Шенгенська угода
Шенгенська угода — договір «Про скасування паспортного митного контролю між країнами Європейського Союзу», первинно підписаний 14 червня 1985 сімома європейськими державами (Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Францією, Німеччиною, Португалією та Іспанією). Угода набула чинності 26 березня 1995 року.
Угоду підписано в Шенгені, містечку в Люксембурзі, що знаходиться поблизу стику кордонів Люксембургy, Німеччини й Франції.
15 березня 2006 прийнято Шенгенський кодекс про кордони, що змінював Шенгенську конвенцію.
Зміст
Шенгенська віза[ред. • ред. код]
Історія[ред. • ред. код]
За договором, підписаним в містечку Шенгені (Люксембург) 14 червня 1985 р., Бельгія, Люксембурґ, Нідерланди, Німеччина та Франція погодилися поступово скасовувати контроль на спільних кордонах і запроваджувати свободу пересування для всіх громадян країн ЄС, які підписали цю угоду, інших держав-членів та громадян третіх країн. Ті ж п'ять країн підписали 19 червня 1990 р. Шенгенську конвенцію, у якій викладено заходи та гарантії щодо запровадження свободи пересування. Шенгенська конвенція доповнює відповідні внутрішні заходи і підлягає ратифікації в національних парламентах. Відтоді до числа країн, що підписали Конвенцію, приєдналися Італія (1990), Іспанія та Португалія (1991), Греція (1992), Австрія (1995), Швеція, Фінляндія і Данія (1996); Конвенцію підписали також Ісландія та Норвегія.
Договір і Конвенція, разом з деклараціями та рішеннями, ухваленими Шенгенською виконавчою радою, утворюють сукупність документів, відомих під назвою «Шенгенський доробок». Протокол до Амстердамського договору регулює внесення Шенгенського доробку в договори ЄС.
Членство та впровадження[ред. • ред. код]
До Шенгенського простору входять 22 з 28 держав-членів ЄС (усі «старі» держави-члени ЄС, окрім Великої Британії та Ірландії, і всі «нові», крім Кіпру, Румунії, Болгарії та Хорватії), 3 країни Європейської економічної зони (Ліхтенштейн, Норвегія та Ісландія), та Швейцарія.
5 червня 2005 на референдумі в Швейцарії громадяни проголосували за входження країни до Шенгенської зони. 12 грудня 2008 року Швейцарія приєдналась до Шенгенської зони.
21 грудня 2007 року до Шенгенської зони приєдналися 9 нових держав-членів ЄС, що пристали в Союз 2004 року (окрім Кіпру, що приєднався до неї пізніше).
Станом на 2011 рік угода діяла в 26 країнах: Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ісландії, Італії, Греції, Ліхтенштейні, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Іспанії, Швеції, Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Словаччині, Словенії, Угорщині, Чехії, Швейцарії.
Усі Шенгенські країни, окрім Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії, є членами ЄС.
Країни Шенгенської зони[ред. • ред. код]
- 14 червня 1985 — Бельгія, Франція, ФРН, Люксембург, Нідерланди
- 3 жовтня 1990 — (Об'єднання Німеччини включило до Шенгенської зони територію Східної Німеччини)
- 27 листопада 1990 — Італія
- 25 червня 1992 — Португалія, Іспанія
- 6 листопада 1992 — Греція
- 28 квітня 1995 — Австрія
- 19 грудня 1996 — Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція
- 29 травня 2000 — Ірландія, Велика Британія (обидві країни мають обмежене членство)
- 1 травня 2004 — Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія
- 28 лютого 2008 — Ліхтенштейн
- 12 грудня 2008 — Швейцарія (повністю з 29 березня 2009)[1]
Включення та виключення[ред. • ред. код]
Включено до Шенгенської зони:
- Всі не-Європейські території Португалії й Іспанії:
Дія Угоди не розповсюджуються на такі території країн-членів:
- Усі заморські території Франції
- Аруба й Нідерландські Карибські острови (Нідерланди)
- Гельголанд і Бюзінген (Німеччина)
- Свалбард (Норвегія)
- Північний Кіпр
Території країн-членів, що їх безпосередньо включено в Шенгенську зону, і що не мають повного паспортного контролю із нею:
- Гренландія та Фарерські острови, що належать Данії, також формально не входять до Шенгенської зони, фактично є інтегровані до неї. (Це було погоджено угодою асоціації з Данією про те, що люди, які подорожують між Фарерськими островами та Гренландією з одного боку і Шенгенськими державами-членами з іншого, не проходять міждержавного прикордонного контролю. Традиційне право вільного пересування громадян європейської спільноти не застосовано до Гренландії й Фарерських островів).
- Лівіньйо (Італія) має митну таксу й митні чеки, а також вибірковий паспортний контроль.
