Ломаченко Василь Анатолійович
Василь Ломаченко | ||||
---|---|---|---|---|
Ломаченко у Кременчуці (жовтень 2012) |
||||
Загальна інформація | ||||
Повне ім'я | Ломаченко Василь Анатолійович | |||
Прізвисько | Hi-Tech | |||
Громадянство | Україна | |||
Народився | 17 лютого 1988 (28 років) Білгород-Дністровський |
|||
Помер | ||||
Проживання | Білгород-Дністровський | |||
Вагова категорія | Напівлегка вага (до 57,2 кг) Друга напівлегка вага (до 59,0 кг) |
|||
Стійка | шульга | |||
Зріст | 169 | |||
Промоутер | Top Rank | |||
Тренер | Анатолій Ломаченко | |||
Нагороди |
|
|||
Сайт | lomachenko.com | |||
Професійна кар'єра | ||||
Перший бій | 12 жовтня 2013 | |||
Останній бій | 26 листопада 2016 | |||
Пояс | WBO | |||
Боїв | 8 | |||
Перемог | 7 | |||
Перемог нокаутом | 5 | |||
Поразок | 1 | |||
Нічиїх | 0 | |||
Аматорська кар'єра | ||||
Боїв | 396 | |||
Поразок | 1 |
Спортивні медалі | |||
---|---|---|---|
Представник Україна | |||
Бокс | |||
Олімпійські ігри | |||
Золото | 2008 Пекін | До 57 кг | |
Золото | 2012 Лондон | До 60 кг | |
Чемпіонат світу з боксу | |||
Срібло | 2007 Чикаго | -57 кг | |
Золото | 2009 Мілан | -57 кг | |
Золото | 2011 Баку | -60 кг | |
Чемпіонат Європи з боксу | |||
Золото | 2008 Ліверпуль | -57 кг | |
Чемпіонат світу серед юніорів | |||
Золото | 2006 | -57 кг |
Васи́ль Анато́лійович Ломаче́нко (нар. 17 лютого 1988, м. Білгород-Дністровський, Одеська область) — український професіональний боксер. Чемпіон світу за версією WBO у напівлегкій вазі (до 57,2 кг) та другій напівлегкій вазі (до 59,0 кг). Дворазовий чемпіон Олімпійських ігор (у 2008 та 2012 роках), дворазовий чемпіон світу (2009, 2011), чемпіон Європи (2008), багаторазовий чемпіон України. Заслужений майстер спорту України. Найтитулованіший український боксер.
Зміст
Спортивні досягнення[ред. • ред. код]
Перший тренер, що працює з ним і досі — його батько Анатолій Ломаченко. Раніше його також тренував Йосиф Кац. На літніх Олімпійських іграх в Пекіні в 2008 році він став першим, перемігши у фіналі представника Франції Хедафі Джелхіра з рахунком 9:1. Суддя зупинив бій на другій хвилині першого раунду, протягом якого він відрахував Джелхіру два стоячих нокдауни, а під час третього зупинив бій. Міжнародна боксерська асоціація AIBA визнала Ломаченка найтехнічнішим боксером олімпійського турніру 2008 року та вручила йому Кубок Вела Баркера[1].
На Олімпіаді у Лондоні 2012 року знову став чемпіоном. У фіналі переміг Хан Сун Чула з Південної Кореї.
Протягом 2012–2013 років був у складі боксерської команди Українські отамани, що виступала в аматорській лізі World Series of Boxing. Тут не зазнав жодної поразки.
Аматорська кар'єра[ред. • ред. код]
Рання спортивна кар'єра[ред. • ред. код]
Займатися боксом Василь почав ще у дитинстві.
«Початок кар'єри почався ще у мами в животі :-) Після пологового будинку мене привезли додому, де батько в першу чергу надів на мене боксерські рукавички. Це сталось у 1988 році! Потім моє життя, і я разом із ним, плавно перебрались у боксерську залу. І найцікавіше, що я не пам'ятаю початок занять боксом, тому що, як я писав вище —все відбулось плавно.».
Перший поєдинок на любительському рингу Василь провів в 1994 році у віці 6 років на міжнародному турнірі «Надія» Поєдинок Василь виграв, але офіційно була зарахована нічия щоб не засмучувати більш дорослого опонента Василя. Потім пройшло безліч чемпіонатів міста, області та країни, у всіх з яких Василь виходив переможцем.
Перше серйозне досягнення на любительському ринзі Василь отримав у віці 16 років, коли виграв чемпіонат країни. У цьому ж році взяв золото на чемпіонаті Європи серед кадетів (до 16 років) у ваговій категорії до 46 кг. Також отримав там кубок як найкращий боксер першості Європи.
У 2005 році виграв чемпіонат України серед дорослих у вазі 53 кг.
