Туберкульоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Caduceus.png
 Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Туберкульоз
Tuberculosis-x-ray-1.jpg
Рентгенограма грудної клітини особи з прогресуючим туберкульозом. Білі стрілки вказують на інфекцію в обох легенях. Чорні стрілки вказують на сформовану порожнину. 
МКХ-10  A15-A19
OMIM 607948
DiseasesDB 8515
MedlinePlus 000077
eMedicine med/2324  emerg/618

 radio/411
MeSH D014376

Туберкульоз (або ТБ — скорочення від туберкульозна бактерія), раніше сухоти (рос. чахотка) — розповсюджене і у багатьох випадках летальне інфекційне захворювання. Спричинене різноманітними штамами мікобактерій, частіше за все Mycobacterium tuberculosis.[1] Найчастіше уражає легені, також може впливати на інші частини тіла. Передається через повітря, коли люди з активним туберкульозом кашляють, чхають або іншим чином виділяють слину у повітря.[2] Більшість інфекцій є асимптоматичними і латентними. Приблизно кожна 10-та латентна інфекція прогресує до активної хвороби. Якщо туберкульоз не лікувати — убиває більше 50% уражених людей.

Класичними симптомами активної туберкульозної інфекції є хронічний кашель з кров'янистою мокротою, підвищеною температурою, нічною пітливістю і втратою ваги. Інфекція інших органів викликає широкий спектр симптомів. Діагностування активного туберкульозу покладається на радіологію (зазвичай рентгенографію грудної клітки), а також дослідження під мікроскопом мікробіологічної культури виділень організму. Діагностування латентного туберкульозу засноване на туберкуліновій пробі на шкірі та аналізах крові. Лікування складне і вимагає прийому декількох видів антибіотиків протягом тривалого часу. Соціальні контакти хворого також перевіряють і, за необхідності, лікують. Стійкість до антибіотиків є проблемою, що стає все більш серйозною у випадку мультирезистентного туберкульозу. Для попередження туберкульозу потрібно перевіряти людей на наявність хвороби та проводити вакцинацію за допомогою вакцини з бацилою Кальметта—Герена.

Експерти вважають, що третина населення Землі інфікована M. tuberculosis,[3], а нові інфіковані з'являються зі швидкістю одна особа на секунду.[3] У 2007 р. по всьому світу було приблизно 13,7 мільйонів хронічних хворих.[4] У 2010 р. з'явилося приблизно 8,8 мільйонів нових хворих, а також сталося 1,5 мільйонів смертей, в основному в країнах, що розвиваються.[5] Абсолютна кількість випадків туберкульозу з 2006 року зменшується, а швидкість появи нових зменшується з 2002 року.[5] Туберкульоз не є рівномірно розповсюдженим по всій планеті. Приблизно 80% населення в багатьох азійських та африканських країнах мають позитивний результат тестів на туберкульоз, але в США позитивний результат виявляється лише у 5-10% населення.[1] Більше людей у країнах, що розвиваються, захворюють на туберкульоз через знижений імунітет. Зазвичай вони захворюють на туберкульоз через наявність ВІЛ інфекції, яка з часом переходить у СНІД.[6]

Ознаки і симптоми[ред. • ред. код]

Перелічено основні симптоми варіантів та стадій туберкульозу.[7] Багато симптомів є спільними для кількох варіантів, а деякі є більш (але не цілком) притаманними певним варіантам. Одночасно можуть бути наявними декілька варіантів.

Приблизно 5—10% людей, у яких немає ВІЛ, але є туберкульозна інфекція, вона переходить в активну стадію хвороби протягом життя.[8] Однак для людей із ВІЛ та туберкульозом кількість випадків активної хвороби становить вже 30%.[8] Туберкульоз може вразити будь-яку частину тіла, але зазвичай розвивається в легенях (такий варіант хвороби називають пульмонарним туберкульозом).[9] Екстрапульмонарний туберкульоз також може співіснувати з пульмонарним.[9] Серед загальних ознак і симптомів — підвищена температура, озноб, нічна пітливість, втрата апетиту, втрата ваги та втома.[9] Може також спостерігатися значне потовщення кінцевих фаланг пальців.[8]

Пульмонарний[ред. • ред. код]

Якщо туберкульозна інфекція стає активною, то розвивається в легенях приблизно у 90% хворих.[6][10] Серед симптомів — біль у грудині і тривалий кашель із виділенням мокроти. Приблизно 25% людей не мають жодних симптомів (тобто залишаються «асимптоматичними» хворими).[6] Іноді спостерігається кашель із кров'ю в невеликих кількостях. Дуже рідко інфекція може вразити легеневу артерію, що приводить до значної кровотечі, яку називають аневризмою Расмуссена. Туберкульоз може стати хронічною хворобою та призвести до утворення значного рубцювання верхніх долів легенів. Найчастіше хвороба уражає саме верхні долі.[9] Причина цього не є до кінця зрозумілою.[1] Можливо, вони частіше вражаються тому, що через них проходить більший об'єм повітря[1] або через погане відведення  лімфи.[9]

Екстрапульмонарний[ред. • ред. код]

У 15—20% активних випадків інфекція розповсюджується за межі органів дихання, що викликає інші види туберкульозу.[11] Туберкульоз за межами органів дихання називають «екстрапульмонарним туберкульозом».[12] Екстрапульмонарний туберкульоз найчастіше виникає в осіб із пригніченим імунітетом і у маленьких дітей. Екстрапульмонарний туберкульоз виникає більш ніж у 50% людей із ВІЛ.[12] Найбільш розповсюджені осередки екстрапульмонарної інфекції — плевра (туберкульозний плеврит), центральна нервова система (туберкульозний менінгіт) і лімфатична система (туберкульозний шийний лімфаденіт). Екстрапульмонарний туберкульоз також виникає в сечостатевій системі (сечостатевий туберкульоз), кістках і суглобах хребта (хвороба Потта), і в інших ділянках. Коли туберкульоз розповсюджується на кістки, його також називають «туберкульозом кісток»,[13] що є формою остеомієліту.[1] Потенційно більш серйозна та розповсюджена форма туберкульозу називається гострим міліарним туберкульозом.[9] Міліарний туберкульоз спостерігається в 10% екстрапульмонарних випадків.[14]

Причини[ред. • ред. код]

Мікобактерії[ред. • ред. код]

Растрово-електронна мікрографія Mycobacterium tuberculosis

Основна причина туберкульозу — Mycobacterium tuberculosis, невелика аеробна нерухома бацила.[9] Багато унікальних клінічних характеристик цього патогену пояснюються високим вмістом ліпідів.[15] Бацила ділиться кожні 16 —20 годин. Це —невелика швидкість порівняно з іншими бактеріями, для яких цикл ділення становить менше години.[16] Мікобактерії мають подвійний ліпідний шар на зовнішній мембрані.[17] Якщо проводиться фарбування за Грамом, МТБ показує або дуже слабкий «Грем-позитивний» результат, або не утримує барвника, оскільки стінка клітини має високий вміст ліпідів і міколової кислоти.[18] МТБ є стійкою до слабких дезінфікуючих засобів і може існувати в сухому стані протягом кількох тижнів. У природі бактерія росте тільки в клітинах організму хазяїна, але культуру M. tuberculosis можна виростити і штучно в лабораторії.[19]

За допомогою гістологічних барвників, що застосовуються на відкашляних зразках слизу, вчені можуть ідентифікувати МТБ під звичайним (світловим) мікроскопом. (Слиз також називають «мокротою»). МТБ зберігає деякі плями навіть після оброблення кислотним розчином, тому її класифікують як кислотостійку бактерію (КСБ).[1][18] Існують два найбільш розповсюджені методи кислотостійкого забарвлювання: фарбування за Ціль-Нельсеном, у результаті якого КСБ набуває яскраво-червоного кольору, чітко видимого на блакитному фоні,[20] та аураміново-родамінове плямування, після якого зразок вивчають підфлуоресцентним мікроскопом.[21]

Комплекс M. tuberculosis (МТБК) включає чотири інші  мікобактерії, які викликають туберкульоз: "M. bovis, " "M. africanum, " «M. canetti» та «M. microti.»[22] «M. africanum» не є широко розповсюдженою, але є частою причиною туберкульозу в деяких частинах Африки.[23][24] «M. bovis» була частою причиною туберкульозу, але запровадження пастеризації молока в цілому усунуло цю мікобактерію як загрозу громадському здоров'ю в розвинених країнах.[1][25] «M. canetti» є рідкісною, і скоріше за все її розповсюдження обмежене Африканським Рогом, хоча кілька випадків спостерігалися серед емігрантів з Африки.[26][27] «M. microti» також зустрічається рідко і в основному серед людей із імунодефіцитом, хоча цей патоген може бути більш розповсюдженим, ніж вважається.[28] 

Серед інших відомих патогенних мікобактерій — "M. leprae, " «M. avium» та «M. kansasii.» Останні два види класифікують як «нетуберкульозні мікобактерії» (НТМ). НТМ не викликають туберкульоз та проказу, але є причиною легеневих хвороб, подібних до туберкульозу.[29]

Фактори ризику[ред. • ред. код]

Декілька факторів ризику роблять людей більш вразливими до туберкульозних інфекцій. Найбільш значущий фактор ризику по всьому світу — це ВІЛ; 13% усіх хворих на туберкульоз також інфіковані вірусом ВІЛ.[5] Ця проблема є розповсюдженою у Тропічній Африці, де рівень захворюваності на ВІЛ є високим.[30][31] Туберкульоз тісно пов'язаний із перенаселенням і поганим харчуванням. Це робить туберкульоз однією з основних хвороб бідності.[6] Наступні категорії людей входять до групи високого ризику інфікування ТБ: люди, що приймають ін'єкційні наркотики, жителі та співробітники територій, де збираються вразливі категорії населення (наприклад, в'язниці та притулки для бездомних), бідні люди, що не мають доступу до адекватного медичного догляду, етнічні меншини з групи високого ризику, діти, що перебувають у тісному контакті з людьми з групи високого ризику, а також медичні працівники, що обслуговують такі категорії населення.[32] Ще одним серйозним фактором ризику є хронічна хвороба легенів. Силікоз збільшує ризик приблизно у 30 разів.[33] Люди, що палять цигарки, знаходяться під удвічі більшим ризиком, ніж ті, що не вживають тютюну.[34] Інші захворювання також можуть збільшити ризик виникнення туберкульозу, включно з алкоголізмом[6] і цукровим діабетом (які потроюють ризик).[35] Деякі ліки, наприклад кортикостероїди та інфліксімаб (моноклональне анти-αTNF антитіло), є все більш важливими факторами ризику, особливо в розвинених країнах.[6] Крім того, існує генетична вразливість[36], але вчені ще не дослідили, наскільки важливим є її значення.[6]

Механізм[ред. • ред. код]

Кампанії з охорони здоров'я громадськості в 1920-х рр. намагалися зупинити розповсюдження туберкульозу.

Передача[ред. • ред. код]

Коли люди з активним пульмонарним туберкульозом кашляють, чхають, розмовляють, співають або плюють, вони виділяють у повітря інфіковані аерозольні краплі діаметром від 0,5 до 5 мкм. Унаслідок одного чихання у повітрі може опинитися до 40 000 таких крапель.[37] Кожна крапля може переносити захворювання, оскільки необхідна кількість для інфікування туберкульозом дуже мала. (Людина, яка вдихнула менше 10 бактерій, може бути інфікована).[38]

Люди, які вступають у тривалі, часті або близькі контакти з хворими на туберкульоз, знаходяться під високим ризиком зараження — приблизно 22%.[39] Людина з активним туберкульозом, що не лікується, може інфікувати 10-15 (або більше) осіб на рік.[3] Зазвичай хворобу передають лише люди з активним туберкульозом. Особи з прихованою інфекцією не вважаються її розповсюдниками.[1] Імовірність передачі від однієї людини до іншої залежить від декількох факторів. Ці фактори включають кількість інфікованих крапель, що виділяє носій, ефективність вентиляції у середовищі, де знаходиться ця людина, тривалість контакту, вірулентність  штаму M. tuberculosis, а також рівень імунітету здорової людини.[40] Для попередження масової передачі від однієї людини до іншої необхідно відділяти людей із активним («відкритим») туберкульозом та почати курс лікування. Приблизно через два тижні після ефективного лікування люди з активними нерезистентними інфекціями зазвичай уже не є заразними для інших.[39] Якщо ж буде інфіковано нову особу, пройде зазвичай від трьох до чотирьох тижнів, перш ніж ця особа стане джерелом інфекції для інших.[41]

Патогенез[ред. • ред. код]

Приблизно 90% людей, інфікованих бацилою M. tuberculosis , мають асимптоматичні, латентні туберкульозні інфекції (іноді їх називають ЛТБІ).[42] У цих людей існує лише 10% імовірність того, що протягом їхнього життя прихована інфекція прогресуватиме до відкритої, активної форми.[43] Для людей із ВІЛ ризик розвитку активного туберкульозу збільшується майже на 10% на рік.[43] За відсутності ефективного лікування показник смертності від активного туберкульозу становить до 66%.[3]

Туберкульозна інфекція починається, коли мікобактерії досягають пульмонарних альвеол, де вони втручаються в ендосоми альвеолярних макрофагів і розмножуються в них.[1][44] Первинне місце інфікування в легенях, також відоме як «очаг Гона», розташоване у верхній частині нижньої долі або у нижній частині верхньої долі.[1] Туберкульоз легенів також може розвиватися через отримання інфекції з кровотоку, що має назву очагу Симона. Інфекція типу «очаг Симона» зазвичай спостерігається у верхній частині легенів.[45] Така гематогенна передача також може розповсюджувати інфекцію до більш віддалених ділянок, таких як периферійні лімфовузли, нирки, мозок та кістки.[1][46] Туберкульоз уражає всі частини тіла, хоча з невідомих причин він рідко вражає серце, скелетні м'язи, підшлункову, або щитоподібну залозу.[47]

Туберкульоз класифікують як одну з гранулематозних запальних захворювань. Макрофаги, T-лімфоцити, бета-лімфоцити, та фібробласти є деякими з клітин, що об'єднуються у гранульоми. Лімфоцити оточують інфіковані макрофаги. Гранулема попереджує розповсюдження мікобактерій і надає місцеве середовище для взаємодії клітин імунної системи. Бактерії всередині гранулеми можуть перейти у фазу сплячки, що призведе до прихованої інфекції. Ще одна ознака гранулем — аномальна загибель клітин (некроз) у центрі туберкулів. Для неозброєного ока некроз має текстуру м'якого білого сиру і називається казеозним некрозом.[48]

Туберкульозні бактерії можуть потрапляти до кровотоку з ділянки ушкодженої тканини. Вони можуть розповсюджуватися по всьому тілу і створювати багато осередків інфекції, що виглядатимуть як маленькі білі туберкули в тканинах.[49] Ця важка форма туберкульозу називається міліарним туберкульозом. Така форма туберкульозу найбільш поширена серед дітей і людей із ВІЛ.[50] Люди з цим туберкульозом мають високі показники смертності навіть після лікування (приблизно 30%).[14][51]

Багатьох людей ця інфекція виснажує, і вони згасають. Руйнування тканин і некроз часто балансуються заживанням і фіброзом.[48] Вражена тканина замінюється рубцевою та порожнинами, заповненими казеозним некротичним матеріалом. Протягом активної стадії хвороби деякі з цих порожнин об'єднуються з повітряними шляхами бронхів, і цей матеріал може викашлюватися. Він містить живі бактерії і може розповсюджувати інфекцію. Лікування відповідними антибіотиками вбиває бактерії і дозволяє настати одужанню. Після вилікування хвороби уражені ділянки замінюються рубцевою тканиною.[48]

Діагностування[ред. • ред. код]

Mycobacterium tuberculosis (червоне забарвлення) у мокроті

Активний туберкульоз[ред. • ред. код]

Діагностувати активний туберкульоз лише на основі ознак і симптомів складно.[52] Також складно діагностувати хворобу в людях, які мають пригнічений імунітет.[53] Однак пацієнти з ознаками хвороби легенів або системними симптомами, що тривають довше двох тижнів, можуть мати туберкульоз.[53]  Рентген грудної клітини та посів культур мокроти на предмет наявності кислотостійких бактерій, зазвичай проводяться під час першого етапу оцінки.[53] Для країн, що розвиваються, проби на гамма-інтерферони та туберкулінова проба на шкірі не приносять користі.[54][55] Гамма-інтерферони мають подібні обмеження для людей із ВІЛ.[55][56]

Точне діагностування туберкульозу відбувається, коли у клінічному зразку (це може бути слиз, гній або біопсія тканини) буде виявлено M. tuberculosis. Однак складний процес вирощування культури цього організму, що росте повільно, може тривати від двох до шести тижнів для зразків крові або слизу.[57] Отже, лікування часто починають ще до підтвердження наявності культур.[58]

Тести ампліфікації нуклеїнових кислот, а також тестування аденозиндеамінази  може допомогти швидко діагностувати туберкульоз.[52] Однак такі тести не рекомендуються в якості стандартних, оскільки вони рідко призводять до зміни способу лікування пацієнта.[58] Аналіз крові для виявлення антитіл не є специфічним та достатньо  чутливим, тому також не рекомендується.[59]

Латентний туберкульоз[ред. • ред. код]

туберкулінова проба на шкірі

Туберкулінова проба на шкірі часто дозволяє виявити людей з високим ризиком розвитку туберкульозу.[53] У людей, яким раніше проводили імунізацію, позитивна реакція на туберкулін не завжди свідчить про інфікування.[60] Негативну пробу у хворих на туберкульоз спостерігають, якщо вони хворіють на саркоїдоз, лімфогранулематоз та недоїдання. Але найголовніше, що результати проби можуть бути негативними у людей, дійсно хворих на туберкульоз.[1] Людям з позитивною реакцією Манту необхідно зробити аналіз крові на наявність гамма-інтерферону (IGRA).[58] Вакцинація чи мікобактерії навколишнього середовища не впливають на IGRA, тому існує менша імовірність, що результати аналізу будуть позитивними у здорових людей.[61] Однак на результати IGRA впливають мікобактерії M. szulgai, M. marinum та M. Kansasii.[62] Результати IGRA є більш точними разом із пробою на реакцію шкіри. Однак при проведенні IGRA та проби на реакцію шкіри окремо результати проби на реакцію шкіри будуть більш точними.[63]

Профілактика[ред. • ред. код]

Для запобігання та контролю туберкульозу у дітей необхідно робити щеплення, вчасно виявляти випадки захворювання та надавати необхідне лікування.[6] Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) досягла певних успіхів у поліпшенні методів лікування. Було зафіксоване невелике зменшення випадків на захворювання туберкульозом.[6]

Вакцини[ред. • ред. код]

Станом на 2011 рік єдиною наявною вакциною була бацила Кальметта-Герена (БЦЖ). БЦЖ є ефективною для запобігання дисемінованого ураження у дітей, але вона не є надійним захисником від туберкульозу легень.[64] Тим не менш БЦЖ використовують в усьому світі частіше, ніж інші вакцини; більш ніж 90% дітей проходять щеплення саме цією вакциною.[6] Однак імунітет до захворювання, який створює вакцина, через 10 років починає слабшати.[6] Туберкульоз не є поширеним на більшості територій Канади, Великої Британії та Сполучених Штатів, тому щеплення роблять тільки людям з високим ризиком захворювання.[65][66][67] Через цю вакцину результати туберкулінової проби можуть бути позитивними у здорової людини, що робить цю пробу непридатною для виявлення хвороби, і це є головною причиною, з якої щеплення нею не роблять.[67] Нові вакцини знаходяться у стадії розробки.[6]

