Новий політехнічний російсько-український словник
Автор: Зубков Микола
доцент кафедри українознавства філософського факультету Харківського національного університету ім. В.Каразіна.

У статті йдеться про новий підхід до укладання двомовного (російсько-українського) словника, базованого на лексикографічних дослідженнях останніх років, з опертям на традиційні національні засади термінотворення.

В статье речь идет о новом подходе в составлении двуязычного (русско-украинского) словаря, базирующегося на лексикографических исследованиях последних лет, опирающегося на традиционные национальные принципы терминообразования.

A new approach to composing of bilingual (Russian-Ukrainian) dictionary which is based on lexicographic researches of the last years and traditional national principles of terms forming is examined in the article.

Новий  політехнічний російсько-український словник

Зазвичай, проблему наукової мови механічно зводять лише до проблеми термінології. Посідаючи чільне місце в науковій мові, термінологія не може охопити всіх завдань, що постають перед науковцями. Той чи інший термін, окрім точності найменування, має викликати¬ певні асоціації із позначуваним предметом/явищем; бути варіативним — легко утворювати¬ похідні граматичні форми; бути милозвучним — не порушувати фонетичного складу мови тощо.
На жаль, до сьогодні українська термінологія ще не стала вповні національною, попри плідне подвижництво лексикографів-попередників 20—30-х років минулого сторіччя, праці¬ яких було визнано «націоналістично-ворожими».
Наукову мову, як і мову всіх інших стилів і підстилів, директивно було підпорядковано панівній мові метрополії. За висловом Шевельова, «урядове втручання… у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ані поляки, ані румуни, ані чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися  на заходах зовнішнього тиску: забороняли вживати української мови прилюдно, цілковито або частково; накидали державну мову через освітню систему; зваблювали українців своєю культурою й можливістю кар’єри; переселяли їх на неукраїнські території, а українські землі заселяли членами панівної нації тощо. Поруч цих “клясичних” метод радянська система встановлює конт¬роль над структурою української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомісць пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови… Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові» [1, 360]

Четверте покоління українства послуговується накинутими кліше на взірець: гайка, насос, паяльник, пилосос, раковина, соковижималка, хімія, фарфор; перекачувати керосин, приймати участь, рішати задачі, сплав¬ляти метал; багаточисленний, високосний рік, жорсткий войлок, заземлений громовідвід, коричневий фон, магнітний полюс, марширувати, торговий зал, учбові міроприємства; на протязі суток, шириною в… і подібні. Між наведеними прикладами й мовою сучасних «сердючок» різниця ілюзорна. Нація, яка попри сторіччя лінґвоциду спромоглася зберегти мовну неповторність, має право на власну наукову мову, взявши за взірець Чехію, Францію, Лат¬вію, Литву, Естонію, Ізраїль та інші країни, які з попелу, з небуття підняли свої мови і трепетно оберігають їх від чужинських впливів.
Прикро, але покручами, які жодним чином не причетні до нашої мови, натоптано словники, підручники й наукові часописи, видані як на зорі нашої незалежності, так і в ХХI ст. [2].

