Езра Павнд і муркотіння

Записане Квітень 25, 2012 by


 

До вашої уваги інтелектуал (“Немає менш читанішого поета-модерніста ніж Езра Павнд”, як писали в 1951-му), естет і скромний поет (“Безглуздий, сміхотворний дрібязковий позер”, як писали в 1917-му) Езра Павнд. Хоча він і прожив своє життя в Америці, але писав для України (хоча про це й не підозрював).

hipsters.org.ua

 

In a Station of the Metro

Ява ликів в натовпі.
Пелюстки на мокрій, чорній гілці.

Come My Cantilations

Настань кантиляційо,
Скинь нашу ненависть у купу – покінчи з нею,
Гаряче сонце, чиста вода, свіжий вітер.
Дай мені бути вільним від мостових,
Дай мені бути вільним від набоїв.
Дай прийти прекрасним людям,
Що носять грубий шовк із добрим кольором,
Нехай прийдуть величні мовці,
Нехай прийдуть готові до розуму,
Нехай прийдуть дивні манери, зухвалість і радість.
Ми говоримо від натертих озер,
І від сухого повітря, чистого як метал.

The Coming of War: Act?on

Образ Лети,
І полів
Повних слабких світл,
Але золотих,
Скелі сірі
і під ними
Море
Шорсткіше(не знаю чи доречно) за граніт
Небезшумне, неприпинне
Високі форми
Із рухами богів
Лихий бік
І один каже
“Це Актеон”
Актеон із золотими поножами
За прекрасними ланами
Над прохолодим ликом поля
Небезшумне, завжди в русі,
Пітьма давніх людей.
Тихий кортеж

The Return

Дивіться, вони повертаються, дивіться на невпевненні
Рухи, на їх повільні стопи
На неладдя в кроці і непевні
Коливання!
Дивіться, вони повертаються, і по одному,
з страхом, напів-прокинуті,
Так якби завагався
І шепіт на вітру
І напівзворот
Вони були “Окрилені-із-Гвалтом”
Непорушні
Боги окрилених чобіт!
Із ними срібні пси
Винюхують ознаки -вітря!
Хайі! Хайе!
То був швидкий набіг
Той гострий запах
То були душі крові
Повільніше на шворці,
Бліда трійка (людей)!

Couplet

Війну оголосивши пронизав воду і вода знов протікає:
Здійняв чашу, загасив сум, горе жаліється знов

Fan-Piece for Her Imperial Lord

О крильце білого шовку
Чисте немов іній на лезовій траві
Ти теж лежиш у стороні

Tame Cat

“Це спочиває у мені буттям між прекрасних жінок.
Нащо тоді постійно брехати про тії\такі матерії?

Я повторюю:
Це спочиває у мені спілкуванням із прекрасними жінками
Хоч ми й говоримо дурниці

Муркотіння незримих антен
Все разом стимулює і всолоджує”

Alba

Прохолодна як бліде вологе листя
Конвалії
Вона лягла поруч зі мною на зорі

Girl

Дерево війшло мені у долоні
Сік зійшов по руках
Дерево вросло у груди
У низ
Гілки ростуть з мене, як руки

Дерево ти є
Плаун ти є
Ти бузка з вітром над усім
Дитя\витвір – так високо – ти
І все це необачність

Virginal

Ні, ні! Йди від мене. Я полишив її запізно.
Я не буду псувати своє надкрилля меньшим блиском
До мого повітря оточення є новая легкість
Тендітні її руки, крім того вони звязали мене скрутно
І полишили прикритим як із марлею з ефіром,
Як із солоким листям, як із ніжною ясністю
О, я підібрав чару у її близькості,
Щоби прикрити свою половину половиною того, що її прикриває.
Ні, ні! Йди від мене. Я все ще маю присмак,
Мякий немов весінній вітер, що йде з березового житла
Зеленими йдуть паростки, є Квітень у гілках,
Немов зимова рана з її спритною рукою вона спиняє,
Мають дерева той присмак:
Такий ж білий як і їх кора, такий ж білий як і часи цієї пані

hipsters.org.ua

Переклад з англійської Володимира Білика

 

EasyFreeAds Blog News Facebook Twitter Myspace Friendfeed Technorati del.icio.us Digg Google Yahoo Buzz StumbleUpon

Відгуки й пропозиції

 

 

Copyright © Культурна незалежність, 2011-2012

 

Контакт: untrial[догстайл]gmail.com

 

Заходьте ще! Ще ще ще