Федеральна резервна система
Федеральна резервна система (англ. Federal Reserve System) — система приватних банків, що виконує роль центрального банку США.
Створена у 1913 р. Законом про Федеральний резерв (англ. Federal Reserve Act), ФРС є квазідержавною структурою з приватними компонентами в яку входять: призначувані Президентом США Рада керуючих ФРС, Федеральний комітет з відкритого ринку (англ. Federal Open Market Committee), дванадцять регіональних Федеральних резервних банків — фіскальних агентів Казначейства США, численні приватні банки (отримують невідчужувані акції Федеральних резервних банків фіксованої прибутковості в обмін на резервний капітал), і різноманітні консультаційні ради. З точки зору управління, ФРС є незалежним органом США. Але саме як національный центральний банк, ФРС має повоноваження від Конгресу США. Незалежність в работі забезпечується тим, що рішеня, які будуть прийнятi по кредитно-грошовій політиці, не схвалюються президентом або кимось-ще з виконавчої або законодавчої влади США, ФРС не отримує фінансування від Конгресу, строк повноважень членів Ради керуючих ФРС охоплює декілька строків президентських повноважень і членів Конгресу. В той саме час ФРС підконтрольна Конгресу, який аналізує діяльність ФРС и може змінити обов'язки ФРС законодавчим регулюванням.
З лютого 2014 р. посаду голови Ради керуючих ФРС займає Джанет Єллен.
Історія ФРС[ред. • ред. код]
Передісторія[ред. • ред. код]
Першим закладом, який виконує функції центрального банку США був Перший банк Сполучених Штатів, створений Александером Гамілтоном у 1791 р. Його повноваження не були продовжені у 1811 р. У 1816 р. був утворений Другий Банк Сполучених Штатів, його повноваження не були продовжені у 1836 після того, як він став об'єктом критики з боку президента Ендрю Джексона.
З 1837 по 1862 р.р., в Еру вільних банків, центрального банку формально не існувало. З 1862 до 1913 р.р. у США за відповідним законом діяла система національних банків. Серія банківських панік — у 1873, 1893 і 1907-м роках створила серйозний попит на створення централізованої банківської системи.
Хронологія центральних банків США:
- 1791–1811: Перший банк Сполучених Штатів
- 1811–1816: Центральний банк відсутній
- 1816–1836: Другий банк Сполучених Штатів
- 1837–1862: Ера вільних банків
- 1863–1913: Національні банки
- 1913 — понині: Федеральна резервна система.
Створення третього центрального банку[ред. • ред. код]
Протягом останньої чверті XIX століття і початку XX століття економіка США пройшла через низку фінансових панік. Головним імпульсом до створення третього центрального банку стала криза 1907 р. Багато економістів і прихильники Федеральної Резервної Системи стверджували, що попередні системи володіли двома основними недоліками:
- «нееластичною» валютою та
- нестачею ліквідності.
У 1908 році Конгрес США прийняв акт Олдріча-Вріланда, за яким створювалася Національна монетарна комісія з метою досліджувати можливі варіанти грошової і банківської реформи. Головним теоретиком створення центрального банку став Пол Варбург, ідеї якого були втілені в доповіді, виданою Національною грошовою системою у 1912 р.
Закон про Федеральний резерв[ред. • ред. код]
Нельсон Олдріч, лідер республіканців сенату, заснував дві комісії: одну для глибокого вивчення американської грошової системи, іншу (яку очолював сам Олдріч) — для вивчення та підготовки звітів про європейські банківські системи.
Приїхавши до Європи з негативним ставленням до центральних банків, Олдріч змінив свою думку, вивчивши німецьку банківську систему, і прийшов до висновку про її переваги перед системою випуску державних облігацій, яку Олдріч раніше вважав кращою. Ідея центрального банку зустріла жорстку критику з боку опозиційних політиків, які ставилися до неї з підозрою і висували проти Олдріча звинувачення в необ'єктивності через його близькі стосунки з багатими банкірами (такими, як Дж. П. Морган) та зважаючи на шлюб його дочки з Джоном Д. Рокфеллером-молодшим.
Олдріч виступав за повністю приватний центральний банк з мінімальним втручанням держави, але пішов на поступку в тому, що держава повинна бути представлена в Раді директорів. Більшість республіканців схвалювали план Олдріча, але їх підтримки було недостатньо для проходження закону в Конгресі. Прогресивні Демократи воліли мати резервну систему, яка перебуває у власності й під управлінням держави, непідконтрольну фінансовій системі Уолл-стріт. Консервативні Демократи захищали ідею приватної, але децентралізованої резервної системи, яка через децентралізацію виводилася би з-під контролю Уолл-стріт. Закон про Федеральний резерв, ухвалений Конгресом у 1913 році, відбивав думку переважно представників Демократичної партії США; більшість республіканців виступало проти його прийняття.
Федеральна резервна система є приватним банком, що друкує долари, у якого США беруть гроші у борг під відсотки. Така ситуація суперечить Конституції США, де право друкувати гроші надано виключно Конгресу США.
З установою Федеральної резервної системи було узаконено таємний уряд, що складається з найбагатших людей світу. Федеральна резервна система друкує валюту США. Єдиним президентом, серйозно налаштованим змінити Федеральну резервну систему і друкувати гроші США самостійно, був Джон Кеннеді.
