тисячолітті до н. е. . зайняли весь Аравійський півострів. При цьому араби асимілювали населення південної частини півострова — негроїдів .

На початку 7 -го століття в Мецці була створена нова релігія — іслам, яка зміцнила феодальний лад і держава арабів — халіфат зі столицею в Медині (з 662 -го року)

Державний устрій Саудівської Аравії[ред.ред. код]

Історичні передумови[ред.ред. код]

Верховна влада[ред.ред. код]

За формою державного правління Саудівська Аравія — абсолютна теократична монархія, де главою держави і релігійним лідером є король з династії племінних вождів Аль-Сауд (Саудідів). Парламенту в країні не має, а  король володіє необмеженою владою.

Судова влада[ред.ред. код]

Політичні партії країни[ред.ред. код]

Зовнішня політика країни[ред.ред. код]

Зовнішня політика Саудівської Аравії орієнтована на збереження за королівством ключових позицій на Аравійському півострові, серед ісламських держав і держав-експортерів нафти. Дипломатія Саудівської Аравії захищає і просуває інтереси ісламу в усьому світі. Незважаючи на союзницькі відносини з Заходом, Саудівська Аравія часто піддається критиці за поблажливість до ісламу. Відомо, що Саудівська Аравія була одним з трьох держав, що визнали правління талібів в Афганістані. Саудівська Аравія є батьківщиною лідера терористичної організації «Аль-Каїда», Усами бін Ладена, а також багатьох командирів, що билися проти федеральних військ в Чечні. Чимало представників чеченських збройних сил знайшли притулок у цій країні після закінчення бойових дій. Складні відносини складаються також з Іраном, оскільки і Саудівська Аравія, і Іран, будучи центрами двох основних гілок ісламу, претендують на неформальне лідерство в ісламському світі.

Внутрішня політика країни[ред.ред. код]

Збройні сили країни[ред.ред. код]

  • Королівські військово-повітряні сили

Численність — 19 тис. чол. 293 бойових літаки, 78 гелікоптерів.

Прапор, герб та гімн країни[ред.ред. код]

Адміністративний устрій Саудівської Аравії[ред.ред. код]

Див. Адміністративний устрій Саудівської Аравії

SaudiArabiaNumbered.png

Королівство Саудівська Аравія поділяється на 13 провінцій (мінтакат), правління і уряд очолює король з роду Саудів, який водночас і прем'єр-міністр країни. Титул короля переходить у спадщину.

Кабінет Міністрів формується королем, декілька членів королівської сім'ї входять до нього та займають ключові пости.

Провінції:

  1. Ель-Баха
  2. Ель-Худуд еш-Шамалійя
  3. Ель-Джавф
  4. Ель-Мадіна
  5. Ель-Касім
  6. Ер-Ріяд
  7. Еш-Шаркійя
  8. Асир
  9. Хаіль
  10. Джізан
  11. Мекка
  12. Наджран
  13. Табук

Економіка Саудівської Аравії[ред.ред. код]

Арамко — саудівська національна нафтова компанія.

Найголовніша галузь промисловості залишається нафтова.

Саудівська Аравія має на своїй території понад 25% підтверджених нафтових ресурсів планети, займає перше місце серед експортерів нафти у світі. Нафтовидобувна галузь промисловості займає понад 75% бюджетного доходу країни, 45% ВВП, та 90% доходів від експорту. Приблизно 40% ВВП надходить від приватного сектора.

Уряд тримає контроль над основними секторами економіки країни, хоча в останні роки сприяє зросту приватного сектору для зниження залежності від покупців нафти. Уряд почав дозволяти співучасті приватних та іноземних інвесторів у енергетичному та телекомунікаційному секторах.

У 2005 році рівень інфляції цін становив 0.4 відсотка.

Сільськогосподарські товари — пшениця, ячмінь, томати, дині, фініки, цитрусові; баранина, птиця, яйця, молочні продукти.

Промисловий сектор економіки — нафтова промисловість, нафтоочистка, нафтопереробна промисловість; аміак, промислові гази, каустична сода, цемент, міндобрива, пластик; метали, ремонт комерційних судів та літаків, будівництво.

