Цього року виповнилося 100 років від дня народження Данила Скоропадського, який народився 31 січня (13 лютого н.с.) 1904 р. в Петербурзі, останнього гетьмана України.

Походження та батьки – Дитячі роки. Петербург – Гетьманат. Київ

Походження та батьки

Данило був четвертою дитиною в родині Павла і Олександри Скоропадських, які на той час уже мали двох доньок – Марію (1898), Єлизавету (1899) та сина Петра (1900). Його батьки за своїм походженням, багатством і становищем належали до найвищих аристократичних кіл Петербурга. Павло Петрович Скоропадський - блискучий кавалергард і флігель-ад'ютант царя, герой російсько-японської війни і один із найбільших свого часу землевласників.



Павло Скоропадський у формі генерала російської імперської армії. Перша світова війна (фото з інтернету)

Від діда і батька йому з братом Михайлом перейшли у спадок великі володіння в Полтавській та Чернігівській губерніях (Тростянець, Полошки, Ярошівка, Восковці, Дунаєць, Кубаров). У Кубарові містився один із кращих у Російській імперії кінних заводів, великий винокурний завод; у Полошках добувалася високоякісна глина, що використовувалася на власному заводі для виробництва цегли; в Кубаровсько-Дунаєцькому та Тростянецькому господарствах продавалися будівельні матеріали. Ці маєтки щорічно давали сім'ї Скоропадських величезні прибутки.
Олександра Петрівна Скоропадська (Дурново) була єдиною дочкою генерал-ад'ютанта Петра Павловича Дурново, який також займав чільне місце у вищій ієрархії російського суспільства і належав до його найзаможніших верств - був засновником Сибірського торгового банку, членом Алтайського золотопромислового товариства, мав великі маєтки у В'ятській та інших губерніях. Матері Олександри Дурново - Марії Василівні (з роду Кочубеїв) належало кілька маєтків на Полтавщині - Чутово, Кочубеївка, Іскрівка, Скороходове.



Герб роду Скоропадських (з сайту heraldry.com.ua)

По лінії батька Данило Скоропадський успадкував належність до одного з найстаріших і найвідоміших українських родів. Своїм корінням цей рід сягав середини XVII ст., коли вперше документально було зафіксоване прізвище Федора Скоропадського, який прославив своє ім'я в бою під Жовтими Водами 1648 p., під час визвольної війни українського народу проти польського панування.
Безпосередньо П. Скоропадський був нащадком сотника Чернігівського полку, а потім - генерал-бунчужний гетьмана Василя Скоропадського – брата гетьмана Лівобережної України Іван Скоропадський (1646-1722), який булаву після Мазепи і очолював козацьке військо у Полтавській битві на стороні Росії.
Данила назвали на честь гетьмана Данила Апостола, з яким колись породичалося це сімейство: донька Апостола була другою дружиною генерального підскарбія Михайла Скоропадського.

Дитячі роки. Петербург

Данилові дитячі роки пройшли в основному в Петербурзі, де сім'я проживала до середини 1918 р. Він зростав у російському середовищі і переважно під впливом російської культури. Як і всі діти тогочасної еліти, хлопчик отримав класичне домашнє виховання та освіту. На формування світогляду хлопця й усвідомлення ним генетичної причетності певною мірою впливало перебування щоліта в родових маєтках батька - Полошках (вперше Данила привезли туди у шестимісячному віці) і Тростянці на Чернігівщині.



Маленький Данило (фото з журналу «Корреспондент»)

