Перейти на головну сторінку





головна сторінка | співробітники | фотобанк | контакт
 



  Цілі і завдання Центру  
  Поточний коментар  
  Тема  
  Автор дня  
  Соціологія і політика  

  Аналітика  
  Соціологічні дослідження  
  Публікації та інтерв’ю  
  Новини  


Полiтичнi партiї України у взаємодiї зi структурами влади


М. Білецький, М. Погребинський
["Становлення владних структур в Україні 1991-1996", ЗАТ "Українська прес-група", Київ, 1997]

Цi двi виборчi кампанiї суттєво змiнили розстановку полiтичних сил в Українi. Вибори виявилися чи не єдиною працюючою формою зворотного зв'язку мiж суспiльством та владою. Владнi структури та партiї, що до того знаходилися начебто в вакуумi й помiчали тiльки один одного, змушенi були згадати, що є ще й така реальнiсть - виборець.

Власне вибори продемонстрували вже вiдомий з соцiологiчний дослiджень розкол України на "захiд" i "схiд" за мовно-культурною та iдеологiчною орiєнтацiєю. (Назви умовнi й вiдбивають домiнуючi настрої у двох її частинах.) Тут ми не будемо характеризувати самi цi орiєнтацiї, оскiльки вони добре вiдомi10 . Звернемо тiльки увагу на той важливий факт, що їх спiввiдношення серед населення в цiлому i серед полiтично активної його частини рiзко рiзниться. Серед першого домiнує "схiдний" пiдхiд (що не дивно, зважаючи на бiльшу чисельнiсть населення схiдних регiонiв); серед другої - "захiдний". Саме завдяки цьому ефекту "мовчазної бiльшостi" голос виборцiв звучить зовсiм iнакше, нiж голос мiтингiв або мас-медiа.

Передвиборчу кампанію до Верховної Ради більшість партiй (передусім праві) використовувала для пропаганди своїх гасел, не враховуючи умонастроїв виборців: здебільшого з ними говорили не на ті теми, які їх цікавили.

Головним результатом самих виборiв стала рiзка змiна значущостi правої та лiвої груп партiй. Якщо до того видавалося, що правi репрезентують переважну бiльшiсть народу України (принаймнi саме так вони себе поводили), а лiвi - незначну маргiнальну його частину, то тепер правi мали вiдчути слабкiсть своїх позицiй у суспiльствi, а лiвi вийшли на полiтичну арену вже в новiй якостi - як серйозна полiтична сила, яку нiяк не можна iгнорувати. (Ми не торкаємося того факта, наскiльки була прийнятна для бiльшостi вся їхня полiтична програма. Достатньо того, що бiльшiсть знайшла серед їхнiх гасел значно бiльш потрiбних собi, нiж серед гасел правих.)

Щоб спiвставити активнiсть партiй пiд час виборiв з позицiєю самих виборцiв, порiвняємо кiлькiсть кандидатiв в депутати вiд рiзних партiй з числом обраних депутатiв пiд час основних (а не повторних) виборiв (див. табл. 2). Нагадаємо, що в умовах мажоритарної системи кандидати висувалися, як правило, не партiями, але мали проголосити свою партiйну приналежнiсть.

Передвиборча активнiсть правої (включаючи ультраправих) i лiвої групи партiй була майже однаковою - вiдповiдно 595 й 531 кандидат. Але результативнiсть виявилася вдвiчi меншою: 55 депутатiв вiд правих партiй проти 120 вiд лiвих. Цiкаво порiвняти результативнiсть двох основних суперникiв: вiд КПУ пройшов кожних четвертий кандидат, вiд НРУ - кожний десятий. Але слабкiше за всiх виступили центристи, що й можна було предбачати: цiй групi партiй вдалося провести лише 14 депутатiв (29, якщо враховувати й передвиборчий блок МБР, про який йдеться нижче). Особливо помiтною була поразка ЛПУ, що з одного боку була пов'язана з органiзацiйною кризою, яка виникла на той час, з другого - засвiдчила значний розрив мiж її амбiцiями та реальними можливостями.

