Азербайджан
Республіка Азербайджан |
|||||
|
|||||
Девіз: «Odlar Yurdu (Країна вогнів)» | |||||
Гімн: Azərbaycan Respublikasının Dövlət Himni | |||||
Столиця (та найбільше місто) |
Баку 40°22′ пн. ш. 49°53′ сх. д. / 40.367° пн. ш. 49.883° сх. д. |
||||
Офіційні мови | азербайджанська | ||||
---|---|---|---|---|---|
Державний устрій | Президентська республіка | ||||
- Президент | Ільхам Алієв | ||||
- Прем'єр-міністр | Артур Расізаде | ||||
Незалежність | від СРСР | ||||
- Проголошено | 18 жовтня 1991 | ||||
Площа | |||||
- Загалом | 86 600 км² (112) | ||||
- Води (%) | 1,6% | ||||
Населення | |||||
- оцінка 2014 р. | ▲ 9 494 600[1] (89) | ||||
- перепис 1999 р. | 7 953 438 | ||||
- Густота | 106/км² (81) | ||||
ВВП (ПКС) | 2011 р., оцінка | ||||
- Повний | $94,318,000,000[2] (87) | ||||
- На душу населення | $10,340[2] (88) | ||||
ВВП (номінальний) | 2011 р., оцінка | ||||
- Повний | $72,189 billion[2] (77) | ||||
- На душу населення | $7,914[2] (88) | ||||
ІРЛП (2007) | ▲ 0,746 (середній) (98) | ||||
Валюта | Манат (AZM ) |
||||
Часовий пояс | (UTC+4) | ||||
- Літній час | (UTC+5) | ||||
Домен інтернету | .az | ||||
Телефонний код | +994 |
Азербайджа́н, офіційно Азербайджа́нська Респу́бліка (азерб. Azərbaycan Respublikası) — держава на перетині Південно-східної Європи та Західної Азії, на узбережжі Каспійського моря. Межує на півночі з Росією, на заході з Вірменією, Грузією, Туреччиною, на півдні з Іраном. Країна є членом ООН, ГУАМ та СНД.
Зміст
Географія[ред. • ред. код]
Азербайджан розташований загалом в субтропічному поясі і витягнутий з північного-заходу на південний-схід в бік Каспійського моря. Азербайджан — гірська країна, де високі хребти і плоскогір'я поєднуються з рівнинами і низовинами. Біля 60% всієї території займають гори, а 40% — низовини (Куро-Араксинська низовина).
Територія Азербайджанської Республіки становить 86.6 тис. км 2, населення 9 494 000. За інформацією ООН, Азербайджанська Республіка займає 0,06% території світу, питома частка у всесвітньому виробництві продукції та послуг складає 0,03%, а у міжнародній торгівлі — 0,01%[3].
Рельєф[ред. • ред. код]
У рельєфі виділяють 5 частин:
- На півночі простяглися хребти Великого Кавказу — Головний Кавказький і Бічний з вершинами Базардюзю (4 480 м), і Шахдаг (4 250 м).
- На заході та південному заході гірська система Малого Кавказу з Шахдагським (гора Гіналдаг, 3 373 м), Мровдагським (гора Гямиш, 3 722 м), Східно-Севанським, Зангезурським (гора Капутджух, 3 906 м), Карабаським та Карабаським вулканічним нагір'ям.
- На південному-сході Ленкоранська гірська система — Талишські гори з висотами до 2 500 м (гора Кьомюркьой, 2 477 м).
- Між горами Великого і Малого Кавказу чверть площі держави займає Кура-Араксинська низовина, частина якої лежить нижче рівня океану (до —28 м). Поділяється на Ширванський, Карабаський, Мільський, Муганський і Сальянський степи.
- На узбережжі Каспійського моря розташовані Самур-Дівічинська (на північному сході) і Ленкоранська (на південному сході) низовини.