Цікавими документами, що висвітлюють петроградський період життя Данила Скоропадського, є неопубліковані досі його листи до батька, написані на фронт протягом 1914-1916 pp. (окремі листи датовано 1912 і 1917 pp.). Листи яскраво відбивають внутрішній світ хлопчика з його інтересами, захопленнями, сприйняттям тогочасних подій, ставленням до рідних і близьких.
Данилко, як називали його в родині, грав на роялі, альті, скрипці, вивчав іноземні мови (англійську, французьку, німецьку), брав участь у дитячих концертах і виставах, відвідував театри та художні виставки, активно займався спортом. Взагалі коло інтересів хлопчика було надзвичайно широким. З раннього дитинства він цікавився також машинами і любив конструювати, займався випилюванням по дереву і здобував навички столярної майстерності. Речі, зроблені власними руками (етажерка, полиці, рамки для фото, підставки для квітів), він з любов'ю дарував близьким. Індивідуальні заняття вдома пізніше поєднувалися з навчанням у Першій петербурзькій гімназії.
Велику роль у вихованні дітей відігравала мати - Олександра Петрівна Скоропадська. Вона була душею сім'ї, її земним янголом-охоронцем. Павло Скоропадський, як кадровий військовий, не мав змоги приділяти дітям достатньо уваги, тому саме на дружину лягала чи не головна відповідальність за їх розвиток і становлення як особистостей.
Споглядаючи процеси, що охопили суспільство після лютневих подій 1917 p., і висловлюючи хвилювання за майбутнє дітей, вона в березні того ж року писала чоловіку: "Я с ужасом думаю о будущем воспитании Данилки. Как трудно будет внушить ему чувство порядочности в гнили окружающей среды, в которой приходится жить.[...] Но не беспокойся, я духом падать не буду, ни в каком случае, и детей твоих так или иначе выведу на путь правды и порядочности...".
Із зреченням від престолу імператора Миколи II почався докорінно новий етап і в житті Скоропадських. Ця звістка застала сім'ю, крім батька, в Петрограді. Данилу виповнилося тоді 13 років. На той час у родині було вже п'ятеро дітей: 29 вересня 1915 р. у Олександри Петрівни народився ще один хлопчик - Павло.
Події, що вирували в революційному Петрограді, не могли залишитися поза увагою учня п'ятого класу гімназії, котрий звик до розміреного впорядкованого ритму столичного життя. У своєму листі до батька, написаному 9 березня 1917 p., він поділився своїми враженнями про те, що відбувалося довкола.
"Милый Папа, у нас тут беспорядки, тебе мама, наверное, про них уже писала. Мы долго сидели дома. На нашей улице почти не стреляли. Недалеко от нас, в церкви, на колокольне сидели городовые, которые стреляли в солдат. Теперь в городе спокойно. Мы уже выходили гулять. Сегодня были у Аничковского дворца. Почти все окна прострелены во многих местах. Дырки заклеены бумагой. На домах висят красные флаги. К нам приходили революционеры для обыска, но ничего не нашли. Они искали оружие. Твоё старое оружие на стене кабинета они вначале хотели взять, но потом решили, что не стоит. Уроки у меня начались. Во время беспорядков многие учителя не приходили. Сегодня по телефону госпожа Фризон сообщила, что её обокрали. По городу ездят автомобили с красными флагами".

Гетьманат. Київ

29 квітня 1918 р. з'їзд хліборобів-власників, що зібрався в київському цирку П. Крутикова по вул. Миколаївській, проголосив гетьманом усієї України Павла Скоропадського. Про події в Україні Олександра Скоропадська з дітьми дізналася з петроградської преси. їх подальше перебування в Петрограді в умовах більшовицького режиму ставало дедалі небезпечнішим. Але питання про переїзд було вирішене лише в червні, після підписання в Києві (12 червня 1918 р.) договору про перемир'я між Українською Державою і більшовицькою Росією.



Павло Скоропадський, гетьман України, 1918 р. (фото з інтернету)

В кінці червня 1918 р. родина гетьмана прибула спеціальним потягом до української столиці. Резиденція Павла Скоропадського містилась у невеликому будинку по вул. Інститутській, 40, де колись жили генерал-губернатори (будинок не зберігся). Там також розмістилися охоронці, прислуга та гетьманський штаб. За спогадами сестри Данила, Олени Отт-Скоропадської, місця для сім’ї було так мало, що йому доводилося спати у ванній.
Згадуючи в еміграції ті часи, Данило писав, що він кожного дня спостерігав зміну гетьманської варти, яка рівно о 12-тій годині з музикою й українськими прапорами проходила повз його вікна, і це викликало у нього особливі хвилюючі відчуття. Тут же, в будинку, Данило був свідком прийому гетьманом іноземних послів і делегацій, а також щоденних засідань гетьманських міністрів.



Кайзер Німеччини Вільгельм ІІ та гетьман України Павло Скоропадський (фото з інтернету)

У Києві з осені 1918 року гетьманич вчився в українському класі гімназії В.Науменка, відомого педагога, громадського діяча і редактора "Киевской Старины". Там він вступив до лав української скаутської організації Пласт. Своїм "домашнім" учителем Данило називав полковника Н. Блаватного, який проводив з ним багато часу і завдяки якому Данилу вдалося багато чого зрозуміти й усвідомити.
15 серпня 1918 р. родину Скоропадських спіткало велике горе: раптово помер молодший брат Данила, трирічний Павло і одночасно з цим Олександра Петрівна втратила ще одну дитину, яка не встигла народитися.



Гетьман Скоропадський зі своїми офіцерами (фото з інтернету)

Перебування гетьманича в Києві обмежилося трьома місяцями, а період існування гетьманської держави - сімома з половиною. Вона була повалена внаслідок антигетьманського повстання і приходу до влади Директорії.



Гетьман Скоропадський з родиною, Данило стоїть зліва (фото з інтернету)

Незадовго до повстання Павло Скоропадський відіслав дітей за кордон. Його дружина залишилася в Києві, щоб бути поруч і розділити всі труднощі чоловіка. Після того, як Директорія оголосила Павла Скоропадського поза законом, він змушений був залишити Київ і виїхати з дружиною до Німеччини, а після того, як там відбулася революція – до Франції. Універсал Директорії, оголошуючи Павла Скоропадського поза законом, водночас конфісковував і всі його маєтки.



Кубанка офіцера Особистого конвою гетьмана та німецький орден Червоного Орла, яким було нагороджено П. Скоропадського (з фондів Музею ЗСУ у Києві, фото – joanerges)