Томас Алва Едісон

Томас Алва Едісон
англ. Thomas Alva Edison
Томас Едісон (1915)
Народився	11 лютого 1847(1847-02-11) Мілан, Огайо, США
Помер	18 жовтня 1931(1931-10-18) (84 роки) Західний Оранж, Нью-Джерсі, США
Громадянство	США
Діяльність	винахідник, бізнесмен
Конфесія	деїзм
Автограф
Нагороди	Золота медаль Конгресу премія Румфорда медаль Франкліна медаль Маттеуччі

Відтворити

A Day with Thomas Edison (1922)

То́мас А́лва Е́дісон (англ. Thomas Alva Edison; *11 лютого 1847 Мілан, Огайо — †18 жовтня 1931) — американський вчений і винахідник, автор винаходів, на які видано 1093 патенти США та 1239 патентів інших країн. Більшість своїх винаходів зробив у лабораторії у Менло-Парк, Нью-Джерсі, в 1876–1887, включаючи створення лампи розжарювання в 1879. Створив систему розподілу електроенергії споживачам, телефон і фонограф.

Біографія

Походження

Близько 1730 року з Голландії в Америку перебралася сім'я мірошника Едісона. Їм було виділено ділянку землі в невеликому селі Колдуелл у Нью-Джерсі. Перші точні відомості про предків Едісона відносяться до періоду війни за незалежність (1775–1783). Джон Едісон, заможний землевласник і прадід винахідника, брав участь у війні на боці Великобританії, однак він був спійманий революціонерами і засуджений. Лише завдяки родичам Джон зміг уникнути серйозного покарання, був вигнаний із США та оселився з родиною в Канаді.

У 1804 році в сім'ї старшого сина Джона Семюеля народився син Семюель-молодший, майбутній батько Томаса А. Едісона. У 1811 році недалеко від нинішнього Порт- Барвелла в Канаді сім'я Едісонів отримує велику ділянку землі і остаточно облаштовується в поселенні Відень. У 1812–1814 роках капітан Семюель Едісон-старший, майбутній дід Томаса Альви, бере участь в англо-американській війні. У наступні роки сім'я Едісонів процвітала, і їхня гостинна садиба на березі річки була відома всій окрузі.

У 1828 році Семюель-молодший одружився на Ненсі Еліот, дочці священика, що отримала гарне виховання і освіту та працювала вчителькою у школі. У 1837 році в Канаді під впливом економічної кризи та неврожаю спалахнуло повстання, в якому взяв участь Семюель-молодший. Однак урядові війська придушили заколот і Семюель, щоб уникнути покарання змушений був втекти до Мілана (на межі округів Ері (Округ Гудзон) та Гурон, штату Огайо). У 1839 році йому вдається перевезти дружину з дітьми. Справи пішли успішно, вони мали крамничку з продажу столярських виробів. Саме в цей період життя Едісонів у них народився (11 лютого 1847) син Томас Алва.

Дитячі та юнацькі роки

Томас Едісон у 14-15 років

Коли Томасу виповнилося 7 років, родина покинула дім у Мілані та переїхала в Порт-Гурон (округ Сент-Клер, штат Мічиган).

Незабаром після переїзду Томас захворів на скарлатину і частково втратив слух, що й спричиняло проблеми у навчанні: тому що він добре не чув та погано розумів пояснення вчителя, він відставав від однолітків. У церковній школі, яку відвідував, Томаса стали вважати «важкою дитиною» — і справа закінчилась тим, що уже через три місяці Едісон покинув школу. Проте батьки не примушували його вертатися до школи, адже бачили, що Томас здібний, і вважали, що всьому необхідному хлопець зможе навчитися і вдома. Він почав читати дорослі книжки, такі як «Короткий огляд природної та експериментальної філософії» Річарда Паркера та інші.