Впровадження угоди[ред. • ред. код]
Країни, що вже імплементували угоду та всі її вимоги й домовленості:
26 березня 1995
|
12 грудня 2008 (повністю з 29 березня 2009) |
Участь[ред. • ред. код]
| Держава | Приєднання до угоди |
(майбутні події курсивом) |
Припинення | Вилучення | Примітки | |
|---|---|---|---|---|---|---|
 Австрія |
28 квітня 1995 | 1 грудня 1997 | ||||
 Андорра |
— | — | З боку Андорри відсутній прикордонний контроль на кордонах з Іспанією й Францією. Проте з боку Франції та Іспанії вибірковий контроль залишається, а іноземці, що в'їхали до Франції чи Іспанії за одноразовою шенгенською візою, не мають легальної можливості відвідувати Андорру. | |||
.svg){kind=small} Бельгія |
19 червня 1990 | 26 березня 1995 | З 10 по 30 січня 2000 року, у зв'язку з амністією осіб без права на перебування в країні. Перед і під час чемпіонату Європи з футболу 2000. | |||
 Ватикан |
— | 26 жовтня 1997 | З погляду прикордонного режиму де-факто частина Італії. | |||
 Велика Британія |
29 травня 2000 | — | З 1 січня 2005 формально бере участь у передбачених Шенгенським законодавством постановах про поліцейське й судове співробітництво. Ця співпраця поширюється на Гібралтар, але не на інші заморські території, коронні землі й суверенні військові бази. | |||
 Угорщина |
1 травня 2004 | 21 грудня 2007 | ||||
 Німеччина |
19 червня 1990 | 26 березня 1995 | Перед і під час чемпіонату світу з футболу 2006. Під час зустрічі «Великої вісімки» в 2007 році. | З приєднанням НДР до ФРН 3 жовтня 1990 року, Шенгенська угода поширилась і на територію колишньої НДР.
Місто Бюзінген-на-Верхньому Рейні і острів Гельголанд не входять до митного союзу ЄС. При цьому Бюзінген-на-Верхньому Рейні є в митному союзі зі Швейцарією. |
||
 Греція |
6 листопада 1992 | 26 березня 2000 | Формальне набуття чинності вже в 1997 році, але через сумніви інших держав ЄС щодо надійності й безпеки, фактично лише з 2000 року. | |||
 Данія |
19 грудня 1996 | 25 березня 2001 |  Ґренландія Фарерські острови |
Фарерські острови, не входячи до Шенгенської зони, в той же час входять до північного паспортного союзу. Громадяни країн цього союзу мають право в'їжджати на острови не проходячи паспортного контролю. Це право не поширюється на громадян третіх країн, в тому числі й громадян Європейського Союзу. | ||
 Ірландія |
29 травня 2000 | - | Подано заявку до Ради ЄС на участь у передбачених Шенгенським законодавством постановах про поліцейське й судове співробітництво. Заявку схвалено, проте формально поки чинності не набула. | |||
 Ісландія |
19 грудня 1996 | 25 березня 2001 | ||||
 Іспанія |
25 червня 1991 | 26 березня 1995 | Сеута і Мелілья (паспортний контроль при виїзді з території африканських міст на решту території Іспанії) | |||
 Італія |
17 листопада 1990 | 26 жовтня 1997 | Перед і під час зустрічі «Великої вісімки» в 2001 році в Генуї. Перед і під час зустрічі «Великої вісімки» в 2009 році в Аквілі. | Міста Кампіоне-д'Італія й Лівіньйо не входять до митного союзу ЄС. Кампіоне-д'Італія є при цьому в митному союзі зі Швейцарією. | ||
 Кіпр |
1 травня 2004 | - | Північна частина острова залишається непідконтрольною уряду Кіпру, і до неї законодавство ЄС не застосовується. | Повне застосування законодавства відкладено на невизначений термін через небажання Кіпром встановлення жорсткого прикордонного режиму з Турецькою Республікою Північного Кіпру. | ||
 Латвія |
1 травня 2004 | 21 грудня 2007 | 24.05-01.06.2010 у зв'язку з проведенням в Ризі Парламентської Асамблеї країн НАТО. | |||
 Литва |
1 травня 2004 | 21 грудня 2007 | Перед і під час зустрічі міністрів оборони держав НАТО в Вільнюсі в 2008 році. | |||
 Ліхтенштейн |
28 лютого 2008[2] | 19 грудня 2011 | ||||
 Люксембург |
19 червня 1990 | 26 березня 1995 | ||||
 Мальта |
1 травня 2004 | 21 грудня 2007 | ||||
 Монако |
— | 26 березня 1995 | З погляду прикордонного режиму де-факто частина Франції. | |||
 Нідерланди |
