Громадянська війна в Ірландії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Громадянська війна в Ірландії 1922-1923 рр
Secret Destination (6233259813).jpg Солдати Національної Армії на борту корабля під час Громадянської війни
Дата 28 червня 192224 травня 1923
Місце Ірляндія
Причина Англо-ірландський договір
Результат Перемога Національної Армії Ірландської Вільної Держави
Противники
Ірландія Ірландська Вільна Держава Ірландія Ірландська Республіканська Армія
Командуючі
Ірландія Майкл Колінз
Ричард Мулкахі
Ірландія Лаям Лінч†
Френк Айкен
Сили сторін
55000 солдатів Національної Армії близько 15 000 волонтерів
Військові втрати
загинуло 800 солдат точні цифри невідомі, близько 2000-3000 загинуло, ще 12 000 заарештовано

Громадянська війна в Ірляндії 1922–1923 рр. (ірл. Cogadh Cathartha na hÉireann) — збройна боротьба в Ірландії між супротивниками і прихильниками збереження країною статусу британського домініону. Завершилася перемогою прихильників англо-ірландського договору, яких підтримувала Британія.

Англо-ірляндський договір 1921[ред.ред. код]

Перша світова війна і подальша економічна криза підірвала могутність Великобританії як світового лідера, чим не забарилися скористатися й ірляндські націоналісти, історія боротьби яких проти ненависного їм британського правління налічувала вісім століть. Першою «спробою сил» стало Великоднє повстання, нещадно придушене урядовими військами. Після розстрілу лідерів повстання опір на деякий час затих, але вже через три роки почалася війна за незалежність Ірляндії, яка тривала аж до 1921. Тоді британському уряду стало зрозуміло, що утримати Ірляндію повністю коштуватиме великих жертв і колосальних витрат. Було прийнято рішення запросити лідерів ірландського парламенту, зформованого в 1919 партією Шин Фейн, до Лондона для переговорів. Керівники ІРА зхвально прийняли цю пропозицію, попри те, що світова громадська думка все більше схилялася на їхню користь, зброї та боєприпасів у партизанів залишалося все менше й менше. Ірландську сторону очолювали міністр закордонних справ Артур Ґрифіт і міністр фінансів Майкл Колінз, британську ж — прем'єр-міністр країни Лойд Джордж і міністр колоній Вінстон Черчиль.

Підписи представників сторін під угодою

У підсумку після переговорів, 6 грудня 1921 було підписано англо-ірляндську угоду, згідно з якою з 26 ґрафств острова створювалося Ірляндська Вільна держава, яка наділялася правами домініону, аналогічними з тим, що мали Канада, Австралія, Нова Зеландія і ПАС. Главою держави вважався король Великобританії, який призначав генерал-губернатора. Саме йому депутати парляменту Вільної Держави давали клятву вірности. Окрім того, згідно з угодою, з числа дев'яти ґрафств провінції Ольстер, шість (Антрим, Арма, Давн, Фермана, Лондондері і Тирон) повинні були залишитися в складі Великобританії. Також британський флот отримував право використовувати ряд стратеґічних портів на території Вільної держави як військово-морських баз.

Підписання договору викликало затяжні дебати в ірляндському парляменті. Практично відразу утворилися дві фракції — прихильників і противників договору. Першу очолили ті, хто його і підписував — Майкл Колінз і Артур Ґрифіт. На чолі другої встали президент Дойла (парляменту) Еймон де Валера і міністр оборони Кахал Бру. Дебати з питання про ратифікацію договору почалися 14 грудня і тривали аж до 6 січня. За день до голосування де Валера визнав, що питання про ратифікацію викликало глибокий розкол, як серед депутатів Дойла, так і серед міністрів тимчасового уряду. У підсумку 7 січня угода була офіційно ратифікована 64 голосами проти 57.

Бойові дії[ред.ред. код]

Бронеавтомобіль Rolls-Royce. Автівки такого класу використовувалися обома сторонами

Після перших збройних акцій ІРА урядові війська розгромили її опорні пункти в столиці — Дубліні. Громадянська війна перекинулася на південь країни. Користуючись підтримкою британської армії, урядові війська 15 серпня вибили ІРА з Корка — центру республіканців на півдні. До цього часу помер президент країни, Ґрифіт (від інсульту 12 серпня), а 22 серпня в перестрілці загинув прем'єр-міністр тимчасового уряду Ірландії Майкл Колінз. 9 вересня новим президентом був обраний Вільям Косґрейв, який також підтримував британо-ірляндський договір. 11 жовтня 1922 нижня палата парляменту прийняла нову конституцію Ірляндської Вільної Держави, главою якого повинен був стати генерал-губернатор, який призначається королем Великобританії.

Закінчення війни[ред.ред. код]

Меморіял республіканських солдатів, страчених Вільною Ірляндською Державою у ґрафстві Кері

Відійшовши в серпні-вересні 1922 року до гірських районів країни, загони ІРА намагалися продовжити боротьбу, але не змогли залучити на свій бік населення. У підсумку, ІРА, що не мала чіткої політичної та соціяльно-економічної проґрами, зазнала поразки. 6 грудня 1922 парляменти Ірляндії та Великобританії ратифікували договір, підписаний роком раніше, а вже 17-го грудня останні підрозділи британських військ полишили межі Ірляндської Вільної Держави. Після зими, 27 квітня 1923, де Валера висунув уряду умови припинення громадянської війни в Ірляндії. Адміністрація Косґрейва прийняла його вимоги, і 30 квітня 1923 де Валера віддав наказ про припинення збройної боротьби.

Бібліографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]