Головна сторiнкаГоловна сторiнка Карта сайту КонтактНапишіть нам РаспечататьВерсія для друку УкраїнськаУкраїнськаEnglishEnglish

Поточнi новини

Шкіль: Реєстрація ускладнить людям життя

Народний депутат України V скликання Андрій Шкіль повністю погоджується з думкою, яку виказала Ханне Северінсен і ПАРЄ.

докладніше

"Ми на 100% виключаємо нашу участь в коаліції з Партією регіонів", - Андрій Шкіль

О том, есть ли у Генпрокуратуры законные основания для возобновления расследования по делу шестилетней давности, о мотивах представителей правящей коалиции, напомнивших ГПУ об акциях протеста «Украина без Кучмы», а также о...

докладніше
Опитування

Позачергові парламентські вибори: Чи будете Ви голосувати на позачергових парламентських виборах 30 вересня 2007 р.?

Так, буду.
Ні.
Я ніколи не голосую.
Важко відповісти.
 

 Результати
 Старі опитування

ОФІЦІЙНИЙ САЙТ АНДРІЯ ШКІЛЯ

 

Головна сторінка

Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні.

Представник Блоку Юлії Тимошенко розповідає про нюанси останнього партз'їзду, плагіаторство конкурентів, суспільні прориви та ідеологічні тонкощі, а також про співпрацю з «Нашою Україною» і майбутній демократичний уряд.

Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль.

Про відмову від «сумних і нудних процедур» та довгограючу програму БЮТ

                — Пане Андрію, останній з'їзд БЮТ (і не тільки) засвідчив, що з протокольної події, необхідної для старту виборчої кампанії, партійні збори перетворюються на шоу. Це потрібно для підтримання інтересу електорату, який живе у стані перманентних виборів? Чи для того, щоб не осоромитися перед конкурентами? Чи це взагалі новий стиль у політиці, зовсім не притаманний початку 2002 року?

                — Так, це новий стиль у новітній Україні. Коли ми говоримо про просування України в Європу, то першими таке просування здійснюють політичні партії як об'єднання людей, що можуть запропонувати своє бачення майбутнього, задля чого вони, власне, й утворили ту чи іншу політичну силу. А  партійні з'їзди проходять у відповідності до вимог часу — так, як це роблять, приміром, у Франції чи Польщі. І це дійсно несхоже на ті сумні і нудні процедури, які і дотепер мають місце десь у Білорусі чи Росії. А в Україні це не тільки зовнішні прояви — на нашому з'їзді, зокрема відбувся вступ БЮТ як спостерігача до Європейської народної партії.

                — У своїй програмній промові Тимошенко торкнулася широко презентованої рік тому філософії солідаризму лише мимохідь. Враження було таке, що солідаризм згаданий «для годиться», і не більше. Що, ця ідея вже втратила свою актуальність?

                — Ні, солідаризм не втратив актуальностi, він, навпаки, її набув. Особливо після того, як була презентована програма «Український прорив», яка може бути здійснена саме завдяки солідарним зусиллям суспільства. Це і є елементом правоцентристської ідеології, підставою для формування громадянського суспільства, яке реагує на виклики, що постають перед державою. Бо саме суспільство «призначає», обирає владу, відповідальну за розвиток держави, або ж змінює її на іншу владу, коли та не справляється зі своїми функціями. Так само відбувається і в будь-якому іншому, меншому колективі з самоуправлінням, де люди обирають керівника або звільняють його, і всі рішення при цьому ухвалюють спільно.

                — До речі, стосовно «Українського прориву»: чи не забагато сфер для «прориву» охоплено? Власне, який термін для втілення передбачає ця програма? П'ятирічне прем'єрство Тимошенко?