Охорона здоров'я[ред. • ред. код]

У 1993 році Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила туберкульоз «глобальною загрозою для здоров'я».[6] У 2006 році Товариство подолання туберкульозу розробило Глобальний план подолання туберкульозу, згідно з яким до 2015 року планується врятувати 14 мільйонів життів.[68] Певні цілі, які товариство поставило перед собою, ймовірно, не будуть досягнуті до 2015 року, в основному, через зростання нових випадків захворювання на ВІЛ-асоційований туберкульоз та загрозу виникнення мультирезистентного туберкульозу (MDR-TB).[6] У програмах охорони здоров'я населення використовують систему класифікації туберкульозу, яку розробили у Американському торакальному товаристві.[69]

Лікування[ред. • ред. код]

Для лікування туберкульозу використовують антибіотики, щоб нейтралізувати бактерії. Через незвичайну структуру та хімічний склад стінки клітини мікобактерії важко підібрати ефективне лікування туберкульозу. Стінка клітини не пропускає антибіотики усередину, внаслідок чого антибіотики стають неефективними.[70]  Ізоніазид та рифампіцин — це два антибіотики, які призначають хворим найчастіше; таке лікування може тривати протягом кількох місяців.[40] Пацієнтам з латентним туберкульозом прописують тільки один з антибіотиків.[71] Для лікування активної форми туберкульозу краще використовувати кілька антибіотиків, щоб зменшити ризик виникнення у бактерії резистентності до антибіотиків.[6] Люди з латентним туберкульозом також потребують лікування, щоб у подальшому запобігти розвитку активної форми хвороби.[71] ВООЗ рекомендує лікування під безпосереднім наглядом. Згідно з таким методом лікування відповідальний лікар слідкує за тим, щоб хворий приймав призначені йому ліки. Метою такого лікування є зменшення кількості людей, які не приймають антибіотики належним чином.[72] Хоча, як показала практика, ефективність лікування під безпосереднім наглядом не дуже значна.[73] Ефективними є методи, що нагадують людям про важливість лікування.[74]

Первинне виявлення[ред. • ред. код]

Станом на 2010 рік рекомендованим лікуванням тільки-но виявленого туберкульозу легень є призначення декількох антибіотиків протягом шести місяців. Рифампіцин, ізоніазид, пиразінамід та етамбутол призначають на перші два місяці. В останні чотири місяці слід приймати лише рифампіцин та ізоніазид.[6] Якщо стійкість до ізоніазиду висока, то замість нього в останні чотири місяці можна приймати етамбутол.[6]

Рецидив захворювання[ред. • ред. код]

Якщо туберкульоз з'явився знову, то перед призначенням лікування необхідно зробити аналізи для виявлення антибіотиків, які на нього діють.[6] Якщо аналізи встановили наявність мультирезистентного туберкульозу (MDR-TB), то необхідно призначити не менше чотирьох ефективних антибіотиків, які треба приймати протягом 18-24 місяців.[6]

Резистентність до ліків[ред. • ред. код]

Первинна резистентність виникає, коли людина заражається стійким до ліків штамом туберкульозу. У людини, у якої немає резистентності до ліків, протягом лікування може розвинутися вторинна (придбана) резистентність. Остання може розвинутися через неадекватне лікування, недотримання належним чином призначеного режиму (недотримання режиму) або приймання неякісних лікарських засобів.[75] Резистентний туберкульоз є серйозною проблемою охорони здоров'я населення у багатьох країнах, що розвиваються. Лікування такого туберкульозу займає більше часу та потребує більш дорогих ліків. MDR-TB — це туберкульоз, на який не діють два найбільш ефективні лікарські засоби: рифампіцин та ізоніазид. Штам надзвичайно резистентного туберкульозу XDR-TB також є стійким до трьох або більше з шести класів ліків другої лінії терапії.[76] Штам повністю нечутливого до ліків туберкульозу TDR-TB є стійким до всіх існуючих ліків. Вперше випадок захворювання на туберкульоз штаму TDR-TB (невиліковний туберкульоз) було зафіксовано в Італії у 2003 році, але до 2012 року широкому загалу про цей випадок нічого не було відомо.[77]

Прогнози[ред. • ред. код]

Туберкульозна інфекція розвивається у відкриту форму туберкульозу, коли бацили долають захист імунної системи та починають розмножуватись. У початковій формі туберкульозу (у 1-5% випадків) вона розвивається невдовзі після первинного інфікування.[1] Однак у більшості випадків латентна інфекція не має очевидних проявів.[1] Бацили, які перебувають у «сплячому» стані, викликають активний туберкульоз у 5—10% випадках латентного туберкульозу, часто це відбувається через декілька років після зараження.[8]

Ризик рецидиву хвороби зростає унаслідок імунодепресії, наприклад, викликаної ВІЛ-інфекцією. У людей, інфікованих одразу туберкульозною паличкою та ВІЛ, ризик рецидиву збільшується до 10% на рік.[1] Дослідження, які використовують «відбитки штамів» туберкульозної палички, показали, що повторне зараження викликає рецидиви туберкульозу частіше, ніж вважалося раніше.[78] У країнах, де туберкульоз є поширеним, повторене зараження є причиною рецидиву хвороби у понад 50% випадків.[79] Ймовірність смерті від туберкульозу у 2008 році складала близько 4%, порівняно з 8% у 1995 році.[6]

Епідеміологія[ред. • ред. код]

На карті світу різними відтінками жовтого позначено Тропічну Африку, де туберкульозом заражені більше 300 осіб зі 100 000, темно синім позначено Сполучені Штати, Канаду, Австралію та Північну Європу, де заражені 10 осіб із 100 000. Азія позначена більш темно-жовтим, що означає зараження близько 200 осіб із 100 000. Південну Америку позначено темно жовтим.
У 2007 році туберкульоз у перерахунку на 100 000 осіб був найпоширенішим у Тропічній Африці, також показник захворюваності був відносно високим у Азії.[80]

Приблизно третина населення світу заражена туберкульозною паличкою. Кожну секунду вона вражає одну людину у світі.[3] Однак більшість заражень туберкульозною паличкою не призводять до туберкульозу,[81] 90—95% інфекцій залишаються безсимптомними.[42] У 2007 році налічувалось приблизно 13,7 мільйонів хворих з активною формою хронічного туберкульозу.[4] У 2010 році на туберкульоз були заражені 8,8 мільйонів осіб та 1,45 мільйонів померло; більшість з цих випадків було зафіксовано у країнах, що розвиваються.[5] З цих 1,45 мільйонів померлих осіб приблизно 0,35 мільйонів були також ВІЛ-інфікованими.[82] 

Туберкульоз є другою найбільш поширеною причиною смерті від інфекційних захворювань (після смерті від ВІЛ/СНІД).[9] Абсолютне число захворювань на туберкульоз («поширеність») зростає з 2005 року. Кількість нових захворювань на туберкульоз («захворюваність») почала зменшуватись у 2002 році.[5] Зокрема у Китаї було досягнуто значного прогресу. У Китаї рівень смертності від туберкульозу зменшився приблизно на 80% у період з 1990 по 2010 рік.[82] Туберкульоз є більш поширеним у країнах, що розвиваються. У багатьох країнах Азії та Африки приблизно у 80% населення результати туберкулінової проби є позитивними, в той час як в США тільки 5-10% є позитивними.[1] Експерти сподівалися, що туберкульоз можна буде повністю контролювати. Однак є декілька факторів, через які повний контроль над туберкульозом є малоймовірним. Ефективну вакцину важко розробляти. Щоб виявити хворобу, потрібен час та гроші. Лікування займає багато місяців. Все більше людей, хворих на туберкульоз, також заражуються на ВІЛ. У 1980-х рр. було знайдено туберкульоз, стійкий до лікарських засобів.[6]

Щорічне число нових зареєстрованих випадків туберкульозу. За даними ВООЗ.[83]

У 2007 році Свазіленд став країною з найвищим припустимим рівнем захворюваності на туберкульоз: там було зареєстровано 1200 випадків захворювання на 100 000 осіб. Загалом найбільший загальний рівень захворюваності зафіксовано в Індії, де за повідомленнями зареєстровано 2 мільйони випадків нових захворювань.[4] У розвинених країнах туберкульоз є менш поширеним, в основному він поширений у міських районах. У 2010 році рівень захворюваності на туберкульоз на 100 000 осіб у різних частинах світу складав: у світі — 178, в Африці — 332, в Америці — 36, у Східному Середземномор'ї — 173, у Європі — 63, у Південно-Східній Азії — 278 та у західній частині Тихого океану — 139.[82] У Канаді та Австралії на туберкульоз значно частіше хворіє корінне населення, особливо у віддалених районах.[84][85] У Сполучених Штатах від туберкульозу корінне населення помирає у п'ять разів частіше.[86]

Рівень захворюваності на туберкульоз залежить від віку. В Африці на туберкульоз хворіють діти від 12 до 18 років, а також молоді люди.[87] Однак у країнах, де рівень захворюваності значно зменшився (таких як Сполучені Штати), на туберкульоз переважно хворіють люди похилого віку та люди з порушеною імунною системою.[1][88]

Епідемія туберкульозу в Україні[ред. • ред. код]

В Україні в 1999 році захворіло на туберкульоз 21 тисяча осіб, померло 7 тисяч. Зареєстровано близько 600 тисяч хворих на туберкульоз. Оскільки за критеріями ВООЗ — якщо кількість хворих перевищує 0,5% від загальної кількості населення, — в Україні зафіксована епідемія цієї недуги.

