-- Пане Йожефе, чим для вас є ця нагорода? Як ви ставитеся до проведення акції "Галицький лицар"?
-- Для мене ця відзнака є на правду несподіваною. Надзвичайно приємно, що моя скромна творча діяльність отримала таку високу громадську оцінку. Проте я ніколи не працював заради здобуття якихось регалій. Але саме в цій акції дуже поціновую те, що вона є зорганізована не державною, а громадською інституцією -- Інститутом розвитку Львівщини, який очолює Андрій Садовий. До цієї людини я вже давно ставлюся з великою повагою та прихильністю, а також до тих, хто його оточує, зокрема, до Ореста Друля. Мені здається, що Інститут згуртовує тих правдивих львів'ян, котрі щиро вболівають за наше місто, за його культурний рівень. Адже знаємо, що Львів з давніх-давен посідав чільне місце серед європейських культурних центрів. Також тішить те, що і тепер, і минулого року зібралася потужна когорта "лицарів", котрі зацікавленні в тому, аби дійсно щось робити для Львова.
-- На вашу думку, наскільки сьогодні реально існує потреба в серйозній академічній елітарній музиці поряд із естрадною, яка є значно легшою для сприйняття та доступнішою?
-- Я особливо не хотів би відокремлювати ці два поняття -- "естрадна" та "академічна" музика, -- оскільки добра музика завжди є доброю музикою, вона сама за себе говорить. Я і сам у молоді роки захоплювався Pink Floyd, Deep purple тощо. Але колись естрадну музику грали "на живо", без фонограм, тоді вона виховувала добрий смак. А те, що ми маємо сьогодні на нашій естраді, на жаль, не дотягує до європейських стандартів. Це -- шоу-бізнес, комерція, зовнішній блиск. Проте, попри загальні закиди, я вважаю, що саме "Океан Ельзи" якраз є гуртом, котрий має своє обличчя на естрадному небосхилі. Ну, а щодо академічної музики, то потреба в ній, безумовно, існує величезна. Звісно ж, така музика не може бути популярною та й ніколи такою не була, оскільки не для цього пишеться. Композитори створюють музику насамперед не заради визнання, а тому, що не можуть без цього жити. Це є внутрішньою потребою. І так само для слухача та виконавця -- є потреба в добрій, якісній музиці. Наприклад, музика Олів'є Месіана, яку я дуже люблю та часто виконую, не є популярною в широкому розумінні цього слова. Це -- духовна музика, що пов'язана зі світоглядом віруючої людини. Її розуміння зовсім не залежить від професійної підготовленості. А тільки від здатності відчувати й сприймати особливу енергетику цієї музики, від внутрішнього світу слухача. У Біблії сказано: "Хто має вуха, той почує", -- оце найважливіше.
-- А ваш світогляд на чому ґрунтується?
-- Мені пощастило ще в студентські роки спілкуватися з дуже цікавими та неординарними людьми, які певною мірою спричинилися до формування мого світогляду. Ще з тих часів почав захоплюватися творчістю Селінджера, Воннегута, Далі, Босха, слухати музику Булеза, Штокгаузена, Шнітке, Денісова, яка на той час не була такою доступною, як тепер. Ми діставали її підпільно. Багато роздумую над Біблією, Євангелієм. Саме тут є відповіді на все. І саме звідси черпаю своє натхнення.
-- За якими критеріями ви обираєте для себе твори?
-- Переважно намагаюся обирати те, що є мені близьким. Мабуть, доречними тут будуть слова польського композитора, народженого у Львові, Анджея Нікодемовича: "... Кожна нота пишеться для того і з тією думкою, чи цю ноту приймуть ТАМ... Чи потрібна ця нота, чи її відкинуть". У такий спосіб і я намагаюся підбирати свій репертуар. Хоча, на жаль, не завжди це вдається, тому що існують певні замовлення. Тоді виконавець виступає просто ремісником.
-- Хто з композиторів є для вас близьким по духу?
-- Безумовно, це Месіан, а також Нікодемович, Сильвестров -- серед композиторів старшого покоління. А серед молодшого -- Ланюк, Щетинський, Щербаков, Пілютіков, Рунчак тощо.
-- Які з останніх творів, що ви виконували, були написані саме для вас?
-- Фортепіанний концерт Ігоря Щербакова, а також Другий фортепіанний концерт Анджея Нікодемовича, який прозвучав цього року на фестивалі "Контрасти".
-- Ви вже досить тривалий час виконуєте сучасну музику. А коли саме з'явився інтерес до неї?
-- Знову ж таки, у студентські роки. Мене часто запрошували як виконавця на пленуми композиторів, багато спілкувався з молодими талантами. Зараз виступаю на різноманітних фестивалях сучасної музики, хоча завжди із великим задоволенням виконую і класичну.
-- Чи маєте записи на CD?
-- На правдивій фірмі маю лише два записи: разом зі співачкою Ольгою Пасічник -- вокальних творів Шимановського, Реґамея і Лютославського, а також запис творів Бортнянського, які були виконані на автентичному інструменті pianoforte.
Розмовляла Любава СИДОРЕНКО
ДОВІДКА
Йожеф Ермінь народився 1960 року в Ужгороді, гру на фортепіано вивчав у Львівській консерваторії ім. М.Лисенка (клас М.Крушельницької) і в Московській консерваторії ім. П.Чайковського (клас Є.Малініна). Дипломант Республіканського конкурсу піаністів ім. М.Лисенка(1988). Нагороджений премією ім. Л.Ревуцького за пропагування української музики. Як соліст, камерний виконавець, акомпаніатор обійняв репертуар від барокової до найновішої музики, з яким виступав в Україні, Німеччині, Швейцарії, США та Канаді. Здійснив записи для Українського радіо, Польського радіо, Німецького радіо "Зюд Вест Функ", Студії "Євшан" у Канаді. Багаторазово виступав на численних фестивалях сучасної музики ("Контрасти", "Київ Мюзик Фест", "Московська осінь", "Варшавська осінь", "Варшавські музичні зустрічі", "Дні Музики краківських композиторів"). Викладає на кафедрі фортепіано Львівської державної музичної академії ім. М.Лисенка. |