                — Певні пункти цієї програми є реальними для втілення протягом п'ятирічного терміну, інші — 10-річного абощо, а, наприклад, транзитний прорив — це взагалі безкінечна сфера діяльності. Але для того щоб процеси стали незворотними, треба як мінімум три роки втілювати цю програму, тоді бюджет України зросте настільки, що за решту речей можна буде не турбуватись. Бо чим більше держава заробляє, тим більше вона витрачає, тим ширшою є соціальна сфера і тим тяжче буде будь-якій владі відмовитись від того, до чого звикають люди — від хорошого, якісного життя. Хоч і кажуть, що до гарного швидко звикають, та все ж процес звикання має також відбутися. Програма ця писалася не під вибори, вона створювалася ще півтора року тому, коли ні про який достроковий розпуск парламенту не йшлося. На з'їзді ми презентували її першу частину, тобто короткотривалу програму, насправді ж стратегія розвитку держави має проектуватись уперед щонайменше на 20-25 років. Україна не може жити без чітко викристалізованого майбутнього, без планів, утілення яких гарантуватиме, скажімо, вступ до НАТО чи ЄС.

                — Якщо ваша програма дійсно була підготовлена ще до виборів-2006, значить, Кінах із його претензіями на авторство й справді, м'яко кажучи, не має рації. Хоча у Києві вже з'явились біг-борди зі словами «Український прорив» і усміхненим Кінахом...

                — Говорити, що хтось прочитав книжку Кінаха (до речі, де вона є, та книжка? у якій бібліотеці чи книгарні її можна побачити?) і вкрав звідти ідеї — це просто смішно. Йде відпрацьовування певних методів нашими опонентами з Партії регіонів, мета яких — показати, що не тільки вони мавпують чужі ідеї, а, бачите, ще хтось подібними речами займається... Такі ходи їм, очевидно, підказують американські політтехнологи, а «Регіони», як слухняні, але нерозумні діти, виконують те, що їм кажуть. Хоча, власне, чим більше буде на слуху словосполучення «Український прорив», тим краще.

Про правих і лівих, Соцінтерн та ЄНП, найманих робітників, їхніх працедавців та про земельний кадастр

                — Ваш колега Григорій Немиря пояснив присутність на з'їзді БЮТ президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса і дрейф «Батьківщини» у бік ЄНП результатом колективного обговорення на політраді партії ідеології, на яку вона надалі орієнтуватиметься. У зв'язку з цим два запитання: чи справді рішення приймалося саме у такий спосіб та чи природно, на вашу думку, виносити питання ідеології на голосування?

                — Ніхто не виносив на голосування ідеологію. Наша партія завжди була партією правоцентристських поглядів. Обговорювався вступ «Батьківщини» до Соцінтерну чи до Європейської народної партії. Більшість голосів була віддана останній, і це зайвий раз ідентифікувало нас як правоцентристів. На з'їзді ми ідеологію не міняли, просто визначили, що наша ідеологічна база збігається з ідеологічною базою, яку пропонує Європейська народна партія. А щодо розмаїття поглядів, то партія на кшталт Комуністичної, яка сповідує один-єдиний напрям, давно покинула політичне море України — лежить на березі, долежує там останні свої часи... Я вважаю, що національно-демократичний табір розділився нині на дві структури: це БЮТ, який презентує правоцентристські погляди з елементами консерватизму, і «Наша Україна», що презентує погляди ліберальні. Так виглядає політична мапа України, і той додатковий штрих, який привнесли ми, можна, по-моєму, тільки вітати. Це — рух уперед, і я переконаний, що він буде сприйнятий абсолютно адекватно. А дискусія в партії дійсно була, і точилася вона досить довго, я також брав у ній участь і відстоював вибір Європейської народної партії як можливість закріпити наш правоцентризм.

                — Якщо в «Батьківщині» мало місце обговорення того, в який бік іти — Соцінтерну або ЄНП, то, очевидно, ваша партія все ж є утворенням із «розмитою ідеологією». І це, до речі, говорять аж ніяк не опоненти «Батьківщини», а ваші ж однопартійці... 

                — Партією з розмитою ідеологією є партія, яка набрала випадкових людей. «Батьківщина» ж не була, не є і не буде наступницею совєтської схеми партійного утворення, за якою існувала КПРС із монопоглядами на життя і примусовим вступом до її лав. І в «Нашій Україні», і в «Батьківщині» є щонайменше два крила. У нас це — потужне крило правих поглядів і крило центру. Представлені і лівоцентристи, але домінують у партії ті, хто виступав за її вступ до ЄНП. І таке ідеологічне розмаїття всередині однієї партії притаманне не лише нам, а й, скажімо, Республіканській партії Сполучених Штатів чи Демократичній партії США. У питанні ідеології ми всі, на жаль, ще послуговуємося стереотипами Совєтського Союзу: якщо з арени зійшла єдина і неподільна комуністична партія, то замість неї має прийти не менш єдина і монолітна капіталістична партія чи як? Йдеться не про розмитість ідеології, а про цілий спектр ідеологічних напрямів, які представлені в «Батьківщині». І зараз ці напрями не звузились, а впорядкувались.