За даними прес-служби Міністерства охорони здоров'я України, на сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз (81 випадок на 100 тисяч населення) та посідає за цим показником сьоме місце в Європейському регіоні Всесвітньої організації охорони здоров'я після Росії, Грузії, Киргизстану, Румунії, Молдови та Казахстану[89].

Так, у 2007 році на диспансерному обліку у протитуберкульозних закладах України перебувало 498 643 хворих, у тому числі хворих на активні форми туберкульозу — 93 195 осіб. Найвищі показники захворюваності на всі форми туберкульозу залишаються у південно-східних регіонах України: у Херсонській області — 151,4 на 100 тисяч населення (у 2006 році — 155,7); Кіровоградській — відповідно 101,9 (у 2006 році — 113,4); Луганській — 103,5 (у 2006 році — 111,7). У структурі захворюваності на туберкульоз найбільший відсоток припадає на безробітних працездатного віку.

Аналіз показника смертності від туберкульозу за 15 останніх років збільшився у 2,9 рази. «Цей показник у 2005 році становив 25,6 на 100 тис. населення. У 2007 році він у порівнянні з попереднім 2006 роком також не мав тенденції до зниження, і становив 22,6 на 100 тис. населення», — зазначено з цього приводу у повідомленні МОЗ.

Епідемія туберкульозу в Україні має дві особливості. По-перше, спостерігається взаємозалежність швидкості розповсюдження туберкульозу від епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та поширенням наркоманії. Друга — високий рівень хіміорезистентних форм: первинної — 30% та вторинної — 75%.

Водночас очевидно недостатнє фінансування регіональних програм протидії туберкульозу. Крім того, у жодному регіоні не забезпечується належне харчування хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу за нормами, передбаченими відповідною постановою уряду.

У фтизіатричній службі найболючішим питанням залишається недостатнє кадрове забезпечення в усіх регіонах країни, а також висока захворюваність на туберкульоз серед медичних працівників. Зокрема, станом на 1 січня 2008 року у закладах охорони здоров'я системи МОЗ України зареєстрована 3 601 штатна посада лікарів-фтизіатрів, на яких працює 2 604 лікарів-фізичних осіб, що водночас обіймають 3 289 лікарських посад. Кількість лікарів (у закладах охорони здоров'я з урахуванням санаторіїв) скорочується: у 2004 р. їх було 3147, у 2007 р. — 2951. Найнижчі показники укомплектованості — у Кіровоградській (56,5%), Миколаївській (62,8%), Донецькій (61,8%) областях.

Щодо причин, через які неможливо в найкоротші терміни покращити епідеміологічну ситуацію з туберкульозом, у МОЗ України вказують, що епідемія туберкульозу є надзвичайно «інерційною системою» у своїй реакції на навіть правильну і вчасну протидію епідемічним проявам. Тобто, регресія епідемії туберкульозу в Україні може бути відстрочена у часі на 5-6 років.

Крім того, існують як об'єктивні, так і суб'єктивні причини, насамперед: швидкі темпи зростання кількості хворих на ВІЛ-асоційований туберкульоз та туберкульоз із медикаментозною стійкістю до протитуберкульозних препаратів; вкрай незадовільне матеріально-технічне забезпечення протитуберкульозних закладів та лабораторій; відсутність лабораторії, яка б у повному обсязі виконувала функції центральної лабораторії країни, і забезпечувала контроль за якістю діагностики туберкульозу; високий відсоток хворих, які переривають лікування (від 4,9 до 33%), що є однією з основних причин розвитку стійких до протитуберкульозних препаратів форм туберкульозу тощо.

Основні протитуберкульозні препарати[ред. • ред. код]

Ізоніазид 
Білі таблетки, приймання яких добре переноситься хворими. Іноді на початку курсу лікування з'являється висипка на шкірі, нудота. Для запобігання цьому паралельно з антибіотиками призначають вітаміни групи В.
Рифампіцин 
Червоні капсули. На початку лікування можуть викликати нудоту, головний біль. Можливо, забарвлення сечі, мокротиння, слизу в червоний колір. Це звичайне явище й не вимагає коректування в лікуванні пацієнта.
Піразинамід 
Таблетки. Під час приймання можуть фіксуватися періодичні болі в суглобах.
Етамбутол 
Таблетки. При лікуванні препарат як побічний ефект може знижувати гостроту зору.
Стрептоміцин 
порошок для ін'єкцій. Найчастіше призначають у перші 2 місяці, а потім скасовують. Не призначають хворим із порушеннями слуху, нирковою недостатністю.

Історія[ред. • ред. код]

Найдавніші часи[ред. • ред. код]

Єгипетська мумія у Британському музеї — туберкульоз був знайдений у залишках кісток єгипетської мумії.

Туберкульоз супроводжував людство з античних часів.[6] Вперше про беззаперечне виявлення M. tuberculosis було повідомлено ще приблизно 17 000 років тому, коли у залишках бізона було знайдено ознаки хвороби.[90] Однак до кінця не зрозуміло, чи туберкульоз вперше з'явився у тварин, а потім перейшов до людей, чи він розповсюджувався єдиним збудником.[91] Вчені навіть висловлювали думку, що люди отримали сукупність мікобактерій туберкульозу (M. tuberculosis) (МТБК) від тварин під час їх одомашнювання. Однак гени сукупності мікобактерій туберкульозу (МТБК) людини були порівняні з генами МТБК тварин, і ця теорія виявилася помилковою. Обидва штами туберкульозу мають єдиного предка, який міг інфікувати людей ще за часів неолітичної революції.[92] Залишки кісток вказують на те, що доісторичні люди (4 000 рік до н. е.) хворіли на туберкульоз. Дослідники знайшли туберкульозну інфекцію у залишках єгипетської мумії, датованої 3000—2400 роками до н. е.[93]  У перекладі з грецької слово «фтізіс» означає «чахотка», у давні часи цей термін використовували для визначення туберкульозу легень.[94] Приблизно у 460 році до н. е. Гіппократ визначив туберкульоз легень як найбільш розповсюджену хворобу того часу. У людей, хворих на туберкульоз легенів, був жар та вони кашляли кров'ю. Люди з таким захворюванням майже завжди помирали.[95] Генетичні дослідження показали, що на американському континенті на туберкульоз хворіли приблизно з 100 року н. е.[96]

До промислової революції у фольклорі туберкульоз часто пов'язували з вампірами. Якщо один із членів сімейства помре від цієї хвороби, інші інфіковані члени родини повільно втрачатимуть здоров'я. Люди вважали, що людина, яка перша захворіла на туберкульоз, забирала життя у інших членів сім'ї.[97]

Перші дослідження і діагостування[ред. • ред. код]

У 1689 році д-р Річард Мортон встановив, що пульмонарне захворювання, викликане туберкулами, є патологією.[98][99] Однак туберкульоз мав багато симптомів, тому до 1820-х рр. його не визнавали як єдину хворобу. У 1839 році Й. Л. Шенлейн вперше назвав цю хворобу туберкульозом.[100] Протягом 1838–1845 рр. д-р Джон Кроган, власник Мамонтової печери, поселяв людей, хворих на туберкульоз, у печеру з надією вилікувати хворобу за допомогою постійної температури та чистого печерного повітря: але протягом року усі вони помирали.[101] У 1859 році Герман Бремер відкрив перший туберкульозний санаторій у Соколовсько, Польща.[102]

Виявлення бактерій-збудників[ред. • ред. код]

Д-р Роберт Кох відкрив туберкульозні бактерії.

24 березня 1882 року Роберт Кох виявив та описав бактерії Mycobacterium tuberculosis, які викликають туберкульоз. За це відкриття у 1905 році він отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини.[103] Кох не вважав, що тварини (велика рогата худоба) та люди хворіли на один і той самий туберкульоз. Така думка призвела до запізненого визнання того, що інфіковане молоко було джерелом інфекції. Пізніше, коли був винайдений процес пастеризації, ризик передачі інфекції з такого джерела значно зменшився. У 1890 році Кох повідомив, що екстракт гліцерину туберкулінової бактерії є ліками від туберкульозу. Він назвав їх «туберкуліном». Хоча лікування туберкуліном не мало жодного ефекту, натомість його почали використовувати в якості аналізу для виявлення туберкульозу легень.[104]

У 1906 році Альбер Кальметт та Каміль Герен досягли перших успіхів в імунізації проти туберкульозу. Вони використовували ослаблений штам туберкульозу великої рогатої худоби, ця вакцина була названа вакциною БЦЖ (бацила Кальметта та Герена). У 1921 році у Франції вперше випробували вакцину БЦЖ на людях,[105] однак лише після Другої світової війни вакцина БЦЖ почала широко розповсюджуватись тільки у США, Великій Британії та Німеччині.[106] 

У 19-ому та на початку 20-ого сторіч туберкульоз став найбільш розповсюдженою соціальною проблемою, яку назвали епідемією бідних верств міського населення. У 1815 році у Англії кожна четверта особа помирала через туберкульоз легень. До 1918 року у Франції кожна шоста особа помирала через туберкульоз. Після того як у 1880-х рр. вчені встановили, що туберкульоз є заразною хворобою, у Великій Британії його внесли до хвороб, які підлягають реєстрації. Було розпочато кампанії, які не дозволяли людям плювати у громадських місцях, бідних інфікованих людей «заохочували» їхати до санаторіїв, які нагадували в'язниці. (У санаторіях для середнього та вищого класів пропонувався чудовий догляд та постійна медична допомога.)[102] У таких санаторіях нібито пропонували переваги «свіжого повітря» та можливості працевлаштування. Але навіть за найсприятливіших умов 50% людей у санаторіях помирали протягом п'яти років (приблизно у 1916 році).[102]

