Пер. з фр. – К.: Дух і літера, 2011. – 168 с.
Мова рос. – Обкл. м’яка – Форм. 70х100/32
ISBN 978-966-378-162-4
Видатний богослов та історик Церкви Ів Конгар (1904–1995) досліджує корені поділу, або «схизми», єдиної Христової Церкви на Західну і Східну. Хоча датою початку поділу прийнято вважати 1054 рік, автор показує, що насіння формального розриву було посіяне задовго до цієї дати. Основну причину і суть «схизми» він вбачає у ситуації «відчуженості» між Заходом і Сходом колишньої Римської імперії, що складалася впродовж століть. Серед факторів, які вплинули на остаточне оформлення «схизми», автор називає правління імператора Карла Великого, виникнення ісламу, що став каталізатором політичного поділу Сходу й Заходу, і Хрестові походи. На думку Конгара, для зцілення цієї глибокої рани на тілі Церкви потрібне прийняття Заходом своєрідності та історичної реальності християнського Сходу.