Експортні товари — нафта та продукція з нафти займає 90% від всього експорту. Партнери в експорті(на 2004 рік)-США 18,2%, Японія 14,9%, Південна Корея 9,5%, Китай 6,1%, Тайвань 4,5%, Сингапур 4,1%

Імпортні товари — машини та обладнання, харчові товари, хімікати, авта, текстильні вироби тощо. Партнери в імпорті (на 2004 рік) — США 15,3%, Японія 9,8%, Німеччина 8,1%, Китай 6,6%, Велика Британія 5,7%

Саудівська Аравія виступила як донор $100 млн у 1993 для допомоги Лівану, з 2000 року, надає допомогу палестинцям, Афганістану,Іраку, дала обіцянку щодо надання субсидій та позички до фонду допомоги Пакистану зруйнованому землетрусом. А також пообіцяла підтримати новий тимчасовий уряд Єгипту який скинув лідера братів-мусульман президента Мурсі, 1 млрд американських долларів в якості гранту (без віддачі) і 1 млрд під низькі відсотки, 2013 р. Див. також: Корисні копалини Саудівської Аравії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Саудівської Аравії, Гірнича промисловість Саудівської Аравії.

Банківська система й валюта країни[ред.ред. код]

Промисловість країни[ред.ред. код]

Добувна промисловість країни[ред.ред. код]

Енергетика країни[ред.ред. код]

Сільське господарство країни[ред.ред. код]

Інфраструктура Саудівської Аравії[ред.ред. код]

Транспорт країни[ред.ред. код]

Сучасна транспортна система. Великою є мережа нафтопроводів (5400км) та газопроводів (2200км). Функціонують 25 аеропортів, у тому числі 3 міжнародні. Морськими портами є Джідда, Даммам, Рас-Таннура

Водопостачання та санітарія країни[ред.ред. код]

Зв'язок та інтернет країни[ред.ред. код]

Засоби масової інформації країни[ред.ред. код]

Саудівська Аравія є піонером у впровадженні загальноарабського супутникового телебачення. Водночас засоби масової інформації країни піддаються жорсткішому контролю, ніж у багатьох інших країнах Близького Сходу. Критика уряду та королівської сім'ї, а також спроби піддати сумніву релігійні постулати в цілому, відкидаються.

Однак починаючи з 2003 року почали з'являтися ознаки більшої відкритості. Теми, які донедавна були під забороною, почали з'являтися у пресі та телепередачах. Вважається, що напади на США 11 вересня 2001 року та випадки тероризму в самій Саудівській Аравії стимулювали появу сміливіших та відвертих матеріалів у засобах масової інформації.

Державна телерадіомовна служба Королівства Саудівська Аравія несе відповідальність за всі телерадіопрограми у країні. Вона керує чотирма мережами телебачення, включаючи канал новин Al-Ikhbaria. Міністр культури та інформації очолює орган з нагляду за діяльністю радіомовлення і телебачення.

Приватні радіо- та телестанції не мають права вести мовлення з території Саудівської Аравії, але країна є головним ринком для загальноарабських компаній супутникового та платного мовлення. Інвестори із Саудівської Аравії володіють деякими з цих мереж, включаючи «MBC» на території Дубаї, якою володіє двоюрідний брат короля Саудівської Аравії, та «Orbit», що розташована у Римі. Глядачі на сході країни можуть приймати сигнали телестанцій з ліберальніших країн Затоки.

Газети у Саудівській Аравії засновуються на підставі королівських указів. У країні виходять 10 щоденних газет та десятки журналів. Також можна читати загальноарабські газети, які, однак, цензуруються. У вирішенні питання про публікацію матеріалів на чутливі теми газети орієнтуються на державні агенції новин.

Преса

Al-Watan — щоденна газета Al-Riyadh — щоденна газета Arab news — англомовна газета

Телебачення

Saudi TV — державна компанія, володіє чотирма мережами

Радіо

Saudi radio — державна компанія

Агенції новин

Saudi Press Agency (SPA) — державна агенція

Інтернет

Уряд вклав великі інвестиції у те, щоб блокувати доступ до сайтів, що вважаються непристойними, перелік яких сягає, як кажуть, від релігії до купальних костюмів. У лютому 2002 року влада закрила понад 400 сайтів без жодних пояснень.