В Європі рівень захворюваності на туберкульоз почав зростати на початку 1600-х рр. Найвищого рівня у Європі туберкульоз досягнув у 1800-х рр., коли серед усіх випадків смерті від туберкульозу помирало 25% людей.[107] Після того до 1950-х рр. рівень смертності знизився до 90%.[108] Удосконалення в галузі охорони здоров'я значно зменшили рівень захворюваності на туберкульоз, навіть до того як почали використовувати стрептоміцин та інші антибіотики. Однак туберкульоз залишався значною загрозою для здоров'я суспільства. Коли у 1913 році у Великобританії було створено Раду з медичних досліджень, дослідження туберкульозу було її головною метою.[109] 

У 1946 році, завдяки винаходу антибіотика стрептоміцин, ефективне лікування та ліки від туберкульозу стали реальністю. До винаходу цих ліків, єдиним методом лікування хвороби (окрім санаторіїв) було медичне втручання. Застосування методу пневматораксу дозволяло «відпочити» ураженій легені, а туберкульозному ураженню загоїтися.[110] Через появу штаму MDR-TB хірургічне втручання знову стало прийнятим методом лікування туберкульозу. Зараз під час хірургічних втручань видаляють патологічні порожнини («пухирі») у легенях, щоб зменшити кількість бактерій та збільшити вплив ліків на бактерії, що залишилися у крові. Завдяки такому втручанню водночас зменшується загальна кількість бактерій та збільшується ефективність ліків під час системної антибіотикотерапії.[111] Хоча експерти сподівалися повністю подолати туберкульоз (пор. віспа), через появу резистентних до лікарських засобів штамів у 1980-х рр. таке подолання туберкульозу стало малоімовірним. Через подальше зростання туберкульозу у 1993 році ВООЗ довелось оголосити туберкульоз глобальною загрозою для здоров'я.[112]

Суспільство та культура[ред. • ред. код]

Всесвітня організація охорони здоров'я та Фонд Білла і Мелінди Гейтс фінансують новий швидкодіючий діагностичний аналіз для використання в країнах з низьким і середнім рівнем доходу.[113][114] Станом на 2011 рік у багатьох бідних країнах досі використовують тільки мікроскопічне дослідження мокротиння.[115]

У 2010 році в Індії було зафіксовано найбільшу кількість захворювань на туберкульоз у світі. Однією з причин було неналежне лікування хвороби з боку приватного сектору охорони здоров'я. Такі програми, як Переглянута програма боротьби з туберкульозом, допомагають зменшити рівень захворюваності на туберкульоз серед людей, які отримують допомогу у громадських установах охорони здоров'я.[116][117]

Дослідження[ред. • ред. код]

У вакцини БЦЖ є багато обмежень, тому дослідження з винаходу нової вакцини від туберкульозу продовжуються.[118] Кілька потенційних вакцин на даний момент знаходяться на стадії першої та другої фази клінічних випробувань.[118] Існує два основні способи поліпшення ефективності існуючих вакцин. Перший полягає у додаванні субодиниці вакцини до БЦЖ. Іншим способом є винахід нової та кращої живої вакцини.[118] MVA85A є прикладом субодиниці вакцини, яка зараз проходить випробування у Південній Африці. Вакцина MVA85A створена на основі генетично модифікованого вірусу вісповакцини.[119] Є надія на те, що вакцини будуть відігравати важливу роль у лікуванні латентної та активної хвороби.[120]

Щоб стимулювати подальші відкриття, дослідники та політики підтримують нові економічні моделі для розроблення вакцин, які полягають в отриманні нагород, податкових пільг та зобов'язань майбутніх закупівель.[121][122] Декілька груп займаються розробками, в тому числі Товариство подолання туберкульозу,[123] Південно-Африканська програма з розробки вакцини від туберкульозу та Всесвітній фонд «Аерас» з розробки вакцини від туберкульозу.[124] Всесвітній фонд «Аерас» з розробки вакцини від туберкульозу отримав пожертвування від Фонду Білла і Мелінди Гейтс у розмірі 280 мільйонів доларів США для розробки та реєстрації поліпшеної вакцини від туберкульозу для застосування у країнах з високим рівнем захворюваності.[125][126]

У тварин[ред. • ред. код]

Мікобактерії заражають різноманітних тварин, у тому числі птахів,[127] гризунів[128] та рептилій.[129] Підвид мікобактерій туберкульозу рідко вражає диких тварин.[130] Заходи, направлені на знищення туберкульозу великої рогатої худоби, спричиненого «Mycobacterium bovis» у великої рогатої худоби та стад оленів із Нової Зеландії, мали достатній успіх.[131] Заходи, проведені у Великобританії, були не такими успішними.[132][133]

