5 вересня 2010 року
Неділя 15-а по Зісл. Святого Духа.
Віддання празника Успіння Пресвятої Богородиці.
Св. муч. Лупа.
Св. свящмуч. Іринея, єп. Ліонського.
- Рядовий Апостол
- Рядове Євангеліє
- Оповідання для роздумів
- Прохання про молитву
Святий мученик Луп
Святий Луп був слугою і жив у III ст. Погани хотіли його вбити за те, що він визнавав Христову віру, але Божа сила стримала їх від цього вчинку. Луп вірив у Христа, але ще не був хрещений. Коли він прийняв св. Хрещення, то добровільно віддав себе в руки гонителів. Суддя наказав мучити його різними жорстокими способами, а опісля вбити мечем.
Святий Іриней Ліонський
Народився Іриней приблизно 125 року в Малій Азії, де тоді було багато християн, між якими жила ще пам'ять про Христових апостолів. Особливо дорогою пам'яткою для нього було те, що замолоду сидів у стіп тих мужів, які знали Христових апостолів або їхніх безпосередніх учнів. Найдорожчим для Іринея був св. Полікарп, єпископ Смирни.
Коли Іриней став священиком, то тодішнім звичаєм перейшов з Малої Азії до Західньої Європи. Оселившись у тодішній Ґалії, в місті Ліоні (Люґдуні), став працювати коло місцевого єпископа Фотина, що теж прибув був зо Сходу. А згодом став Фотиновим наступником. Гонення християн поволі припинилося, і приблизно двадцять літ міг Іриней спокійно вести свою пастирську працю. Крім управи єпархією, він виїжджав у сусідні краї на місійну працю для навертання поган до Христової віри. Св. Іриней закінчив своє багатотрудне життя приблизно 202 року.
2 послання ап. Павла до Коринтян 4, 6-15
Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. І так смерть діє в нас, а життя у вас. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.
Євангеліє від Матея 22, 35-46
В ті дні один законовчитель приступив до Ісуса і спитав Його, спокушаючи: Учителю, котра найбільша заповідь у законі? Він сказав до нього: Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, і всією думкою твоєю: це найбільша і найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. На цих двох заповідях стоять увесь закон і пророки. Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Кажуть Йому: Давидів. Він до них мовить: Як же Давид у натхненні називає Його Господом, кажучи: Господь промовив Господеві Моєму: Сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх. Коли, отже, Давид Його називає Господом, як Він може бути його сином? Ніхто не міг Йому відповісти ні слова. І від того дня ніхто не важився більше Його питати.
“Матимеш дві домівки”
Одного разу мама Білочки сіла на дивані та посадила на коліна Білочку, а тато сів поруч.
Мама сказала:
– Мушу тобі дещо пояснити. Білочко, твій татко та я не можемо більше жити в одному домі. Ми не хочемо більше бути разом, не хочемо спати разом, не можемо терпіти одне одного, ми постійно завдаємо одне одному прикрощів. Бачимо також, що і ти нещаслива. Тому ми вирішили розійтися та жити окремо. Так буде краще для нас обох і для тебе.
Тато Білочки додав:
– Я знайшов домівку над берегом струмочка у дубі. Там мешкатиму. Ти залишишся тут разом із мамою, а в неділю приходитимеш до мене. Отож, матимеш тепер дві домівки і завжди матимеш своїх татка та матусю, котрі тебе дуже люблять.
Бруно Ферреро. Сімнадцять казок. - Свічадо, 2009
Прохання про молитву
З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).
Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.
Просимо помолитися
- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за упокій душі Анни;
- за здоров'я Романа, Святослава, Катерини;
- за упокій душі, прощення провин новоспочилого Романа;
- за здоров'я і Боже благословення на створення щасливої сім'ї Ярослава і Ірини.
(Формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).