Геологія та корисні копалини[ред. • ред. код]
Докладніше дивіться: Геологія Азербайджану, Сейсмічність Азербайджану.
Країна багата на корисні копалини. Є нафта (в основному на Апшеронському півострові та під дном Каспійського моря), газ, алуніти, залізна руда, мідь, поліметалеві руди, кам'яна сіль та інше. Понад 600 мінеральних джерел (найбільше відомі: Істісу типу «Карлові Вари», Бадамлинські типу «Нарзан», Сураханські). На схід від Гянджі розташоване єдине у світі родовише лікувальної нафти — Нафталан.
Клімат[ред. • ред. код]
Клімат країни різноманітний, загалом субтропічний:
- На Куро-Араксинській низовині — сухий субтропічний (січень +1 °C, липень +26 °C; опадів 200–400 мм на рік);
- На Ленкоранській низовині — вологий субтропічний, з опадами 1 400—1 700 мм;
- У передгірських і гірських районах — помірний, помірно холодний і холодний (пересічна температура січня від 0 °C до —10 °C; липня — від +20 °C до +10 °C і нижче, опадів — від 400 до 1 300 мм).
Гідрологія[ред. • ред. код]
Країна малих гірських рік (понад 1000). Більшість з них належать басейну Кури. В Азербайджані протікають найбільші річки Кавказу — Кура з притоками Араксом (на кордоні з Іраном) і Алазані, які використовуються для зрошення і одержання гідроенергії. В Азербайджані налічується понад 250 озер, найбільші з них: Хаджікабюль (16 км²) і Беюкшор (10 км²).
Ґрунти і рослинність[ред. • ред. код]
Ґрунти і рослинність різноманітні. В низовинах переважно сіроземи й лучні ґрунти, солончаки з напівпустельною та степовою рослинністю, вище, до 500 м, — каштанові; на схилах гір, до 2 000—2 200 м, — бурі гірськолісові з широколистяними лісами (бук, граб, дуб). Особливо розвинута лісова рослинність на південних схилах Головного Кавказького хребта. Вище 2 000—2 200 м — гірськолучні ґрунти й субальпійські та альпійські луки, яйлаги — літні пасовища. На Ленкоранській низовині жовтоземні субтропічні ґрунти, які використовують для вирощування чаю, цитрусових та ін. На схилах Талишу район вологих субтропіків. В широколистяних лісах зустрічаються релікти третинного часу (залізне дерево, дуб каштанолистий, дзелква, шовкова акація та ін.). В Азербайджані налічується понад 400 видів дерев і чагарників.
Тваринний світ[ред. • ред. код]
Див. також: Список ссавців Азербайджану
Сучасна фауна країни налічує до 12 000 видів, з них безхребетних понад 10 тис., птахів 343, ссавців 92, прісноводних риб 88 видів та ін. В степах і напівпустелях, болотах, тугаях водяться численні гризуни, гієна, антилопа-джейран, вовк, шакал, дика свиня, наземні черепахи; в гірських лісах — бурий ведмідь, рись, сарна, олень, куниці, дятли. На Ленкоранській низовині багато водяних і чорних щурів, зустрічаються дика свиня, лісовий кіт, багато птахів. Колись тигр заходив з Ірану. У лісах Талишу — леопард, рись, борсук, у високогір'ях — дагестанська коза, сарна, грифи. Каспійське море багате на рибу. З цінних порід присутня білуга, севрюга, лосось, каспійські оселедці і тюлька, короп та інші. З ссавців у морі присутні лише каспійський тюлень.
Історія[ред. • ред. код]
Докладніше дивіться: Історія Азербайджану
Походження назви[ред. • ред. код]
Азербайджан — «земля вогню» (від пожеж на поверхні стародавніх нафтових басейнів). Антична назва Atropatene арабською вимовлялася як Азербайджан.