Юнацький чемпіонат світу 2006[ред. • ред. код]
- 1/16 фіналу. Переміг Альберта Портундо (Куба) RSCO 3
- 1/8 фіналу. Переміг Рахіма Нажафова (Азербайджан) RSCO 3
- 1/4 фіналу. Переміг Ендрю Селбі (Уельс) RSCO 3
- 1/2 фіналу. Переміг Сергія Водоп'янова (Росія) 37-17
- Фінал. Переміг Деренікa Гіжаларяна (Вірменія) 34-14
У 2006 році Ломаченко відправився в Марокко там він провів 5 боїв, 3 з яких він закінчив достроково. Став переможцем першості світу серед юніорів та на додачу знову отримав кубок як найкращий боксер цього турніру.
У 2007 став переможцем XI міжнародного турніру пам'яті Семена Трестіна, ставши володарем спеціального призу за перемогу в категорії 57 кг, в якій виступав сам Трестін.
Чемпіонат світу 2007[ред. • ред. код]
У 2007 році відправився в Чикаго на чемпіонат світу.
- 1/32 фіналу. Переміг Абнера Котто (Пуерто-Рико) 26-9
- 1/16 фіналу. Переміг Теодороса Папазова (Греція) 19-5
- 1/8 фіналу. Переміг Михайла Берданского (Білорусь) 21-6
- 1/4 фіналу. Переміг Артуро Сантоса Рєїса (Мексика) RSCO 3
- 1/2 фіналу. Переміг Лі Яна (КНР) 13-13
- Фінал. Програв Альберту Селімову (Росія) 11-16
У півфіналі Василь зустрівся з досвідченим китайським боксером Лі Яном. Бій вийшов одним з найскладніших в кар'єрі Василя, і будучи на межі поразки, на останніх секундах він зміг вирвати перемогу. У фіналі чемпіонату світу Василя спіткало ще більш важке випробування. Йому протистояв досвідчений боксер з Росії Альберт Селімов. Ломаченко програвав Селімову тільки в 1 раунді, у другому і третьому лідирував, четвертий раунд Ломаченко програв з рахунком 2:1, але в сукупності у Ломаченко мало бути більше очок, але зараховані вони не були. Перемогу присудили Селімову. Василь програв свій перший і єдиний поєдинок на аматорському рингу. Василь узяв срібло, але все одно здобув ліцензію на Олімпійські ігри[2].
Чемпіонат Європи 2008[ред. • ред. код]
Взяв участь в Ліверпулі на чемпіонаті Європи 2008 року.
- 1/16 фіналу. Пройшов автоматично
- 1/8 фіналу. Переміг Володимира Нікіфорова (Естонія) 10-0
- 1/4 фіналу. Переміг Девіда Олівера Джойса (Ірландія) 10-2
- 1/2 фіналу. Переміг Хишама Зіоуті (Франція) 2-1
- Фінал. Переміг Аріаке Амбарцунова (Росія) 7-1
Олімпійські ігри 2008[ред. • ред. код]
Влітку 2008 року Василь Ломаченко відправився до Пекіна для участі в Олімпійських іграх.
- 1/16 фіналу. Переміг Альберта Селімова (Росія) 14-7 [2]
- 1/8 фіналу. Переміг Баходіржон Султанова (Узбекистан) 13-1
- 1/4 фіналу. Переміг Лі Яна (Китай) 12-3
- 1/2 фіналу. Переміг Якупа Килич (Туреччина) 10-1
- Фінал. Переміг Джелхіра Хедафі (Франція) 9-1 RSC 1
У першому ж поєдинку доля знову звела Василя Ломаченка з Альбертом Селімовим. У другому бою Василь діяв активніше й не давав суперникові багато шансів. Перший раунд Василь програв, але в другому і третьому завдав безліч точних ударів і сильно розірвав дистанцію в рахунку. У четвертому раунді Ломаченко майже не завдавав ударів, але й не давав можливості атакувати Селімову, демонструючи рівень свого захисту. У першому бою на Олімпійських іграх Василь здобув одну з найголовніших для себе перемог.
У чвертьфіналі Ломаченко зустрівся з Лі Яном, якого важко перемагав на чемпіонаті світу. У другому бою Василь упевнено перебоксував боксера з Китаю та розставив усі крапки над «і» в їхньому протистоянні.
У фіналі Василь нокаутував француза Джелхіра Хедафі, відправляючи його в нокдаун тричі в першому раунді.
За підсумками Олімпіади Василь був нагороджений Кубком Вела Баркера[3], який присуджується найкращому боксерові Олімпіади незалежно від вагової категорії.
Чемпіонат світу 2009[ред. • ред. код]
Восени відправився в Мілан на чемпіонат світу.