Неофіційно користуватися інтернетом можна через Бахрейн та Об'єднані Арабські Емірати. Вважається, що дві третини користувачів інтернету є жінками, що вочевидь пов'язано із обмеженою свободою їхнього пересування у саудівському суспільстві.

Станом на 2005 рік Саудівська Аравія мала 2.54 мільйонів користувачів інтернету.

Демографія Саудівської Аравії[ред.ред. код]

Demographics of Saudi Arabia, FAO data, 2005; Number of inhabitants in thousands

Населення Саудівської Аравії за станом на липень 2006 року, становить, близько 27 019 731 осіб, у тому числі приблизно 5,5 мільйонів іноземців-резидентів[19]. До 1960-х років велика частина населення вела кочовий спосіб життя, але в наш час[Коли?] більше 95% населення, через швидке економічне зростання і збільшення міст більшість їх почали вести осідлий спосіб життя.

Етнічний склад країни[ред.ред. код]

Переважна більшість населення Саудівської Аравії складають араби (саудівські араби — 74,2%, бедуїни — +3,9%, араби Перської затоки — 3%), що здебільшого зберегли свою племінну організацію. Найбільш великі племінні об'єднання — аназа і шаммар; племена — аваза, авамір, аджман, атайба, балі, бейт Яман, бені атийя, бені муррей, бені сахра, бені яс, вахіба, давасір, дахм, джанаби, джухайна, кахтан, манасір, манахіль, муахіб, мутайр, субей, сулейба, шарарат, харб, хувейта, хутейм. Плем'я сулейба, що населяє північні райони, вважається неарабського походження і складається, за деякими даними, з нащадків хрестоносців, захоплених у полон і обернутих у рабство. Всього в країні налічується більш ніж 100 племінних об'єднань і племен.

Крім етнічних арабів, в країні проживають саудівські араби змішаного етнічного походження, що мають турецькі, іранські, індонезійські, індійські, африканські корені. Як правило, це нащадки паломників, які осіли в регіоні Хіджаз, або африканців, яких ввозили до Аравії як рабів (до скасування рабства в 1962 році в країні налічувалося до 750 тисяч рабів). Останні проживають переважно в прибережних районах Тіхамі і Ель-Хаси, а також в оазисах.

Іноземні робітники складають близько 22% від всього населення і складаються з несаудівских арабів, вихідців з африканських та азіатських країн (Індії, Пакистану, Бангладеш, Індонезії, Філіппін), а також незначного числа європейців і американців. Араби іноземного походження живуть у містах, в районах нафтопромислів і на прикордонні з Єменом. Представники всіх інших народів зосереджені у великих містах і на нафтопромислах, де утворюють, як правило, більше половини всього населення. Хоча державними структурами фактична частка мігрантів не вимірюється, але загалом вважається, що в країні є більше восьми мільйонів мігрантів з країн зі всього світу (у тому числі немусульман)[20]: індійці — 1.4 млн осіб, бангладешці — 1 млн, філіппінці — 950000, пакистанці — 900000, єгиптяни — 900000, єменці — 800000, індонезійці — 500000, шрі-ланкійці — 350000, суданці — 250000, сирійці — 100000 і турки — 80000 осіб[21].

Мови в країні[ред.ред. код]

Офіційна мова Саудівської Аравії — стандартна арабська, що відноситься до західно-семітської групи Афроазійської мовної сім'ї. Один з його діалектів — класична арабська, на основі свого архаїчного звучання в наш час[Коли?] застосовується, головним чином, у релігійному контексті. У побуті використовується аравійський діалект арабської мови — аммія, найбільш близький до літературної арабської мови, який розвинувся з класичної мови — ель-фусха. Всередині аравійського діалекту розрізняються близькі між собою говірки Хіджаз, Ассира Неджд і Ель-Хаси. Хоча відмінності між літературною і розмовною мовами тут менш помітні, ніж в інших арабських країнах, мова городян відрізняється від діалектів кочівників. Серед вихідців з інших країн поширені також англійська,урду, гінді, фарсі, сомалі, індонезійська та інші менш поширені мови, які використовуються в межах компактного проживання етнічних мігрантських громад.

