Ацтецький потрійний союз

Ацтецький потрійний союз — політико-військовий союз між містами-державами Месоамерики — Теночтітланом, Тескоко та Тлакопаном. Існував з 1428 до 1521 року. Інша його назва Імперія ацтеків. Знищений в результаті вторгнення іспанських колонізаторов на чолі із Ернано Кортесом.

Заснування

Потрійний союз сформувався як військова коаліція проти зазіхань могутньої держави тепанеків Ацкапотцалько. Ініціатором цього об'єднання став тлатоані Теночтітлану — Іцкоатль. До нього приєдналися Незауалькойотль, якого вигнали з рідного Тескоко, та Тотоквіхуастлі, тлатоані Тлакопана. Їх війська вже у 1428 році нанесли значну поразку тлатоані Ацкапотцалько, а до 1430 року союзники розділили між собою територію тепанекської держави. Правитель Теночтітлану став володарем кольхуас або тольтеків, правитель Тескоко — володарем акольхуас (племена, що займали міста нас ході долини Мехіко з містами Хвексотл, Коатлічан та Тескоко), правитель Тлакопана — володарем тепанеків. Поступово Теночтітлан та Тескоко почали займати головні ролі у Портійному союзі. Вже наступник Іцкоатля — Монтесума I — укладає угоду, згідно з якою Теночтітлан та Тескоко отримувала 4/5 майбутніх загарбань, а Тлакопан — 1/5.

Побудова імперії

На чолі імперії стояв Huey tlatoani ("Великий тлатоані, або Великий Оратор). Ця посада була виборна. Спочатку вибір нового імператора здійснювали представники вищої аристократії (текухтлі), очільники кварталів Теночтітлана («кальпулі») та усі громадяни — чоловіки та жінки (макеуалеси). Оголошувалося, що володаря обрано «панами та простим народом». З Ашайакатля імператора обирали аристократи, начальники кварталів, тлатоані Тескоко та Тлакопана. З Ахвіцотля імператора обирала Рада чотирьох та очільники Тескоко та Тлакопана. Рада чотирьох складалася з тлакочтекутля (судді вищого рангу), тлакатекатля (очільника армії), есуахуакатля (представника аристократії), тліланкалквуя (представника народу). Це було викликано підвищенням могуті імперії ацтеків та значення посади Великого тлатоані. Тлатоані Теночтітлану був Великим тлатоані Ацтецької імперії та у низкі випадків виконував обов'яки великого жерця — теопіксіквуі — сторожа бога. При його обранні виконувалася давня традиція — обраний на посаду Великого тлатоані, але ще не коронований, повинен був здійснити військовий похід. Цей обряд звався — миття королівських ніг.

Найближчими помічниками імператора були — чіхуакоатль («віце-король» Теночтітлану) та імперський радник, який повинен був здійснювати правосуддя та слідкувати за тим, щоб народ не піддавався насиллю. Існувала також дорадча рада, куди входило біля 80 старійшин. Вона збиралася для вирішення найскладніших ситуацій.

У залежних містах здебільшого зберігалися тлатоані з місцевих династій, хоча часто до них призначався ще один тлатоані з мешиків. Зазвичай це відбувалося у долині Мехіко, де влада членів Потрійного союзу була незаперечною. Здебільшого у підкорені міста надсилався в якості тлатоані представник правлячої династі. Так, до моменту свого обрання імператором Монтесума II був тлатоані міста Екатепека.

В конфліктних ситуаціях призначався військовий губернатор — куаухтлатоані («оратор від орла»), суддя вищого рангу — тлакатекухтлі («сеньйор серед людей») або вйськовий очільник — тлакочеукухтлі («сеньйор дротиків»). Якщо підкорені міста виявляли постійну непокорону, то їх населення знищувалося, а територія заселялася колоністами з Потрійного союзу.

Адміністративний поділ імперії виглядив наступним чином:

• міста-держави (союзні, залежні);
• 38 податкових провінцій, де важливу роль відігравав калпіхквуі.

Повноваження та забов'язання різних міст та селищ були переплетені й відрізнялися довольні складною системою. Залежні території мали зобов'язанні як перед Портійним союзом, так і перед колишними володарями. Так населені пункти акольхуканської деражви Тескоко мали обов'язки як перед Тескоко, так й перед Теночтітланом.

Найнижчий, місцевий, рівень влади утворювали сільські громади та їх очільники, а найменьше прав мали вільні члени громад — масеуали, потім майєки, раби.