- 1/16 Переміг Маріо Алексіса (Боснія і Герцеговина) 16-2
- 1/8 Переміг Крейга Еванса (Уельс) 15-1
- 1/4 Переміг Бранімір Станковича (Сербія) 8-2
- 1/2 фіналу. Переміг Оскара Вальдеса (Мексика) 12-1
- Фінал. Переміг Сергія Водоп'янова (Росія) 12-1
У 2010 році з причини травми біцепса Ломаченко пропускає всі головні міжнародні турніри.
Взяв участь на президентському чемпіонаті Казахстану, переміг у фіналі Самата Башенова.
Чемпіонат світу 2011[ред. • ред. код]
У 2011 році Василь взяв участь у чемпіонаті світу, який проходив у Баку.
- 1/32 фіналу. Переміг Ламоліто маолі (Тонга) RSC 1
- 1/16 фіналу. Переміг Хосе Раміреса (США) 16-9
- 1/8 фіналу. Переміг Робсона Консейсао (Бразилія) 19-18
- 1/4 фіналу. Переміг Фазліддіном Гаібназаровим (Узбекистан) 18-10
- 1/2 фіналу. Переміг Доменіко Валентіно (Італія) 17-11
- Фінал. Переміг Ясніера Толедо (Куба) 17-12
На Чемпіонаті світу 2011 в Баку несподівано програв в 1/8 фіналу бразильцеві Робсону Консейсао з рахунком 19/20, однак суддівство викликало масу суперечок і сумнівів, адже Василь домінував в бою, а у фінальному раунді кілька разів відправляв Робсона в нокдаун, хоч зафіксований був тільки один. Було проведено розслідування і зафіксовані суддівські помилки, перемогу заслужено присудили Ломаченко (з рахунком 19/18)[4][5]. Ломаченко переміг наступних суперників і взяв золото на чемпіонаті, у ваговій категорії до 60 кг[6].
Олімпійські ігри 2012[ред. • ред. код]
У 2012 році Василь відправився до Лондона для участі в Олімпійських іграх.
- 1/16 фіналу. Пройшов автоматично
- 1/8 фіналу. Переміг Аріаса Ромеро Велінгтона (Домініканська Республіка) 15:3(Ромеро двічі в нокдауні)[7][8]
- 1/4 фіналу. Переміг Фелікса Вердехо Санчеса (Пуерто-Рико) 14:9[9]
- 1/2 фіналу. Переміг Ясніера Толедо (Куба) 14:11[10]
- Фінал. Переміг Сунчхоль Хана (Південна Корея) 19:9[11]
Світова серія боксу[ред. • ред. код]
У жовтні 2012 року, Ломаченко разом з іншими призерами Олімпійських ігор офіційно завершили виступи на аматорському рингу, підписали контракт з WSB і перейшли в напівпрофесіональний бокс, в новостворений клуб «Українські Отамани» [13] [14]. Тренер команди — Михайло Мельник.
Перші бої «Українських Отаманів» пройшли без участі зіркових олімпійців. Дебют Ломаченко відбувся в січні 2013 року.
Команда «Українські отамани» за підсумками двох фінальних днів близьким рішенням програла казахської команді «Астанінські вовки»[12]. Після закінчення третього сезону всесвітньої серії боксу, Василь заявив що йде з WSB, і переходить в професіонали.
Результати поєдинків WSB[ред. • ред. код]
Команда | Суперник | Результат | Рахунок | Дата | Місце | Примітки |
---|---|---|---|---|---|---|
«British Lionhearts» | Самуель Максвелл | Перемога | 50:44, 50:44, 50:44 (3:0) | 11 січня 2013 | Київ | 5-а кваліфікаційна зустріч |
«D&G Italia Thunder» | Чарлі Суарес | Перемога | 50:44, 50:44, 50:44 (3:0) | 8 лютого 2013 | Київ | 8-а кваліфікаційна зустріч |
«British Lionhearts» | Самуель Максвелл | Перемога | 50:44, 50:44, 50:44 (3:0) | 1 березня 2013 | Лондон | 10-а кваліфікаційна зустріч |
«Azerbaijan Baku Fires» | Альберт Селімов | Перемога | 48:47, 48:47, 47:48 (2:1) | 30 березня 2013 | Баку | 1/4 фіналу |
«D&G Italia Thunder» | Доменіко Валентіно | Перемога | 50:45, 50:45, 50:45 (3:0) | 19 квітня 2013 | Київ | 1/2 фіналу |
«Astana Arlans» | Самат Башенов | Перемога | 49:45, 49:45, 50:44 (3:0) | 10 травня 2013 | Астана | Фінал |
Кар'єра професіонала[ред. • ред. код]
Напівлегка вага[ред. • ред. код]
Після закінчення сезону перейшов у професіонали та підписав контракт з промоутерською компанією Top Rank[13]. Взяв собі прізвисько Most Wanted (найбільш розшукуваний). Основною вимогою боксера було, щоб перший бій відбувся за титул чемпіона[14] , саме Top Rank зуміли це виконати. Перший бій відбувся 12 жовтня проти мексиканця Хосе Раміреса, у якому Ломаченко здобув титул інтерконтинентального чемпіона WBO.