Повернення до національних витоків, очищення рідної мови від зайвих чужомовних нашарувань стали тим наріжним каменем, на якому вибудовано перекладну (українську) частину видання, якому присвячено цю статтю (надалі Словник) [3, 952].
У написанні слів із літерами г і ґ укладач керувався принципами:
а) послідовного відтворювання ¬проривного ґ і глоткового (фрикативного) г в однокореневих словах слов’янських мов українським г;
б) використовування в усіх грецизмах лише літери г;
в) передавання фонеми h у запозиченнях з інших мов ¬літерою г;
г) передавання літери g у давно засвоєних словах також українським г;
д) розрізнювання г і ґ у неслов’янських власних назвах, а також у новіших загальних назвах відповідно до вживання h і g у мові-джерелі [4].
У Словнику дотримано правил останньої редакції українського й російського право¬пи¬су, використано наукові дослідження в галузі мовознавства, а також ураховано ¬рекомендації технічного Комітету стандартування науково-технічної термінології та ¬Держстандарту України [5].
Упорядник урахував лінґво-культурну характеристику терміна як словникової одиниці, зважаючи на психологічний аспект терміна, який визначає його міжмовну диференційну характеристику й беручи до уваги як кількісний, так і якісний бік словникового складу (загальне словникове багатство, основний словниковий фонд,
словникове ядро, кореневі, ключові, опорні слова й термінотворення на основі сімей слів, гнізд слів, тематичного спрямування й ін.).
Українська термінологія має вагомі ґрунтовні підвалини. Розвивати їх, збагачуючи новими набутками й керуючись нормативним ДСТУ 3966-2000, — відповідальне й почесне завдання.
Засади функціонування:
Процес чужомовних запозичень стосується різних напрямків фахової лексики, оскільки її поновлення відбувається постійно. Розв’язуючи проблему оптимізації лексикографічної праці, слід ураховувати комунікативну функцію мови, речення, кожної словникової одиниці, лінґво-культурні характеристики слова.
У даній праці упорядник намагався керуватися правилом золотої середини, не обмежуючи розвиток власномовного фонду, враховував норми сучасного стандартування. Стикаючись із міжмовними неузгодженнями, коли добір еквівалента не завжди відповідає ориґіналові через відсутність/наявність кількох термінологічних варіантів, та тлумаченнями, які виявляють семантичне, психологічне чи лінґво-культурне відхилення, упорядник прагнув уникнути й небажаних фонетичних асоціацій. 
У цьому випадку було використано чужомовні запозичення або новий власномовний термін супроводжено номінантом мови продуцента. Поява нового терміна спрямована в одних випадках на інтернаціоналізацію, а в інших — на пурифікацію. Проте, незалежно від тенденції, кінцева мета термінологічної модернізації — це можливість рідною мовою висловлювати будь-яку наукову думку [6, 146].
Упорядник підпорядковував видання функційній меті — оптимальний добір термінів, які є характерними для конкретного тематичного напряму.
Словник доповнюють методичні вказівки:
1. Головні первні концепції та засади Технічного комітету стандартування науково-технічної термінології (ТК СНТТ).
2. Написання, відмінювання, складні випадки узгодження й керування числівника як складової фахової та наукової мови.
3. Нормативні скорочення слів згідно з ДСТУ 3966-2000.
У Словнику до запозичень подано власномовні синоніми, а також додаткові тлумачення для багатозначних слів, збережено певну значеннєву послідовність, що випливає зі ступеня частотності вживання того чи іншого терміна.
Теоретичні принципи оптимізації побудови Словника:
а) єдність чинних стандартів і форм вираження, збереження єдиних норм позначення;
б) збереження єдиних норм літературної мови;
в) збереження абеткової, предметної, цифрової системи розташування лексичних одиниць;
г) дотримання єдиних (чітко сформульованих і зрозумілих) стандартизованих скорочень, символів та інших знаків;
д) дотримання єдності структурного, семантичного, фонетичного, орфографічного, естетичного та інших підходів до потрактування термінів і позначень;
е) дотримання положень про багатозначність слова з урахуванням ґрадації на основне значення, додаткове, термінологічне тощо;
к) урахування продуктивності слів/їх первнів, ступеня можливості формувати нові слова за допомогою словотвірних засобів;
л) урахування потреби залучення неологізмів [7, 48].

Головні первні концепції та засади  Технічного комітету стандартування науково-технічної термінології (ТК СНТТ) [8, 455]

1. Дотримуватися вимог до терміна (однозначна відповідність поняттю за
власним [внут¬р¬і¬шнім, безпосереднім, прямим] значенням слова, системність, стислість, словотвірна здатність, мовна правильність щодо властивостей української мови, милозвучність) і позначення поняття (сумірність із поняттям, наявність суттєвих ознак, системність, відсутність хибних кіл, тавтології та заперечення ознак для позитивного поняття, несуперечливість із позначеннями в інших стандартах, раціональна стислість, мовна правильність тощо):
рабочий наук., техн. 1. сущ. робітник, -ка; ~чая робітниця; дорожный ~
шляховик; квалифицированный ~ фахівець; сельскохозяйственный ~ рільник; строительный ~ будівель¬ник; угольный ~ вугляр, -ра, вугільник; 2. прил. (от¬носящийся к работе) робочий; (относящийся к рабочим) робітничий; (эксплуата¬ционный) ходовий; (о рабочем затухании, рабочей передаче фильтров) прямий.