19 червня 1990 | 26 березня 1995 | Перед і під час чемпіонату Європи з футболу 2000. |  АрубаКюрасао Сінт-Мартен Карибські Нідерланди |
||
 Норвегія |
19 грудня 1996 | 25 березня 2001 | Шпіцберген (вільний доступ за Шпіцбергенським трактатом) | |||
 Польща |
1 травня 2004 | 21 грудня 2007 | ||||
 Португалія |
25 червня 1991 | 26 березня 1995 | Перед і під час чемпіонату Європи з футболу 2004. 16.-20.11.2010 у зв'язку із зустріччю глав держав НАТО | |||
 Сан-Марино |
— | 26 жовтня 1997 | З погляду прикордонного режиму де-факто частина Італії. | |||
 Словаччина |
1 травня 2004 | 21 грудня 2007 | ||||
 Словенія |
1 травня 2004 | 21 грудня 2007 | ||||
 Фінляндія |
19 грудня 1996 | 25 березня 2001 | ||||
 Франція |
19 червня 1990 | 26 березня 1995 | Заморські департаменти | |||
 Чехія |
1 травня 2004 | 21 грудня 2007 | ||||
 Швейцарія |
16 жовтня 2004 | 12 грудня 2008 | Митний контроль залишається, оскільки Швейцарія не перебуває в митному союзі з Європейським Союзом. | |||
 Швеція |
19 грудня 1996 | 25 березня 2001 | ||||
 Естонія |
1 травня 2004 | 21 грудня 2007 | 17-23 квітня 2010. Зустріч міністрів закордонних справ НАТО в Естонії. | |||
|
Держава, повністю застосовує Шенгенське законодавство
Держава, де-факто входить до Шенгенської зони
Держава, не застосовує Шенгенське законодавство, але зачеплена ним
Держава ЄС, неповністю застосовує Шенгенське законодавство
Держава, що не є учасник ЄС, але в майбутньому має приєднатись до Шенгенського законодавства ЄС на умовах його повного застосування
Держава ЄС, не застосовує Шенгенське законодавство
|
||||||
Україна[ред. • ред. код]
18 червня 2007 Україна уклала з Європейським Співтовариством угоду про спрощення оформлення віз. Ця угода набула чинності з 1 січня 2008.
22 березня 2010 Рада Європейського Союзу із закордонних справ почала розглядати можливість підписання «дорожньої карти» стосовно впровадження безвізового режиму з Україною. На засіданні йшлося про пакет заходів, що ЄС може запропонувати Україні, в тому числі мова йшла про «дорожню карту» безвізового режиму, в обмін на проведення внутрішніх реформ.[3]
Європейські сусіди України[ред. • ред. код]
Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія[4] приєдналися до Шенгенської зони 21 грудня 2007 року. Входження Польщі в Шенгенську інформаційну систему (SIS) відбувається у два етапи: з 1 вересня 2007 р. року Польща бере участь в електронному обміні інформацією в Шенгенській зоні; другий етап охоплює скасування внутрішніх кордонів — контроль на польських внутрішніх кордонах скасовано 21 грудня 2007, а контроль в авіасполученнях — 29 березня 2008 року.
Швейцарія[ред. • ред. код]
12 грудня 2008 року Швейцарія приєдналася до Шенгенського безвізового простору. Разом з тим паспортно-візовий контроль скасовано лише з 29 березня 2009 року, з набуттям чинності літнього розкладу авіарейсів.
Причиною для участі в Шенгені є покращення поліцейської та судової співпраці в боротьбі проти міжнародної злочинності, спрощення в'їзду для осіб з країн з візовим режимом, що, отримавши шенгенську візу, змогли в'їхати також і до Швейцарії.
Посилання[ред. • ред. код]
- Європейського Союзу > Представництва > Україна > Подорож до країн ЄС > Віза
- Інформаційна сторінка про країни Шенгенської угоди (англ.)
- Шенгенський інформаційний паспорт для українців (виданий у Чехії) (укр.)
- Представництва країн ЄС в Україні
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Швейцарія вступає в Шенгенську зону (рос.)
- ↑ Principality of Liechtenstein signs Schengen/Dublin Agreement (PDF) (en). Government Spokesperson’s Office. 2008-02-28. Процитовано 14-09-2010. «With today’s signing of the Schengen/Dublin Agreements by Prime Minister Otmar Hasler, Liechtenstein confirms its commitment to open cooperation and constructive participation in European integration.»
- ↑ ЄС розглядає скасування візового режиму з Україною ZAXID.NET
- ↑ http://ua.korrespondent.net/world/297557 Європа узгодила розширення Шенгенської зони
|
|||||||||||||
