Коментар 5. Змова Цзян Цземіня з Комуністичною партією Китаю по здійсненню репресій Фалуньгун
Передмова
Ян Ліжун (Yang Lirong), 34-х років, проживала на вулиці Беймень (Beimen) міста Дінчжоу префектури Баодін (Baoding) провінції Хебей. Її родина часто піддавалася утискам і залякуванню поліції, оскільки вона займалася Фалуньгун. 8 лютого 2002 року під час нічного рейду поліції, чоловік пані Ян, котрий працює оператором у бюро Стандартів і Метрології, був травмований і боявся втратити роботу. Він не зміг протистояти величезному тиску влади. Наступного ранку, скориставшись тим, що їхні літні батьки вийшли з будинку, він задушив свою дружину. Ян Ліжун трагічно загинула, залишивши 10-літнього сина. Незабаром після цього, її чоловік повідомив владі про інцидент, і поліція поспіхом приїхала на місце злочину, аби провести розтин пані Ян, тіло якої ще не охололо. Вони вирізали її внутрішні органи. Коли вони вирізували внутрішні органи, тіло ще було теплим і текла кров. Співробітник Бюро Суспільної Безпеки Дінчжоу (Dingzhou) сказав: «Це був не розтин, а вівісекція (живорізання)!» (стаття про це була опублікована на сайті Мінхуей від 22 вересня 2004 року).
У Трудовому таборі Ваньцзя (Wanjia) провінції Хейлунцзян, жінку, котра була на восьмому місяці вагітності, підвісили на поперечині. Її руки перетягнули грубою мотузкою, яку пропустили через блок, прикріплений до поперечини. Потім з-під неї вибили стілець, і вона повисла у повітрі. Поперечина знаходилася на висоті 3-4-х метрів над землею. Інший кінець мотузки був у руках охоронців. Коли вони тягли мотузку, жінка повисала у повітрі. Потім вони відпускали мотузку, і вона падала на землю. Вони знущалися з неї доти, поки в неї не стався викидень. Ще більш жорстоким було те, що її чоловіка змушували дивитися на це (див. статті на сайті Мінхуей від 15 листопада 2004 року з інтерв'ю Ван Юйчжі (Wang Yuzhi), яка більше 100 днів піддавалася тортурам у примусовому Трудовому таборі Ваньцзя).
Ці жахливі трагедії відбулися в сучасному Китаї. Це відбулося з практикуючими Фалуньгун, які піддаються жорстокому переслідуванню, і це лише незначна частина незліченних випадків катувань, які відбуваються останні п'ять років у ході безперервних репресій.
З того часу, коли Китай став проводити реформу «відкритості», Комуністична партія Китаю (КПК) намагається створити позитивний ліберальний образ країни в очах міжнародної громадськості. Однак безрозсудні широкомасштабні репресії Фалуньгун за останні п'ять років, шалені за своєю жорстокістю, дали можливість міжнародній громадськості ще раз побачити справжнє обличчя КПК і свідчення порушень Комуністичною партією Китаю прав людини, які є величезною ганьбою. У той час, як громадськість Китаю, помилково вважає, що КПК невпинно поліпшується й прогресує, засуджує низький моральний рівень поліції за жорстокість, що виявляється в судових і правоохоронних органах Китаю, жорстокі систематичні репресії Фалуньгун, які пронизують кожен рівень китайського суспільства, цілком розвіюють цю оману. В даний час багато людей починає міркувати, чому таке криваве й божевільне за своєю жорстокістю переслідування могло статися в Китаї. Чому, після відновлення суспільного порядку 20 років тому, після хаосу «Великої Культурної Революції», країна знову занурилася в цей кошмар? Чому Фалуньгун, який дотримується принципів Істини – Доброти – Терпіння, яким займаються більш ніж у 60 країнах світу, піддається репресіям тільки в Китаї і ніде більше у світі? Який взаємозв'язок між Цзян Цземінем і Комуністичною партією Китаю в цих репресіях?
У Цзян Цземіня відсутні і моральність і здібності. Без чітко налагодженого механізму убивств і брехні, такого як КПК, він не зміг би здійснити такий геноцид, геноцид, який поширився по всьому Китаї і навіть прорвався за рубіж. Відповідно, й Комуністичній партії Китаю в атмосфері політики міжнародної відкритості й прагнення поєднатися з навколишнім світом, було б важко протидіяти такому потокові, якби не було такого норовливого диктатора, яким є Цзян Цземінь, котрий настояв на своєму рішенні. Таємна змова і «співпадіння коливань» між Цзян Цземінем і злісним духом КПК підсилили жорстокість переслідування до безпрецедентного рівня. Це подібно до того, як крик у горах може призвести до снігової лавини і нещасть.
1. Подібні основа й історія привели до однакового сприйняття криз
Цзян Цземінь народився в 1926 році, у рік нещасть. Подібно до Комуністичної партії Китаю, яка приховує свою криваву історію, Цзян Цземінь також приховував перед партією і китайським народом свою історію зрадника Китаю.
Коли Цзян Цземіню виповнилося 17 років, Друга світова війна була в самому розпалі. Коли патріотично-налаштовані молоді люди один за одним ішли на фронт боротися з Японією, рятуючи Китай, Цзян Цземінь отримував у 1942 році вищу освіту в центральному університеті, заснованому в Наньцзині маріонетковим режимом Ван Цзіньвея (Wang Jinwei). Дослідження різних джерел вказують на те, що справжньою причиною цього є те, що рідний батько Цзян Цземіня, Цзян Шіцзюнь (Jiang Shijun), після того, як Японія окупувала провінцію Цзянсу в ході вторгнення в Китай, був високопоставленим офіцером у відділенні анти-китайської пропаганди японської армії. Цзян Шіцзюнь був зрадником Китаю.
Якщо говорити про зраду і зрадництво, Цзян Цземінь й КПК схожі: вони настільки позбавлені співчуття і любові до китайського народу, що насмілюються безжалісно убивати безневинних людей.
З метою проникнення в Комуністичну партію Китаю після перемоги в Другій світовій війні заради власного добробуту і положення в суспільстві, Цзян Цземінь збрехав, що його усиновив і виховав його дядько Цзян Шанцін (Jiang Shangqing). Його дядько вступив у КПК у ранньому віці і пізніше був застрелений бандитами. Завдяки цій сфабрикованій сімейній історії, він зміг усього за кілька років просунутися від дрібного чиновника до заступника міністра електронної промисловості. Просування Цзян Цземіня відбулося не завдяки його здібностям, а завдяки зв'язкам і протекції. Під час перебування на посаді секретаря Міському Шанхаю, Цзян Цземінь не шкодував зусиль, щоб домогтися прихильності таких партійних магнатів, як Лі Сяньнянь (Li Xiannian) і Чень Юнь (Chen Yun), котрі щороку приїздили в Шанхай зустрічати свято Весни (китайський Новий рік). Одного разу, будучи секретарем Міському Шанхаю, він простояв кілька годин на морозі під час заметілі, аби особисто вручити торт до Дня народження Лі Сяньняня.
Бойня «4 червня» 1989 року була ще одним поворотним пунктом у долі Цзян Цземіня. Він став Генеральним Секретарем Комуністичної партії Китаю, завдяки закриттю ліберальної газети World Economic Herald, посадивши Голову Постійного Комітету Всекитайських зборів народних представників Вань Лі (Wan Li ) під домашній арешт і, підтримавши придушення «4 червня». Ще перед початком бойні, Цзян Цземінь доставив секретний лист Ден Сяопінові (Deng Xiaoping), вимагаючи вжити у відношенні студентів «рішучих заходів», у противному випадку, «і народ і партія будуть поневолені». Протягом останніх 15 років, Цзян в ім'я «стабільності, як першочергового пріоритету» чинив жорстоке придушення й убивство всіх інакомислячих і груп, які дотримуються незалежних переконань.
Якщо поглянути на історію Цзян Цземіня, який претендує на роль сироти і мученика КПК, у той час як він був старшим сином зрадника Китаю, він сам ішов за прикладом неправди Комуністичної партії Китаю; підтримуючи бойню «4 червня» і, придушуючи демократичний рух і релігійні переконання, він копіював практику убивств Комуністичної партії Китаю.
Цзян Цземінь і Комуністична партія Китаю мають схожу ганебну сутність і історію. Унаслідок цього, у них обох було гостре відчуття ненадійності своєї влади.
2. І Цзян Цземінь і Комуністична партія Китаю бояться Істини, Доброти, Терпіння
Історія міжнародного комуністичного руху написана кров'ю сотень мільйонів людей. Майже кожна комуністична країна пройшла процес, аналогічний до сталінського придушення контрреволюції в колишньому Радянському Союзі. Мільйони і навіть десятки мільйонів безневинних людей були жорстоко убиті. У 1990-х роках Радянський Союз припинив своє існування, і східна Європа піддалася глибоким змінам. Комуністичний блок зненацька втратив більше половини своєї території. Комуністична партія Китаю винесла з цього великий урок, усвідомивши, що припинення придушення і свобода слова означає підписання власного смертного вироку. Якщо люди зможуть вільно виявляти себе, як зможе КПК сховати свої криваві злочини? Як зможе виправдати свою брехливу ідеологію? Якщо припинити придушення, то невже люди, позбавлені погроз і страху, не обрали б для себе переконання, відмінні від комуністичних? Тоді, як змогла б Комуністична партія Китаю підтримувати соціальний базис, який є основою її виживання?
За своєю сутністтю Комуністична партія Китаю залишилася тією ж, незважаючи на всі її зовнішні зміни. Після бойні «4 червня», Цзян Цземінь кричав, що необхідно «знищити всі нестабільні фактори в зародку». Він зробив для себе висновок, що ніколи не відмовиться від неправди, продовжуючи брехати громадськості, і буде придушувати людей до кінця.
І саме в цей момент у Китаї почав поширюватися Фалуньгун. Спочатку, Фалуньгун багатьма сприймався як цигун, який має особливо великий ефект лікування хвороб і оздоровлення. Пізніше люди усвідомили, що п'ять комплексів простих вправ не є суттю Фалуньгун. Головне полягало в тому, що він учить людей бути кращими, ґрунтуючись на принципах Істини, Доброти, Терпіння.
а) Фалуньгун підтримує «Істину, Доброту, Терпіння»; Комуністична партія поширює «неправду, ненависть і боротьбу»
Фалуньгун говорить про «Істину», включаючи те, що необхідно говорити лише правду і робити істинну справу. Комуністична партія Китаю ґрунтується на брехні ідеологічній обробці людей. Якщо кожний буде говорити правду, суспільство довідається, що КПК виникла, завдяки підлещуванню до Радянського Союзу, убивствам, арештам, втечі в сприятливий момент, розведенню опіуму, використанню війни з Японією і т.п. Одного разу КПК заявила: «Без брехні неможливо досягти чого-небудь значного». Після того, як КПК захопила владу, вона почала втілювати одну за одною політичні кампанії, які призводили до незліченних кривавих жертв. Спонукання чесності в людях, таким чином, привело б до неминучого осуду КПК.
Фалуньгун говорить про «Доброту», включаючи те, що необхідно в першу чергу думати про інших, з милосердям ставитися до оточуючих в будь-яких обставинах. Комуністична партія Китаю завжди виступала за «жорстоку боротьбу і безжалісне придушення». Зразковий герой КПК Лей Фен (Lei Feng) якось сказав: «Ми повинні безжалісно ставитися до наших ворогів і бути до них холодними, на зразок суворої зими». У дійсності, Комуністична партія Китаю ставилася подібним чином не тільки до ворогів, вона не краще поводилася і зі своїм власним народом. Засновники Комуністичної партії, верховні воєначальники і маршали, і навіть голова країни піддавалися безжалісним допитам, жорстоким побиттям і жахливим катуванням від рук своєї ж партії. Масові убивства так званих «ворогів» були настільки жорстокими, що волосся стає сторчма. Якби в суспільстві панувала Доброта, масові кампанії, розв'язані Комуністичною партією Китаю і засновані на «злі», ніколи не змогли б мати місце.
«Комуністичний маніфест» заявляє, що історія кожного суспільства є історією боротьби. Це відображає загальні погляди Комуністичної партії на історію і розвиток усього світу. З іншого боку, Фалуньгун говорить про те, що при виникненні конфлікту необхідно побачити недолік у собі. Цей внутрішній пошук недоліків у собі і самообмеження цілковита протилежність до філософії боротьби і нападу Комуністичної партії Китаю.
Боротьба є основним засобом завоювання політичної влади і виживання Комуністичної партії. Комуністична партія періодично починає політичні кампанії з придушення певних груп людей з метою отримання нових сил і «відродження свого бойового революційного духу». Кожна кампанія супроводжується жорстокістю і брехнею, аби підсилити і відродити страх у людях, необхідний для підтримки влади.
З ідеологічної точки зору, філософія, яка є опорою Комуністичної партії, і необхідна для її виживання, цілком протилежна до того, чому учить Фалуньгун.
б) Люди, які мають праведні переконання, позбавлені страху, а Комуністична партія Китаю спирається на страх людей для підтримки своєї політичної влади
Люди, котрі пізнали істину, позбавлені страху. Християнство піддавалося переслідуванню біля 300 років. Незліченна кількість християн позбавилися голови, були спалені на вогнищах чи утоплені, і навіть були кинуті на поживу левам і тиграм, але вони не відреклися від своєї віри. Коли буддизм піддавався гонінням, його послідовники, як і християни, залишалися відданими своїм переконанням.
Однією з основних цілей атеїстичної пропаганди є прагнення змусити людей повірити в те, що не існує ні раю, ні пекла, що відсутнє кармічне воздаяння, щоб людей більше не стримувала їхня совість. Замість цього, вони зосередили увагу на добробуті і комфорті, як реальності цього світу. У цьому випадку можна маніпулювати слабостями людини, і Комуністична партія може, використовуючи залякування і спокушання, цілком контролювати людину. Люди, з твердою вірою, здатні бачити крізь життя і смерть. Вони не піддаються ілюзіям людського суспільства. Вони спокійно сприймають спокуси людського суспільства і загрозу для свого життя, анулюючи всі спроби Комуністичної партії маніпулювати ними.
в) Високі моральні норми Фалуньгун заважають КПК
Після подій «4 червня» 1989 року (бойні на площі Тяньаньминь) вплив ідеології КПК зазнав повного краху. У серпні 1991 року Комуністична партія колишнього Радянського Союзу розвалилася, після цього сталися величезні зміни в східній Європі. Це створило великий тиск на КПК і сильно її налякало. Законність її правління і перспективи її існування виявилися під великим сумнівом, коли вона зіштовхнулася з величезною кризою, як у себе в країні, так і за рубежем. У цей час КПК більше не могла об'єднати своїх членів доктринами марксизму, ленінізму і маоїзму. Замість цього, вона вдалася до загальної корупції в обмін на лояльність членів партії. Іншими словами, послідовникам партії дозволялося збагачуватися за рахунок розкрадань і розтрат, що було неможливим для безпартійних. Особливо, після поїздки Ден Сяопіна (Deng Xiaoping) півднем країни в 1992 році, буйним цвітом у Китаї розквітли корупція і спекуляція серед урядових чиновників у сфері нерухомості і на фондовій біржі. Усюди з'явилася проституція і чорний ринок. Повсюди в Китаї стали поширюватися порнографія, азартні ігри і наркотики. Незважаючи на те що, можливо, несправедливо було б сказати, що в Комуністичній партії немає жодного гарної людини, суспільство вже давно втратило довіру до партійних зусиль, спрямованих на «викорінювання корупції», і вважає, що більше половини державних чиновників уже корумповані.
У той же час, високі моральні норми, які демонструють практикуючі Фалуньгун, наслідуючи принципи Істини, Доброти, Терпіння, знайшли відгук у серцях людей. Фалуньгун залучив сотні мільйонів людей, які почали займатися цією практикою. Фалуньгун є моральним дзеркалом, що по своїй суті виявляє всю неправедність КПК.
г) КПК украй заздрила тому, як здійснюється поширення й управління Фалуньгун
Унікальність поширення Фалуньгун полягала в тому, що це відбувалось з вуст у вуста, від серця до серця. У Фалуньгун була вільна структура керування, і кожен міг прийти за бажанням і займатися без будь-якої плати. Це сильно відрізнялося від жорсткої структури КПК. Незважаючи на жорстку організацію, на те, що політичні читання і групові заходи проводилися щотижня чи навіть частіше, осередки КПК існували тільки на словах. Лише деякі члени партії погоджувалися з партійною ідеологією. Навпаки, послідовники Фалуньгун свідомо дотримувалися принципів Істина, Доброта, Терпіння. Завдяки величезному ефекту Фалуньгун в області зміцнення здоров'я і підвищенню моральності, кількість тих, що займаються Фалуньгун швидко зростала. Послідовники добровільно вивчали книги пана Лі Хунчжи і самі поширювали Фалуньгун. За короткі сім років кількість практикуючих Фалуньгун виросла від нуля до ста мільйонів чоловік. Коли вони ранком виконували вправи, музику Фалуньгун можна було почути майже в кожному парку Китаю.
Комуністична партія заявила, що Фалуньгун «бореться» із КПК за маси, і що він є «релігією». У дійсності, Фалуньгун несе людям культуру. Це традиційна культура, яку китайські люди давно втратили. Він є джерелом китайських традицій. Цзян Цземінь і Комуністична партія бояться Фалуньгун, оскільки як тільки суспільство прийме цю традиційну мораль, ніщо не зможе перешкодити її швидкому поширенню. Подібна природжена китайська традиція була насильно прихована і придушувалася Комуністичною партією протягом десятків років. Повернення до традиційного було історичним вибором. Це шлях повернення, обраний більшістю людей після нещасть і негод. Коли людям надається подібний вибір, вони здатні відрізнити добре від поганого, і можуть полишити свої погані вчинки. Це було б природним корінним запереченням усього того, що пропагує Комуністична партія. Це нагадувало розхитування підвалин КПК. Коли кількість послідовників Фалуньгун перевищила кількість членів Комуністичної партії, ви можете собі уявити, який глибокий страх і заздрість відчула КПК.
У Китаї Комуністична партія здійснює тотальний контроль над кожною частиною суспільства. У сільській місцевості осередки Комуністичної партії існують у кожному селі. У міських областях комітети КПК знаходяться в кожній адміністративній установі. Армія, уряд і великі підприємства пронизані партійними структурами від верху до низу. Абсолютна монополія й ексклюзивне право маніпулювання є ключовими заходами КПК спрямованими на підтримку свого режиму. У «Конституції» існує спеціальна фраза про «постійну керівну роль партії». Послідовники Фалуньгун були явно більш схильні прийняти принципи Істини, Доброти, Терпіння. КПК побачила в цьому не що інше, як «заперечення керівної ролі партії», а це було для неї абсолютно неприпустимо.
e) Комуністична партія побачила в переконаннях Фалуньгун загрозу законності комуністичного режиму
Щирі духовні переконання є викликом для Комуністичної партії. Оскільки законність комуністичного режиму ґрунтується на так званому «історичному матеріалізмі» і бажанні побудувати «щастя на землі», вона може покладатися тільки на керівну роль «авангарду усього світу», а саме, на Комуністичну партію. Тим часом, встановлення атеїзму дозволило Комуністичній партії вільно інтерпретувати, що є праведним, що є добром, а що злом. У результаті, фактично було відсутнє згадування про мораль, добро і зло. Усе, що потрібно було знати людям, це те, що партія є «великою, видатною і справедливою».
Однак віра дає людям незмінні норми добра і зла. Учні Фалуньгун оцінюють добро і зло, ґрунтуючись на Істині, Доброті, Терпінні. Це явно заважає послідовним зусиллям КПК спрямованим на «уніфікацію мислення людей».
Якщо продовжувати наш аналіз, можна знайти ще багато інших причин. Однак кожна з наведених вище п'яти причин є згубною для Комуністичної партії Китаю. У дійсності, Цзян Цземінь придушує Фалуньгун із тих же міркувань. Цзян Цземінь почав свою кар'єру з неправди про своє минуле, тому, звичайно ж, він боїться Істини. Шляхом придушення людей, він швидко знайшов успіх і владу, тому, безумовно, йому не подобається Доброта. Він підтримує свою владу шляхом політичної боротьби в партії, тому, природно, він почуває ворожість до Терпіння.
Про дріб'язковість і заздрісність Цзян Цземіня можна судити з маленького інциденту. Розкопки поселення Хемуду (1) (Hemudu Cultural Ruins) у Юйяо (тепер йому надано статус міста) (Yuyao) провінції Чжецзян є великою історичною і культурною спадщиною, яка знаходиться під охороною держави. Колись Цяо Ші (Qiao Shi ) (2) залишив свій відгук у книзі відгуків пам'ятника культури Хемуду. У вересні 1992 року під час відвідування музею, Цзян Цземінь побачив відгук Цяо Ші, і його обличчя потемніло. Ті, що його супроводжували занервували, оскільки знали, що Цзян терпіти не може Цяо Ші, і що Цзян настільки любить показувати себе, що залишає відгуки скрізь, де б він не з'являвся, навіть коли він відвідував Управління дорожньої поліції і Бюро суспільної безпеки міста Цінань і асоціацію пенсіонерів-інженерів міста Чженчжоу. Керівництво музею не насмілилося проігнорувати дріб'язковість Цзян Цземіня. Як наслідок, у травні 1993 року, під приводом відновлення, музей замінив відгук Цяо Ші на відгук Цзян Цземіня перед повторним відкриттям.
Говорять, що Мао Цзедун написав «чотири томи видатних і впливових творів», у той час, як у «Вибраних роботах Ден Сяопіна» викладається «теорія кішки» з елементами практичної ідеології. Цзян Цземінь напружував свій мозок, але зміг народити лише три вислови (незважаючи на те, що подейкували, що автором цих висловів був Ван Хунін (Wang Huning)). Однак він заявляв, що написав «три розділи». Вони були опубліковані у вигляді книги і поширювалися КПК у кожному урядовому закладі на кожному рівні, вони продавалися лише тому, що людей змушували їх купувати. Незважаючи на це, члени партії усе ще не виявляли ні найменшої поваги до Цзян Цземіня. Вони розпускали плітки про його відносини зі співачкою і переказували неприємні епізоди про те, як він виконував «О, соле міо» під час закордонної поїздки і зачісувався перед королем Іспанії. Коли виступав засновник Фалуньгун, пан Лі Хунчжи, який народився звичайним громадянином, зал був заповнений професорами, фахівцями і китайськими студентами, які навчаються за рубежем. Багато людей, які мають докторські ступені, пролітали тисячі миль, аби почути його лекції. Пан Лі виступав протягом декількох годин без жодного папірця. Пізніше, виступи були записані і видані у вигляді книги. Усе це було нестерпно для марнославного, заздрісного і дріб'язкового Цзян Цземіня.
Цзян Цземінь веде вкрай марнотратне, чуттєве і розбещене життя. Він витратив дев'ятсот мільйонів юанів (більше 110 мільйонів доларів) на покупку розкішного особистого літака. Цзян часто виділяв десятки мільярдів державних коштів своєму синові для ведення бізнесу. Використавши своє положення, він просунув своїх родичів і улюбленців на високопоставлені посади міністерського рівня і вдався до крайніх заходів із метою приховання корупції і злочинів своїх друзів. З цих причин, Цзян боїться морального впливу Фалуньгун, і ще більше він боїться того, що рай, пекло і принцип, що добро відплачується добром, а за зло прийде покарання, про які говорить Фалуньгун, дійсно існують.
Незважаючи на те, що Цзян володів у КПК величезною владою, оскільки він не мав політичних досягнень і талантів, він часто хвилювався через те, що його відсторонять від влади в ході безжалісної боротьби за владу в КПК. Він дуже турбувався про своє положення, як «основу» влади. З метою знищення незгоди, він продумував інтриги, щоб позбутися своїх політичних ворогів Ян Шанкуня (Yang Shangkun) і його брата Ян Байбіна (Yang Baibing). Під час 15 З'їзду партії в 1997 році і 16 З'їзду в 2002 році, Цзян змусив своїх опонентів залишити посади, які вони обіймали. Він же, у свою чергу, ігнорував важливі постанови, чіпляючись за свій пост.
Наступного дня після бойні 4 червня 1989 року, новий Генеральний Секретар Комуністичної партії Китаю Цзян Цземінь провів прес-конференцію для місцевих і іноземних журналістів. Французький журналіст поставив запитання про студентку, яку внаслідок участі в інциденті 4 червня було відправлено на ферму в провінцію Сичуан, де вона повинна була переносити цеглу, і де вона піддавалася кількаразовим зґвалтуванням місцевих селян. Цзян відповів: «Я не знаю, правда чи ні те, про що Ви говорите, але ця жінка є зрадницею. Якщо це правда – вона заслужила на це». Під час Великої Культурної Революції Чжан Чжісінь (Zhang Zhixin) (3) під час ув'язнення піддалася груповому зґвалтуванню і, щоб вона не розповіла правду про це, їй перерізали гортань. Можливо, Цзян Цземінь також вважає, що вона заслужила на це. Легко можна побачити жорстокість і перекручене злочинне мислення Цзян Цземіня.
Підсумовуючи уся вищесказане, аморальність Цзян Цземіня, його прагнення до диктаторства і влади, його жорстокість і боязнь Істини, Доброти, Терпіння є причинами його безрозсудної кампанії спрямованої на придушення Фалуньгун. Це дуже схоже на те, як діє сама Комуністична партія Китаю.
3. Цзян Цземінь і КПК пішли на змову один з одним
Цзян Цземінь відомий своїм прагненням показати себе і політичним обманом. Його некомпетентність і неуцтво добре відомі. Будучи сповненим лютті Цзян Цземінь, прагнув «винищити» Фалуньгун, однак йому важко було це зробити, оскільки корені Фалуньгун сягають традиційної китайської культури і Фалуньгун став настільки популярним, що завоював широке суспільне визнання. Однак механізми тиранії КПК були задіяні в повному обсязі, і вона збиралася викорінити Фалуньгун. Цзян Цземінь скористався своїм положенням Генерального Секретаря КПК і особисто розв'язав кампанію придушення Фалуньгун. Ефект змови і резонансу між Цзян Цземінем і КПК був подібний до крику в горах, що призводить до лавини.
Перш ніж Цзян Цземінь офіційно віддав наказ про придушення Фалуньгун, КПК уже розпочала утиск, стеження, допити і фабрикацію наклепу по брехливих обвинуваченнях у відношенні Фалуньгун. Спотворений дух КПК відчув інстинктивну загрозу, яка йде від Істини, Доброти, Терпіння, не говорячи вже про безпрецедентно швидкий ріст кількості практикуючих. Переодягнені співробітники суспільної безпеки проникали в ряди практикуючих Фалуньгун, але не могли знайти яких-небудь упущень, і деякі навіть щиро стали займатися практикою Фалуньгун. У 1996 році Гуанмін Жібао порушила державну політику «Трьох заборон» у відношенні цигун, яка полягає в тому, що держава «не пропагує, не поширює і не втручається» у діяльність циган. Вона опублікувала статтю, яка ганьбить Фалуньгун, заявляючи, що він є політикою. Після цього політики, за якими стояли співробітники суспільної безпеки, і так звані «учені», стали здійснювати постійні нападки на Фалуньгун. На початку 1997 року, Ло Гань, секретар політико-юридичного комітету ЦК КПК, скориставшись своєю владою, наказав Бюро Суспільної Безпеки провести загальнодержавне розслідування діяльності Фалуньгун із метою знайти які-небудь обвинувачення, які слугували б виправданням заборони Фалуньгун. Після того, як з усіх кінців країни надійшла відповідь «ніяких доказів не знайдено», Ло Гань видав циркуляр № 555 «Повідомлення у відношенні початку розслідування діяльності Фалуньгун» у першому відділі Бюро Суспільної Безпеки (який ще називається Бюро Політичної Безпеки). Він уперше обвинуватив Фалуньгун у тому, що останній є «злісним культом», а потім наказав поліцейським управлінням по всій країні провести систематичне розслідування діяльності Фалуньгун, використовуючи для збору доказів переодягнених співробітників. Розслідування не виявило ніяких доказів, які підтверджують його обвинувачення.
Перш, ніж КПК могло б розпочати придушення Фалуньгун, їй необхідний був лідер, котрий привів би в дію механізм придушення. Відношення голови КПК до цього питання було вирішальним. Як людина, голова Комуністичної партії Китаю має як добру сторону, так і злу. Якби він прислухався до своєї доброї сторони, він міг би тимчасово стримати безрозсудні нападки КПК. У протилежному випадку зла сутність Комуністичної партії Китаю проявилася б повною мірою.
У ході продемократичного студентського руху в 1989 році, Чжао Цзиян (Zhao Ziyang), який був тоді генеральним секретарем ЦК КПК, не збирався придушувати студентів. На придушенні студентів настояли вісім партійних високопоставлених чиновників, які контролюють КПК. Ден Сяопін заявив тоді: «(Ми) уб'ємо 200,000 чоловік в обмін на 20 років стабільності». Так звані «20 років стабільності», у дійсності означають 20 років режиму Комуністичної партії Китаю. Ця ідея відповідала основній меті диктатури КПК, тому вона була прийнята КПК.
Що стосується Фалуньгун, із семи членів Постійного Комітету Політбюро ЦК КПК, Цзян Цземінь був єдиним, хто наполягав на придушенні. У якості виправдання він заявив, що це питання «виживання партії і країни», зачепивши тим самим найбільш чуттєвий нерв КПК.
У цей момент спроба Цзян Цземіня утримати свою особисту владу і прагнення КПК утримати свою диктатуру як єдиної правлячої партії злилися воєдино.
Увечері 19 липня 1999 року Цзян Цземінь проводив збори високопоставлених чиновників КПК. Перевищуючи закон своєю політичною владою, одноосібно «сформулювавши» розуміння всіх семи членів Постійного Комітету Політбюро, він особисто вирішив розв'язати кампанію масового придушення Фалуньгун. Він заборонив Фалуньгун від імені китайського уряду, обдуривши громадськість. Комуністична партія Китаю, китайський уряд і жорстокі механізми придушення, застосовувані КПК, були використані в повному обсязі в ході безмежного придушення мільйонів безневинних практикуючих Фалуньгун.
Якби Генеральним Секретарем КПК у той час була б інша людина, а не Цзян Цземінь, можливо, придушення Фалуньгун і не відбулося б. З цього приводу, можна сказати, що Комуністична партія Китаю скористалася Цзян Цземінем.
З іншого боку, якби КПК із своєю аморальною і жорстокою сутністю не вчинила б так багато кривавих злодіянь, вона не розглядала б Фалуньгун як загрозу. Без повного контролю КПК, що пронизує все суспільство, намір Цзян Цземіня придушити Фалуньгун не знайшов би організаційної, фінансової підтримки, підтримки пропаганди, дипломатичних кіл і матеріальної підтримки, а також підтримки з боку в'язниць, поліції, управління суспільної безпеки, армії і так званих релігійних і науково-технічних кіл, демократичних партій, трудових колективів, Комітету комуністичної молоді, Федерації жінок і т.д. З цієї точки зору, можна сказати, що Цзян Цземінь використовував Комуністичну партію Китаю.
4. Як Цзян Цземінь використовував КПК для переслідування Фалуньгун
Скориставшись організаційним принципом КПК, відповідно до якого «кожен член партії підкоряється Центральному Комітетові», Цзян Цземінь поставив державну машину, контрольовану КПК, на службу репресіям Фалуньгун. Контрольовані КПК органи охоплювали армію, засоби масової інформації, співробітників суспільної безпеки, поліцію, збройну поліцію, сили державної безпеки, судову систему, Усекитайські Збори Народних Представників, дипломатичний корпус, а також псевдо-релігійні групи. Армія, збройна поліція і співробітники суспільної безпеки, контрольовані КПК, брали безпосередню участь у викраденні й арештах практикуючих Фалуньгун. Засоби масової інформації Китаю допомагали режиму Цзян Цземіня поширюючи брехню, ганьбили ім'я Фалуньгун. Система суспільної безпеки використовувалася особисто Цзян Цземінем для збору інформації, фабрикації неправди і фальсифікації інформації. Усекитайські Збори Народних Представників і судова система, прикриваючись видимістю «законності» і ширмою «права закону», приховували злочини скоєні Цзян Цземінем і КПК, ефективно обманюючи людей усіх верств населення у відношенні того, що відбувається насправді і справжніх мотивів. У руках Цзян Цземіня вони перетворилися в інструмент для його захисту. У той же час, дипломатична система поширювала серед міжнародної громадськості брехню, приваблюючи окремі закордонні уряди, вищих посадових осіб і міжнародні засоби масової інформації політичними й економічними стимулами, щоб вони зберігали мовчання у відношенні репресій Фалуньгун.
Під час робочої наради ЦК, на якій було прийнято рішення про придушення Фалуньгун, Цзян Цземінь заявив: «Я не вірю, що Комуністична партія Китаю не зможе перемогти Фалуньгун». У ході планування стратегії придушення, були прийнято три установки: «опорочити репутацію [практикуючих Фалуньгун], розорити [їх] фінансово і знищити [їх] фізично». Згодом тотальна кампанія придушення була приведена в повну дію.
а) Використання засобів масової інформації для блокування потоку інформації
Установка «опорочити репутацію [практикуючих Фалуньгун]» здійснювалася засобами масової інформації, котрі знаходилися під абсолютним контролем Комуністичної партії Китаю. Починаючи з 22 липня 1999 року, на третій день після початку масових арештів практикуючих Фалуньгун по всій країні, контрольовані КПК ЗМІ почали широкомасштабну кампанію, спрямовану проти Фалуньгун. Візьмемо для прикладу Китайське Центральне Телебачення (CCTV), яке розташоване у Пекіні. Протягом останніх місяців 1999 року, китайське Центральне Телебачення транслювало спеціально підготовлені сюжети по сім годин на день. Ті, хто готували ці програми, почали з перекручення виступів засновника Фалуньгун, пана Лі Хунчжи, потім перейшли до випадків так званих «самогубств», «убивств» і випадків «смерті» у результаті відмови від медичного обслуговування. Вони робили все можливе, аби опорочити Фалуньгун і його засновника.
В одному найбільш часто трансльованому епізоді з вислову пана Лі Хунчжи було вирізане слово «не»: «Інцидент так званого вибуху землі не відбудеться». Центральне телебачення перетворило ці слова в заяву: «Вибух землі відбудеться». Для того, аби ввести в оману суспільство, також застосовувалися інші перекручування, наприклад, приписування злочинів звичайних людей практикуючим Фалуньгун. В убивстві, скоєному психічно хворим Фу Ібінем (Fu Yibin) у Пекіні, і в отруєнні жебраків у провінції Чжецзян обвинуватили Фалуньгун.
Більше 2,000 газет, понад 1,000 журналів і сотні місцевих теле- і радіостанцій, які знаходяться під абсолютним контролем КПК, переповнилися тотальною пропагандою, яка ганьбить Фалуньгун. Ці програми пропаганди пізніше стали поширюватися в кожній країні за межами Китаю за допомогою офіційного агентства новин Сіньхуа, Телеграфного Агентства Китаю (China News Services), агентства новин H.K. China і інших контрольованих КПК ЗМІ, які віщають за рубіж. Лише відповідно до неповної доступної статистики, усього за шість місяців було опубліковано і передано в ефір більше 300,000 статей і програм, які ганьблять Фалуньгун.
У посольствах і консульствах Китаю за рубежем виставлялася велика кількість альбомів, компакт-дисків і брошур, в яких «викривався» і критикувався Фалуньгун. На сайті Міністерства Закордонних справ був створений спеціальний розділ для здійснення критики і «викриття» Фалуньгун.
На додаток до цього, наприкінці 1999 року в ході зустрічі на вищому рівні країн Азіатсько-Тихоокеанської Економічної Співдружності, Цзян Цземінь, не прикидаючись, особисто роздавав брошури з наклепом на Фалуньгун кожному з голів держав більше десяти країн, які були присутні на зустрічі. У Франції, під час інтерв'ю для ЗМІ Цзян Цземінь, із метою «опорочити репутацію [практикуючих Фалуньгун]», заявив, що Фалуньгун є «злісним культом».
Темна хмара придушення, яка потрясла країну, стала сигналом того, що знову готові вибухнути події, настільки ж драматичні, як Велика Культурна Революція.
Найбільш огидним був так званий інцидент «самоспалення», інсценований у січні 2001 року, про який повідомили в усьому світі з безпрецедентною швидкістю, за допомогою агентства новин Сіньхуа. З тих пір, численні міжнародні організації, включаючи організацію Розвитку Міжнародної Освіти, яка висловила свою думку на засіданні ООН, підтвердили те, що даний інцидент був інсценований. У ході відповідей на питання, один з учасників телевізійної бригади визнав, що деякі фрагменти, показані по Центральному телебаченню, були зняті пізніше. Можна тільки дивуватися, як ці «практикуючі Фалуньгун, які рішуче йдуть на смерть» виявилися настільки готовими до співробітництва з керівниками КПК.
Але ніяка брехня не виносить світла дня. Поширюючи слухи і, фабрикуючи неправду, Комуністична партія Китаю також робила все можливе, що було в її силах, щоб блокувати потік інформації. Вона безжалісно придушувала повідомлення про будь-яку діяльність Фалуньгун за рубежем, а також будь-яке слово в захист практикуючих Фалуньгун. Усі книги Фалуньгун і інші документи без винятку були знищені. Для запобігання спроб закордонних ЗМІ взяти інтерв'ю у практикуючих Фалуньгун у Китаї були вжиті надзвичайні заходи, включаючи висилку журналістів із Китаю, переслідування закордонних журналістів чи їх підкуп із метою замовчування фактів.
Що стосується практикуючих Фалуньгун у Китаї, котрі намагалися передати за рубіж факти і документи, які підтверджують нелюдські репресії Фалуньгун владою, КПК також застосовувала до них надзвичайні заходи. Лише в одному університеті Цінхуа (Tsinghua) із цієї причини більше десяти викладачів і студентів отримали тривалі тюремні терміни. Після того, як світ довідався про зґвалтування практикуючої Фалуньгун Вей Сінъянь (Wei Xingyan), аспірантки університету Чунцін, семеро практикуючих Фалуньгун із міста Чунцін були ув'язненні на тривалі терміни.
б) Штрафи й обшуки без дотримання будь-яких правових процедур
Весь державний апарат КПК здійснював політику «розорити фінансово [практикуючих Фалуньгун]». За більш ніж п'ять років від початку придушення, сотні тисяч практикуючих Фалуньгун були оштрафовані на суму від тисячі до десятків тисяч юанів, у прагненні залякати їх і нанести їм серйозний економічний удар. Практикуючі Фалуньгун піддавалися цим довільним штрафам на роботі, у поліцейських дільницях і управліннях суспільної безпеки. Тим, кого штрафували, не давали ніяких чеків і не пред'являли жодної статті закону у якості виправдання. Були відсутні будь-які правові процедури.
Обшуки є іншою формою оббирання практикуючих Фалуньгун. Ті, хто залишився твердим у своїх переконаннях, стикаються з обшуками, які поліція здійснює в будь-який момент, без будь-яких санкцій. Гроші і коштовні речі конфіскуються без будь-яких виправдань. У селах забирають навіть зерно й інші продукти. Аналогічно штрафам, вилучення речей не документується і не виписується ніяких свідоцтв про вилучення. Звичайно, ті, хто конфіскує речі практикуючих, залишає їх собі.
У той же час, тих, що практикують Фалуньгун звільняють із роботи. У селах влада погрожує відібрати в практикуючих їхню землю. Комуністична партія Китаю не упустила навіть пенсіонерів. Їм припиняють виплачувати пенсії і виселяють із будинків. У деяких практикуючих Фалуньгун, які займаються бізнесом, конфіскують власність і заморожують рахунки.
Здійснюючи свою політику, КПК використовувала причетність або вину у співучасті. Якщо практикуючих Фалуньгун виявляли в якому-небудь трудовому колективі чи на державному підприємстві, керівники і співробітники позбавлялися премій і не отримували підвищення. Метою цього було насадження ненависті до практикуючих Фалуньгун у суспільстві. Членам родин і родичам практикуючих Фалуньгун також загрожувало звільнення, виключення дітей зі шкіл і виселення. Усі ці міри слугували для тієї ж мети: відтяти всі можливі джерела доходів практикуючих Фалуньгун із метою змусити їх відректися від своїх переконань.
в) Жорстокі катування й убивства
Жахлива політика «знищити [практикуючих Фалуньгун] фізично» головним чином здійснюється в Китаї поліцією, прокуратурою і судовою системою. Відповідно до статистики сайту Мінхуей, від початку переслідування (більше п'яти років тому) у результаті репресій загинуло принаймні 1,128 практикуючих Фалуньгун. Випадки загибелі сталися більш ніж у 30 провінціях, автономних районах і містах центрального підпорядкування. На 1 жовтня 2004 року на першому місці за кількістю зареєстрованих випадків загибелі стоїть провінція Хейлунцзян, за нею йдуть Цзілінь, Ляонін, Хебей, Шаньдун, Сичуан і Хубей. Наймолодшому із загиблих було всього 10 місяців, найстарішому – 72 роки. Жінки складають 51,3% від загальної кількості загиблих. 38,9% складають люди старші 50 років. Офіційні особи Комуністичної партії негласно визнають, що справжня кількість практикуючих Фалуньгун, які загинули в результаті репресій, набагато більша.
У відношенні до практикуючих Фалуньгун застосовуються численні і різноманітні катування. Побиття, пороття, катування електричним струмом, заморожування, зв'язування, заковування у наручники і кайдани на тривалий час, катування відкритим вогнем, розпеченою праскою і сигаретами, підвішування за наручники, фіксація в незручному положенні на тривалий час, простромлювання бамбуком, сексуальні знущання і зґвалтування є лише малою частиною подібних методів. У жовтні 2000 року охоронці Трудового табору Масаницзя провінції Ляонін роздягнули вісімнадцять жінок, які практикують Фалуньгун, і кинули їх у чоловічі камери для зґвалтування. Усі ці злочини цілком підтверджені документально, і вони занадто численні, щоб перелічувати їх.
Іншою розповсюдженою формою нелюдських катувань, крім багатьох інших, є зловживання у сфері «психіатричного лікування». Нормальних, розумних і здорових практикуючих Фалуньгун незаконно і насильно поміщають у психіатричні клініки і вводять їм невідомі препарати, які руйнують центральну нервову систему. У результаті, деякі практикуючі були частково або цілком паралізовані. Деякі втратили зір, деякі перестали чути. У деяких руйнується м'язова система і внутрішні органи. Деякі втрачають пам'ять, у деяких з'являється уповільнена реакція. У деяких практикуючих серйозно були ушкоджені внутрішні органи. У деяких відбувся психологічний зрив. Деякі навіть загинули, унаслідок занадто швидкого ефекту введених лік.
Статистика показує, що випадки переслідування практикуючих Фалуньгун, за допомогою «психіатричного лікування», відбулися в 23 провінціях, автономних районах і містах центрального підпорядкування в Китаї. Принаймні, 100 психіатричних лікарень рівня провінцій, а також міського і районного рівнів брали участь у репресіях. Ґрунтуючись на кількості і поширенні подібних випадків, очевидно, що неправильне використання психіатричних препаратів у відношенні практикуючих Фалуньгун було добре запланованою і систематичною політикою, яка здійснювалась зверху вниз. Принаймні, 1,000 практикуючих Фалуньгун, усупереч власному бажанню, були відправлені в психіатричні клініки і центри наркологічної реабілітації. Багатьом із них насильно вводили численні препарати, які руйнують нервову систему, або примусово годували ними. Цих практикуючих також прив'язували і піддавали катуванням електрошком. Тільки в результаті цих зловживань загинуло, принаймні, 15 чоловік.
г) «Офіс 610» простягнув свої щупальця за межі рамок закону
7 червня 1999 року Цзян Цземінь прийняв на нараді Політбюро КПК одноособове рішення розв'язати тотальне придушення Фалуньгун і створити в ЦК «Комітет із рішення питання Фалуньгун». Оскільки він був створений 10 червня, його назвали «Офіс 610». Після цього подібні офіси були створені по всій країні на всіх рівнях уряду, від вищих до нижчих, відповідаючи винятково за рішення всіх питань, пов'язаних із придушенням Фалуньгун. Політико-юридичний комітет, засоби масової інформації, органи суспільної безпеки, підкоряючись комітету КПК, виконують за «Офіс 610» брудну роботу. Технічно, «Офіс 610» знаходиться під юрисдикцією Держради, але, у дійсності, «Офіс 610» є партійною організацією, якій дозволено існувати поза рамками створених державних структур і китайського уряду, поза будь-якими правовими обмеженнями, постановами чи нормами. Ця могутня організація дуже схожа на нацистське гестапо. Вона має владу, яка перевищує повноваження правової і судової системи і використовує всі ресурси країни на власний розсуд. 22 липня 1999 року, після того, як Цзян Цземінь видав постанову про придушення Фалуньгун, агентство новин Сіньхуа опублікувало виступи відповідальних осіб центрального організаційного міністерства КПК і центрального міністерства пропаганди КПК, у яких вони відкрито підтримували репресії Фалуньгун, розв'язані Цзян Цземінем. Усі ці структури стали співробітничати в рамках жорсткої організації Комуністичної партії, здійснюючи жорстокий задум Цзян Цземіня.
Численні випадки підтверджують, що ні Управління суспільної безпеки, ні прокуратура, ні суди не мають достатньо влади, аби прийняти власне рішення з будь-якої справи, яка стосується Фалуньгун. Вони змушені виконувати накази «Офісу 610». Коли члени родин практикуючих Фалуньгун, які були заарештовані, ув'язнені і замучені до смерті, зверталися в структури суспільної безпеки, прокуратуру чи народний Суд, їм говорили, що всі рішення приймаються «Офісом 610».
Однак, існування «Офісу 610» не має правової підстави. Коли він віддає накази всім органам, які знаходяться під контролем Комуністичної партії Китаю, звичайно, не існує письмових документів, лише усні розпорядження. Більше того, спеціально обговорюється заборона на аудіо і відеозаписи чи навіть на письмові вказівки.
Використання подібної тимчасової установи диктатури є часто вживаною тактикою партії. У ході всіх попередніх політичних чисток партія завжди використовувала незаконну тактику, створюючи тимчасові незаконні органи, такі як керівна група культурної революції, для здійснення керівництва і поширення тиранії комуністичної партії Китаю по всій країні.
У ході довготривалої влади тиранії і деспотичного правління, партія створила найсильнішу й найогиднішу систему державного тероризму на жорстокості, брехні й інформаційній блокаді. Її жорстокість і рівень обману знаходяться на украй високому професійному рівні. Її розмах і масштаби ще більш унікальні. У ході попередніх політичних кампаній партія накопичувала систематичні й ефективні методи і досвід покарання й убивства людей найжорстокішими, найхитрішими і найбрехливішими способами, які тільки можна уявити.
Партія контролює державні збройні сили, що дозволяє їй без усякого страху, коли їй здумається, придушувати людей. У цих репресіях Фалуньгун Цзян Цземінь використовував не тільки поліцію і збройну поліцію, але і безпосередньо залучив збройні сили, коли в липні і серпні 1999 року сотні тисяч чи навіть мільйонів беззбройних простих людей з усієї країни збиралися поїхати в Пекін з апеляцією в захист Фалуньгун. Усі основні шляхи в Пекін були перекриті солдатами, озброєними укомплектованими автоматами. Вони діяли разом із поліцією, затримуючи і заарештовуючи практикуючих Фалуньгун, які відправилися з апеляцією.
Партія контролює державні фінанси, що забезпечує фінансову підтримку Цзян Цземіня в здійсненні репресій Фалуньгун. Одного разу високопоставлений чиновник управління юстиції провінції Ляонін, виступаючи в примусовому Трудовому таборі Масаньцзя, провінції Ляонін, сказав: «Витрати на Фалуньгун перевищили витрати на війну».
В даний час невідомо, скільки державних коштів, зароблених потом і кров'ю народу, Комуністична партія Китаю витратила на репресії Фалуньгун. Однак, неважко собі уявити, яка це величезна цифра. Внутрішня партійна інформація управління суспільної безпеки 2001 року показує, що на арешти практикуючих Фалуньгун тільки на одній площі Тяньаньминь витрачається 1.7 – 2.5 мільйона юанів у день, тобто від 620 до 910 мільйонів юанів у рік. У масштабах усієї країни, від центральних міст до віддалених сільських областей, від поліції поліцейських дільниць і управлінь суспільної безпеки до співробітників усіх філій «Офісу 610», Цзян Цземінь задіяв у репресіях, принаймні, мільйон чоловік. Вартість лише їхньої заробітної плати може обчислюватися сотнями мільярдів юанів. Більше того, Цзян Цземінь витратив величезні суми на розширення трудових таборів для утримання практикуючих Фалуньгун і будівництва центрів і баз «промивання мозків» і т.д. Наприклад, у грудні 2001 року Цзян Цземінь виділив одноразово 4.2 мільярда юанів на будівництво центрів і баз «промивання мозків» для «перевиховання» практикуючих Фалуньгун. Цзян Цземінь також витрачав величезні суми грошей на заохочення і стимулювання ще більшої кількості людей для участі у репресіях Фалуньгун. У багатьох районах винагорода за арешт практикуючого складала кілька тисяч і навіть десять тисяч юанів. Примусовий Трудовий табір Масаньцзя провінції Ляонін є місцем, де здійснюються найжорстокіші репресії Фалуньгун. Одного разу партія нагородила преміями директора табору, Су (Su), у розмірі 50 тисяч юанів і заступника директора Шао (Shao) у розмірі 30 тисяч юанів.
Цзян Цземінь, колишній генеральний секретар Комуністичної партії Китаю є людиною, яка задумала, розв'язала і керувала репресіями Фалуньгун. Він використовував КПК для розв'язання репресій Фалуньгун. Він неодмінно буде нести відповідальність за цей ганебний злочин. Однак якби не було Комуністичної партії Китаю з її нелюдською системою, сформованою в ході довгої практики, Цзян Цземінь не зміг би розв'язати і здійснити це злісне переслідування.
Цзян Цземінь і партія використовували один одного. Вони викликати загальний осуд, протистояли Істині – Доброті – Терпінню заради власних інтересів людини і партії, що є справжньою причиною, того, чому міг статися подібний трагічний і абсурдний злочин.
5. Цзян Цземінь розвалює Комуністичну партію зсередини
З метою прищеплювання комунізму в Китаї, партія вирвала з коренем традиційну китайську культуру. Після важкої поразки комуністичної системи у світі, яка підтвердила абсурдність комуністичних ідей на практиці, партія не могла і не бажала, щоб Китай знову повернувся до своїх традицій, плавно перейшовши до некомуністичного суспільства. Оскільки КПК є єдиною правлячою партією, вона не дозволяє якій-небудь іншій політичній організації брати участь у державній політиці і не бажає ділитися своєю владою. Здається, що існуюча суспільна система Китаю очікує загибелі і руйнації комунізму, перш ніж розвалитися разом із КПК.
Однак у 90-х роках зненацька з'явився Фалуньгун, неполітична, неурядова практика, що докорінно змінила серця людей. Вона гармонійно принесла традиційну культуру в маси, мирно і спокійно дала можливість китайському народові повернутися до своїх коренів. Можна сказати, що поширення Фалуньгун уможливило відродження світу і гармонії в Китаї милосердним і ненасильницьким шляхом. Багато проникливих людей у партії також усвідомили, що поширення Фалуньгун є надзвичайно корисним для стабілізації суспільства.
Однак, підбурюваний особистими інтересами, Цзян Цземінь використав властиву партії злу сутність, аби розв'язати широкомасштабні репресії практикуючих у Китаї. Він розв'язав каральну операцію проти соціальної сили, яка підтримує добро і є найбільш корисною для країни і суспільства. Ці репресії не тільки ввергнули країну в безодню злочинів і нещасть, але також зруйнували і саму основу партії.
Скориставшись КПК, Цзян Цземінь застосував для переслідування Фалуньгун найнижчі методи, древні і сучасні, китайські і закордонні. У результаті, закон, мораль і людські якості сильно постраждали, що в корені знищило довіру до режиму і його основи. Оскільки режим Цзяна використовував для придушення Фалуньгун усі можливі фінансові, матеріальні і людські ресурси, це послужило величезним тягарем для країни і суспільства. КПК більше не здатна продовжувати репресії.
У ході репресій, партія і Цзян Цземінь використовували всю тактику насильства й обману, накопичену за весь період правління партії, застосувавши весь репертуар зрадництва і злодіянь КПК, і продовжують використовувати цей досвід для здійснення переслідування Фалуньгун.
Партія і Цзян Цземінь застосували всі можливі інструменти пропаганди, фабрикуючи слухи, здійснюючи наклеп на Фалуньгун і, виправдуючи придушення і репресії. Коли неправда буде остаточно викрита, і все зло проявиться на світло, коли закінчаться репресії, і все стане відомим, ці методи пропаганди більше не зможуть обдурювати людей. Партія цілком утратить довіру і серця людей.
На початку придушення Фалуньгун у 1999 році Цзян Цземінь розраховував розправитися з Фалуньгун за «три місяці». Однак партія недооцінила сили Фалуньгун і силу традицій і віри.
Пройшло п'ять років. Фалуньгун як був, так і є. Більш того, Фалуньгун широко поширився по усьому світі. Цзян Цземінь і партія потерплять серйозну поразку в цій битві добра і зла. І їхня порочна, жорстока і зла сутність буде цілком викрита. Маючи дурну славу, Цзян Цземінь зіштовхується в даний час із проблемами, як у себе вдома, так і за рубежем у вигляді судових позовів і закликів притягнути його до правосуддя.
Із самого початку партія намагалася використовувати придушення для посилення своєї тиранії. Однак у результаті, вона не змогла отримати «новий заряд», витративши замість цього усі свої сили. Тепер уже КПК зайшла занадто далеко і пізно її рятувати. Вона нагадує гниле, посохле дерево. Незабаром вона сама розвалиться.
Висновок
Цзян Цземінь, колишній Генеральний Секретар Комуністичної партії Китаю є людиною, яка спланувала, розв'язала і керувала репресіями Фалуньгун. Цзян Цземінь повною мірою використовував владу, положення, дисциплінарні методи й апарат КПК для початку політичної кампанії з переслідування Фалуньгун. Він несе повну відповідальність за це злодіяння. З іншого боку, якби не було КПК, Цзян Цземінь не зміг би розв'язати і здійснювати таке жорстоке переслідування. Від дня своєї появи КПК не терпіла законності і милосердя. Використовуючи придушення як інструмент репресії, як доказ компетентності, КПК засновувала своє правління на жорсткому ідеологічному контролі свідомості людей, які йдуть за однією єдиною партією. Комуністична партія Китаю по своїй суті боїться Істини – Доброти – Терпіння і розглядає Фалуньгун як ворога. Тому ці придушення і репресії Фалуньгун були неминучі.
Таємна змова Комуністичної партії Китаю і Цзян Цземіня пов'язала воєдино їхню долю. В даний час Фалуньгун закликає Цзян Цземіня до правосуддя. Очевидний день, коли Цзян Цземіня притягнуть до правосуддя, і доля КПК також очевидна.
Принципи неба не допускають існування тих, хто проводить нелюдські репресії у відношенні добрих людей, які прагнуть Істини – Доброти – Терпіння. Злість Цзян Цземіня і КПК послужить людству вічним і глибоким уроком.
Примітки:
1. Виявлені в 1973 році розкопки поселення Хемуду, які нараховують 7,000 років, є важливим пам'ятником поселень у Китаї періоду неоліту.
2. Колишній голова Постійного Комітету Всекитайських Зборів Народних Представників.
3. Жінка, замучена до смерті Комуністичною партією Китаю під час Великої Культурної Революції за те, що вона говорила щиру правду.
|
Доступные цены на спортивное питание megasila.com.ua |
Bludwood Киев герметик. bludwood.com.ua |