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Kumar V, Abbas AK, Fausto N, Mitchell RN  (2007 ). Robbins Basic Pathology  (вид. 8th ). Saunders Elsevier . с. 516–522 . ISBN 978-1-4160-2973-1. 
  2. ↑ Konstantinos A  (2010). [ http://www.australianprescriber.com/magazine/33/1/12/18/ Testing for tuberculosis ]. Australian Prescriber  33  (1). с. 12–18 . 
  3. ↑ а б в г д Tuberculosis Fact sheet N°104. World Health Organization. November 2010. Процитовано 26 July 2011. 
  4. ↑ а б в World Health Organization  (2009 ). Epidemiology. Global tuberculosis control: epidemiology, strategy, financing . с. 6–33. ISBN 978-92-4-156380-2. Процитовано 12 November 2009 . 
  5. ↑ а б в г д World Health Organization (2011). The sixteenth global report on tuberculosis. 
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Lawn, SD; Zumla, AI (2 July 2011). Tuberculosis. Lancet 378 (9785). с. 57–72. doi:10.1016/S0140-6736(10)62173-3. PMID 21420161. 
  7. ↑ Schiffman G (15 January 2009). Tuberculosis Symptoms. eMedicineHealth. 
  8. ↑ а б в г al.], edited by Peter G. Gibson ; section editors, Michael Abramson ... [et (2005). Evidence-based respiratory medicine (вид. 1. publ.). Oxford: Blackwell. с. 321. ISBN 978-0-7279-1605-1. 
  9. ↑ а б в г д е ж и Dolin, [edited by] Gerald L. Mandell, John E. Bennett, Raphael (2010). Mandell, Douglas, and Bennett's principles and practice of infectious diseases (вид. 7th). Philadelphia, PA: Churchill Livingstone/Elsevier. с. Chapter 250. ISBN 978-0-443-06839-3. 
  10. ↑ Behera, D. (2010). Textbook of pulmonary medicine (вид. 2nd ed.). New Delhi: Jaypee Brothers Medical Pub. с. 457. ISBN 978-81-8448-749-7. 
  11. ↑ Jindal, editor-in-chief SK. Textbook of pulmonary and critical care medicine. New Delhi: Jaypee Brothers Medical Publishers. с. 549. ISBN 978-93-5025-073-0. 
  12. ↑ а б Golden MP, Vikram HR (2005). Extrapulmonary tuberculosis: an overview. American family physician 72 (9). с. 1761–8. PMID 16300038. 
  13. ↑ Kabra, [edited by] Vimlesh Seth, S.K. (2006). Essentials of tuberculosis in children (вид. 3rd ed.). New Delhi: Jaypee Bros. Medical Publishers. с. 249. ISBN 978-81-8061-709-6. 
  14. ↑ а б Ghosh, editors-in-chief, Thomas M. Habermann, Amit K. (2008). Mayo Clinic internal medicine : concise textbook. Rochester, MN: Mayo Clinic Scientific Press. с. 789. ISBN 978-1-4200-6749-1. 
  15. ↑ Southwick F  (10 December 2007 ). Chapter 4: Pulmonary Infections. Infectious Diseases: A Clinical Short Course, 2nd ed. . McGraw-Hill Medical Publishing Division . с. 313–4 . ISBN 0-07-147722-5. 
  16. ↑ Jindal, editor-in-chief SK. Textbook of pulmonary and critical care medicine. New Delhi: Jaypee Brothers Medical Publishers. с. 525. ISBN 978-93-5025-073-0. 
  17. ↑ Niederweis M, Danilchanka O, Huff J, Hoffmann C, Engelhardt H  (March  2010 ). Mycobacterial outer membranes: in search of proteins . Trends in Microbiology  18  (3 ). с. 109–16 . doi:10.1016/j.tim.2009.12.005 . PMC 2931330. PMID 20060722 . 
  18. ↑ а б Madison B  (2001 ). Application of stains in clinical microbiology . Biotech Histochem  76  (3 ). с. 119–25 . doi:10.1080/714028138. PMID 11475314 . 
  19. ↑ Parish T, Stoker N  (1999). Mycobacteria: bugs and bugbears (two steps forward and one step back) . Molecular Biotechnology  13  (3 ). с. 191–200 . doi:10.1385/MB:13:3:191. PMID 10934532 . 
  20. ↑   (2000 ). Medical Laboratory Science: Theory and Practice. New Delhi : Tata McGraw-Hill . с. 473 . ISBN 0-07-463223-X. 
  21. ↑ Piot, editors, Richard D. Semba, Martin W. Bloem; foreword by Peter (2008). Nutrition and health in developing countries (вид. 2nd ed.). Totowa, NJ: Humana Press. с. 291. ISBN 978-1-934115-24-4. 
  22. ↑ van Soolingen D ,  Hoogenboezem , T. ,  De Haas, P. E. W. ,  Hermans , P. W. M. ,  Koedam , M. A. ,  Teppema , K. S. ,  Brennan, P. J. ,  Besra , G. S.  та ін. (1997 ). A novel pathogenic taxon of the Mycobacterium tuberculosis complex, Canetti: characterization of an exceptional isolate from Africa . International Journal of Systematic Bacteriology  47  (4 ). с. 1236–45 . doi:10.1099/00207713-47-4-1236 . PMID 9336935. 
  23. ↑ Niemann S ,  Rusch-Gerdes , S. ,  Joloba, M. L. ,  Whalen , C. C. ,  Guwatudde , D. ,  Ellner , J. J. ,  Eisenach, K. ,  Fumokong , N.  та ін. (2002 ). Mycobacterium africanum Subtype II Is Associated with Two Distinct Genotypes and Is a Major Cause of Human Tuberculosis in Kampala, Uganda. J. Clin. Microbiol.  40  (9 ). с. 3398–405 . doi:10.1128/JCM.40.9.3398-3405.2002 . PMC 130701. PMID 12202584 . 
  24. ↑ Niobe-Eyangoh SN,  Kuaban , C. ,  Sorlin, P. ,  Cunin , P. ,  Thonnon , J. ,  Sola , C. ,  Rastogi , N.,  Vincent , V.  та ін. (2003 ). Genetic Biodiversity of Mycobacterium tuberculosis Complex Strains from Patients with Pulmonary Tuberculosis in Cameroon . J. Clin. Microbiol.  41  (6 ). с. 2547–53 . doi:10.1128/JCM.41.6.2547-2553.2003 . PMC 156567. PMID 12791879 . 
  25. ↑ Thoen C, Lobue P, de Kantor I  (2006). The importance ofMycobacterium bovis as a zoonosis . Vet. Microbiol.  112  (2–4 ). с. 339–45 . doi:10.1016/j.vetmic.2005.11.047. PMID 16387455 . 
  26. ↑ Acton, Q. Ashton (2011). Mycobacterium Infections: New Insights for the Healthcare Professional. ScholarlyEditions. с. 1968. ISBN 978-1-4649-0122-5. 
  27. ↑ Pfyffer, GE; Auckenthaler, R, van Embden, JD, van Soolingen, D (1998 Oct-Dec). Mycobacterium canettii, the smooth variant of M. tuberculosis, isolated from a Swiss patient exposed in Africa.. Emerging infectious diseases 4 (4). с. 631–4. PMID 9866740. 
  28. ↑ Panteix, G; Gutierrez, MC, Boschiroli, ML, Rouviere, M, Plaidy, A, Pressac, D, Porcheret, H, Chyderiotis, G, Ponsada, M, Van Oortegem, K, Salloum, S, Cabuzel, S, Bañuls, AL, Van de Perre, P, Godreuil, S (2010 Aug). Pulmonary tuberculosis due to Mycobacterium microti: a study of six recent cases in France.. Journal of medical microbiology 59 (Pt 8). с. 984–9. PMID 20488936. 
  29. ↑ American Thoracic Society  (1997 ). Diagnosis and treatment of disease caused by nontuberculous mycobacteria. This official statement of the American Thoracic Society was approved by the Board of Directors, March 1997. Medical Section of the American Lung Association . Am J Respir Crit Care Med  156  (2 Pt 2 ). с. S1–25 . PMID 9279284 . 
  30. ↑ World Health Organization. Global tuberculosis control–surveillance, planning, financing WHO Report 2006. Процитовано 13 October 2006. 
  31. ↑ Chaisson, RE; Martinson, NA (13 March 2008). Tuberculosis in Africa--combating an HIV-driven crisis. The New England Journal of Medicine 358 (11). с. 1089–92. doi:10.1056/NEJMp0800809. PMID 18337598. 
  32. ↑ Griffith D, Kerr C (1996). Tuberculosis: disease of the past, disease of the present . J Perianesth Nurs  11  (4). с. 240–5 . doi:10.1016/S1089-9472(96)80023-2. PMID 8964016. 
  33. ↑ ATS/CDC Statement Committee on Latent Tuberculosis Infection (June 200). Targeted tuberculin testing and treatment of latent tuberculosis infection. American Thoracic Society . MMWR Recomm Rep  49  (RR–6). с. 1–51. PMID 10881762. 
  34. ↑ van Zyl Smit, RN; Pai, M, Yew, WW, Leung, CC, Zumla, A, Bateman, ED, Dheda, K (2010 Jan). Global lung health: the colliding epidemics of tuberculosis, tobacco smoking, HIV and COPD.. The European respiratory journal : official journal of the European Society for Clinical Respiratory Physiology 35 (1). с. 27–33. PMID 20044459. «These analyses indicate that smokers are almost twice as likely to be infected with TB and to progress to active disease (RR of ∼1.5 for latent TB infection (LTBI) and RR of ∼2.0 for TB disease). Smokers are also twice as likely to die from TB (RR of ∼2.0 for TB mortality), but data are difficult to interpret because of heterogeneity in the results across studies.» 
  35. ↑ Restrepo, BI (15 August 2007). Convergence of the tuberculosis and diabetes epidemics: renewal of old acquaintances. Clinical infectious diseases : an official publication of the Infectious Diseases Society of America 45 (4). с. 436–8. doi:10.1086/519939. PMC 2900315. PMID 17638190. 
  36. ↑ Möller, M; Hoal, EG (2010 Mar). Current findings, challenges and novel approaches in human genetic susceptibility to tuberculosis. Tuberculosis (Edinburgh, Scotland) 90 (2). с. 71–83. doi:10.1016/j.tube.2010.02.002. PMID 20206579. 
  37. ↑ Cole E, Cook C  (1998). Characterization of infectious aerosols in health care facilities: an aid to effective engineering controls and preventive strategies . Am J Infect Control  26  (4 ). с. 453–64 . doi:10.1016/S0196-6553(98)70046-X. PMID 9721404. 
  38. ↑ Nicas M, Nazaroff WW, Hubbard A  (2005). Toward understanding the risk of secondary airborne infection: emission of respirable pathogens . J Occup Environ Hyg  2  (3 ). с. 143–54 . doi:10.1080/15459620590918466. PMID 15764538. 
  39. ↑ а б Ahmed N, Hasnain S  (2011). Molecular epidemiology of tuberculosis in India: Moving forward with a systems biology approach . Tuberculosis  91 (5 ). с. 407–3 . doi:10.1016/j.tube.2011.03.006. PMID 21514230. 
  40. ↑ а б Core Curriculum on Tuberculosis: What the Clinician Should Know (вид. 5th). Centers for Disease Control and Prevention (CDC), Division of Tuberculosis Elimination. 2011. с. 24. 
  41. ↑ Causes of Tuberculosis. Mayo Clinic. 21 December 2006. Процитовано 19 October 2007. 