XX століття[ред. • ред. код]
Азербайджан став незалежною республікою в 1918 році. Червона армія увійшла в республіку в 1920. З 1936 року Азербайджан став окремою союзною республікою СРСР. Конфлікт з Вірменією з приводу Нагірного Карабаху викликав заворушення в 1988–1989 роках. Радянські війська були введені в Баку, щоб відновити порядок. У 1990 році введено надзвичайний стан. У 1991 лідери Азербайджану підтримали путчистів у Москві (ДКНС). Після їх провалу Азербайджан оголосив себе незалежним. Було підписано і знову порушено перемир'я в Нагірному Карабасі, останній оголосив про свою незалежність. У грудні 1991 Азербайджан увійшов до складу СНД. У 1992 став членом ООН і приєднався до Конференції з безпеки співробітництва. Знову відновилася війна у Нагірному Карабасі. Президент Ельчибей поступився місцем колишньому лідерові Комуністичної партії Азербайджану Гейдару Алієву, а Сурет Гусейнов у 1993 очолив уряд, став прем'єр міністром.
Війна в Карабаху[ред. • ред. код]
В ході кривавого конфлікту, що почався в 1990-х між вірменами і азербайджанцями з питання приналежності Нагірного Карабаху, Баку втратив контроль не тільки над Нагірним Карабахом, але і прилеглими до нього сімома районами — Агдамом, Джебраїлом, Фізулі, Кяльбаджаром, Лачином, Зангеланом і Губадли. В результаті війни загинуло більше 25 тис. осіб. Близько мільйона азербайджанців стали біженцями і вимушеними переселенцями.
Рада Безпеки ООН в своїх резолюціях № 822 від 30 квітня 1993 року, № 853 від 29 липня 1993 року, № 874 від 14 жовтня 1993 року і № 884 від 12 листопада 1993 року засудила окупацію території Азербайджану. Рада Безпеки зажадала також негайного, повного і беззастережного виведення вірменських озброєних формувань з окупованих територій. Вже 12 травня 1994 року між Азербайджаном і Вірменією було підписано угоду про припинення вогню.
В даний час на території Нагірного Карабаху існує невизнана Нагірно-Карабаська республіка, що має тісні економічні і військово-політичні зв'язки з Вірменією. У самопроголошеній державі, проживає 140 тис. осіб, переважно етнічних вірменів. Азербайджан домагається відновлення свого контролю над Нагірним Карабахом.
Державний устрій[ред. • ред. код]
Азербайджанська держава — демократична, правова, світська республіка, що розвивається на засадах економічних ринкових відносин. У Республіці державна влада обмежується у внутрішніх питаннях тільки правом, а в зовнішніх — тільки положеннями, що випливають з міжнародних договорів, учасником яких вона є.
Державна влада організується на основі принципу розподілу влади:
- Законодавчу владу здійснюють однопалатні Національні збори — Міллі-Меджліс (азерб. Milli Məclis) Азербайджанської Республіки, що складається зі 125 депутатів, які обираються на 5-річний термін.[4]
- Виконавча влада належить Президенту Азербайджанської Республіки. Посада введена у 1991 році. Президент обирається на загальних виборах таємним голосуванням на 5 років. Нинішній президент Азербайджану — Ільхам Алієв. Вищий орган виконавчої влади — Кабінет міністрів, що призначається президентом, а також затверджується Міллі-Меджлісом. Дії органів влади регламентуються Конституцією республіки, прийнятою на референдумі в листопаді 1995.
- Судову владу здійснюють суди. Законодавча, виконавча і судова влади взаємодіють відповідно до положень Конституції Азербайджанської Республіки і незалежні в межах своїх повноважень. Судова система країни загалом близька до тієї, що існувала в колишньому СРСР. Вищим судовим органом є Верховний суд, що обирається парламентом на п'ятирічний термін. До складу Суду входять палати з карних і цивільних справ. Судочинство здійснюють місцеві суди.