                — Яким саме чином вони впорядкувалися? Чи має рацію «Українська правда», яка спеціально заглиблювалася в доктрину ЄНП і зазначила наступне: «...статус повноцінного члена Європейської народної партії Тимошенко треба буде підкріплювати своїми вчинками, заснованими на ідеології консерватизму. Наприклад, захищати не найманого працівника, а власника підприємства. Виступати проти абортів і за скорочення виплат по безробіттю». Все так і буде?

                — Ні. Автор статті, яку ви цитуєте, перебільшив зобов'язання політичної сили, що вступає до Європейської народної партії. В її доктрині дійсно домінує консерватизм, але він позбавлений керівної і спрямовуючої ролі. Там є так званий перелік спільних вартостей, котрий виступає об'єднавчим моментом для всіх членів ЄНП. Щодо становища, наприклад, найманого працівника, то в цьому питанні ЄНП виступає за діалог між ним та працедавцем. І це справедливо. Не можна просто знищити того, хто дає робочі місця, і вважати, що цим ти зробив благо для робітника.

                — Чому «Батьківщиною» був відкинутий шлях до Соцінтерну?

                — Тому що цей шлях привів би до «лівізації» нашої політичної сили. «Батьківщина» ніколи не була лівою структурою. Розподіл на правих і лівих — це розподіл за ставленням до приватної власності, власності на землю тощо. З цим я цілком погоджуюсь. Але ж ніхто ніколи не чув з уст Тимошенко, що вона є противником того, що земля є товаром. Ми голосували проти того, щоб земля стала товаром учора — вона має стати ним завтра! Бо для цього треба провести кадастрування землі, її оцінку, організувати дослідження того, що ми маємо, врешті-решт... А відтак скласти методику, за якою ми будемо визначати вартість землі, не віддаючи її за безцінь.

                — Як поставилися до рішення «Батьківщини» відносно вступу до ЄНП ваші колеги по БЮТ — Українська соціал-демократична партія та партія «Реформи і порядок»? І чи можливе після такого кроку злиття «Батьківщини», УСДП і ПРП в єдину структуру, як це було заплановано раніше?

                — Думаю, що таке злиття відбудеться. Але зараз про це говорити ще зарано, бо попереду — вибори, і це на сьогодні найголовніше. Хоча на з'їзді було наголошено на тому, що створення єдиної партії матиме місце. На моє переконання, це тільки збагатить усіх нас, бо лівоцентристська структура, якою є УСДП, буде і доповнена, і збалансована правою партією «Реформи і порядок», а це, в свою чергу, привнесе в наше політичне об'єднання той дискусійний елемент, від якого будь-якій партії завжди тільки користь...

Про неминучість демократичної коаліції, стандарт «50х50», Конституцію, дорожчу за референдум, та стійкість членів ОВК

                — Щодо угоди мiж БЮТ i «Нашою Україною». Чому вона охоплює термін саме у сім років?

                — По-моєму, це цілком достатній термін для того, щоб реалізувати всі спільні напрацювання, охопити всі напрями, що потребують об'єднаних зусиль наших блоків.

                — Відносно інших домовленостей, але, якщо можна, трохи детальніше. БЮТ і НУНС не раз говорили про те, що посади у майбутньому уряді в разі створення спільної коаліції вони ділитимуть рівно навпіл. Хто й на що наразі претендує? Кому відійде силовий блок, кому — посада міністра закордонних справ абощо?

