Григоріанський календар
Григоріа́нський (григоріянський) календа́р — календар, запроваджений 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм XIII, і нині ухвалений у світі як міжнародний стандарт. Статус стандарту григоріанського календаря затверджено ISO 8601. Григоріанський календар було розроблено на заміну юліанського.
Календар ділить час на календарні роки тривалістю 365 або 366 днів. Роки тривалістю 365 днів називають звичайними, а роки тривалістю 366 днів — високосними. Високосним є кожен четвертий рік, за винятком років, порядковий номер яких ділиться без залишку на 100, але не ділиться без залишку на 400. Таким чином, час поділено на цикли тривалістю 400 років. Середня тривалість року в григоріанському календарі становить 365,2425 днів або 365 днів 5 годин 49 хвилин і 12 секунд.
Кожен рік поділяється на 12 місяців із різною кількістю днів. Місяць лютий триває 28 днів у звичайні роки, і 29 днів — у високосні. Початком календарного року вважають дату 1 січня.
| Місяць | Кількість днів |
|---|---|
| Січень | 31 |
| Лютий | 28 або 29 |
| Березень | 31 |
| Квітень | 30 |
| Травень | 31 |
| Червень | 30 |
| Липень | 31 |
| Серпень | 31 |
| Вересень | 30 |
| Жовтень | 31 |
| Листопад | 30 |
| Грудень | 31 |
Історія[ред. • ред. код]
Реформа календаря мала за мету ліквідувати зсув весняного рівнодення: від запровадження юліанського календаря до 16 століття виникла різниця в 10 днів порівняно з фактичним настанням рівнодення. Оскільки дата весняного рівнодення є важливою для визначення дати Великодня, це створювало проблеми. Згідно з нововведенням папи, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Цього дня в Італії, Франції, Іспанії, Португалії та Речі Посполитій (зокрема, й на території України) запроваджено григоріанський календар — десять днів було вилучено з календаря.
1583 року Григорій XIII надіслав Константинопольському Патріарху Ієремії II посольство з пропозицією перейти на новий календар. Наприкінці 1583 року на соборі в Константинополі пропозицію було відкинуто як невідповідну канонічним правилам святкування Великодня.
В Україні григоріанський календар де-юре було запроваджено одразу ж після його ухвалення Папою Римським (оскільки 1582 року українські землі входили до складу Речі Посполитої, що була офіційно католицькою державою). Проте в той час ситуація між польською католицькою та українською православною церквою була дуже напруженою; спроби змусити православних прийняти григоріанський календар лише ускладнили ситуацію. Відтак українська православна (так само, як і греко-католицька) церква досі дотримується юліанського календаря.
Натомість у мирському житті григоріанський календар почав діяти в Українській Народній Республіці з 16 лютого 1918 року, цей день стали вважати 1 березня 1918 року. Закон про це було ухвалено 12 лютого 1918 року (за старим стилем) на засіданні Малої ради Української Народної Республіки в Коростені [1][2].
Незадовго до того григоріанський календар було запроваджено в Радянській Росії; згідно з декретом Раднаркому після 31 січня 1918 року йшло 14 лютого 1918 року. Російська православна церква й деякі інші православні церкви не прийняли григоріанський календар, тож і далі послуговуються юліанським календарем.
Таблиця дат переходу на григоріанський календар у різних країнах:
| Країна | Останній день юліанського календаря | Перший день григоріанського календаря |
|---|---|---|
| Італія | 04.10.1582 | 15.10.1582 |
| Іспанія | 04.10.1582 | 15.10.1582 |
| Португалія | 04.10.1582 | 15.10.1582 |
| Річ Посполита (Польща, Україна, Литва, Білорусь) | 04.10.1582 | 15.10.1582 |
| Франція | 09.12.1582 | 20.12.1582 |
| Люксембург | 21.12.1582 | 01.01.1583 |
| Нідерланди | 21.12.1582 | 01.01.1583 |
| Баварія | 05.10.1583 | 16.10.1583 |
| Австрія | 06.01.1584 | 17.01.1584 |
| Швейцарія | 11.01.1584 | 22.01.1584 |
| Угорщина | 21.10.1587 | 01.11.1587 |
| Пруссія | 22.08.1610 | 02.09.1610 |
| Курляндія і Семигалія | 19.12.1617 | 01.01.1618 |
| Німеччина (протестантська) | 18.02.1700 | 01.03.1700 |
| Норвегія | 18.02.1700 | 01.03.1700 |
| Данія | 18.02.1700 | 01.03.1700 |
| Великобританія | 02.09.1752 | 14.09.1752 |
| Швеція | 17.02.1753 | 01.03.1753 |
| Фінляндія | 17.02.1753 | 01.03.1753 |
| Японія | - | 01.01.1873 |
| Китай | - | 20.11.1911 |
| Болгарія | 31.03.1916 | 14.04.1916 |
| Туреччина | 15.02.1917 | 01.03.1917 |
| Росія | 31.01.1918 | 14.02.1918 |
| Україна (УНР) | 16.02.1918 | 01.03.1918 |
| Сербія | 18.01.1919 | 01.02.1919 |
| Румунія | 18.01.1919 | 01.02.1919 |
| Греція | 09.03.1924 | 23.03.1924 |
| Єгипет | 17.09.1928 | 01.10.1928 |
- Зауваження
З цього списку випливає, що в деяких країнах, наприклад, у Російській імперії, 1900 року був день 29 лютого, тоді як у більшості країн його не було.