Банкір-мільярдер М.Ротшильд якось сказав, «Дайте мені можливість управляти грошима нації, і тоді мені буде все одно, хто приймає її закони».
Нарада на острові Джекіл[ред. • ред. код]
22 листопада 1910 року група з семи чоловік, у руках яких було зосереджено 25% світового капіталу, зустрілася на острові Джекілл, щоб розробити план створення центрального банку.
Це були:
- представник сімейства Рокфеллерів Френк Вандерліп, пізніше голова «Нешнл Сіті-банк» у Нью-Йорку;
- А.Піат Єндрю, тодішній помічник міністра фінансів США;
- Генрі П.Девідсон, який представляв Морганів;
- Чарльз Нортон, президент Першого Національного Банку;
- Бенджамін Стронг, помічник матері Моргана;
- Нельсон Олдріч, голова Національного фінансового комітету і свекор Джона Рокфеллера;
- Пол Варбург, представник Банку Варбург у Німеччині і Нідерландах.
Їхній план втілився у створенні Центрального приватного банку США під назвою Федеральна резервна система (ФРС). Закон про створення ФРС підписав президент Вудро Вільсон 23 грудня 1913 р. (у вечір перед Різдвом, коли більшість конгресменів роз'їхалися на відпочинок та святкування Різдва)
Сучасна історія ФРС[ред. • ред. код]
У липні 1979 р. Президент США Джиммі Картер призначив Пола Волкера головою ФРС. Волкер зумів приборкати галопуючу інфляцію, скоротивши її до 1% шляхом скорочення грошової емісії та суворішання грошової політики. На посаді голови ФРС Пола Волкера у 1987 р. змінив Алан Грінспен. У лютому 2006 року посаду голови ФРС посів Бен Бернанке.
Юридичний статус ФРС[ред. • ред. код]
Правовий статус ФРС визначений Законом про ФРС у вигляді особливої фінансової установи, що об'єднує риси як незалежної юридичної особи, так і публічного державного агентства. Незалежність емісійного центру від уряду пояснюється прагненням забезпечити баланс між платниками податків і урядом (що знаходяться в стосунках «наймача» і «підрядчика»), а також банківською системою, що історично склалася в США, і запобігти можливості використання грошової емісії в короткострокових інтересах уряду США (наприклад, для покриття дефіциту бюджету). У 1982 році суд центрального округу штату Каліфорнії виніс постанову у справі «Джон Люїс проти Сполучених Штатів», в якому визначив, що Федеральні резервні банки, що входять в структуру ФРС (див. нижче), не є установами, до яких можуть бути пред'явлені позови приватних осіб згідно із законом про позови до державних організацій і службовців (Federal Tort Claims Act). Дана постанова суду відноситься до практики вживання закону Federal Tort Claims Act до Федеральних резервних банків і не виносить жодного визначення відносно статусу ФРС в цілому.
Функції ФРС[ред. • ред. код]
Поточні функції ФРС:
- Виконання обов'язків центрального банку США
- Підтримання балансу між інтересами комерційних банків й загальнонаціональним інтересами
- Забезпечення нагляду та регулювання банківських установ
- Забезпечення кредитами
- Управління грошовою емісією (з нерідко конфліктуючими цілями: мінімізація безробіття, підтримання стабільності цін, забезпечення помірних відсоткових ставок)
- Забезпечення стабільності фінансової системи, контроль за системними ризиками на фінансових ринках
- Надання фінансових послуг депозитарію, у тому числі уряду Сполучених Штатів Америки і офіційним міжнародним установам
- Участь у функціонуванні системи міжнародних та внутрішніх платежів
- Усунення проблем з ліквідністю на місцевому рівні
- Зміцнення ролі США у світовій економіці
Банки-члени регіонального Федерального Резерву[ред. • ред. код]
Будь-який комерційний банк, який відповідає стандартним вимогам ФРС, може стати членом (акціонером) місцевого регіонального відділення. На 2008 р. до структури ФРС входило 38% усіх банків та кредитних спілок на території США (близько 5,6 тисяч юридичних осіб).
Повні списки банків-акціонерів ФРС опубліковані на сайтах відповідних регіональних відділень ФРС (приклад: [1]).
Споживчий кредит звіт[ред. • ред. код]
Споживчий кредит статистичний звіт Федеральної резервної системи (англ. G.19 Consumer Credit report) — звіт, дані якого відражають зміну рівня кредитування населення на придбання споживчих товарів або послуг. Звіт публікується щомісяця (у п'ятий робочий день місяця о 15:00 за Східним часом) і містить дані за два попередні місяці. Не має помітного впливу на динаміку біржових торгів.
Доходи Федеральної Резервної Системи[ред. • ред. код]
- 2007 — вдалося заробити 34,6 мільярда доларів.
- 2009 — Федеральна резервна система США зуміла отримати рекордний прибуток у розмірі 45 мільярдів доларів, повідомляє Лента.ру з посиланням на The Washington Post.
Організаційна структура[ред. • ред. код]
Кожен регіон має цифрове і літерне позначення в алфавітному порядку згідно зі списком:
Посилання[ред. • ред. код]
- Офіційний сайт Федеральної резервної системи США.
- Поточний звіт
- Федеральна резервна система США на кризі зробила рекордний прибуток
- Федеральна резервна система США розкручує інфляцію
- Таємні товариства: міфи та реальність
Це незавершена стаття про Сполучені Штати Америки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|