Бій з Орландо Салідо[ред. • ред. код]
1 березня 2014 відбувся другий бій Ломаченка. Його суперником був ще один мексиканець Орландо Салідо[15], який здобув титул чемпіона світу за версією WBO, перемігши боксера з Пуерто-Рико Орландо Круса. Сам бій пройшов у не високому темпі. У першому раунді Ломаченко виглядав краще, але далі ініціативу перехопив Салідо. Кілька раундів у середині бою були за українцем. В останніх раундах Ломаченко повністю став домінувати в ринзі, особливо в 12 раунді, коли він просто забивав чемпіона, але до нокдауну справа так і не дійшла. Проте суддівські оцінки були такими: 116–112, 115–113 на користь Салідо, і 115–113 на користь Василя. Мексиканець роздільним рішенням суддів переміг українця, позбавивши того можливості поставити рекорд у професіональному боксі. У разі перемоги Ломаченко став би першим професіональним боксером, який здобув титул чемпіона світу у другому своєму поєдинку[16]. При аналізі поєдинку було визначено, що Орландо наніс 39 ударів нижче пояса, однак рефері не звертав на це уваги[17]. На офіційній процедурі зважування Салідо перевищив ліміт ваги на 2,5 фунта (1,133 кг), тому пояс залишився вакантним[18].
Бій з Гарі Расселлом[ред. • ред. код]
Після того, як Салідо піднявся в більш високу вагову категорію, Ломаченко став одним з основних претендентів на вакантний титул чемпіона світу. Протистояти Василю повинен був перший номер рейтингу WBO, американець Гарі Расселл молодший, на рахунку якого було 24 перемоги без жодної поразки. Що примітно, Расселл, як і Ломаченко, визнавався найперспективнішим боксером року за версією журналу Ринг (у 2011 році). Расселл перебував у конкуруючої промоутерської компанії (Golden Boy), і були призначені торги за право проведення поєдинку. Тендер виграла компанія Golden Boy Promotions зі ставкою $ 1052500, в той час як Top Rank Promotions запропонувала $ 1,05 млн[19].
Поєдинок, як і очікувалося, пройшов на підвищених швидкостях з невеликою, але стійкою перевагою Василя. Будучи трохи швидшим, Расселл все ж програвав протистояння джебів і переважну частину швидкісних обмінів ударами. Ломаченко звично робив акцент на двоповерхових комбінаціях, постійно перевіряючи суперника в області печінки, і тривалий час залишався на периферії, воліючи працювати на коротких зближеннях. У 8-9 раундах Василь взяв паузу, віддавши ініціативу Гарі, який виглядав у ці хвилини краще за рахунок ефектної багатоударної роботи серіями. Втім, вже в 10-му раунді все знову стало на свої місця. Рахунок суддів — 114–114, 116–112, 116–112 на користь Ломаченко. Таким чином він підтвердив рекорд 39-и річної давності Сенсаки Муангсуріна, ставши другим боксером, який зумів завоювати титул чемпіона світу в третьому бою на професіональному ринзі. Також побив своєрідний рекорд ставши першим боксером в історії, який зумів стати чемпіоном світу, маючи до завоювання цього титулу всього один виграний поєдинок.
Бій з Чонлатарн Пірійяпіньо[ред. • ред. код]
Чемпіон WBO в напівлегкій вазі Василь Ломаченко провів успішний перший захист свого титулу, здобувши перемогу над тайцем Чонлатарном Піріяпіньо в андеркарті поєдинку Менні Пак'яо — Кріс Алгієрі. В 4-му раунді Піріяпіньо побував в першому нокдауні в своїй профі кар'єрі після удару в щелепу. У 7-му раунді Ломаченко пошкодив ударну ліву руку, про що й заявив під час перерви в кутку. Другу половину зустрічі Василь відбоксував практично однією правою рукою. Незважаючи на травму, українець продовжив перегравати тайця практично в кожному бойовому епізоді, і після закінчення 12 раундів усі судді зафіксували перемогу Ломаченко з однаковим рахунком 120-107, не віддавши Піріяпіньо жодної трихвилинки.