На деяких територіях, що свого часу переходили на григоріанський календар, згодом відновлювалося юліанський лік часу внаслідок приєднання до інших держав.
У XVI столітті перейшла на григоріанський календар тільки католицька частина Швейцарії, протестантські кантони перейшли 1753 року, а останній, Грізон, — 1811 року. Іноді перехід на григоріанський календар супроводжувався серйозними заворушеннями. Наприклад, коли польський король Стефан Баторій запровадив новий календар у Ризі (1584 року), місцеві купці підняли заколот, оголосивши, що вилучення з календаря 10 днів зриває терміни поставок і призводить до значних збитків. Бунтівники розгромили ризьку церкву й убили кількох муніципальних службовців. Подолати «календарні заворушення» й повісити ватажків вдалося лише влітку 1589 року.
У зв'язку з неодночасним переходом країн на григоріанський календар можуть виникати помилки сприйняття дат: наприклад, відомо, що Мігель де Сервантес і Вільям Шекспір померли 23 квітня 1616 року. Насправді ці події відбулися з різницею в 10 днів, оскільки в католицькій Іспанії новий стиль діяв від запровадження його Папою, а Великобританія перейшла на новий календар лише 1752 року.
Незвичайним був перехід на григоріанський календар на Алясці, оскільки там він поєднувався з перенесенням лінії зміни дати. Тому після п'ятниці 5 жовтня 1867 за старим стилем ішла ще одна п'ятниця 18 жовтня 1867 за новим.
Деякі країни розтягували перехід на кілька років, щоб уникнути стрибка. Наприклад, у Швеції вирішили скасовувати високосні дні лютого з 1700 по 1740 роки. 1700 року було скасовано перший високосний день. Потім почалася війна й про перехід забули. Таким чином, Швеція жила за своїм особливим календарем. 1711 року Карл XII визнав це непрактичним і вирішив повернутися до старого стилю, додавши в лютому 2 дні. Тому в Швеції було 30 лютого 1712 року. Лише 1753 року новий стиль було-таки запроваджено: після 17 лютого настало відразу 1 березня.
Правило запам'ятовування кількості днів у місяці[ред. • ред. код]
Існує просте правило запам'ятовування кількості днів у місяці — «правило кісточок».
Якщо виставити перед собою складені разом кулаки так, щоб бачити тильні сторони долонь, то по «кісточках» (суглобах пальців) на краю долоні і проміжків між ними можна визначити, є який-небудь місяць «довгим» (31 день) або «коротким» (30 днів, крім лютого). Для цього потрібно почати рахувати місяці з січня, відраховуючи кісточки і проміжки. Січню буде відповідати першим кісточка (довгий місяць — 31 день), лютому — проміжок між першою і другою кісточками (короткий місяць), березню — кісточка, і т. д. Два наступних поспіль довгих місяці — липень і серпень — потрапляють саме на сусідні кісточки різних рук (проміжок між кулаками не враховується).
Існує інше правило запам'ятовування. По 30 днів мають 4 місяці: квітень, червень, вересень і листопад. Якщо їх записати римськими цифрами, вийде: IV, VI, IX, XI.
Релігійні свята у християн західного та східного обрядів[ред. • ред. код]
Всі християни західного обряду (римо-католики та протестанти) відзначають нерухомі свята за григоріанським календарем, і більшість православних (Константинопольський, Александрійський, Антіохійський, Румунський патріархати, Болгарська православна церква, Польська та Грецька православна церква) відзначають нерухомі свята за (новоюліанським календарем, що збігатиметься з григоріанським до 2800 року. У той час як Московська та Сербська церкви та Українські православні та греко-католики відзначають їх за юліанським календарем. Наприклад, Різдво Христове західні християни святкують 25 грудня за григоріанським календарем, а східні — 25 грудня за юліанським (у 20-21 століттях це відповідає 7-му січня за григоріанським календарем, а з 2101 року буде відповідати 8-му січня).
Вже з 2100 року східний християнський світ стане свідком зсуву дат усіх нерухомих свят на 1 добу (вперед за григоріанським календарем), тому що різниця між календарями зросте до 14 діб. Першим зі «зсунутих» великих свят буде Благовіщення, яке припадатиме на 8 квітня за новим стилем (оскільки 25 березня 2100 за старим стилем стане 8 квітня 2100 за новим стилем). З цього часу всі свята будуть на 1 добу пізніше: Івана Хрестителя — 8 липня, святого Миколая — 20 грудня. Старий Новий рік із 2101 року буде святкуватись 15 січня.
Такий зсув дат християнських свят на 1 добу вперед відбуватиметься кожного столітнього року, номер якого не ділиться націло на 400 (2100, 2200, 2300, 2500 і т. д.) Якщо східні християни будуть і надалі дотримуватися старого стилю, то до 5000 року Різдво досягне дати 29 січня за новим стилем.
Дати до запровадження григоріанського календаря[ред. • ред. код]
Дати до 4 жовтня 1582 не перераховуються за григоріанським календарем і наводяться за юліанським. У країнах, де григоріанський календар прийнято із запізненням пізно, існує проблема тлумачення дат. Наприклад, інформація про те, що певна людина народилася в Російській імперії 22 квітня 1870 року, вимагає додаткового пояснення, за яким календарем приведена дата. Зазвичай, проблема розв'язується наведенням дат за обома стилями: старим і новим. Зазначена дата народження виглядає в такому записі як 10 (22) квітня.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — К., 1995 . — С. 261 .
- ↑ А завтра була весна
