Киргизстан

	Киргизька Республіка; кирг. Кыргыз Республикасы; рос. Киргизская республика
Прапор	Герб
	Гімн: Гімн Киргизстану
Столиця	Бішкек
Найбільше місто	Бішкек
Офіційні мови	Киргизька (державна); Російська (офіційна)
Державний устрій	Парламентсько-президентська республіка
Президент	Алмазбек Атамбаєв
Незалежність	від СРСР: 31 серпня 1991
Площа
- Загалом	198 500 км² (86-а)
- Води (%)	3,6
Населення
- перепис 2000 р.	4 753 003 (72 % киргизи, 7,8% росіяни, 14,5% інші)
- Густота	24/км²
ВВП (ПКС)	2004 прибл. р., оцінка
- Повний	8,495 млрд $ (?)
- На душу населення	1 700 $ (?)
Валюта	Сом (KGS)
Часовий пояс	(UTC+5)
Домен інтернету	.kg
Телефонний код	+996

Киргизста́н (кирг. Кыргызстан [qɯrʁɯzˈstɑn]), офіційна назва — Кирги́зька Респу́бліка (кирг. Кыргыз Республикасы) — держава в Середній Азії. Межує на півночі з Казахстаном, на заході — з Узбекистаном, на півдні — Таджикистаном, на сході — з Китаєм.

Киргизстан — член ООН, СНД, СОТ.

Зміст

1 Історія
- 1.1 XX та XXI століття
2 Географія
3 Адміністративний поділ
4 Політика
5 Економіка
6 Демографія
7 Культура
- 7.1 Література
- 7.2 Періодична преса
8 Галерея
9 Див. також
10 Джерела

Історія[ред. • ред. код]

Докладніше: Історія Киргизстану

XX та XXI століття[ред. • ред. код]

Частина Туркестанської республіки 1917-24; автономна республіка з 1924 і союзна республіка СРСР із 1936. Етнічні безладдя почалися в столиці в 1990, президент Акаєв не підтримав антигорбачовський путч у 1991, розпустив Комуністичну партію; республіка приєдналася до СНД у 1991; незалежність визнана США в 1992, ввійшла в НБСЄ, стала членом ООН у 1992.

У 2005 році Киргизстан став однією з держав на території колишнього СРСР, в якому відбулася Тюльпанова революція. У результаті масових протестів, спровокованих звинуваченнями на адресу влади в підтасовуванні результатів парламентських виборів, киргизький президент Аскар Акаєв був змушений піти у відставку. На чолі держави він стояв з часів проголошення незалежності. Держава перебуває в зоні інтересів як Росії, так і США. Обидві держави на території Киргизстану мають свої військові авіабази.

Наприкінці 2001 року з метою підтримки антитерористичної операції в Афганістані США розмістили авіабазу на території міжнародного аеропорту Манас неподалік від Бішкека. Однак у жовтні 2008 року президент Киргизстану Курманбек Бакієв, який змінив після «оксамитової революції» Акаєва, оголосив про рішення закрити авіабазу, прийнявши пакет російських інвестицій. Через кілька тижнів Киргизстан запропонувала Росії відкрити військову базу на киргизькій території в районі міста Кант, тим самим підсиливши вплив Москви в регіоні.

З часом киргизький президент Курманбек Бакієв тиснув на опозицію, яка мобілізувалась і шляхом масових демонстрацій скинула президента. Курманбек Бакієв полишив територію Киргістану і полетів у Білорусь, яка надала йому притулок. Бакієв не зрікається свого президентства. Функції тимчасового уряду виконує новий уряд на чолі з Розою Отумбаєвою. 11 червня 2010 року в країні почалася міжетнічна криза між узбеками та киргизами.

Географія[ред. • ред. код]

Докладніше: Географія Киргизстану

Більше 3/4 території Киргизстану займають гори заввишки до 7439 м (пік Перемоги — найвища точка країни). Територія Киргизстану розташована в межах двох гірських систем. Північно-східна її частина (велика) лежить в межах Тянь-Шаню, південно-західна — Паміро-Алая. Кордони Киргизстану проходять на великому проміжку гребенями високих гірських хребтів і лише на півночі та південному заході — підніжжями гір й передгірним рівнинам (Чуйська долина, околиці Ферганської долини).