Спокій в Імперії ацтеків тримався на:

• благодіянях або пільгах, які надавалися залежним містам-державам;
• наданні захисту у рамках Потрійного союзу;
• забороні на ведення війн між сусідами;
• захисту громадян від сеньйора (текухтлі);
• здійснені жорстких респресій.

Великі тлатоані

• Іцкоатль (1428–1440)
• Монтесума Перший (1440–1468)
• Ашайакатль (1468–1483)
• Тісок (1483–1486)
• Ахвіцотль (1486–1502)
• Монтесума II (1502–1520)
• Кунтлаулак (1520–1520)
• Куаутемок (1520–1521)

Армія

Ацтецькі вояки, озброєні маквуауітлями

У ацтеків не існувало постійної армії. Під час планування кожного походу збиралося окрема кількість вояків. Рішення щодо військових дій ухвалювалося всіма членами Потрійного союзу. Як правило, міста-держави Теночтітлан та Тескоко виставляли найбільшу кількість військових частин. Очолював походи тлакатекатль, іноді чіхуакоатль («віце-король»). Найважливішими військовими походами керував особисто імператор.

Проте у мирний час у тлатоані існувала своєрідна гвардія, яка складалася з ветеранів (тіакауанів) та найхоробріших воїнів («куачіків»). Крім того, існували спеціальні загони, сформовані із представників племені отомі, які важалися досить сильними та хоробрими вояками. Проте керував всіма цими частинами представник аристократії або правлячої династії. Військові знання майбутні командувачі набували у військових школах — телпочкалі («домі молодиків»).

Зброя ацтеків складалася з дротиків або коротких та довгих списів, сокир, булав, пращ, ножів, найбільш загрозливої зброї — палиці (дерев'яного меча) з обсидіановими лезами — маквуаутлями. Для оборони мали щити. Найзнатніші вої мали обладунки, зроблені з бавовни, та шоломи з деревини або кістки. Кожного вояка в поході супроводжував слуга, який переносив його особисті речі, окрім зброї. Війська не мали транспорту для пересування, тому вирушали пішки.

Право

Соціонорматівная культура в Ацтецькій імперії виявлялася як у звичаї, так і в санкціонованих нормах права, що відповідали потребам держави. Це було на кшталт «сукупного права», де цивільні, кримінальні, міждержавні та інші норми співіснували тільки у формі зародків. Право носило станово-класовий характер: відсутність рівності перед законом, наявність спеціальних станових судів. У ацтекської інституті судочинства мали місце як горизонтальні правові зв'язки (вирішення справ без участі держави на рівні громади), так і вертікальні (за участю державних органів і посадових осіб). В останньому випадку це були суди різних інстанцій, з яких найвищою була Рада чотирьох і суд Великого тлатоані.

Економіка

Зберігання маїсу

Залежні та підкорені міста сплачували податки членам Потрійного союзу. Зобов'язання були: місцеві продукти у сирову або переробленому вигляді, робота, служба. Жителі повинні були обробляти землю та виконувати інші види барщини. Данина була досить великою. Так, провінція Койоланан (долина Оахака) сплачувала 800 тюків або 16000 шт. художньо виконаних накидок або плащів, 3200 шт. довгих накидок, 20 золотих дисків товшиною з палець й розміром з тарілку, дві «комори» кукурудзи, одну — квасолі, одну — насіння шавлії. 1 «комора» вміщувала в себе приблизно 186043 кг. Таким чином загальна кількість харчів становила 744172 кг. Головними галузями економіки імперії були: сільське господарство, яке забезпечувала життєдіяльність населення, та ремісництво. Особливо це стосується вирощування маїсу (кукурудзи). Свої врожаї мешканці долини Мехіко збирали з чінампів — городів на штучних острівцях, створених у лагуні або озері. Вони давали часті та значні врожаї.

Проте ацтеки не мали великої рогатої худоби, що суттєво позначувалося на забезпеченні харчами великої кількості населення, розтошованої у долині Мехіко (Анауак). Ремісництво включало в себе: добування та обробра корисних копалин, зокрема срібла, золота, бурштину, жадеїта, нефриту, бавоняне виробництво, виробництво зброї. В часи розквіту імперії значної ваги набули будівельні професії — для спорудження чудових палаців та храмів («теокаллі»).

До всього члени Потрійного союзу мали свою сферу впливу, де займалися вимаганням регулярної данини за надання захисту. Здебільшого у підкорені міста надсилався калпіхквуі, який повинен був доглядати за збиранням податків та виконанням призначених робіт. Якщо залежні міста відмовлялися від угоди або її порушували, надсилалися каральні експедиції на чолі із тлакатеккатлем («людиною храму»).