                — Наші домовленості передбачають узгодження генеральних напрямів. Тобто ми декларуємо, що кандидатуру Прем'єр-міністра пропонує та політична сила, яка набрала більше відсотків на виборах, а решту посад в Кабміні ділять за принципом «п'ятдесят на п'ятдесят» «підписанти» угоди. Більшого ми не обговорювали, бо й не повинні були цього робити. Якби лише одна політична партія претендувала на більшість у парламенті, вона, напевне, вже сьогодні презентувала би свій варіант уряду тощо. Коли ж ідеться про дві політичні сили, то перед тим, як називати прізвища разом з посадами, треба перемогти на виборах і сформувати коаліцію. Звичайно, що і в БЮТ, і в «Нашій Україні» напрацьовані певні сценарії того, хто ким може бути, але починати обговорення претендентів просто зараз немає жодного сенсу. Власне, після створення коаліції це не займе багато часу. Думаю, що за кілька днів до завершення виборчої кампанії, тобто десь наприкінці вересня, лідери обох блоків проведуть ще одну зустріч, і вже на ній будуть узгоджені посади, які відійдуть тій чи іншій політичній силі.

                — Чи буде створена коаліція між БЮТ та НУНС в тому разі, якщо НУНС набере більшу кількість голосів і висуватиме свого Прем'єра?

                — Не може й бути мови про те, що коаліція не буде створена. Ми задекларували її створення, і підписана між нами угода не може бути зламана. Хоча особисто я вірю в те, що БЮТ посяде перше місце не тільки з-поміж демократичних сил, а й серед усіх учасників виборів.

                — Нині багато хто говорить про те, що Віктор Ющенко вже розпочав власну президентську кампанію. Чи можна стверджувати, що Тимошенко розпочала свою кампанію також? Якими будуть її основні віхи, принципи і засади?

                — Можливо, Ющенко й розпочав президентську кампанію — він не бере участь у виборах до Верховної Ради. Тимошенко ж не починала ніякої іншої кампанії, окрім парламентської. По-моєму, це є цілком правильним.

                — Проте ідею проведення всеукраїнського референдуму одночасно з парламентськими виборами вона не залишає. I подає в суд на ЦВК, яка вiдмовилась реєструвати iнiцiативнi групи зi збору пiдписiв за референдум. Члени БЮТ справді вірять у те, що така акція є реальною?

                — Якби вона була нереальною, таку кампанію ніхто й не починав би. Референдум є необхідним, а раз він є необхідним, значить, і проведення його цілком можливе. Питання, які ми пропонуємо обговорити у такий спосіб, є наболілими. Вони вже проговорювались у суспільстві, і суспільство готове дати на них відповідь. Звичайно, референдум потребуватиме певних зусиль, але тут треба підійти до проблеми наступним чином: що нам обійдеться дорожче — референдум чи погана Конституція? Для чого тоді, власне, існує держава, якщо вона не здатна забезпечити покращення життя своїх громадян, у тому числі й шляхом референдуму?

                — Хто технічно буде займатися цим референдумом? Окружні виборчі комісії? По-моєму, на них 30 вересня покладатиметься інша місія...

                — У 2006 році окружні комісії рахували голоси, віддані за народних депутатів, депутатів обласних рад, районних рад, за мерів міст тощо. Якщо тоді знайшлися люди, які зуміли організувати власну роботу відразу по кількох напрямах, то зараз ми пропонуємо до єдиного пункту плану — виборів народних депутатів — приплюсувати всього лише один додатковий пункт: референдум. Проводити його окремо буде і дорожче, і обтяжливіше для держави.

                — Яким буде перший акт, прийнятий спільно демократичною коаліцією? Зміни до закону про вибори? Скасування депутатської недоторканності?

                — Без змін до Конституції не може бути ані скасування недоторканності, ані будь-чого іншого. Тобто якщо ми говоримо про фундаментальні речі, то до них треба і підходити фундаментально — через зміни до Конституції. Перше, чим ми займатимемося у новому парламенті, буде робота над Конституцією. Звичайно, на тлі роботи над низкою соціальних законів, що також є дуже і дуже важливим.

Україна Молода

Наталія ЛЕБІДЬ

Актуальні події

...24 вересня 1941 року на Хрещатику, як пише очевидець, здригнулася земля і потемніло небо. Будинки злітали у повітря або палали у вогні. Скрізь палахкотіло полум'я і до хмар здіймались стовпи диму.

докладнiше

Наші партнери:

Пiдписка на новини
Тут ви можете пiдписатися на новини