З 21 жовтня  до 24 жовтня на майданчиках МКФ «Молодість» триває спеціальна програма «Кіно поза кордонами» в рамках проекту «Режисери без кордонів». «Кіно поза кордонами» пропонує сім яскравих фільмів від режисерів з Вірменії, Туреччини, Румунії, Азербайджану, Польщі. Програма організована у співпраці із фестиваль «Золотий абрикос» та МГО «Інтерньюз-Україна».

Лейтмотивом кожного із фільмів програми «Кіно поза кордонами» залишається оточуюча соціальна дійсність, часто досить болісна в своїй реалістичності. Кожна з картин додає певний відтінок в загальну перспективу життя регіону і розкриває певні його проблеми, водночас пропонуючи їх вирішення. Об’єднання талановитих режисерів задля осмислення спільних викликів через кінематограф є метою проекту «Режисері без кордонів». Проект також спрямований на утвердження миру та толерантності у регіоні.

Програма реалізується в рамках проекту Directors Across Borders, профінансованого програмою Європейського Союзу Eastern Partnership Cultural Program.

Про проект  «Режисери Без Кордонів» було створено 2005 року Фондом розвитку кінематографу Вірменії «Золотий абрикос». Мета проекту -  створити  мережу кінематографістів з країн колишнього Радянського Союзу та сусідніх країн, які могли б ефективно вирішувати спільні проблеми.

Протягом останніх восьми років РБК підтримував кінематографістів через різні заходи, зокрема семінари, гранти для розвитку фільмів та постійні платформи, що дає можливість спілкуватися з провідними фахівцями галузі з усього світу.

 

 

Режисер – Заза Русадзе. Грузія, 2013, 73',

Зустріч із новим другом змінює розмірене життя Дмітрі, який після навчання закордоном повертається до провінційного грузинського містечка аби працювати суддею. Рутинне існування героя сповнюється мріями та натхненням. Гірко-солодка комедія про романтичні подвиги молодого грузина, затисненого між сімейними та службовими обов’язками.

 

Режисер – Кшиштоф Лукашевіч. Польща, 2012, 101'

Залізна рука незмінного політичного лідера Білорусі ззовні справляє враження, що країна мирно і покірно живе у своїй власній системі координат. Ця система не передбачає участі громадян у визначенні їх власної долі. Знятий у Варшаві фільм польського режисера Криштофа Лукашевича покликаний показати, якою ціною створюється ця ілюзія покірності: те, про що не прийнято говорити вголос, сторони життя, які замовчуються на офіційному рівні, темні закутки авторитаризму.

Учасник та переможець міжнародних фестивалів у різних країнах Європи, фільм здобув визнання та високу оцінку кінокритиків.) 

 

Режисер – Орхан Текеоглу. Туреччина, 2013

Етнічно-мотивовані міркування заважають коханню турецького емігранта. Сюжет фільму побудовано на темах іммігрантів та упереджень, пов’язаних із етнічними цінностями.

 

Режисер – Марія Саакян. Вірменія, Росія, Данія, Німеччина , 2012, 104'

Кіно про складні переживання чотирнадцятирічної Еврідіки, позбавленої батьківської уваги і залишеної наодинці із її власним світом. На тлі постіндустріального вірменського містечка самотня героїня намагається сповнити своє життя сенсом, заглиблюючись у віртуальний світ. Конструювання альтернативної дійсності дозволяє їй відгородитися від непривітної реальності, сповненої відчуттям розгубленості та непотрібності.

 

Режисер – Іґор Кобілянський. Румунія, 2013, 80'

Історія про те, як дев’ятнадцятилітній Віорел  в забутому молдовському містечку намагається знайти собі трохи щастя, незважаючи на мляву та прозаїчну оточуючу дійсність, дещо прикрашену легкими наркотиками. Він не має ані великих амбіцій, ані ілюзій, однак в той же час не є абсолютним продуктом свого оточення. Конфлікт полягає в невідповідності його намірів тим наслідкам, які мають його дії – вольове рішення контролювати свою долю часом отримує несподіваний зворот. Фільм цікавий тим, що атмосфера «безвекторності» і байдужої розпорошеності відображає загальну картину життя сучасної Молдови.

 

Режисери – Руфат Гасанов, Елвін Адиґозел. Азербайджан, Франція, Росія , 2013, 74'

«Хамелеон» розповідає про молодого азербайджанця, що приїхав із США до Баку, щоб продати будинок свого батька і поневолі зустрітися зі своїми спогадами. Лаконічний фільм-медитація, увага в якому сфокусована на відображенні атмосфери часу та перетині різних культурно-соціальних кодів. За словами критиків, незважаючи на соціальну тематику, ця складна та мінімалістична картина є, в першу чергу, екзистенційною драмою, глибокою, точною та проникливою. 

 

Режисер – Анна Баятян. Вірменія, 2007, 9’5’’

Фільм вірменської режисерки Анни Баятян. Авторка народилася 1983 року в Єревані, закінчила Державний університет театру та кіно Вірменії (режисер ігрового кіно). За дипломну роботу «Я піду» отримала першу премію МКФ «Я є» у номінації "Найкраща короткометражна художня стрічка".

 

Детальніша інформація – на сайті МКФ «Молодість»: http://www.molodist.com/program_catalogue/cat/455/sort/d