Бородіно (смт)
смт Бородіно | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Одеська область |
Район/міськрада | Тарутинський район |
Рада/громада | Бородінська селищна рада |
Код КОАТУУ: | 5124755500 |
Основні дані | |
Засноване | 1814 |
Площа | 3 км² |
Населення | 1661 (01.01.2011)[1] |
Поштовий індекс | 68540 |
Телефонний код | +380 4847 |
Географічні координати | 46°18′02″ пн. ш. 29°14′34″ сх. д. / 46.30056° пн. ш. 29.24278° сх. д.Координати: 46°18′02″ пн. ш. 29°14′34″ сх. д. / 46.30056° пн. ш. 29.24278° сх. д. |
Водойма | р. Сака, Арса |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Березине |
До станції: | 12 км |
До райцентру: | |
- автошляхами: | 23 км |
Селищна влада | |
Адреса | 68540, смт Бородіно, вул. Леніна, 132 |
Голова селищної ради | Арнаутов Степан Степанович |
Карта | |
|
Бородіно́ (у минулому — Село № 1) — селище міського типу в Тарутинському районі Одеської області, за 12 км на північний схід від залізничної станції Березине, на шляху Бендери—Ізмаїл.
Історичні відомості[ред. • ред. код]
Засноване на початку 19 століття німецькими колоністами.
Назване на честь перемоги російських військ над французькою армією Наполеона І в Бородінській битві під Москвою.
За даними 1859 року у німецькій колонії Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 1618 осіб (812 чоловічої статі та 806 — жіночої), налічувалось 149 дворових господарств, існувала лютеранська церква та сільське училище[2].
Станом на 1886 рік у колонії Клястицької волості мешало 2903 особи, налічувалось 151 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок, школа, поштова станція та лавка[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2027 осіб (1014 чоловічої статі та 1013 — жіночої), з яких 1947 — лютеранської віри[4].
Сучасний стан[ред. • ред. код]
Промисловий і харчокомбінат, інкубаторна станція, лісництво, РТС, середня школа, школа робітничої молоді[Джерело?], Будинок культури, 2 бібліотеки. В районі — посіви озимої пшениці, кукурудзи; виноградники, сади.
Постаті[ред. • ред. код]
- Черкасов Вадим Віталійович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014–2015 років.
Джерела[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 341)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-7)
|
|
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |