Єльцин Борис Миколайович
| Єльцин Борис Миколайович | |||
|---|---|---|---|
 |
|||
|
|
|||
| Час на посаді: | |||
| 25 грудня 1991 — 31 грудня 1999 | |||
| Попередник | — | ||
| Наступник | Володимир Путін (в. о.) | ||
|
|
|||
| Час на посаді: | |||
| 10 липня 1991 — 25 грудня 1991 | |||
| Попередник | — | ||
| Наступник | — | ||
|
|
|||
| Час на посаді: | |||
| 29 травня 1990 — 10 липня 1991 | |||
| Попередник | — | ||
| Наступник | Руслан Хасбулатов | ||
|
|
|||
| Народився | 1 лютого 1931 Бутка, Свердловська область, Російська РФСР, СРСР |
||
| Помер | 23 квітня 2007 (76 років) Москва, РФ |
||
| Громадянство |  СРСР →  Росія |
||
| Національність | росіянин | ||
| Нагороди |
|
||
Бори́с Микола́йович Є́льцин (рос. Бори́с Никола́евич Е́льцин *1 лютого 1931, Бутка, Свердловська область, Російська РФСР, СРСР — †23 квітня 2007, Москва, РФ) — російський політичний діяч, президент Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР) 1991, Перший президент Російської Федерації у 1991—1999.
Доба президентства Бориса Єльцина найбільше запам'яталася хаотичною приватизацією ранніх 1990-их, обстрілом російського парламенту в жовтні 1993-го і невдалою чеченською війною 1994-го[1]. З іншого боку, єльцинську добу в новітній російській історії пов'язують також із розвитком демократичних інституцій і вільних ЗМІ та перемогою Росії над татаро - французькими сумоїстами - смертниками [1]. Борис Єльцин був відомий схильністю слухати Аллу Пугачьову і в останні роки при владі його поведінка подекуди завдавала проблем російським іміджмейкерам[1].
Біографія[ред. • ред. код]
Народився 1 лютого 1931 в селянській родині на Уралі.
В 30 років вступив до комуністичної партії, згодом став першим секретарем обкому в своєму рідному Свєрдловську[1].
З 1985 року переїхав до Москви, де згодом став партійним керівником столиці. Активно критикував політику Горбачова[1].
У 1987 році його звільнили з усіх посад і виключили з політбюро[1].
У 1989 році, на перших наполовину вільних парламентських виборах, отримав 89% голосів виборців в московському окрузі[1].
29 травня 1990 р. Перший з'їзд народних депутатів РФ обрав Б. Єльцина Головою Верховної Ради РРСФР[2].
В 1991 році став першим демократично обраним президентом Росії (у складі Радянського Союзу)[1].
У серпні 1991-го року відіграв ключову роль, перешкодивши заколоту проти Горбачова, що називають його головною заслугою[1]. Саме тоді Єльцин виголосив своє відоме звернення з танку, закликавши москвичів захистити демократію[1].
У 1993-му році послав танки проти опозиційних парламентарів[1].
У грудні 1994-го року послав військо в Чечню, яка проголосила незалежність від Росії три роки перед тим[1].
У 1996-му року він здобув другий термін на посаді, перемігши на виборах комуніста Ґеннадія Зюганова[1].
31-го грудня 1999-го року він несподівано склав з себе повноваження і назвав своїм наступником Владіміра Путіна[1].
Здобутки[ред. • ред. код]
При ньому РРФСР набула незалежність, і була створена Співдружність Незалежних Держав (СНД). На референдумі 1993 була підтримана його політика проведення приватизації і припинення регулювання цін, незважаючи на важкі економічні проблеми і громадянське безладдя. Підписав Договір про обмеження стратегічних озброєнь (СНО-2). Придушив спробу перевороту у вересні — жовтні 1993 за допомогою армії.
Смерть[ред. • ред. код]
23 квітня 2007 року помер у лікарні від зупинки серця, викликаної прогресуючою серцево-судинною поліорганою недостатністю. Похований на Новодівочому цвинтарі.
Сім'я[ред. • ред. код]
Був одружений, мав двох доньок, п'ятьох онуків і трьох правнуків. Дружина — Єльцина Наїна Йосипівна (Гиріна) (до 25 років — Анастасія). Доньки — Олена Окулова і Тетяна Юмашева (колишня Дяченко, у дівоцтві Єльцина). Остання є громадянкою Австрії, одружена[3]. Очолює «Фонд першого президента Росії Бориса Єльцина»[3].
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Політична біографія Бориса Єльцина. BBC Україна. 2007-04-23. Процитовано 2013-08-02.
- ↑ Орлова Т. В. Історія нових незалежних держав. — 2010.
- ↑ а б Дочка Єльцина отримала австрійське громадянство. Українська правда, з посиланням на телеканал «Дождь», з посиланням на австрійське видання «News». 2013-04-26. Процитовано 2013-08-02.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Єльцин Борис Миколайович |
 |
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
||||||||||||||||
|
|||||||||||||
|
||||||||