Бій з Гамальєром Родріґесом[ред. • ред. код]
2 травня 2015 року Василь Ломаченко переміг пуерториканського боксера Гамальєра Родріґеса у 9 раунді технічним нокаутом, тим самим вдруге захистив титул чемпіона світу WBO. Бій відбувся в андеркарті поєдинка Флойдом Мейвезером vs Менні Пак'яо у Лас-Вегасі на MGM Grand Arena[20]. У 5 і 8 раундах Родрігес був оштрафований за удари нижче пояса. У сьомому раунді Родрігес ставав на коліно після пропущеного удару по корпусу. У дев'ятому раунді після пропущених ударів Родрігес знову став на коліно і піднявся лише на рахунок «десять» і рефері Роберт Берд просигналізував про зупинку бою. Час: 0:50. Рахунок суддів на момент зупинки бою: 80-69, 78-71 і 79-70. Згідно зі статистикою ударів CompuBox, за поєдинок Ломаченко зміг донести до мети 227 ударів з 586 викинутих (39%), Родрігес - 55 з 285 викинутих (19%)[21]. Після цього Всесвітня боксерська організація традиційно разом з оновленням рейтингів у різних вагових категоріях, назвала Ломаченка боксером місяця (травня)[22].
Бій з Ромуло Коасіча[ред. • ред. код]
Чемпіон WBO в напівлегкій вазі Василь Ломаченко успішно захистив титул, здобувши дострокову перемогу в 10-му раунді над Ромуло Коасічей Андеркарт поєдинку Тімоті Бредлі vs Брендон Ріос, трансляція проходила на HBO. Ломаченко домінував по ходу всього поєдинку, і в десятому раунді після серій пропущених ударів, головний крон в яких було завдано по корпусу, Коасіча опустився на настил рингу і не піднявся до кінця відліку рефері. Час зупинки 2:35. Ця поразка стала першою достроковою в кар'єрі мексиканця.
Ломаченко в день бою показав на вагах 134 фунта (60,7 кг), Коасіча - 133 фунтів (60,3 кг).
Згідно з даними CompuBox, за неповні десять раундів Ломаченко зміг донести до мети 334 удару з 717 викинутих (47%), в той час як Коасіча - 75 з 607 викинутих (12%).
За даними Атлетичною комісії штату Невада, за поєдинок Ломаченко заробив $ 750 тисяч, Коасіча - $ 35 тисяч.
Друга напівлегка вага[ред. • ред. код]
Бій з Романом Мартінесом[ред. • ред. код]
Василь Ломаченко нокаутував в п'ятому раунді Романа Мартінеса, відібрав у нього титул чемпіона WBO в першій легкій вазі і увійшов в історію світового боксу як спортсмен, якому знадобилася найменша кількість боїв (7 боїв) для того, щоб стати чемпіоном світу в двох вагових категоріях. Українець побив світовий рекорд японця Наоя Іноуе, перевершивши його на один бій. Також Ломаченко підкорилося і інше досягнення: він став першим українцем, який завоював титул чемпіона світу відразу в двох категоріях.
Поєдинок проходив за переваги Ломаченка, і в п'ятому раунді йому вдалося потрясти Мартінеса лівим боковим, а потім нанести точну двійку - лівий аперкот і правий боковий, які відправили пуерторіканця на настил рингу до кінця відліку рефері Денні Шівон. Час зупинки 1:09.
Згідно з неофіційним зважування НВО, в день бою Мартінес показав на вагах відмітку в 144 фунтів (65,3 кг), тобто стільки ж, скільки і Орландо Салідо в бою проти Ломаченко в березні 2014-го. Варто відзначити, що Салідо перед боєм прийшов в роздягальню Ломаченко підтримати його і був присутній в рингсайді. Ломаченко в день бою показав 137 фунтів (62,1 кг). На офіційній процедурі зважування вага Мартінеса склала 129,8 фунтів (58,8 кг), Ломаченко – 129,6 фунтів (58,7 кг).
Згідно з даними Атлетичною комісії Нью-Йорка, за цей поєдинок Ломаченко заробив $ 850 тисяч, Мартінес - $ 425 тисяч.
Після поєдинку в інтерв'ю з Максом Келлерманом[en] Ломаченко заявив про намір провести реванш з Орландо Салідо:
«Я готовий битися з Салідо, я хочу реваншу! Я вже забув ту поразку - воно зробило мене сильніше, воно дало мені великий досвід в професійному боксі. Але тепер я хочу це зробити для своїх фанів, тому що найбільше вони хочуть цей реванш. Я зроблю це для них.»
Бій з Ніколасом Уолтерсом[ред. • ред. код]
Після довгих і неодноразових невдалих переговорів, які продовжувалися з 2014 року, нарешті в 2016 віце-президент Top Rank Карл Моретті підтвердив 28 вересня, що Ломаченко буде захищати свій титул WBO проти 30-річного непереможного ямайського боксера Уолтерсв(26-0-1, 21 КО) в The Cosmopolitan[en] в Лас-Вегасі 26 листопада на телеканалі HBO[23].