Почтека у дорозі

Водночас формувається клас торгівців та їх гільдій — почтека. Вони організовували та здійснювали торгівельні експедиції, іноді доволі значні, в яких брало участь до тисячі осіб. Торгівці до того ж виконували функції розвідників. Найдосвідченіших звали озомеками. Вони досліджували економічні та військові ресурси нових країв, їх перспективи, про що спрямовували звіт імператорові. Після цього той вирушав з походом для захоплення цих земель. Торгівці також були добре озброєні й мали військові навички. Наприклда, наприкінці правління Ахвіцотля на торгівельний караван, який рушив до міста Айтлан (кордон сучасних Мексики та Гватемали) напали загони з міста Теуантепека. Але торгівці відбили спроби захопити їх майно, витримали облогу у місті Куаутенанко, а потім своїми силами оволоділи містом Айотлан. Разом з тим відсутність широкої мережі доріг для пересування торгівельних караванів ускладнювало розвиток торгівлі в імперії.

Релігійна та культурна політика

Як основна мова впроваджувався науатль. Головні дописи, офіційні літописи виконувався саме цією мовою. Починаючі з Іцкоатля йде штучна заміна історії ацтецьких народів — старі літописи було знищено й замінено на нові, що влаштовували володарів Теночтітлану, відображали минуле мешиків та підкорених ними народів у потрібному ключі. Після підкорення чергового міста ацтеки призначали у якості головного бога цієї території Уїцилопочтлі, а місцеві боги виступали як його підлеглі. Крім того за часів Монтесуми II побудовано великий храм Коатеокалі, де було зібрано усіх богів імперії. Водночас введено єдину календарну систему в імперії, яка складалася з трьох циклів (кожен був частиною іншого): ритуального з 260 днів, сонячний — з 365 днів, венеріанський — з 584 днів.

Розквіт імперії

Територія Ацтецького потрійного союзу

З моменту створення Потрійного союзу його члени почали активно підкоряти сусідні міста. Найбільших досягнень досягли представники Теночтітлану — починаючі із Іцкоатля й закінчуючи Монтесумою II. Війни велися практично щорічно. Як для захоплення земель, так і полонених, яких приносили у жертву богам. В той же час члени Потрійного союзу займалися розбудовою своїх міст. Розширення імперії призвело до економічного підйому. При цьому відбувається соціальне розшарювання населення, а також зміцнення позицій торгівці.

Проте територія збільшувалося неравномірно — на півночі кордони імперії були на відстанні 2 днівних переходів від Теночтітлану, на півдні й сході — декілька сотен, а інші (Хичимілько) — тисячу кілометрів. До всього існували анклави — міста-держави у долині Пуебло, міста Мецтитлан, Йопі та Тототепек.

Загибель імперії

Перші ознаки розколу Потрійного союзу з'явилися у 1510 році, коли правитель Тескоко — Неузаулпілі відмовився підтримувати Монтесуму II у його походах. Це пояснюється зростаючою ролю Теночтітлана у Потрійному союзі. Тепер практично весь вплив та влада імперії належали цьому місту. Тепер Теночтітлан отримував 8/15 здобичі, Тескоко — 4/15, Тлакопан — 3/15. Конфлікт поглибився у 1515 році після смерті Неузаулпілі, сина Незауалькойотля, тлатоані Тескоко. Він не зазначив ім'я свого спадкоємця, тому відразу розгорнулася боротьба між партією прихильників Теночтітлану на чолі із племінником Монтесуми II — Какамою — та прихильників збереження незалежності держави, яку очолив Іштлільхочітль. Остаточна криза наступила з приходом до Мексики загону Е.Кортеса у 1519 році. Спочатку відносини між іспанцями та ацтеками складивались товарисько. Проте незабором розбіжності вилилися у війну, в результаті якої імперія ацтеків перестала існувати, а 13 серпня 1521 року Теночтітлан було захоплено та вщент зруйновано. Останній Імператор ацтеків Куаутемок потрапив у полон. У цьому іспанцям допомагали, зокрема війська тлатоані Тескока. Тобто члени Союзу пішли один проти одного.

Ацтецька імперія у літературі

• Найвідомішим є роман Г.Хаггарда «Донька Монтесуми», де йдеться про останні роки Потрійного союзу.

Джерела

• Hernando de Alvarado Tezozomóc. Crónica mexicana. Col. Crónicas de América. Ed. Dastin. 2002.
• Fernando de Alva Ixtlilxóchitl. Historia de la Nación Mexicana. Ed. Dastin. España 2002.