  42. ↑ а б Skolnik, Richard (2011). Global health 101 (вид. 2nd ed.). Burlington, MA: Jones & Bartlett Learning. с. 253. ISBN 978-0-7637-9751-5. 
  43. ↑ а б editors, Arch G. Mainous III, Claire Pomeroy, (2009). Management of antimicrobials in infectious diseases : impact of antibiotic resistance. (вид. 2nd rev. ed.). Totowa, N.J.: Humana. с. 74. ISBN 978-1-60327-238-4. 
  44. ↑ Houben E, Nguyen L, Pieters J  (2006 ). Interaction of pathogenic mycobacteria with the host immune system. Curr Opin Microbiol . с. 76–85 . doi:10.1016/j.mib.2005.12.014. PMID 16406837 . 
  45. ↑ Khan (2011). Essence Of Paediatrics. Elsevier India. с. 401. ISBN 978-81-312-2804-3. 
  46. ↑ Herrmann J, Lagrange P  (2005). Dendritic cells and Mycobacterium tuberculosis: which is the Trojan horse? . Pathol Biol (Paris)  53  (1). с. 35–40 . doi:10.1016/j.patbio.2004.01.004. PMID 15620608 . 
  47. ↑ Agarwal R, Malhotra P, Awasthi A, Kakkar N, Gupta D  (2005). Tuberculous dilated cardiomyopathy: an under-recognized entity? . BMC Infect Dis  5  (1 ). с. 29 . doi:10.1186/1471-2334-5-29. PMC 1090580 . PMID 15857515 . 
  48. ↑ а б в Grosset J  (2003). Mycobacterium tuberculosis in the Extracellular Compartment: an Underestimated Adversary . Antimicrob Agents Chemother  47 (3 ). с. 833–6 . doi:10.1128/AAC.47.3.833-836.2003 . PMC 149338. PMID 12604509. 
  49. ↑ Crowley, Leonard V. (2010). An introduction to human disease : pathology and pathophysiology correlations (вид. 8th ed.). Sudbury, Mass.: Jones and Bartlett. с. 374. ISBN 978-0-7637-6591-0. 
  50. ↑ Anthony, Harries (2005). TB/HIV a Clinical Manual. (вид. 2nd ). Geneva: World Health Organization. с. 75. ISBN 978-92-4-154634-8. 
  51. ↑ Jacob, JT; Mehta, AK, Leonard, MK (2009 Jan). Acute forms of tuberculosis in adults.. The American journal of medicine 122 (1). с. 12–7. PMID 19114163. 
  52. ↑ а б Bento, J; Silva, AS, Rodrigues, F, Duarte, R (2011 Jan-Feb). [Diagnostic tools in tuberculosis].. Acta medica portuguesa 24 (1). с. 145–54. PMID 21672452. 
  53. ↑ а б в г Escalante, P (2009 Jun 2). In the clinic. Tuberculosis.. Annals of internal medicine 150 (11). с. ITC61–614; quiz ITV616. PMID 19487708. 
  54. ↑ Metcalfe, JZ; Everett, CK, Steingart, KR, Cattamanchi, A, Huang, L, Hopewell, PC, Pai, M (2011 Nov 15). Interferon-γ release assays for active pulmonary tuberculosis diagnosis in adults in low- and middle-income countries: systematic review and meta-analysis.. The Journal of infectious diseases. 204 Suppl 4. с. S1120–9. PMID 21996694. 
  55. ↑ а б Sester, M; Sotgiu, G, Lange, C, Giehl, C, Girardi, E, Migliori, GB, Bossink, A, Dheda, K, Diel, R, Dominguez, J, Lipman, M, Nemeth, J, Ravn, P, Winkler, S, Huitric, E, Sandgren, A, Manissero, D (2011 Jan). Interferon-γ release assays for the diagnosis of active tuberculosis: a systematic review and meta-analysis.. The European respiratory journal : official journal of the European Society for Clinical Respiratory Physiology 37 (1). с. 100–11. PMID 20847080. 
  56. ↑ Chen, J; Zhang, R, Wang, J, Liu, L, Zheng, Y, Shen, Y, Qi, T, Lu, H (2011). Interferon-gamma release assays for the diagnosis of active tuberculosis in HIV-infected patients: a systematic review and meta-analysis.. PloS one 6 (11). с. e26827. PMID 22069472. 
  57. ↑ Diseases, Special Programme for Research & Training in Tropical (2006). Diagnostics for tuberculosis : global demand and market potential.. Geneva: World Health Organization on behalf of the Special Programme for Research and Training in Tropical Diseases. с. 36. ISBN 978-92-4-156330-7. 
  58. ↑ а б в National Institute for Health and Clinical Excellence. Clinical guideline 117: Tuberculosis. London, 2011.
  59. ↑ Steingart, KR; Flores, LL, Dendukuri, N, Schiller, I, Laal, S, Ramsay, A, Hopewell, PC, Pai, M (2011 Aug). Commercial serological tests for the diagnosis of active pulmonary and extrapulmonary tuberculosis: an updated systematic review and meta-analysis.. PLoS medicine 8 (8). с. e1001062. doi:10.1371/journal.pmed.1001062. PMC 3153457. PMID 21857806. 
  60. ↑ Rothel J, Andersen P  (2005). Diagnosis of latent Mycobacterium tuberculosis infection: is the demise of the Mantoux test imminent?. Expert Rev Anti Infect Ther  3  (6 ). с. 981–93 . doi:10.1586/14787210.3.6.981. PMID 16307510. 
  61. ↑ Pai M, Zwerling A, Menzies D (2008 ). Systematic Review: T-Cell–based Assays for the Diagnosis of Latent Tuberculosis Infection: An Update . Ann. Intern. Med.  149  (3 ). с. 1–9 . PMC 2951987. PMID 18593687 . 
  62. ↑ Jindal, editor-in-chief SK. Textbook of pulmonary and critical care medicine. New Delhi: Jaypee Brothers Medical Publishers. с. 544. ISBN 978-93-5025-073-0. 
  63. ↑ Amicosante, M; Ciccozzi, M, Markova, R (2010 Apr). Rational use of immunodiagnostic tools for tuberculosis infection: guidelines and cost effectiveness studies.. The new microbiologica 33 (2). с. 93–107. PMID 20518271. 
  64. ↑ McShane, H (12 October 2011). Tuberculosis vaccines: beyond bacille Calmette–Guérin. Philosophical transactions of the Royal Society of London. Series B, Biological sciences 366 (1579). с. 2782–9. doi:10.1098/rstb.2011.0097. PMC 3146779. PMID 21893541. 
  65. ↑ Vaccine and Immunizations: TB Vaccine (BCG). Centers for Disease Control and Prevention. 2011. Процитовано 26 July 2011. 
  66. ↑ BCG Vaccine Usage in Canada -Current and Historical. Public Health Agency of Canada. September 2010. Процитовано 30 December 2011. 
  67. ↑ а б Teo, SS; Shingadia, DV (2006 Jun). Does BCG have a role in tuberculosis control and prevention in the United Kingdom?. Archives of Disease in Childhood 91 (6). с. 529–31. doi:10.1136/adc.2005.085043 . PMC 2082765. PMID 16714729. 
  68. ↑ The Global Plan to Stop TB. World Health Organization. 2011. Процитовано 13 June 2011. 
  69. ↑ Warrell, ed. by D. J. Weatherall ... [4. + 5. ed.] ed. by David A. (2005). Sections 1 - 10. (вид. 4. ed., paperback.). Oxford [u.a.]: Oxford Univ. Press. с. 560. ISBN 978-0-19-857014-1. 
  70. ↑ Brennan PJ, Nikaido H  (1995 ). The envelope of mycobacteria. Annu. Rev. Biochem.  64 . с. 29–63 . doi:10.1146/annurev.bi.64.070195.000333. PMID 7574484. 
  71. ↑ а б Menzies, D; Al Jahdali, H, Al Otaibi, B (2011 Mar). Recent developments in treatment of latent tuberculosis infection.. The Indian journal of medical research 133. с. 257–66. PMID 21441678. 
  72. ↑ Arch G., III Mainous  (2010 ). Management of Antimicrobials in Infectious Diseases: Impact of Antibiotic Resistance .  : Humana Pr . с. 69 . ISBN 1-60327-238-0 . 
  73. ↑ Volmink J, Garner P  (2007). Directly observed therapy for treating tuberculosis . Cochrane Database Syst Rev    (4 ). с. CD003343 . doi:10.1002/14651858.CD003343.pub3 . PMID 17943789 . 
  74. ↑ Liu, Q; Abba, K; Alejandria, MM; Balanag, VM; Berba, RP; Lansang, MA (2008 Oct 8). Reminder systems and late patient tracers in the diagnosis and management of tuberculosis.. Cochrane database of systematic reviews (Online) (4). с. CD006594. PMID 18843723. 
  75. ↑ O'Brien R  (1994). Drug-resistant tuberculosis: etiology, management and prevention . Semin Respir Infect  9  (2). с. 104–12 . PMID 7973169. 
  76. ↑ Centers for Disease Control and Prevention (CDC) (2006). Emergence of Mycobacterium tuberculosis with extensive resistance to second-line drugs—worldwide, 2000–2004 . MMWR Morb Mortal Wkly Rep  55  (11 ). с. 301–5 . PMID 16557213 . 
  77. ↑ Maryn McKenna (12 January 2012). Totally Resistant TB: Earliest Cases in Italy . Wired. Процитовано 12 January 2012. 
  78. ↑ Lambert M ,  Hasker , Epco ,  Deun , Armand Van ,  Roberfroid, Dominique ,  Boelaert , Marleen ,  Van Der Stuyft , Patrick  (2003 ). Recurrence in tuberculosis: relapse or reinfection? . Lancet Infect Dis  3  (5). с. 282 . doi:10.1016/S1473-3099(03)00607-8 . PMID 12726976 . 
  79. ↑ Wang, JY; Lee, LN, Lai, HC, Hsu, HL, Liaw, YS, Hsueh, PR, Yang, PC (15 July 2007). Prediction of the tuberculosis reinfection proportion from the local incidence. The Journal of infectious diseases 196 (2). с. 281–8. doi:10.1086/518898. PMID 17570116. 
  80. ↑ World Health Organization  (2009 ). The Stop TB Strategy, case reports, treatment outcomes and estimates of TB burden. Global tuberculosis control: epidemiology, strategy, financing . с. 187–300. ISBN 978-92-4-156380-2. Процитовано 14 November 2009. 
  81. ↑ Fact Sheets: The Difference Between Latent TB Infection and Active TB Disease. Centers for Disease Control. 20 June 2011. Процитовано 26 July 2011. 
  82. ↑ а б в Global Tuberculosis Control 2011. World Health Organization. Процитовано 15 April 2012. 
  83. ↑ World Health Organization. WHO report 2008: Global tuberculosis control. Процитовано 13 April 2009. 
  84. ↑ FitzGerald, JM; Wang, L, Elwood, RK (2000 Feb 8). Tuberculosis: 13. Control of the disease among aboriginal people in Canada.. CMAJ : Canadian Medical Association journal = journal de l'Association medicale canadienne 162 (3). с. 351–5. PMID 10693593. 
  85. ↑ Quah, Stella R.; Carrin, Guy; Buse, Kent; Kristian Heggenhougen  (2009 ). Health Systems Policy, Finance, and Organization . Boston : Academic Press . с. 424 . ISBN 0-12-375087-3 . OCLC [1]. 
  86. ↑ Anne-Emanuelle Birn  (2009). Textbook of International Health: Global Health in a Dynamic World . с. 261 . ISBN 9780199885213 . 
