Фетишизм
Ця стаття не містить посилань на джерела. |
Фетиши́зм (фр. fetichisme) — одна із ранніх форм релігійних вірувань; поклоніння предметам неживої природи — фетишам, які ніби-то наділені чудодійною силою. Яскравим прикладом фетишизму у сьогоденні є носіння різноманітних амулетів, оберегів, ідолів, тощо.
Фетишем може стати будь-який предмет, що вразив уяву людини: камінь незвичної форми, шматок дерева, частини тіла (зуби, ікла, шматочки шкіри, висушені лапки, кістки і т. д.). Фетишем іноді ставала частина чогось великого: наприклад, камінь з шанованої гори, шматочок священного дерева або зображення шанованої тварини. Фетиш міг бути просто малюнком і навіть татуюванням на тілі. Особлива група фетишів пов'язана з поширеним у багатьох народів світу культом предків. Їх зображення стають фетишами, яким поклоняються. Іноді це ідоли — людиноподібні фігурки з дерева, каменю, глини.
Нерідко фетишем опинявся випадково обраний предмет. І, якщо його власника супроводжувала удача, значить, фетиш має магічну силу. В іншому випадку його замінювали іншим. У деяких народів існував звичай дякувати, а іноді і карати фетиші.
До наших днів дійшло безліч фетишів у формі амулетів-оберегів. Амулетом служить предмет, якому приписуються магічні властивості відвертати від людини нещастя і приносити успіх. Амулет-оберіг має оберігати свого власника.
На даний момент Західна Африка може вважатися "країною фетишів" . Згідно із західно-африканськими уявленнями, фетиші повинні висіти у вигляді амулетів на шиї , вони оберігають від хвороб або, навпаки, можуть завдати шкоди у випадку неповаги до них, вони приносять дощ, наповнюють море рибою, ловлять та наказують злодія, надають своєму володарю хоробрості і приводять в сум'яття недругів. [1]
Історія[ред. • ред. код]
Поняття про фетишизм виникло під час того, як португальці звернули увагу на те, з якою повагою у Західній Африці відносились до деяких предметів, наприклад дерев, рослин, каміння, кістяних залишків тварин і т.п., вони досить вдало порівняли ці предмети з добре відомими їм амулетами або талісманами, і назвали їх «fitico», або "чарами", словом, яке походить від латинського «factitius», тобто "магічно майстерний".[2]
Відомий історик XVIII ст. Шарль де Бросс, будучи враженим описом поклоніння африканців різним буденним предметам, ввів у вживання слово «фетишизм» у вигляді загального описового терміна. Огюст Конт скористався ним у своїй теорії еволюції релігії, де фетишизм розглядається як перша (найбільш примітивна ) стадія, а за ним йдуть політеїзм та монотеїзм.
Теорія фетишизму була висунута в кінці вісімнадцятого століття В. Ф. Гегелем в лекціях з філософії історії. Згідно із ствердженнями Гегеля , африканці були не в змозі абстрактно мислити, їх ідеї та дії регулювались імпульсами, а отже фетишем міг бути будь-який об'єкт, який був насичений уявними силами.[3]
У XIX і XX столітті, Е. Тайлор і Мак-Леннан, історики релігії, вважали, що концепція фетишизму сприяла відволіканню уваги від відносин між людьми і Богом, аби натомість зосередитися на відносинах між людьми і матеріальними об'єктами, і що це в свою чергу дозволяло визначати помилкові пояснення причин для природних явищ. Це вони бачили як центральну проблему в історичному та соціологічному плані.
Практика[ред. • ред. код]
Теоретично, фетишизм присутній майже у всіх релігіях , але використання концепції у вивченні релігії походить від дослідження традиційних західноафриканських релігійних вірувань, а також від релігії вуду, яка в свою чергу походить від тих вірувань.
Фетишизм широко використовувався в індіанській релігії та практиці. Наприклад, ведмідь представляв шамана, гірський лев був воїном, вовк був дослідником.[4]
Фетишизм у Стародавній Греції охоплює всі області дійсності. В першу чергу, серед фетишів ми знаходимо богів і героїв у вигляді необроблених, грубих, дерев'яних або кам'яних предметів.[5] Такими були : богиня Латона на Делосі у вигляді поліна, Геракл у вигляді каменю. Фетишами ставали і предмети, які були виготовлені людиною, наприклад, щит Ахілла, який пізніше зцілив героя Телефа. Значення фетишу мали і рослини. Так, виноградна лоза і плющ були фетишами Діоніса, і сам бог часто називався "Плющем".
Що стосується самої людини, то її органи - серце, діафрагма, нирки, очі, волосся, кров, слина - спочатку розумілись не як носителі душі, але як сама душа у матеріальному вигляді, тобто фетиш. У Гомера, наприклад, діафрагма розуміється як суб'єкт, як усвідомлююче себе "Я". Разом з кров'ю душа покидає тіло. [6]
Джерела[ред. • ред. код]
- Античная литература : Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 "Рус. яз. и лит." / А. Ф. Лосев, Г. А. Сонкина, А.А. Тахо-Годи и др.; Под ред. А.А. Тахо-Годи. - 4-е изд., дораб. - М.: Просвещение, 1986. - С.16
- "Animals: fact and folklore," New Mexico Magazine, August 2008, pp. 56-63
- MacGaffey, Wyatt (0993). Astonishment & Power, The Eyes of Understanding: Kongo Minkisi. National Museum of African Art.
- Тайлор Э.Б. Первобытная культура. М., 1989.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Тайлор Э.Б. Первобытная культура. М., 1989. С. 339
- ↑ Тайлор Э.Б. Первобытная культура. М., 1989. С. 330.
- ↑ MacGaffey, Wyatt (0993). Astonishment & Power, The Eyes of Understanding: Kongo Minkisi. National Museum of African Art.
- ↑ "Animals: fact and folklore," New Mexico Magazine, August 2008, pp. 56-63
- ↑ Античная литература : Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 "Рус. яз. и лит." / А. Ф. Лосев, Г. А. Сонкина, А.А. Тахо-Годи и др.; Под ред. А.А. Тахо-Годи. - 4-е изд., дораб. - М.: Просвещение, 1986. - С.16
- ↑ Античная литература : Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 "Рус. яз. и лит." / А. Ф. Лосев, Г. А. Сонкина, А.А. Тахо-Годи и др.; Под ред. А.А. Тахо-Годи. - 4-е изд., дораб. - М.: Просвещение, 1986. - С.16
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |