Потому, як Україна та Польща отримали право на проведення чемпіонату Європи з футболу, Київ оцінював свої витрати на підготовку до Євро-2012 у близько 16 мільярдів доларів. При цьому очікувалося, що левова частка цих коштів має надійти як приватні інвестиції.
Де-факто, як виглядає, було витрачено одночасно і набагато менше, і набагато більше запланованого. Про приплив мільярдних інвестицій нині вже ніхто не згадує, а левова частка грошей, витрачених на проведення Євро-2012, надійшла із державного бюджету.
Через те, що із бюджету фінансувалися і спортивні об’єкти, і інфраструктурні, а також те, що кошторис багатьох об’єктів постійно переглядався, точно підрахувати вартість підготовки до Євро-2012 досить складно.
Заплутана арифметика
Президент Віктор Янукович заявив, що підготовка до Євро-2012 коштувала Україні 35 мільярдів гривень (близько 4,4 мільярдів доларів). Якщо взяти за основу цифри, озвучені президентом, то за три тижні футбольного "свята" кожен українець, включно із пенсіонерами та дітьми, заплатив близько 76 доларів із власної кишені. Утім, за словами президента, хоч кошти, витрачені на Євро-2012 не окупляться за час чемпіонату, проте "слугуватимуть не одному поколінню і підуть людям на користь".
"Скільки ми заробимо - ще невідомо. Вклали ми у всю інфраструктуру близько 35 мільярдів гривень. Це не окупиться за один чемпіонат, але буде служити не одному поколінню", - заявив президент Янукович.
Водночас, Національна агенція з підготовки до Євро-2012 називає іншу "фінальну" суму – 41 мільярд 752 мільйони гривень, що були виділені із державного бюджету впродовж 2008-2011 років.
У 2012 році бюджетні витрати на Євро-2012 мають скласти майже 7,5 мільярдів гривень – це на півтора мільярди більше, аніж видатки на всю медицину.
Утім, у 2011 році бюджетне фінансування футбольного чемпіонату було ще більшим, і становило 9,326 мільярдів гривень.
Ухвалюючи бюджет 2011 року, представники уряду особливо підкреслювали, що збільшили фінансування Євро-2012 удвічі порівняно із тим, як фінансувала футбольний чемпіонат "помаранчева влада", яка, власне, і виборола право на його проведення в Україні, - у 2010 з українського бюджету на Євро-2012 було витрачено "всього" 4,2 мільярди гривень.
Відповідальний за проведення Євро-2012 віце-прем’єр Борис Колесніков каже, що треба розрізняти витрати на прямі, спортивні та непрямі, інфраструктурні об’єкти. Спортивні – це лише два стадіони – у Києві та Львові, на які було витрачено близько 6 мільярдів гривень.
"Все решта – не підготовка до Євро-2012, а розвиток національної інфраструктури", - каже Борис Колесніков, наголошуючи, що дорогами, злітними смугами та аеропортами українці користуватимуться і після завершення Євро-2012.
Рекордні витрати…
Утім, українські витрати приблизно у 2,5 рази менші за витрати Польщі. Як заявив польський прем’єр Дональд Туск, його країна вклала у підготовку до Євро-2012 понад 30 мільярдів доларів. Вартість будівництва об’єктів до Євро-2012 у Польщі також неодноразово переглядалася – наприклад, стадіон у Варшаві "потягнув" принаймні на чверть дорожче, ніж планувалося.
З іншого боку, Польща, як член Євросоюзу, мала змогу фінансувати більшість інфраструктурних проектів за рахунок коштів ЄС. Крім того, завершення будівництва деяких об’єктів, наприклад, нової гілки метро у Варшаві, було вирішено відкласти і не прив’язувати до Євро-2012. За оцінками польської преси, до 40% витрат на футбольний чемпіонат було профінансовано за рахунок приватних інвестицій.
Загальні витрати України та Польщі на Євро-2012 стануть рекордом за всю історію проведення футбольних чемпіонатів. Чемпіонат Європи 2012 року коштуватиме у 40 разів більше, ніж Євро-2008, проведений спільно Австрією та Швейцарією, і у 7-8 разів разів більше, ніж Євро-2004, що відбувся у Португалії.
Віце-прем’єр Борис Колесніков частково пояснює це тим, що два роки, що минули після отримання права на проведення Євро-2012, були "втрачені", і чинна влада була змушена у авральному режимі надолужувати те, що не зробила попередня.