Адміністративний поділ[ред. • ред. код]
Територіально Азербайджан поділяється на 59 районів (множина азерб. rayonlar, однина азерб. rayon), 11 міст (множина азерб. şəhərlər, однина азерб. şəhər) і 1 автономну республіку (азерб. азерб. muxtar respublika) — Нахічеваньську Автономну Республіку. Автономія Нагірного Карабаху була офіційно ліквідована в 1991 році. Фактично більша частина території автономії непідконтрольна центральній владі.
Політичні партії[ред. • ред. код]
Після лютого 1988, коли почалася війна з Вірменією через Нагірний Карабах, на хвилі вірмено-азербайджанського конфлікту виникло кілька політичних партій і груп. Одночасно з розпадом СРСР стався крах Комуністичної партії Азербайджану. 14 вересня 1991 році на XXIII надзвичайному з'їзді була прийнята резолюція про її саморозпуск. Проте багато колишніх комуністів зберегли керівні посади в уряді, державних і місцевих органах влади. У 1992 році був ухвалений Закон про політичні партії. Зараз діють понад 30 партій. З 1995 року провідною політичною силою країни стала партія «Новий Азербайджан» під керівництвом Гейдара Алієва. Їй належить більшість місць у парламенті.
Зовнішня політика[ред. • ред. код]
Азербайджанська Республіка налагодила дипломатичні відносини зі 160 країнами світу. У столиці Азербайджані — Баку діють 38 посольств, 2 головні консульства, 12 представництв міжнародних організацій, 7 почесних консульств. У республіці також акредитовані керівники 43 дипломатичних представництв, резиденції яких розташовані в інших містах Азербайджану (Маммедьяров). Налагодження політико-дипломатичних та економічних відносин з країнами-членами цієї організації - Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами , Кувейтом , Катаром , Оманом та Бахрейном займає особливе місце у зовнішній політиці Азербайджану — в межах об'єднання ССАГПЗ (1981)[5] .
Основні дипломатичні відносини Азербайджан підтримує з Ізраїлем, Іраном, Казахстаном, США, Росією, Туреччиною, Італією. Азербайджан бере участь у багатьох світових і регіональних міжнародних організаціях:
- ООН;
- ОБСЄ;
- СНД;
- Рух неприєднання;
- ГУАМ;
- Організація економічного співробітництва;
- Організація чорноморського економічного співробітництва;
- Організація Ісламського співробітництва;
- Тюркська рада;
- Програма НАТО "Партнерство заради миру".
Посольство України[ред. • ред. код]
Посол: Міщенко Олександр Павлович Надзвичайний і Повноважний Посол України в Азербайджанській Республіці.
телефон:(8-10-99412) 449-40-95
Економіка[ред. • ред. код]
Після здобуття незалежності в 1991 році Азербайджан став членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Ісламського банку розвитку та Азіатського банку розвитку.[6] Банківська система Азербайджану складається з Центрального банку Азербайджану, комерційних банків і небанківських кредитних організацій. Національний (нині Центральний) банк створений в 1992 році на базі Азербайджанського державного Ощадбанку, філії колишнього Державного Ощадного банку СРСР. Центральний банк виступає в ролі центрального банку Азербайджану, уповноваженого видавати національну валюту, азербайджанський манат, і контролювати всі комерційні банки.
У 2008 році Азербайджан посів місце у десятці найкращих реформаторів згідно з рейтингом Світового банку Doing Business Report.[7]
Азербайджан займає також 57-е місце, сказано у Звіті з глобальної конкурентоспроможності на 2010-2011 роки, що вище інших країн СНД.[8] До 2012 року ВВП Азербайджану виріс в 20 разів у порівнянні з його рівнем 1995 року.[9]
Азербайджан — індустріально-аграрна держава, основний нафтогазовидобувний район Закавказзя. Основні галузі економіки: нафто- і газовидобувна, нафтопереробна, обладнання для нафтовидобутку, рудовидобувна, чорна і кольорова металургія, цементна, хімічна і нафтохімічна, текстильна, машинобудування (нафтопромислове обладнання, електронна, електротехнічна, приладобудівна, харчосмакова промисловість).