Релігія в країні[ред.ред. код]

Королівство Саудівська Аравія є ісламською теократичною монархією, де іслам є офіційною релігією, закон вимагає, щоб усі громадяни Саудівської Аравії були мусульманами. Релігійна свобода є практично відсутньою. Уряд не забезпечує правового визнання і захисту свободи віросповідання. У своїй внутрішній політиці, держава гарантує і захищає право на особисте поклоніння для всіх, включаючи немусульман, які збираються в будинках для релігійних відправ, однак це право не завжди дотримується на практиці і взагалі не визначено в законодавстві. Крім того, що заборонені проповіді та суспільні практики немусульманських релігій[22], ще й саудівська релігійна поліція — Мутавін (Mutaween), як його офіційно називають — Комітет з пропаганди чеснот і запобігання пороку, забезпечує дотримання законності та заборону на практикування немусульманських релігій[23]. Окрм того, доволі жорстко дотримуються закони шаріату, які застосовуються до всіх мешканців Саудівської Аравії, незалежно від їх релігії.

Саудівська Аравія є центром ісламського світу. Офіційна релігія — іслам і за різними оцінками, від 85% до 93,3% саудівців є суніти — від 3,3% до 15% — шиїти. У центральній частині країни майже все населення ханбаліти-ваххабіти (до них відноситься більше половини всіх сунітів країни). На заході і південному заході переважно мешкають шафіїти, течія сунізму. Тут зустрічаються також ханафіти, малікіти, ханбаліти-салафія і ханбаліти-ваххабіти. У невеликій кількості проживають шиїти-ісмаїліти і зейдити. Значна група шиїтів (приблизно третина населення) проживає на сході, в Ель-Хасе.

Християни становлять близько 3% населення (за оцінкою Американської конференції католицьких єпископів, в країні проживає близько 500 тисяч католиків), всі інші конфесії становлять — 0,4% (неофіційно). Крім того, в доволі скрутному становищі перебувають емігранти-заробітчани, яким доводиться приватним чином дотримуватися своїх релігійних переконань. Це близько 1,5% послідовників буддизму в Саудівської Аравії, більш як 400000 вихідців з Південної Азії приїхали в Аравію, як буддисти. Ще більша громада індуїстів в Саудівській Аравії, але на відміну від інших аравійських країн (Бахрейн, Оман, ОАЕ), в цій монархії їх релігійними правами нехтують, адже в більш як мільйонної громади навіть немає свого храму. Але представники цих немусульманських церков, таки, знаходять рішення своїх релігійних проблем, поки немає дозволів на офіційні відправи в Саудівській Аравії. Вони невеликими групами проводять зустрічі в інтернетних чатах і приватним чином. Іноземцям дозволено зустрітися й проводити церковні засідання в посольствах, після проходження реєстрації і показуючи свій паспорт, щоб довести громадянство іноземної держави, або на приватних зборах в шкільних спортзалах розташованих в закритих общинах робітничих селищ на родовищах.

Суспільство Саудівської Аравії[ред.ред. код]

Національні свята[ред.ред. код]

Освіта країни[ред.ред. код]

Науково-технологічний університет імені короля Абдалли

Медицина країни[ред.ред. код]

Побут та традиції країни[ред.ред. код]

Культура Саудівської Аравії[ред.ред. код]

Архітектура країни[ред.ред. код]

Образотворче мистецтво і вірування[ред.ред. код]

Музична культура країни[ред.ред. код]

Кіно та телебачення країни[ред.ред. код]

Спорт Саудівської Аравії[ред.ред. код]

Спортом професійним в Саудівській Аравії здебільшого займаються чоловіки. Жінки рідко беруть участь у спортивних змаганнях і завжди без присутності сторонніх людей (чоловіків) — це часто відбувається в критих спортзалах. Хоча Футбол є найпопулярнішим видом спорту в країні, але й національна олімпійська команда Саудівської Аравії доволі успішно виступає на у літніх Олімпійських іграх та міжнародних змаганнях, хороші результати показує волейбольна дружина та представники з інших видів спорту. Національної бейсбольної молодіжна команда країни, також, брала участь в Молодіжній Лізі Світової Серії бейсболу (Little League World Series). Національна збірна Саудівської Аравії з футболу доволі популярна, тому й чотири рази поспіль бере участь у фінальній стадії Чемпіонату Світу з футболу і шість разів виступала на Кубку Азії з футболу, який вона виграла тричі і займала друге місце, також, тричі. Найвідоміші футбольні імена — Маджид Абдулла (Majed Abdullah), Мохамед Аль-Деайя (Mohamed Al-Deayea), Самі Аль-Джабер (Sami Al-Jaber), Саїд Аль-Овайран (Saeed Al-Owairan) і Юсуф аль-Тунаян (Yousuf Al-Thunayan).