Василь отримав рекордний для себе гонорар в розмірі 1 000 000 $ в той час як Уолтерс 300 000 $. Пізніше глава промоутерської компанії Top Rank Боб Арум заявить, що замість 300 000 $ Уолтерс отримає за цей поєдинок суму в розмірі 550 000 $. Поєдинок пройшов під диктовку чемпіона, який задавав темп бою і диктував свої правила, з кожним раундом набираючи обороти явно переграє свого опонента. Колосальна перевага Ломаченко стало помітно після 6-го раунду коли Уолтерс просто нічого не міг протиставити більш швидкому, технічному і талановитому Василю. Після 7-го раунду Уолтерс відмовився продовжувати бій. Була зарахована перемога технічним нокаутом. Василь Ломаченко успішно і впевнено провів свій 1-й захист титула чемпіона світу.
Перед боєм:
«Я гладіатор і я влаштую для Ломаченко пекло.»
Після бою:
«Я думав, ризик того вартий. Тепер я розумію, що повинен був набагато краще підготуватися. Обидва моїх спаринг-партнери шульги, але вони були зовсім не того калібра, яким являється Ломаченко. Він - найшвидший і найрозумний боксер з усіх, з ким я зустрічався в ринзі. Я просто не зміг протистояти його стилю.»— Ніколас Уолтерс
«Насправді поєдинок пройшов не так як я хотів. Я виглядав в ролі повара, який готує шашлик, і врешті-решт я його пережарив. Тобто вийшло так, що він просто напросто зліз з шампура. Тому я не дуже задоволений як закінчився поєдинок.»
— Василь Ломаченко
Таблиця боїв[ред. • ред. код]
7 Перемог (5 нокаутом, 2 за рішенням суддів), 1 Поразка (0 нокаутом, 1 за рішенням суддів) | ||||||||||
Результат | Рекорд | Суперник | П-П-Н[24] | Останні 6 боїв[25] | Спосіб | Раунд | Час | Дата | Місце проведення | Примітки |
Перемога | 7-1 | Ніколас Волтерс | 26-0-1 | RTD | 7 (12) | 3:00 | 26 листопада 2016 | The Cosmopolitan, Лас-Вегас, Невада, США | Захистив титул чемпіона світу за версією WBO в другій напівлегкій вазі (1-ий захист). | |
Перемога | 6-1 | Роман Мартінес | 29-2-3 | KO | 5 (12) | 1:09 | 11 червня 2016 | Madison Square Garden, Нью-Йорк, США | Виграв титул чемпіона світу за версією WBO в другій напівлегкій вазі (2-ий захист Мартінеса). | |
Перемога | 5-1 | Ромуло Коасіча | 25-4 | KO | 10 (12) | 2:35 | 7 листопада 2015 | Thomas & Mack Center, Лас-Вегас, Невада | Третій захист титула чемпіона світу за версією WBO в напівлегкій вазі. | |
Перемога | 4-1 | Гамальєр Родріґес | 25-2-3 | KO | 9 (12) | 0:50 | 2 травня 2015 | MGM Grand Las Vegas, Лас-Вегас, Невада | Другий захист титула чемпіона світу за версією WBO в напівлегкій вазі. | |
Перемога | 3-1 | Чонлатарн Пірійяпіньо | 52-1-0 | UD | 12 (12) | 22 листопада 2014 | Cotai Arena, Venetian Resort, Макао | Захистив титул чемпіона за версією WBO у напівлегкій вазі. 120–107; 120–107; 120–107. | ||
Перемога | 2-1 | Гарі Расселл-молодший | 23-0-0 | MD | 12 (12) | 21 червня 2014 | StubHub Center, Карсон, Каліфорнія | Виграв вакантний титул чемпіона за версією WBO у напівлегкій вазі. 116–112; 114–114; 116–112. | ||
Поразка | 1-1 | Орландо Салідо | 40-12-2 | SD | 12 (12) | 1 березня 2014 | Alamodome, Сан-Антоніо | Програв бій за вакантний титул WBO у напівлегкій вазі. 112–116; 113–115; 115–113. | ||
Перемога | 1-0 | Хосе Рамірес | 25-3-0 | KO | 4 (10) | 2:55 | 10 грудня 2013 | Thomas & Mack Center, Лас-Вегас | Виграв титул чемпіона в напівлегкій ваговій категорії за версією WBO International |
Професійні титули в боксі[ред. • ред. код]
Спортивні позиції | ||
---|---|---|
Регіональні титули | ||
Попередник: Хосе Рамірес |
WBO International в напівлегкій вазі 12 жовтня 2013 - лютий 2014 |
Наступник: Вакантний Марвін Сонсона[en] |
Міжнародні титули | ||
Попередник: Вакантний Орландо Салідо |
WBO в напівлегкій вазі 21 червня 2014 - 21 липня 2016 |
Наступник: Вакантний Оскар Вальдес[en] |
Попередник: Роман Мартінес |
WBO в другій напівлегкій вазі 11 червня 2016 - нині |
Наступник: В званні |
Нагороди | ||
Попередник: Кит Турман[en] |
Проспект року 2013 |
Наступник: Ентоні Джошуа |
Спортивні досягнення[ред. • ред. код]
Професіональні[ред. • ред. код]
- 2016—дотепер Чемпіон світу за версією WBO в другій напівлегкій вазі (до 59,0 кг)
- 2014—2016 Чемпіон світу за версією WBO в напівлегкій вазі (до 57,2 кг)
- 2013—2014 Інтернаціональний чемпіон за версією WBO в напівлегкій вазі (до 57,2 кг)
Напівпрофесіональні[ред. • ред. код]
- 2013 — Срібний кубок WSB, у складі команди Українські отамани.