За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. ВВП на 2001 рік становило $3,4 млрд, темп його зростання — 10%, на душу населення припадає $431. Прямі закордонні інвестиції (2000 рік) — $748 млн. Імпорт — $3,3 млрд (головним чином Росія — 21,9%; Туреччина — 13,8%; США — 8,0%; Іран — 4,6%; Німеччина — 4,5%). Експорт (нафта і нафтопродукти — до 91% експорту) — $1,2 млрд (головним чином Італія — 33,7%; Росія — 8,9%; Туреччина — 7,4%; Грузія — 2,6%; Іран — 2,4%).
Нафтогазова промисловість[ред. • ред. код]
Ключовий сектор економіки — нафтогазовий (58% від ВВП). У структурі паливної промисловості нафта і газ займають основне місце. Нафтопродукти у великій кількості експортуються.
Розвідані запаси газу в Азербайджані складають близько 1,5 трильйонів кубометрів газу, найбільше відоме родовище «Шах-Деніз» — запаси понад 1,2 трильйонів кубометрів. При цьому в 2007 році країна видобувала лише 28 мільярдів кубометрів.
Сільське господарство[ред. • ред. код]
Другим важливим сектором азербайджанської економіки є сільське господарство. На сільськогосподарські землі припадає 46% загальної площі країни (близько 50% з них пасовища). Вирощують зернові, технічні (бавовник, тютюн), субтропічні (ґранат, чай, цитрусові, хурма) культури, виноград. Виробляють натуральний шовк.
Дивіться також: Виноробство в Азербайджані
Транспорт[ред. • ред. код]
Транспорт — залізничний, автомобільний, розвинений трубопровідний. Баку — основне портове місто і перевалочний пункт для нафти, нафтопродуктів, лісу. Найбільші міста Азербайджану пов'язані з Баку і між собою. В Баку є міжнародне летовище.
Дивіться також: Корисні копалини Азербайджану, Історія освоєння мінеральних ресурсів Азербайджану, Гірнича промисловість Азербайджану.
Населення[ред. • ред. код]
Населення країни становить 9 164 600 чоловік (станом на 2011 рік)
Етнічний cклад | Чисельність | Відсоток |
---|---|---|
азербайджанці | 8 152 405 | 95%[10] |
дагестанці (лезгини, аварці, цахури, хіналугці, будухи) | 542 100 | 2,7% |
росіяни | 151 700 | 1,8% |
талиші | 75 800 | 0,9% |
євреї | 8 000 | 0,09% |
Інші: | 85 000 | 1% |
Згідно з статистичними даними, у 2001 році діти й підлітки у віці до 15 років становили 32% населення, група економічно активного населення (чоловіки у віці 16—62 років, жінки — 16—57 років) — 59%, люди пенсійного віку — 9%.
Високий рівень приросту населення був характерний для Азербайджану в період з 1979 по 1989 роки і становив 1,7% на рік. У 1990-х роках темпи приросту населення сповільнилися: з 1991 по 1998 рр. вони оцінювалися в 0,5—0,7% на рік, у 2001 становили 0,4%. Згідно з даними 2001 року, тривалість життя — 63 роки (58,6 років — для чоловіків і 67,5 — для жінок). Дитяча смертність — 83,08 немовлят на 1000 новонароджених.
51% населення країни проживає в містах, причому більше половини з них зосереджені у Великому Баку і Сумгаїті. Населення Баку становить 1,817 млн осіб, а всього столичного регіону — 2,072 млн. Другим за кількістю населення містом країни є Гянджа — 301,4 тис., третім — Сумгаїт — 288,4 тис. чоловік. Інші великі міста — Мінгечаур, Ширван, Нахчевань, Ленкорань.
