Неокласична економіка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Цей розділ, можливо, потрібно вичитати, щоб виправити в ньому правописні, лексичні, граматичні, стилістичні та інші мовні помилки. (червень 2013) |
 |
Ця стаття потребує доопрацювання. Прохання поліпшити її (див. Довідка:Досконала стаття). |
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (червень 2013) |
 |
Цей розділ може містити оригінальне дослідження. (червень 2013) |
Неокласична економічна теорія (англ. Neoclassical economics) — економічна теорія, згідно з якою:
- непередбачені зміни рівня цін здатні викликати макроекономічну нестабільність тільки в короткостроковому періоді;
- у довгостроковому періоді економіка завжди зберігає стабільність при виробництві внутрішнього продукту, що забезпечує повну зайнятість ресурсів внаслідок гнучкості цін і заробітної плати.
Теорія адаптивних очікувань (англ. Adaptive expectations theory) — неокласична теорія, згідно з якою люди в очікуванні майбутніх змін керуються подіями минулого і сьогодення і змінюють свої очікування у міру того, як розгортаються фактичні події. Наприклад, якщо інфляція була високою, люди очікують, що вона буде високою і надалі.
Теорія раціональних очікувань (англ. Rational expectations theory) — неокласична теорія Дж.Ф.Мута, згідно з якою фірми і домогосподарства чекають, що кредитно-грошова і фіскальна політика держави зробить певний вплив на економіку, і, керуючись власною вигодою, роблять дії, що роблять цю політику неефективною.
Література[ред. • ред. код]
- Блауг М. Неоклассическая теория денег, процента и цен // Экономическая мысль в ретроспективе = Economic Theory in Retrospect. — М. : Дело, 1994. — С. 586-606. — ISBN 5-86461-151-4.