Згодом Томас Едісон сказав: «Я зміг стати винахідником тому, що в дитинстві не ходив до школи». Він вивчив «Абетку Морзе», і вже тоді обзавівся різними приладами й хімікатами та влаштував у підвалі власного дому маленьку лабораторію. З того часу маленький геній почав проводити свої перші експерименти.

У 12 років Томас став заробляти продажем газет, журналів, солодощів і фруктів у потягу, що курсував між Порт-Гуроном і Детройтом, що розташовані на відстані 200 км один від одного. Згодом він роздобув старий друкарський верстат — і став видавати першу газету в потягу, яка друкувалася під час руху. Цей щотижневий листок розміром 30x40 см називався «Великий залізничний вісник».

У 15 років Томас навчився телеграфній справі і протягом п'яти років пропрацював у різних містах «бродячим телеграфістом», досягнувши віртуозної майстерності в передачі і прийомі повідомлень за допомогою азбуки Морзе.

Зріле життя

У віці 22 років він отримав перший патент на апарат для автоматичного підрахунку голосів при балотуванні. Другий винахід (1869 р.) — друкуючий телеграфний прилад для автоматичного запису і швидкої передачі біржових курсів на відстань («біржовий тикер») — приніс йому нечуваний на ті часи гонорар в 40 тис. дол. На ці гроші він спочатку організував у Нью-Йорку разом з компаньйонами консультаційне бюро з електрики і телеграфії, а потім відкрив власну майстерню. У 23 роки Едісон очолював колектив у 150 працівників.

У 1871–1874 рр. він працював над удосконаленням телеграфної передачі і, зокрема, отримав патент на «подвійний дуплекс», або «квадруплекс» — передачу по однодротовій лінії двох пар депеш в зустрічних напрямах.

Заснування лабораторії

Домашній фонограф Едісона (1906) для якісного запису звуку на восковому циліндрі

У 1876 р. в містечку Менло Парк, що за 38 км від Нью-Йорка, Едісон організував першокласну лабораторію, оснащену найдосконалішим устаткуванням, з обширною науково-технічною бібліотекою. То був перший у світі центр винахідницької діяльності і необхідних для неї промислових досліджень.

У 1877–1878 рр. він займався вдосконаленням телефону А. Белла. Запатентував десятки варіантів вугільного (замість електромагнітного) мікрофону і, головне, для збільшення дальності телефонної передачі вбудував у мікрофонне коло індукційну котушку, що підвищує силу струму.

У серпні 1877 р. Едісон винайшов фонограф — попередника грамофона, патефона і взагалі пристроїв звукозапису і звуковідтворення. На початку 1878 р. фонографи демонструвалися на виставках в США і Європі і привернули увагу широкої публіки. Біля експонатів спостерігалося, як писали газети, «вавилонське стовпотворіння». Тисячі відвідувачів годинами стояли в черзі, щоб прослуховувати запис. Дотепно висловився Бісмарк: «Фонограф — небезпечна річ для дипломатів, але він стане надзвичайно хорошим, якщо дипломати почнуть говорити правду».

Фонограф був улюбленим творінням Едісона. Впродовж 40 років він вносив до його конструкції все нові удосконалення, на які отримав 80 патентів. Один з своїх приладів він прислав на знак пошани Льву Толстому для запису голосу великого письменника.

Вклад у розвиток електротехніки

У 1878 році Едісон засновує компанію «Edison Electric Light» (тепер General Electric).

У 1880–1882 роках Едісон приступив до електрифікації транспорту, спорудивши в Менло-Парку електрифіковану ділянку залізниці завдовжки спочатку 0,5 км, потім 1,5 і 4 км. Електровоз міг тягнути 6-8 навантажених платформ. Едісон не був фахівцем в цій галузі, але він був одним з перших, хто перейшов від ідей і намірів до реального застосування електричної тяги на практиці.