Оглядачі ж зауважують, що у країнах із розвиненою інфраструктурою витрати на подібні заходи апріорі є на порядок нижчими, адже їм не треба піклуватися про належні готелі, аеропорти і дороги, і варто лише підготувати спортивні об’єкти. З іншого боку, не варто скидати з терезів і відмову від тендерів (яку також пояснювали браком часу на підготовку), і повідомлення про "кіпрську" прописку фірм, що отримують найбільші підряди на об’єкти, пов’язані із Євро 2012.
…і що це нам дало?
Про приплив мільярдних іноземних інвестицій під Євро-2012 вже майже ніхто не згадує. "Звісно, під великі інфраструктурні проекти варто було б отримати приватні інвестиції. Але сталося зовсім по-іншому: головним інвестором в інфраструктуру стала держава. Очікувати чогось іншого у країні із таким інвестиційним кліматом і таким місцем у рейтингу Світового банку Doing business можуть тільки дуже великі оптимісти", - каже Оксана Кузяків, виконавчий директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.
По завершенні чемпіонату Інститут, який відстежує витрати України на Євро-2012, збирається порахувати його економічні наслідки за допомогою Швейцарського економічного інституту, який вже здійснював подібні розрахунки після Євро-2008.
Тепер під питанням стоять надходження від припливу туристів. Представники влади все ще оперують розрахунками, основаними на тому, що Україну мають відвідати не менше мільйона вболівальників. Але ціни на готелі у Києві та Донецьку, що перевищують і ціни у польських готелях, а, подекуди, і "олімпійські" розцінки у Лондоні, а також те, що під час чемпіонату в Україні вирішили жити лише 2 із 16 команд, говорять самі за себе. Водночас, як каже Оксана Кузяків, саме цей прийом гостей мав би дати найшвидші прибутки – і грошові, і іміджеві.
"Оскільки наш готельний бізнес, і загалом "індустрія гостинності" є у зародковому стані, то саме Євро-2012 могло б стати поштовхом для серйозного розвитку цієї індустрії. Зараз ми, напевне, вже можемо говорити у минулому часі, що це був шанс, бо якщо власники вважають, що саме така цінова стратегія і сервіс привернуть туристів, то вони взагалі нічого не отримають. Але бізнес є досить гнучкою структурою, і може, ще є час щось змінити. Звісно, більше команд тут не житимуть, але для готелів ще є час змінити свою стратегію, хоча навряд чи вони це зроблять", - каже Оксана Кузяків.
Розрахувати вигідність інфраструктурних об’єктів, що поглинули левову частку бюджетних мільярдів, взагалі вдасться лише з часом, і лише тоді, якщо будуть оприлюднені технічні обґрунтування будівництва цих об’єктів, багато з яких споруджувалися поспіхом і без проведення тендерів.
Багаті стають багатшими, бідні - біднішими
Футбольний чемпіонат Євро-2008, що проходив у Австрії та Швейцарії, керівництво УЄФА визнало "загалом успішним". У 2008 році Австрію та Швейцарію відвідали близько 1 мільйона футбольних фанів, а обидві країни отримали від проведення футбольного чемпіонату близько 500 мільйонів євро, при тому, що вклали у його проведення удвічі більше.
Ще сумніше виглядають "зиски" Португалії. Витративши на підготовку чемпіонату майже 5 мільярдів євро, ця країна отримала "чистими" від 1 мільйона уболівальників і туристів 400 мільйонів євро. Тепер екс-міністр економіки Аугушту Матеуш навіть пропонує знести стадіони, побудовані до Євро 2004, бо їхнє утримання (в середньому по 20 мільйонів євро на рік) руйнує місцеві бюджети, а продаж землі міг би ці бюджети поповнити.
Олімпіада 2004 року коштувала Греції 11 мільярдів євро, а принесла лише 2 мільярди. Понад половина олімпійських об’єктів, що часто будувалися і вдень, і вночі за "авральними" розцінками, стоять порожніми і не використовуються за призначенням. І хоча у Міжнародному олімпійському комітеті кажуть, що не варто пов’язувати Олімпіаду 2004 із нинішньою масштабною кризою, оглядачі вважають, що саме з цих "авральних" витрат і почалися бюджетні і боргові проблеми країни.