- 2013 — Особистий залік сезону WSB 2012–2013 роки (до 61 кг)
Міжнародні аматорські[ред. • ред. код]
- 2012 — Чемпіон XXX Олімпійських Ігор (до 60 кг)
- 2011 — Чемпіон Світу (до 60 кг)
- 2009 — Чемпіон Світу (до 57 кг)
- 2008 — Кубок Вела Баркера
- 2008 — Чемпіон XXIX Олімпійських Ігор (до 57 кг)
- 2008 — Чемпіон Європи (до 57 кг)
- 2007 — Срібний призер чемпіонату Світу (до 57 кг)
- 2006 — Переможець чемпіонату Світу серед юніорів (до 18 років) (до 53 кг)
- 2004 — Переможець чемпіонату Європи серед кадетів (до 16 років) (до 46 кг)
Регіональні аматорські[ред. • ред. код]
- 2011 — Переможець чемпіонату України (до 60 кг)
- 2010 — Переможець чемпіонату України (до 60 кг)
- 2009 — Переможець чемпіонату України (до 57 кг)
- 2008 — Переможець чемпіонату України (до 57 кг)
- 2007 — Переможець чемпіонату України (до 57 кг)
- 2005 — Переможець чемпіонату України (до 53 кг)
- 2004 — Переможець чемпіонату України серед кадетів (до 16 років) (до 46 кг)
Нагороди й відзнаки[ред. • ред. код]
Державні нагороди[ред. • ред. код]
- Орден «За заслуги» I ст. (15 серпня 2012) — за досягнення високих спортивних результатів на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[26]
- Орден «За заслуги» II ст. (12 жовтня 2011) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного спорту, досягнення високих результатів, зміцнення міжнародного авторитету України[27][28]
- Орден «За заслуги» III ст. (4 вересня 2008) — за досягнення високих спортивних результатів на XXIX літніх Олімпійських іграх в Пекіні (Китайська Народна Республіка), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[29]
Звання[ред. • ред. код]
- «Найперспективніший боксер» 2013 за версією журналу «Ринг».
- «Найкращий спортсмен року» (2012)[30]
- «Найкращий спортсмен року» (2009)[31]
- «Найкращий спортсмен року» (2008)[32]
Інше[ред. • ред. код]
- На честь сім'ї Ломаченків у рамках декомунізації було перейменовано вулицю Комсомольську у Білгород-Дністровському на вулицю Ломаченка. На цій вулиці розташований боксерський зал, у якому займався Василь.[33]
Особисте життя[ред. • ред. код]
Василь Ломаченко отримав вищу освіту у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені Ушинського.
Батько Анатолій Миколайович Ломаченко (КМС по боксу, тренер), мама тренер з акробатики (тренувала сестру та дружину Василя), сестра Анастасія - (майстер спорту міжнародного клас з акробатики).
Одружений. Дружина — Олена (майстер спорту міжнародного класу з акробатики), син — Анатолій і донька — Вікторія.
Кум - Олександр Усик (чемпіон світу по боксу).
Хобі — книги, авто, хокей, рибалка.
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Ломаченко — найтехнічніший боксер Олімпіади
- ↑ Василий Ломаченко заплакал прямо на ринге после присуждения победы Селимову. Allboxing.ru. Архів оригіналу за 2013-02-11. Процитовано 2013-02-08.
- ↑ Пекин-2008: Василий Ломаченко награждён Кубком Вэла Баркера. Allboxing.ru. Архів оригіналу за 2013-02-11. Процитовано 2013-02-08.