Вся територія республіки лежить вище 500 м над рівнем моря; більше половини її розташована на висотах від 1000 до 3000 м і приблизно третина — на висотах від 3000 до 4000 м. Гірські хребти займають близько чверті території і тягнуться паралельними пасмами в широтному напрямі. На сході головні хребти Тянь-Шаня зближуються в районі Меридіонального хребта, створюючи могутній гірський вузол. Тут (на межі з Китаєм) піднімається пік Перемоги (7439 м). Найважливіші орографічні елементи:

масив Акшийрак
хребет Кокшалтоо (найвища точка — пік Данкова, 5982 м)
хребет Терськей-Алатоо
хребет Кунгей-Алатоо
Киргизький хребет
Ферганський хребет

На крайньому північному сході знаходиться одна з основних визначних пам'яток Киргизстану — гірське озеро Іссик-Куль, на березі якого розташовані численні будинки відпочинку і туристичні бази. Озеро розташоване в Іссик-Кульськой улоговині, між хребтами Терськей-Алатоо (з півдня) і Кунгей-Алатоо (з півночі).

Західна частина Киргизстану розташована в межах Західного Тянь-Шаня. Його найважливіші орографічні елементи:

На південному-заході до Киргизстану входять північна, східна і південна околиці Ферганської низовини з передгір'ями. Сама ж Ферганська долина належить Узбекистану.

На півдні до Киргизстану відносяться північний схил Туркестанського хребта, Алайський хребет, Алайська долина і північний схил Заалайського хребта (пік Леніна, 7134 м), що становить північну околицю Паміра.

Географічно Киргизстан чітко поділений на дві частини — південь і північ. Відособлені один від одного, розділені непереборними гірськими хребтами, ці регіони традиційно протистоять один одному. Північні і південні регіони сполучені лише високогірною автомагістраллю Бішкек — Ош.

Див. також: Природа Киргизстану, Геологія Киргизстану, Гідрогеологія Киргизстану, Сейсмічність Киргизстану.

Провінції Киргизстану

Адміністративний поділ[ред. • ред. код]

Докладніше: Адміністративний поділ Киргизстану

Політика[ред. • ред. код]

Див. також: Тюльпанова революція та Революція у Киргизстані (2010)

Президент Курманбек Бакієв (праворуч) і Дмітрій Мєдвєдєв, 2008.

Киргизька Республіка в світовій спільноті

Киргизстан — держава центрально-азіатського регіону, місцерозташування якої має важливе геополітичне і геоекономічне значення як моста, що пов'язує, між Заходом і Сходом, а також Північчю і Півднем.

В даний час Киргизька Республіка політично, економічно, етноісторично перебуває між комуністичним минулим і демократичним майбутнім. Цей період класифікується як посткомуністичне суспільство.

Киргизстан, як і інші держави Центральної Азії, є місцем сходження чотирьох культурно-цивілізаційних пластів: європейського, опосередкованого через Росію, арабо-мусульманского, перського та китайського. Ця обставина, з одного боку, створює сприятливі передумови для розвитку двосторонньої і багатосторонньої співпраці на різних напрямках, а з іншої — обумовлює необхідність проведення гнучкої і збалансованої зовнішньої політики.

Киргизстан активно розвиває дипломатичні та інші відносини з більшістю держав світу. Практичну спрямованість і осмислений зміст приймає співпраця країни з міжнародними глобальними і регіональними організаціями. Збагачується і набуває цільового призначення і системного забезпечення зовнішньополітична діяльність Киргизької Республіки.

Революція у Киргизстані, що відбулася у квітні 2010 року, почалася масовими заворушеннями у вівторок 6 квітня 2010 року у місті Таласі, які наступного дня поширилися на решту території країни. Внаслідок революції уряд Даніяра Усенова пішов у відставку.

Економіка[ред. • ред. код]

Докладніше: Економіка Киргизстану

Див. також: Корисні копалини Киргизстану, Історія освоєння мінеральних ресурсів Киргизстану та Гірнича промисловість Киргизстану

Киргизстан — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: дрібне машинобудування, текстильна, харчова, цементна, взуттєва, холодильного обладнання, моторобудівна, гірнича. Основний вид транспорту — автомобільний. Є трубопровідний та залізничний, але через гірський рельєф розвиток їх обмежений. Протяжність автошляхів — бл. 40 тис. км. Судноплавство по оз. Іссик-Куль. Між Бішкеком (з аеропорту «Манас») і обласними центрами підтримується повітряне сполучення.