  87. ↑ World Health Organization. Global Tuberculosis Control Report, 2006 – Annex 1 Profiles of high-burden countries (PDF). Архів оригіналу за 16 July 2006. Процитовано 13 October 2006. 
  88. ↑ Centers for Disease Control and Prevention (12 September 2006). 2005 Surveillance Slide Set. Процитовано 13 October 2006. 
  89. ↑ Епідемія туберкульозу в Україні має дві особливості
  90. ↑ Rothschild BM ,  Martin LD ,  Lev G ,  Bercovier , Helen ,  Bar‐Gal, Gila Kahila ,  Greenblatt , Charles ,  Donoghue , Helen ,  Spigelman , Mark та ін. (August  2001). Mycobacterium tuberculosis complex DNA from an extinct bison dated 17,000 years before the present . Clin. Infect. Dis.  33  (3 ). с. 305–11 . doi:10.1086/321886 . PMID 11438894 . 
  91. ↑ Pearce-Duvet J  (2006). The origin of human pathogens: evaluating the role of agriculture and domestic animals in the evolution of human disease. Biol Rev Camb Philos Soc  81  (3 ). с. 369–82 . doi:10.1017/S1464793106007020. PMID 16672105. 
  92. ↑ Comas, I; Gagneux, S (2009 Oct). The past and future of tuberculosis research.. PLoS pathogens 5 (10). с. e1000600. PMID 19855821. 
  93. ↑ Zink A, Sola C, Reischl U, Grabner W, Rastogi N, Wolf H, Nerlich A  (2003 ). Characterization of Mycobacterium tuberculosis Complex DNAs from Egyptian Mummies by Spoligotyping . J Clin Microbiol  41  (1 ). с. 359–67 . doi:10.1128/JCM.41.1.359-367.2003 . PMC 149558. PMID 12517873. 
  94. ↑ The Chambers Dictionary.. New Delhi: Allied Chambers India Ltd. 1998. с. 352. ISBN 978-81-86062-25-8. 
  95. ↑ Hippocrates.Aphorisms. Accessed 7 October 2006.
  96. ↑ Konomi N, Lebwohl E, Mowbray K, Tattersall I, Zhang D  (2002 ). Detection of Mycobacterial DNA in Andean Mummies . J Clin Microbiol  40  (12 ). с. 4738–40 . doi:10.1128/JCM.40.12.4738-4740.2002 . PMC 154635. PMID 12454182. 
  97. ↑ Sledzik , Paul S. ; Nicholas Bellantoni  (June  1994 ). Bioarcheological and biocultural evidence for the New England vampire folk belief  (PDF). American Journal of Physical Anthropology  94  (2 ). с. 269–274. doi:10.1002/ajpa.1330940210 . ISSN 0002-9483. PMID 8085617 . 
  98. ↑ Léon Charles Albert Calmette на Who Named It?
  99. ↑ Trail RR  (April  1970 ). Richard Morton (1637-1698) . Med Hist  14 (2 ). с. 166–74 . PMC 1034037 . PMID 4914685 . 
  100. ↑ Zur Pathogenie der Impetigines. Auszug aus einer brieflichen Mitteilung an den Herausgeber. [Müller's] Archiv für Anatomie, Physiologie und wissenschaftliche Medicin. 1839, page 82.
  101. ↑ Kentucky: Mammoth Cave long on history. CNN. 27 February 2004. Accessed 8 October 2006.
  102. ↑ а б в McCarthy OR  (August  2001 ). The key to the sanatoria . J R Soc Med  94  (8 ). с. 413–7 . PMC 1281640. PMID 11461990 . 
  103. ↑ Nobel Foundation. The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1905. Accessed 7 October 2006.
  104. ↑ Waddington K  (January  2004 ). To stamp out "So Terrible a Malady": bovine tuberculosis and tuberculin testing in Britain, 1890–1939 . Med Hist  48  (1 ). с. 29–48 . PMC 546294 . PMID 14968644 . 
  105. ↑ Bonah C (2005 ). The 'experimental stable' of the BCG vaccine: safety, efficacy, proof, and standards, 1921–1933 . Stud Hist Philos Biol Biomed Sci  36  (4 ). с. 696–721 . doi:10.1016/j.shpsc.2005.09.003. PMID 16337557. 
  106. ↑ Comstock G  (1994). The International Tuberculosis Campaign: a pioneering venture in mass vaccination and research . Clin Infect Dis  19  (3 ). с. 528–40 . doi:10.1093/clinids/19.3.528. PMID 7811874. 
  107. ↑ Bloom, editor, Barry R. (1994). Tuberculosis : pathogenesis, protection, and control. Washington, D.C.: ASM Press. ISBN 978-1-55581-072-6. 
  108. ↑ Persson, Sheryl (2010). Smallpox, Syphilis and Salvation: Medical Breakthroughs That Changed the World. ReadHowYouWant.com. с. 141. ISBN 978-1-4587-6712-7. 
  109. ↑ editor, Caroline Hannaway, (2008). Biomedicine in the twentieth century: practices, policies, and politics. Amsterdam: IOS Press. с. 233. ISBN 978-1-58603-832-8. 
  110. ↑ Shields, Thomas (2009). General thoracic surgery (вид. 7th ed.). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. с. 792. ISBN 978-0-7817-7982-1. 
  111. ↑ Lalloo UG, Naidoo R, Ambaram A  (May  2006 ). Recent advances in the medical and surgical treatment of multi-drug resistant tuberculosis . Curr Opin Pulm Med  12 (3 ). с. 179–85 . doi:10.1097/01.mcp.0000219266.27439.52. PMID 16582672 . 
  112. ↑ Frequently asked questions about TB and HIV. World Health Organization. Архів оригіналу за 25 December 2004. Процитовано 15 April 2012. 
  113. ↑ Lawn, SD; Nicol, MP (2011 Sep). Xpert® MTB/RIF assay: development, evaluation and implementation of a new rapid molecular diagnostic for tuberculosis and rifampicin resistance.. Future microbiology 6 (9). с. 1067–82. PMID 21958145. 
  114. ↑ WHO says Cepheid rapid test will transform TB care. Reuters . 8 December 2010. 
  115. ↑ Lienhardt, C; Espinal, M, Pai, M, Maher, D, Raviglione, MC (2011 Nov). What research is needed to stop TB? Introducing the TB Research Movement.. PLoS medicine 8 (11). с. e1001135. doi:10.1371/journal.pmed.1001135. PMC 3226454. PMID 22140369. 
  116. ↑ Anurag Bhargava, Lancelot Pinto, Madhukar Pai  (2011 ). Mismanagement of tuberculosis in India: Causes, consequences, and the way forward . Hypothesis 9  (1 ). с. e7 . 
  117. ↑ Amdekar, Y (2009 Jul). Changes in the management of tuberculosis.. Indian journal of pediatrics 76 (7). с. 739–42. PMID 19693453. 
  118. ↑ а б в Martín Montañés, C; Gicquel, B (2011 Mar). New tuberculosis vaccines.. Enfermedades infecciosas y microbiologia clinica. 29 Suppl 1. с. 57–62. doi:10.1016/S0213-005X(11)70019-2. PMID 21420568. 
  119. ↑ Ibanga H, Brookes R, Hill P, Owiafe P, Fletcher H, Lienhardt C, Hill A, Adegbola R, McShane H  (2006 ). Early clinical trials with a new tuberculosis vaccine, MVA85A, in tuberculosis-endemic countries: issues in study design . Lancet Infect Dis  6  (8). с. 522–8 . doi:10.1016/S1473-3099(06)70552-7. PMID 16870530. 
  120. ↑ Kaufmann SH (2010). Future vaccination strategies against tuberculosis: Thinking outside the box. Immunity 33 (4). с. 567–77. doi:10.1016/j.immuni.2010.09.015. PMID 21029966. 
  121. ↑ Webber D, Kremer M (2001). Stimulating Industrial R&D for Neglected Infectious Diseases: Economic Perspectives . Bulletin of the World Health Organization 79 (8). с. 693–801. 
  122. ↑ Barder O, Kremer M, Williams H (2006). Advance Market Commitments: A Policy to Stimulate Investment in Vaccines for Neglected Diseases. The Economists' Voice 3 (3). doi:10.2202/1553-3832.1144. 
  123. ↑ Economic, Department of; Affairs, Social (2009). Achieving the global public health agenda : dialogues at the Economic and Social Council. New York: United Nations. с. 103. ISBN 978-92-1-104596-3. 
  124. ↑ Jong, [edited by] Jane N. Zuckerman, Elaine C. (2010). Travelers' vaccines (вид. 2nd ed.). Shelton, CT: People's Medical Pub. House. с. 319. ISBN 978-1-60795-045-5. 
  125. ↑ Bill and Melinda Gates Foundation Announcement (2004-02-12). Gates Foundation Commits $82.9 Million to Develop New Tuberculosis Vaccines. 
  126. ↑ Nightingale, Katherine (2007-09-19). Gates foundation gives US$280 million to fight TB. 
  127. ↑ Shivaprasad, HL; Palmieri, C (2012 Jan). Pathology of mycobacteriosis in birds.. The veterinary clinics of North America. Exotic animal practice 15 (1). с. 41–55, v–vi. PMID 22244112. 
  128. ↑ Reavill, DR; Schmidt, RE (2012 Jan). Mycobacterial lesions in fish, amphibians, reptiles, rodents, lagomorphs, and ferrets with reference to animal models.. The veterinary clinics of North America. Exotic animal practice 15 (1). с. 25–40, v. PMID 22244111. 
  129. ↑ Mitchell, MA (2012 Jan). Mycobacterial infections in reptiles.. The veterinary clinics of North America. Exotic animal practice 15 (1). с. 101–11, vii. PMID 22244116. 
  130. ↑ Wobeser, Gary A. (2006). Essentials of disease in wild animals (вид. 1st ed.). Ames, Iowa [u.a.]: Blackwell Publ. с. 170. ISBN 978-0-8138-0589-4. 
  131. ↑ Ryan, TJ; Livingstone, PG, Ramsey, DS, de Lisle, GW, Nugent, G, Collins, DM, Buddle, BM (2006 Feb 25). Advances in understanding disease epidemiology and implications for control and eradication of tuberculosis in livestock: the experience from New Zealand.. Veterinary microbiology 112 (2-4). с. 211–9. PMID 16330161. 
  132. ↑ White, PC; Böhm, M, Marion, G, Hutchings, MR (2008 Sep). Control of bovine tuberculosis in British livestock: there is no 'silver bullet'.. Trends in microbiology 16 (9). с. 420–7. PMID 18706814. 
  133. ↑ Ward, AI; Judge, J, Delahay, RJ (2010 Jan 1). Farm husbandry and badger behaviour: opportunities to manage badger to cattle transmission of Mycobacterium bovis?. Preventive veterinary medicine 93 (1). с. 2–10. PMID 19846226. 

Література[ред. • ред. код]

  • Савула М. М., Ладний О. Я. Туберкульоз. Тернопіль, «Укрмедкнига», — 1999.
  • Перельман М. И., Корякин В. А., Богадельникова И. В. Фтизиатрия. ОАО Издательство «Медицина», 2004.
  • Обережно: туберкульоз // Міщиха Оксана, к.м.н., лікар-фтизіатр, "Слово «Просвіти», число 3 (243), березень 2002, с. 11.

Посилання[ред. • ред. код]

Star of life3.svg Портал «Медицина»
Wiktionary-logo.svg Туберкульоз у Вікісловнику?
Commons-logo.svg Туберкульоз у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Туберкульоз&oldid=15957487