Перша успішна модель лампочки Едісона, що використовувалась в публічній демонстрації в Парку Менло (грудень 1879 року)

Багато років присвятив Едісон удосконаленню акумуляторів для електрифікованого транспорту, зокрема для електромобілів. Він розгорнув масштабні дослідження, в результаті яких був створений залізо-нікелевий акумулятор з електролітом — розчином їдкого калі, що перевершував за своїми техніко-економічними параметрами свинцеві акумулятори. Новинкою оснащувалися прогулянкові катери, використовувалася вона і в акумуляторних візках. Був сконструйований і невеликий світильник з низьковольтною електролампою, що кріпиться на касці шахтаря; акумулятор для неї підвішувався на поясі. Копальневі електролампи дозволили відмовитися від полум'яних ламп, що сприяло зменшенню числа нещасних випадків. Загалом, лужні акумулятори знайшли широке застосування.

Едісону належить багато винаходів у різних галузях техніки, але один з них, з часом вдосконалений, постійно знаходиться перед очима сучасної людини. Він швидко і надзвичайно широко розповсюдився по всій земній кулі і значною мірою сприяв соціальному і культурному прогресу. Цей винахід — електрична лампа розжарювання.

Сконструювати її намагалися починаючи з 1838 р. два десятки ентузіастів. Але більшість їхніх ламп не вийшли за межі лабораторій і лише два типи ламп розжарювання демонструвалися публічно: одна з них була створена емігрантом з Німеччини Генріхом Гебелем, що жив у Нью-Йорку, друга — російським електротехніком Олександром Лодигіним. Але і ці лампи були недостатньо надійні і довговічні.

У підході Едісона до вирішення даної проблеми виявилися його широка ерудиція, вміння точно оцінювати назрілі потреби суспільства і бачити реальну перспективу застосування нового. Він добивався того, щоб електричне освітлення стало загальнодоступним, дешевим, легко регульованим, простим в обслуговуванні і надійним.

Були виконані десятки тисяч дослідів, знайдений оптимальний матеріал для вугільної нитки — різновид японського бамбука, застосовано глибоке вакуумування скляних колб. До кінця 1879 р. лампа розжарювання практично була створена, і 1 жовтня 1880 р. в Менло-Парку почала працювати перша у світі фабрика по виробництву електроламп.

Але Едісон цим не обмежився. Він розробив всю систему електроосвітлення, що включала парогенераторні електростанції, підземні кабелі і внутрішню проводку, електролітичні лічильники витрати електроенергії, розгалужувальні коробки, металеві гвинтові цоколі і патрони. У 1880 році Едісон патентує всю систему виробництва та розподілу електроенергії, котра базувалась на трипровідному підключенні (нуль і ±110 вольт) при постійному струмі, що знижувало матеріаломісткість при тих же втратах енергії. Одночасно було продемонстровано небачений на той час термін життя лампочки — 1200 годин. Якраз тоді Едісон сказав: «Ми зробимо електричне освітлення настільки дешевим, що лише багатії будуть палити свічки».

У січні 1882 року Едісон запускає першу теплову електростанцію у Лондоні, а кількома місяцями пізніше — в Манхеттені, що забезпечувала живленням до 10 тис. електричних ламп. До 1887 року у США працювало більше сотні електростанцій постійного струму, що базувались на трипровідній системі Едісона.

Війна струмів

На відміну від Едісона, що проявив себе невтомним експериментатором і вмілим бізнесменом, прихильники змінного струму спирались на математику та закони фізики. Ознайомившись з патентом Едісона, Джордж Вестінгауз виявив слабку ланку його системи — великі втрати потужності у провідниках при передачі електричної енергії на великі відстані.

Відмова від постійного струму вела до фінансової поразки Едісона, який заробляв немалу частину коштів на патентних відрахуваннях. Передчуваючи свою поразку, Едісон подав у суд за порушення більше десятка патентів, але рішення суду були не на його користь.