Основне джерело електроенергії — ГЕС. Енергії, яку виробляють в країні досить для задоволення потреб власної важкої промисловості і експортного постачання.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 4 млрд. Темп зростання ВВП — 3,6%. ВВП на душу населення — $ 863. Прямі закордонні інвестиції — $ 28,8 млн Імпорт — $ 1,4 млрд (г.ч. Росія — 24,2%, Узбекистан — 14,5%, Казахстан — 8,9%, Німеччина — 6,2%, Китай — 5,3%). Експорт — $ 1,2 млрд (г.ч. Німеччина — 37,0%, Казахстан — 16,7%, Росія — 16,4%, Узбекистан — 7,5%, Китай — 3,1%).

Після проголошення незалежності у 1991 економіка Киргизстану стала на шлях ринкових перетворень. За радянської влади Киргизстан переважно був джерелом сировини, яка відправлялася на переробку до інших регіонів СРСР. До кінця 1991 республіка не могла самостійно експортувати і імпортувати товари і вступати в економічні зносини з іншими країнами. Перехід до ринкової економіки виявився важким. Внаслідок дефіциту ресурсів, інфляції і поганої організації праці національний прибуток знизився в 1992 на 26% у порівнянні з 1991, промислове виробництво впало на 27%, а сільськогосподарське — на 14%. У 1993–1994 рр. виробництво продовжувало падати.

Демографія[ред. • ред. код]

Піраміда населення Киргизстану (2005)

Культура[ред. • ред. код]

Традиційна киргизька музика.

Докладніше: Театри Киргизстану

Література[ред. • ред. код]

Початок художнього перекладу в киргизькій літературі, поклав найстарший письменник республіки Касимали Баялінов, який в 1925 році переклав вірші Михайла Лермонтова «Три пальми», а в 1927 році — оповідання Максима Горького «Макар Чудра». Надалі він здійснював переклади киргизькою мовою твори Пушкіна, Льва Толстого та інших. Його перу також належить перший реалістичний твір киргизької прози — повість «Аджар».

Особливою популярністю у закордонних читачів користувалися твори видатного киргизького радянського письменника Чингіза Айтматова, які видавалися 142 рази на 46 мовах народів світу загальним тиражем майже 7 мільйонів екземплярів.

Періодична преса[ред. • ред. код]

Виникнення друкованої преси на території країни припадає на 1913 р., коли почав виходити журнал «Пржевальский сельский хозяин» (16—18 сторінок, наклад 1 тис. примірників), всього вийшло 4 числа. У 1914 р. у місті Пішпек (нині — Бішкек) видавався рекламно-інформаційний «Пишпекский бюллетень».

У 1916 р. контора Чуйського водного господарства видає газету «Телеграфный вестник». Того ж року власник видавництва «Прогресс» П.Васильєв ініціює вихід газети «Окраина». На початку 1918 р. засновник передає видання Раді народного господарства м. Пішпек. З 1919 р. її перейменовують у «Красное знамя», орган Пішпекського повіту, а з квітня 1920 р. вона стає органом повітового революційного комітету РКП(б) і РЛКСМ.

У 1920-х рр. видаються газети «Красная правда» (орган повітово-міського комітету Компартії Туркестану та повітового ревкому), «Юный пролетарий», «Призыв к труду», «Красное утро» (орган виконкому Рад і Пішпекського повітово-міського комітета партії більшовиків), «Вестник» (м. Токмок), «Голос пролетариата» (Пржевальськ).

Оскільки газет киргизькою мовою ще не було, розповсюджувалися видання казахською, татарською, узбецькою та іншими тюркськими мовами. У них іноді друкувалися окремі тексти та творі мовою киргизів.

Первістком національної преси стала газета «Еркін Тоо» («Вільні гори»), яку було видано 7 листопада 1924 р. у Ташкенті як орган Комісії з культури Кара-Киргизької області. Вона виходила киргизькою мовою на арабській графіці. Першим редактором став Е.Алієв. З літа 1925 р. редакцію перенесли до Пішпеку (у 1926–1991 рр. — Фрунзе). 20 серпня 1927 р. газету перейменували в «Кызыл Кыргызстан» («Червоний Киргизстан»), відтак у «Советтик Кыргызстан» («Радянський Киргизстан»), а з 1991 р. вона виходить як «Кыргыз туусу».

12 березня 1925 р. вийшло перше число газети «Батрацкая правда», згодом — «Крестьянский путь» та «Советская Киргизия».

7 листопада 1926 р. — день виходу молодіжної газети «Ленинчил жаш» («Ленінський шлях»), відтак — «Жаштык жарчысы» та «Асаба». Того ж року рішенням виконавчого бюра Киргизького обкому ВКП(б) почав видаватися щомісячний журнал «Коммунист», який пізніше був перейменований у «Коммунист Киргизстана».

5 травня 1928 р. був заснований науково-педагогічний та літературний часопис «По пути новой культуры». В жовтні того ж року вийшов двомовний журнал «Дыйкан» («Дехканін») для селян. Для подолання неписьменності засновується газета «Сабаттуу бол» («Будь грамотним»).

У 1930-х рр. активно розвивається регіональна преса — «Жаны айыл» у Караколі, «Кызыл пахтачы» в Оше, «За уголь» у Кизил-Кія.

Важливою подією в історії киргизстанської культури та журналістики став вихід у 1931 р. літературно-художнього журналу «Чабуул», пізніше — «Ала Too». Першим редактором органу Міністерства культури та Спілки письменників Киргизької РСР був А. Токомбаєв.

У січні 1932 р. вийшла перша газета дунганською мовою — «Дун хуашир» («Іскра Сходу»).

У 1933 р. почалася історія дитячої газети «Кыргызстан пионери». Станом на початок 1937 р. загальний наклад 7 республіканських газет і 3 журналів становив більше 100 тис. примірників. 38 районних газет досягли накладу у 45500 примірників. У 1930-х киргизомовна періодика видавалася латинською графікою, відтак її «русифікують», переводячи на кирилицю.

1938 р. починає вихід газета «Комсомолец Киргизии», науково-популярні журнали «Социалистическое животноводство Кыргызстана» та «Советское здравоохранение Киргизии».

У 1946-1950-х рр. у Киргизькій РСР видавалося 5 республіканських, 10 обласних, 70 районних і міських газет, загальним накладом 160 тис. примірників. З новинок — журнали «Блокнот агитатора», «В помощь учителям», «Кыргызстан аялдары», «Литературный Киргизстан», «Чалкан», «Сельское хозяйство Кыргызстана», піонерська газета «Жаш ленинчи», «Учительская газета» тощо.

З 1974 р. виходить столична газета «Вечерний Фрунзе» (нині — «Вечерний Бишкек»), з 1977 р. — дитячий журнал «Байчечекей», часописи «Народное просвещение», «Новинки науки и техники», «Пропагандист и агитатор Кыргызстана», «Русский язык и литература в киргизской школе», «Экран» тощо.

Станом на 1983 р. киргизькою, російською, узбецькою та дунганською мовами видавалися 8 республіканських, 8 обласних, 52 районних, 1 міська вечірня та 40 багатотиражних газет, 16 журналів загальним накладом у 2 млн примірників.

Під час перебудови кількість видань різко зросла. Протягом 1990-91 рр. Міністерство юстиції республіки зареєструвало 130 найменувань газет, журналів, бюлетенів та інших ЗМІ, зокрема 7 редакцій телебачення, 3 радіопрограми.

У 2010 р. у Киргизстані зареєстровано понад 400 друкованих видань, з яких більш-менш періодично виходить трохи більше половини. Серед найпопулярніших — суспільно-політичні «Вечерний Бишкек», «Дело №…», «Лица», «МСН», «Слово Кыргызстана», «Общественный рейтинг», «Агым», «Аалым», «Кыргыз Руху», місцеві версії російських брендів — «Московский Комсомолец Кыргызстан», «Комсомольская правда Кыргызстан», «Аргументы и факты в Кыргызстане», розважальні — «Супер-Инфо» (найвищий наклад — до 90 тис.) «Совершенно не секретно», «Преступление и наказание», «Тамчы», «Кирпи», рекламно-інформаційні «Автогид», «Витрина», «Алло реклама», видання національних меншин — єврейська газета «Мааян», узбецька — «Diydor», таджицька — «Паёми Ала-Тоо», уйгурська — «Иттипак», корейська — «Ильчи», турецько-азербайджанська — «Turkel», турецька — «Zaman Кыргызстан», дунганська — «Хуэймин бо», видання Середньоазійської єпархії РПЦ «Православный мир» тощо.