Результати парламентських виборiв змусили всiх кандидатiв у президенти враховувати настрої електорату. Тепер вони уявляли собi його досить адекватно, чим можна пояснити сильну подiбнiсть програм. Всi кандидати пристосовувалися вже до "схiдного" виборця. (Згадаймо хоча б зовсiм неочiкувану обiцянку Л. Кравчука про офiцiйний статус росiйської мови.) Варто звернути увагу ще на одну особливiсть: розумiючи те, що кожна партiя в Українi вiдштовхує значно бiльше людей, нiж притягує, всi кандидати, крiм Олександра Мороза, декларували своє дистанцiювання вiд партiй.

Пiд час президентських виборiв найбiльш визначену позицiю зайняла коалiцiя лiвих партiй (КПУ, СПУ, СелПУ). Почати з того, що лiвi мали єдиного кандидата - Мороза, якого одностайно пiдтримували у першому турi. Перед другим туром вони посилено агiтували проти Кравчука й висловлювали обмежену пiдтримку Кучмi. Так пленум ЦК КПУ прийняв рiшення пiдтримати Кучму, "незважаючи на деякi принциповi розходження позицiї комунiстiв з програмою цього претендента"; але сам Мороз вiдмовився орiєнтувати своїх виборцiв на користь того чи iншого кандидата.

Табл. 2

Активнiсть партiй у виборах та представництво у Верховнiй Радi

ПартiяВисун. канд. 27.03-10.04.94Обрано депут. 27.03-10.04.9411Дообрано пiзнiшеДепутатiв на червень 199612Участь у фракцiях та групах на кiнець 199513
      
ГКУ133-2Єд (1), МДГ (1)
ДемПУ644-3Держ (3)
КПУ32785892Ком (85), Соц (5), Нез (1)
КУН607-5Держ (3), п/ф (2)
ЛПУ591-12 
НРУ26428123НРУ (21), Держ (1)
ПЕВК (ПЕВ)?-11АЗР (1)
ПДВУ (НДП)35614Реф (3), Єд (1)
ПП5515МДГ (4), Нез (1), п/ф (1)
СДПУ252-2МДГ (1), п/ф (1)
СелПУ3115121СелПУ (11), АЗР (6), Соц (1), кер (1)
СПУ16017114Соц (12), кер (1)
УКРП262-1п/ф (1)
УНА273-3п/ф (3)
УРП13210311Держ (11)
ХДПУ221-2Реф (2)
п/п281313417203 
Всього4079338-404 

Правi партiї перед першим туром довго вагалися мiж пiдтримкою Л. Кравчука, I. Плюща чи В. Ланового. Для вироблення загальної позицiї та координацiї дiй було створено "Демократичне об'єднання Україна" (травень) яке вiбрало в себе бiля 40 партiй та органiзацiй. Але тiльки 21 червня за 3 днi до виборiв об'єднання нарештi визначилося й виступило з заявою на пiдтримку Кравчука. Подiбним чином вагався й НРУ, який ухилився вiд участi в цьому об'єднаннi: спочатку вiн збирав пiдписи за кандидатуру Ланового (хоч оприлюднив цей факт тiльки пiсля виборiв - досить характерний штрих), але потiм офiцiйно пiдтримав Кравчука. Зате результати першого туру привели правих до єдиної позицiї. Будучи поставленi перед вибором мiж Кравчуком, з яким так чи iнакше вони вмiли домовлятися, й "промосковським" Кучмою, всi правi партiї й рухи одностайно пiдтримали першого. Їхня агiтацiя у цей перiод визначался надзвичайною активнiстю й передусiм носила характер залякування бiдами, що чекають незалежну Україну в разi обрання Кучми.