Це протистояння Томаса Едісона і Дж. Вестінгауза та його партнера Ніколи Тесли у боротьбі за використання постійного чи змінного струмів отримало назву «війна струмів». Ця «війна» між конкуруючими фірмами «Edison Electric Light» та «Westinghouse Electric Corporation» тривала понад сто років і закінчилась у кінці листопада 2007 року з остаточним переходом споживачів Нью-Йорка з постійного струму на змінний.

Заслуги та відзнаки

У 1887 Едісона за видатний вклад у прогрес науки удостоєно медалі Маттеуччі. У 1890 його обрано членом Шведської королівської академії наук. У 1895 Едісон отримав премію Румфорда за проведені дослідження у сфері розвитку обладнання та технологій електричного освітлення. У 1915 році став першим лауреатом медалі Франкліна за видатний вклад в інженерну справу. У 1927 він отримав членство у Національній академії наук. У 1928 році нагороджений вищою нагородою США Золотою медаллю Конгресу.

Для перелічення всього зробленого Едісоном не вистачило б цілого журналу. Він був винятково працелюбний, міг працювати по 20 годин на добу, мав надзвичайно широкий світогляд, що дозволяв охопити всю проблему в цілому, і феноменальною винахідницькою інтуїцією. Він був фанатом праці, але не її рабом. Любив музику, сам відмінно грав на скрипці. Щодня переглядав по сім-вісім газет. Читав наукові і загальнолітературні журнали. З письменників більше за інших цінував Шекспіра і Гюго. Його особиста бібліотека складалася з 60 тис. книг і журналів англійською, французькою, італійською та німецькою мовами.

На рубежі XIX і XX століть американський електротехнічний журнал запропонував читачам визначити рейтинг 25 найвидатніших електротехніків. Едісон зайняв почесне четверте місце після Фарадея, Кельвіна, Максвелла. Але важливе не місце. Головне — він подарував людству масу винаходів, які сприяли прогресу суспільства.

Унікальність Едісона не тільки в його багатогранній і плідній винахідницькій діяльності — ним отримано понад 2300 патентів на винаходи, такої кількості до нього ніколи не отримувала жодна людина, — але і в рідкісному поєднанні таланту винахідника з талантом перспективного і масштабно мислячого організатора. Він створив індустрію винаходів, організував ряд науково-дослідних і виробничих комплексів по масовому випуску і впровадженню розроблених в його лабораторіях виробів, заклав основи електротехнічної промисловості США і багато в чому сприяв розвитку цієї галузі в Європі.

Смерть

18 жовтня 1931 року у віці 84 років винахідник помер. На його могилі в Менло-Парку, де була його перша лабораторія, в кам'яну глибу врізана бронзова дошка з написом:

«Тут Томас Алва Едісон почав свою службу людству з метою полегшити йому шлях до прогресу».

Вшанування пам'яті

Статуя молодого Томаса Едісона у Прот-Гуроні (Мічиган)

Нагороди з іменем Едісона

Медаль Едісона (англ. IEEE Edison Medal) — нагорода, заснована у 1904 році на честь Томасa Едісона його друзями і вручається Інститутом інженерів електротехніки та електроніки (IEEE) за видатний внесок у науку або техніку в одній з областей інтересу Інституту. Ця медаль найстаріша та найбажаніша серед нагород в галузі техніки у США.

У Нідерландах, основна найстаріша (з 1960 року) і найпрестижніша музична премія Edison Award названа на честь винахідника. Переможці отримують латунні статуетки Томаса Едісона, виконані голландським скульптором Пітер де Гонтом.

Едісонівська патента премія (англ. The Thomas A. Edison Patent Award), заснована Американським товариством інженерів-механіків у 1997 році, для відзначення запатентованих пристрою чи способу, з великим творчим потенціалом у галузі інженерної механіки.

Установи та об'єкти, яким присвоєно ім'я Едісона

Декілька об'єктів носять ім'я Едісона, в першу чергу, це місто Едісон у штаті Нью-Джерсі.