- ↑ Ломаченко сенсационно проиграл на чемпионате мира по боксу
- ↑ Инцидент исчерпан. Василию Ломаченко вернули победу
- ↑ ЧС-2011. Василь Ломаченко везе золото з Баку
- ↑ Ломаченко розгромив першого суперника на Олімпіаді-2012
- ↑ Олімпіада. Василь Ломаченко впевнено стартував в боксерському турнірі
- ↑ Боксер Ломаченко пробився до півфіналу Олімпіади
- ↑ Олімпіада. Ломаченко — у фіналі
- ↑ Василь Ломаченко приносить Україні ще одне «золото» в боксі на лондонській Олімпіаді
- ↑ «УКРАЇНСЬКІ ОТАМАНИ» ПРОГРАЛИ КАЗАХАМ У «БРУДНОМУ» ФІНАЛІ
- ↑ Ломаченко официально подписал контракт и будет биться в октябре
- ↑ Ломаченко хочет дебютировать в профессионалах боем за титул
- ↑ Ломаченко встретился со своим будущим соперником
- ↑ Український боксер Василь Ломаченко не зумів стати чемпіоном світу серед професіоналів / Укрінформ, 02.03.2014
- ↑ Ломаченко: я тільки на 40% реалізував план на бій із Салідо
- ↑ Мексиканський боксер втратив чемпіонський пояс за день до бою з Ломаченком
- ↑ Компанія Ломаченко програла торги за титульний бій з Расселлом. FightNews.RU. Процитовано 2014-04-23.
- ↑ Ломаченко нокаутував пуерториканця в 9 раунді LB.ua. 3 травня 2015.
- ↑ [http://www.boxnews.com.ua/news/18545/2015-05-03/Lomachenko-ostanovil-Rodrigesa Ломаченко зупинив Родрігеса.
- ↑ Ломаченко визнаний боксером місяця за версією WBO Сhampion.com.ua. 20 травня 2015.
- ↑ http://www.espn.co.uk/boxing/story/_/id/17654886/junior-lightweight-titlist-vasyl-lomachenko-nicholas-walters-agree-bout-nov-26
- ↑ Перемог-Поразок-Нічиїх
- ↑ Зліва-направо від найдавнішого, згідно з Vasyl Lomachenko, BoxRec.
- ↑ Указ Президента України від 15 серпня 2012 року № 474/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 978/2011 від 12 жовтня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Президент нагородив переможців та призерів Чемпіонату світу-2011 з боксу // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 12.10.2011
- ↑ Указ Президента України № 804/2008 від 4 вересня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України на XXIX літніх Олімпійських іграх»
- ↑ Яна Шемякіна та Василь Ломаченко — найкращі спортсмени України, Національний Олімпійський комітет України
- ↑ Україна дізналася імена Героїв спортивного 2009-го року, Національний Олімпійський комітет України
- ↑ Україна визначила Героїв спортивного 2008 року, Національний Олімпійський комітет України
- ↑ В Білгород-Дністровську перейменували вулицю на честь боксера Ломаченка // ТСН.ua, 09.02.2016.
Посилання[ред. • ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Ломаченко Василь Анатолійович |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Vasyl Lomachenko |
- Ломаченко на сайті Boxrec.com(англ.)
- Ломаченко на сайті Boxnews.com.ua
- Офіційний сайт
- Статистика Василя Ломаченко на олімпійських іграх (англ.)
- Статистика напівпрофесіоних боїв
- Біографія на сайті boxrec.com
- Василь Ломаченко в Facebook
- Канал Василя Ломаченко в YouTube
- Василь Ломаченко в Twitter
- Статистика аматорських боїв на сайті boxing-scoop.com
- Олімпійська команда України (5 Мб, pdf)
- Картка на сайті пекінської Олімпіади(англ.)
- Василь Ломаченко: Найважче було битися проти китайця. Відеозаписи фінального бою і нагородження
- Відео: Василь Ломаченко — боксер любительського боксу(укр.)
- Троць Петро Василь Ломаченко: Замість справжнього Кубка Баркера прислали якусь підробку. Олімпійський чемпіон з боксу розповів «УМ», що в професіонали поки не збирається, а лиман перепливе, як і обіцяв // «Україна Молода» № 022 за 6 лютого 2009 року
- Сайт Василя Ломаченка
Літні Олімпійські ігри | ||
---|---|---|
Попередник: Бахтіяр Артаєв |
Володар Кубка Вела Баркера 2008 |
Наступник: Серік Сапієв |
|
|
- Народились 17 лютого
- Народились 1988
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Олімпійські чемпіони з боксу
- Українські боксери
- Українські олімпійські чемпіони
- Боксери на літніх Олімпійських іграх 2008
- Боксери на літніх Олімпійських іграх 2012
- Українські призери літніх Олімпійських ігор 2008
- Чемпіони літніх Олімпійських ігор 2008
- Чемпіони літніх Олімпійських ігор 2012
- Чемпіони світу з боксу серед любителів
- Українські чемпіони світу
- Заслужені майстри спорту України
- Уродженці Білгорода-Дністровського
- Володарі Кубка Вела Баркера
- Українські отамани
- Випускники Одеського педагогічного університету
- Боксери напівлегкої ваги
- Боксери другої напівлегкої ваги
- Чемпіони світу з боксу в напівлегкій вазі
- Чемпіони світу з боксу в другій напівлегкій вазі
- Чемпіони WBO