Туризм та відпочинок Саудівської Аравії[ред.ред. код]

Червоне море в Саудівській Аравії досить популярне серед туристів-дайверів і цілком заслуженно вважається одним із найкращих місць у світі для підводного плавання. Саме тут знаходиться найбільша система кораллових рифів у світі (близько 200 різновидів кораллів), яка витримує менший натиск зі сторони дайверів, ніж курорти Египту, що лежать на протилежному березі моря.

У Саудівській Аравії — одні з самих незайманих на планеті коралових рифів — лише тому, що туризм і дайвінг досі не заохочувалися. Так, у 2005 році МЗС країни оформило всього 5,5 тисяч віз для любителів дайвінгу із західних країн. Питання про те, як будуть поєднуватися мусульманська форма одягу у жінок і дайвінг, залишається відкритим, але місцеві агенти сподіваються, що рішення буде знайдено.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Madawi Al-Rasheed (2013). A Most Masculine State: Gender, Politics and Religion in Saudi Arabia. с. 65. 
  2. Tripp, Culture Shock, 2003: p.14
  3. Malbouisson, p. 23
  4. "Saudi Arabia profile - Key facts". BBC News. 23 May 2013
  5. Saudi Arabia Launches New Housing Scheme To Ease Shortage. 
  6. Demography of Religion in the Gulf. Mehrdad Izady. 2013. 
  7. http://www.eia.gov/countries/index.cfm?view=production
  8. Human Development Report 2014. United Nations. 2013. с. 159. 
  9. James Wynbrandt (2004). A Brief History of Saudi Arabia. Infobase Publishing. с. 242. ISBN 978-1-4381-0830-8. 
  10. Soldatkin, Vladimir; Astrasheuskaya, Nastassia (9 November 2011). Saudi Arabia to overtake Russia as top oil producer-IEA. Reuters. 
  11. UAE has most diversified GCC economy. emirates247.com. January 6, 2014. 
  12. Democracy index 2012 Democracy at a standstill. The Economist Intelligence Unit. 2012. 
  13. Freedom House. Saudi Arabia. freedomhouse.org. 
  14. The Military Balance 2014: Top 15 Defence Budgets 2013 (IISS)
  15. The 15 countries with the highest military expenditure in 2013 (table) (PDF). Stockholm International Peace Research Institute. 
  16. Trends in International Arms Transfer, 2014. www.sipri.org. Stockholm International Peace Research Institute. Процитовано 18 March 2015. 
  17. Barry Buzan (2004). The United States and the Great Powers. Cambridge, United Kingdom: Polity Press. с. 71. ISBN 0-7456-3375-7. 
  18. The erosion of Saudi Arabia's image among its neighbours. Middleeastmonitor.com. 7 November 2013. 
  19. http://www.state.gov/r/pa/ei/bgn/3584.htm
  20. Saudi Arabia: International Religious Freedom Report 2008
  21. Arab versus Asian migrant workers in the GCC countries
  22. International Religious Freedom Report 2007: Saudi Arabia. September 14, 2007. Процитовано 2008-04-29.  Проігноровано невідомий параметр |publisaher= (довідка)
  23. «A Catholic Indian priest had just celebrated mass in a private house, when seven religious policemen (muttawa) broke into the house…. The Saudi religious police are well known for their ruthlessness; they often torture believers of other religions who are arrested. AsiaNews sources said there were around 400,000 Indian Catholics in Saudi Arabia who were denied pastoral care. Catholic foreigners in the country number at least one million: none of them can participate in mass while they are in Saudi Arabia. Catechism for their children — nearly 100,000 — is banned.» AsiaNews, April 10, 2006

Бібліографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Урядові:

Освітні:

Загальні:

Довідники:

Інші: