ння. Для розвитку виду сприятливою є температура
20…28°С (тобто якраз той діапазон, що характерний для сховищ і буртів
зерна), а відносна вологість повітря — 75–100 відсотків.
У південних районах в умовах зерносховищ комірний довгоносик протягом
року дає дві-три генерації, у центральних — одну-дві. За температури
повітря від 18 до 24°С і за вологості зерна 12,5% розвиток однієї
генерації триває 40–60 днів. За температури 5…10°С жуки припиняють
живитися, за подальшого зниження температури до 3° ціпеніють, а до 0°С —
гинуть. Отже, потужна вентиляція, особливо восени-взимку, може згубно
вплинути на цього небезпечного шкідника.
Рисовий довгоносик — Sitophilus oryzae L. — теж дуже поширений. Має
матову поверхню тіла з чотирма рудими плямами на надкрилах, груди в
округлих ямках. Може літати. Протягом року дає чотири-п’ять поколінь (на
Півдні — сім-вісім). Довгоносик пошкоджує більшість зернопродуктів та
продуктів переробки (крупи й навіть сухофрукти). Зернини, з яких вийшли
жуки, втрачають у вазі приблизно 50% і не придатні для дальшого
використання на продовольчі цілі й для висіву. Отже, за розмірами втрат
рисовий довгоносик значно небезпечніший за комірного.
Сприятливою для розвитку є температура 26…31°С, оптимальна — 28…31°С. За
оптимальної температури розвиток яйця триває три-п’ять днів, а за меншої
— понад десять. Розвиток личинок перших трьох віків триває дванадцять
діб, а четвертого — чотири-дев’ять. Фаза лялечки триває до п’яти-шести
діб, а за низьких (порівняно з оптимальними) температур —
вісім-чотирнадцять днів. Молоді жуки залишаються в зерні протягом
однієї-двох діб, але за несприятливих температурних умов цей період може
тривати близько місяця. Потім жуки залишають зерно й починають
розмножуватися. Як уже зазначалося, рисовий довгоносик може дати
п’ять-вісім генерацій, отже, він розмножується швидше, ніж комірний.
Розвиток одного покоління триває від 40 днів (за температури 21…25°С) до
трьох з половиною — семи місяців (за температури 14…18°С). За
температури повітря нижче 13°С і вологості зерна нижче 10% розвиток
шкідника припиняється. Оптимальна температура для живлення — 27…29°С.
Тривалість життя імаго — три-вісім місяців. Зимують жуки, личинки та
лялечки в зерні у сховищах, а на півдні імаго — і в польових умовах
(відлітають від сховищ на відстань до 2 км і заселяють у полі зерно
різних культур).
Зерновий точильник — Rhizopherta dominica F. — невеликий
червоно-коричневий або коричнево-чорний жук. Добре літає (за високої
температури повітря). Самиця відкладає на зерно від 300 до 500 яєць.
Личинки самостійно вгризаються в зерно, де живляться і заляльковуються.
Розмноження можливе лише за температур понад 23°С. За температури 28°С
повний розвиток триває майже чотири тижні. Дуже небезпечний шкідник.
Личинки та жуки пошкоджують цілі зерна, вигризаючи порожнини. Запаси,
заселені точильником, набувають медового запаху. Факт сильного заселення
сховища можна встановити за наявністю великої кількості бурового борошна
на підлозі та на поверхні зерен.
-----> Page:
[0] 1 [2] [3] [4] |