Демографія[ред. • ред. код]
Культура[ред. • ред. код]
У країні працюють Азербайджанський державний музей килима і народного прикладного мистецтва імені Лятіфа Керімова, Азербайджанський державний музей мистецтв імені Рустама Мустафаєва, Азербайджанський державний музей музичної культури.
У 2011 році Нігяр Джамал разом з Ельдаром Гасимовим брали участь в азербайджанському відборі на Євробачення — Milli Seçim Turu 2010. Дует виграв конкурс з 11 очками, і це надало можливість Нігяр і Ельдару представити Азербайджан на пісенному конкурсі Євробачення 2011, який проходив у травні 2011 року в Дюссельдорфі, Німеччина. Дует здобув переконливу перемогу, отримавши 221 бал. Тоді по 12 балів віддали Азербайджану — Росія, Туреччина, Мальта; 10 балів — Україна, Сан-Марино, Хорватія, Румунія, Молдова.
Пісня «Running Scared» написана шведською авторською командою — Стефаном Орном, Сандрою Б'юрман і Аяном Фаргухансоном. Цей же гурт написав пісню для іншої виконавиці від Азербайджану на «Євробаченні» — Сафурі Алізаде («Drip Drop»).
Наука[ред. • ред. код]
Спорт[ред. • ред. код]
Азербайджан насамперед відомий своїми борцями у греко-римському і вільному стилях, дзюдоїстами і боксерами. Усі вони на Літніх Олімпійських іграх у Пекіні 2008 року здобули 7 медалей — золото, 2 срібла і чотири бронзи.
Золоті медалі 1. Ельнур Маммадлі Дзюдо 73 кг Чоловіки
Срібні медалі
- Віталій Рахімов Греко—римська боротьба 60 кг Чоловіки
- Ровшан Байрамов Греко—римська боротьба 55 кг Чоловіки
Бронзові медалі
- Мовлуд Міралієв Дзюдо 100 кг Чоловіки
- Марія Стадник Вільна боротьба 48 кг Жінки
- Хетаг Газюмов Вільна боротьба 96 кг Чоловіки
- Шахін Імранов Бокс Напівлегка вага Чоловіки
Див. також[ред. • ред. код]
- Список міст Азербайджану
- Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Азербайджані
- Президент Азербайджану
- Прем'єр-міністри Азербайджану
- Університет «Хазар»
Література[ред. • ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Виноски[ред. • ред. код]
- ↑ Azərbaycan Respublikasının Dövlət Statistika Komitəsi: Azərbaycanda demoqrafik vəziyyət – xəbərin yayınlanma tarixi: 15 April 2014
- ↑ а б в г Azerbaijan:Report for Selected Countries and Subjects. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2011-04-12.
- ↑ Хатира Гусейнова (Азербайджан) Особенности развития регионов Азербайджана
- ↑ Законодавство Азербайджанської Республіки
- ↑ Техран Гусейнова (Азербайджан) Налаживание дипломатических связей между членамисовета сотрудничества Азербайджанской Республики с арабскими государствами Персидского залива (ССАГПЗ)
- ↑ Azerbaijan – General Information. Heydar Aliyev Foundation
- ↑ Top 10 reformers from Doing Business 2009. World Bank Group.
- ↑ World Economic Forum – The Global Competitiveness Report 2010-2011
- ↑ Bibliothek der Friedrich-Ebert-Stiftung
- ↑ https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/aj.html
- ↑ http://www.azstat.org/press_reliz.php?id=996
Посилання[ред. • ред. код]
- Азербайджан // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ
- Azerbaijan Links News
- Azerbaijan Photo Gallery
- Azerbaijan.az
Це незавершена стаття про Азербайджан. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
Грузія | Росія | |
Вірменія | Каспійське море | |
Іран |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|