Навчальні заклади:

• Державний коледж Томаса Едісона (англ. Thomas Edison State College) — загальновідомий у США навчальний заклад для дорослих студентів, в Трентоні (Нью-Джерсі);
• Едісонівський державний коледж (англ. Edison State College) в місті Форт-Майерс (Флорида);
• Едісонівський громадський коледж у Піква, (Огайо).;
• велика кількість шкільних закладів у США носять ім'я Т. Едісона.

У 1922 «Сіті-готель» у Санбері (Пенсильванія), що став першою будівлею, яку було електрифіковано (1883) з використанням трипровідних мереж розробки Едісона, перейменовано на «Готель Едісона».

Озеро Томаса Едісона (англ. Lake Thomas A Edison) у Каліфорнії було названо на честь 75 річниці від створення лампочки розжарювання.

Три мости у США носять ім'я Едісона (англ. Edison Bridge) у штатах: Нью-Джерсі, Флорида і Огайо.

Див. також

• Edison Studios
• 742 Едісона — астероїд, головного поясу, відкритий 23 лютого 1913 року названий на честь винахідника.

Література

• Лапиров-Скобло М. Я. Эдисон. — Жизнь замечательных людей. — М.: Молодая Гвардия, 1960. — Т. 305. — 252 с.

• Albion, Michele Wehrwein. (2008). The Florida Life of Thomas Edison. Gainesville: University Press of Florida. ISBN 978-0-8130-3259-7. 
• Adams, Glen J. (2004). The Search for Thomas Edison's Boyhood Home. ISBN 978-1-4116-1361-4. 
• Angel, Ernst (1926). Edison. Sein Leben und Erfinden. Berlin: Ernst Angel Verlag. 
• Baldwin, Neil (2001). Edison: Inventing the Century. University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-03571-0. 
• Clark, Ronald William (1977). Edison: The man who made the future. London: Macdonald & Jane's: Macdonald and Jane's. ISBN 978-0-354-04093-8. 
• Conot, Robert (1979). A Streak of Luck. New York: Seaview Books. ISBN 978-0-87223-521-2. 
• Davis, L. J. (1998). Fleet Fire: Thomas Edison and the Pioneers of the Electric Revolution. New York: Doubleday. ISBN 978-0-385-47927-1. 
• Essig, Mark (2004). Edison and the Electric Chair. Stroud: Sutton. ISBN 978-0-7509-3680-4. 
• Essig, Mark (2003). Edison & the Electric Chair: A Story of Light and Death. New York: Walker & Company. ISBN 978-0-8027-1406-0. 
• Israel, Paul (1998). Edison: a Life of Invention. New York: Wiley. ISBN 978-0471529422. 
• Jonnes, Jill (2003). Empires of Light: Edison, Tesla, Westinghouse, and the Race to Electrify the World. New York: Random House. ISBN 978-0-375-50739-7. 
• Josephson, Matthew (1959). Edison. McGraw Hill. ISBN 978-0-07-033046-7. 
• Koenigsberg, Allen (1987). Edison Cylinder Records, 1889-1912. APM Press. ISBN 0-937612-07-3. 
• Pretzer, William S. (ed). (1989). Working at Inventing: Thomas A. Edison and the Menlo Park Experience. Dearborn, Michigan: Henry Ford Museum & Greenfield Village. ISBN 978-0-933728-33-2. 
• Stross, Randall E. (2007). The Wizard of Menlo Park: How Thomas Alva Edison Invented the Modern World. Crown. ISBN 1-400-04762-5. 

Посилання

Музеї та виставки, присвячені винахіднику:

• Menlo Park Museum and Edison Memorial Tower
• Thomas Edison National Historical Park (National Park Service)
• Edison exhibit and Menlo Park Laboratory at Henry Ford Museum
• Edison Museum
• Edison Depot Museum
• Edison Birthplace Museum
• Thomas Edison House