Так само вагалися й центристи. В основному вони схилялися до пiдтримки Кучми або Ланового, зовсiм незначнi структури висловилися ще за одного риночника - В. Бабича, а ЛПУ наприкiнцi другого туру прорахувалася, несподiвано поставивши на досить чужого їй Кравчука, що видавався на той час фаворитом. Спецiальний центристський передвиборчий блок на пiдтримку Кучми - МБР - було створено на початку року Гриньовим на базi ряду партiй, що входили до "Нової України".

Але вирiшальну роль у виборах зiграли не передвиборчi програми й не пiдтримка партiй, а iмiдж кандидата, який складався на протязi довгого перiоду. Тому цiлком закономiрною стала перемога Леонiда Кучми з його iмiджем людини чесної, енергiйної, прихильника реформ i одночасно тiсних зв'язкiв з Росiєю та СНД i не в останню чергу - не обтяженого iдеологiчними настановами "нацiоналiстiв-рухiвцiв".

Значення для України виборiв у мiсцевi органи влади було меншим, однак зупинимося на їхнiх результатах.

Вибори голiв рад усiх рiвнiв приблизно в половинi випадкiв виграли керiвники вiдповiдних органiв виконавчої влади. Другу половину посад подiлили мiж собою колишнi голови рад та мiсцева директорська та пiдриємницька єлiта. В результатi мiсцева правляча елiта обновилася приблизно на 15-20%. "Партiя влади" в основному зберегла свої домiнуючi позицiї у складi мiсцевих рад: в обласних та мiсцевих радах вона контролює приблизно три чвертi мандатiв.

Представникiв партiй у мiських радах 17%. В обласних - 21,9%, причому у захiдних областiх цi ради носять значно бiльш партiйний характер, нiж у схiдних (вiдповiднi цифри 25,6% та 12,9%). Зваживши на те, що на Заходi у радах представленi практично тiлькi правi партiї, ми бачимо, що влив цих партiй на мiсцевому рiвнi там досить високий.

Наведемо кiлька типових прикладiв розкладу мандатiв в обласних радах для рiзних регiонiв. Для центра України - Кiровоградська область: з 60 депутатiв колишнiх представникiв президента - 11, керiвникiв колгоспiв та радгоспiв - 18, керiвникiв промислових пiдприємств - 11; за партiйною приналежнiстю: КПУ - 10, ПДВУ - 3, СПУ - 2, НРУ - 1, СелПУ - 1, безпартiйних - 3. Для Сходу - Луганська область: з 73 депутатiв членiв КПУ - 21, СПУ - 4, ГКУ - 1, безпартiйних - 47. Для Заходу - Львiвська область: з 49 депутатiв НРУ - 10, КУН - 10, УРП - 7, безпартiйних - 22.



10 Див. В. Хмелько. Третiй рiк незалежностi: що виявили другi президентськi вибори / "Украина сегодня. Хроника - анализ - прогноз", бюл. N 6 // КЦПИК, К., 1994.
11В цій та наступній колонках використані дані: “Украина сегодня. Хроника - анализ - прогноз”; бюллетени 5 - 11 // Киевский центр политических исследований и конфликтологии, Киев, 1994 - 1996.
12За: В. Яблонський, цит.
13За: "Верховна Рада України: парадигми i парадокси" / "Українська перспектива", Ексклюзив - 4 // К., 1996. Використовуються скороченi назви фракцiй та груп: АЗР - "Аграрники за реформи", Держ - "Державнiсть", Ком - "Комунiсти", Єд - "Єднiсть", МДГ - Мiжрегiональна депутатська група, Нез - "Незалежнi", Реф - "Реформи", Соц - "Соцiалiсти", кер - керiвництво ВР, п/ф - позафракцiйнi.













Copyright © 2002-2012 Киевский центр политических исследований и конфликтологии
Copyright © 2002-2012 Центр эффективной политики

При использовании материалов сайта ссылка на источник обязательна.