2. Дотримуватися вимог ДСТУ 3966-2000 щодо:
а)  розмежування у віддієслівних іменниках на -ння, -ття й безсуфіксальних дії, події та висліду/об’єкту дії:
выпуск техн. випущення, випускання; (результат) випуск, -ку
выпускаемый 1. прич. випусканий; 2. прил. випускний
выпускать, выпустить техн. випус¬кати, випустити
выпускающий 1. техн. випускальний; ~ся випускний; 2. сущ. (сотрудник редакции) випусковий, -вого
выпускной техн., физ. випускний;
б) уживання дієслова як твірного терміна віддієслівних іменників:
заворачиваемый 1. прич. загортаний; 2. прил. загортний
заворачивание техн. завертання; (загиба¬ние кверху, назад) загортання
заворачивать, заворотить техн. заверта¬ти, завернути; (загибать кверху,
назад) загортати, загорнути; ~ться завертатися; загор¬татися
заворот техн. закрут, -ту, заверт, -ту.
Останнє дає змогу заміняти розчеплені присудки на дієслова й уникати надмірного «ннякання» у текстах фахової мови, зокрема на означення понять:
осуществлять, осуществить матем., физ. здійснювати, здійснити; ~ться здійснюватися; ~ иссследование досліджувати; ~ разработку розробляти; ~ управление керувати.
 
3. Дотримуватися норм чинного правопису з урахуванням запропонованих до нього змін:
азот (элемент) Нітроґен, -ну; (простое ¬вещество) азот, -ту, душець, -шцю; аммониевый ~ амоніє¬вий азот; сернистый ~ суль¬фідний азот; хлористый ~ азот хлорид
ион физ. йон; меченый ~ позначений йон; отрицательный ~ неґативний йон; первичный ~ первинний йон
конвейер техн. конвеєр, рухобинда; винтовой ~ ґвинтовий конвеєр; ковшовый ~ ківшевий конвеєр; магистральный ~ маґістральний конвеєр проекция техн., матем., физ. проє(е)кція; вертикальная ~ доземна
(вертикальна) проє(е)кція; горизонтальная ~ по¬зем¬на (горизонтальна) проє(е)кція; косо¬угольная ~ скіснокут¬ня проє(е)кція.

4. У творенні неологізмів керуватися напрацьованими ТК СНТТ засадами щодо адекватності (понятійної точності й відповідності), дериватності (здатності творити похідні слова), евфонічності (милозвучності) й економності (стислості написання та звучання):
водокачка техн. водотяг, -гу, водотяжня
орбитальный 1.  астр. орбітний (от «орбита»); 2. физ. орбітальний (от «орбіталь»)
функциональный 1. матем. (от «функцио¬нал») функціональ¬ний; 2. (от «функция») функційний.

5. У термінології та фаховій мові вживати, передовсім, автентичні українські віддієслівні форми з огляду на їх переважну стислість, високу термінотвірну здатність, розвиненість гнізд, природну зрозумілість внутрішніх значень і легкість запам’ятовування, мовну правильність, милозвучність:
плавильник и плавильщик техн. топильник
плавильный техн., физ. топильний
плавильня техн. топильня
плавить1 техн., физ. (металл) топити; (выплавлять) витоплювати; ~ться
топитися; витоплюватися
плавить2 техн. (сплавлять лес) сплавляти
плавка техн. (действие) топлення; (вытап¬ливание) витоплення, (неоконч. —
ещё) витоплювання; ваграночная ~ горнове топлення; доменная ~ гамаркове¬ топлення; окислительная ~ окиснювальне топлення; тигельная ~ бритваль¬не топлення (витоплювання); шла¬ку¬ющая ~ жужелювальне топлення
 плавкий техн., физ. топкий
 плавкость техн., физ. топкість, -кості
плавление техн., физ. топлення; восстанови¬тельное ~ відновне топлення
плавленый астр., техн., физ. топлений 
сплав техн. 1. (металлов) стоп, -пу; (процесс) стоплення; неокисляющийся ~ неокисний стоп; подшипниковый ~ вальничний стоп; свинцовый ~ олив’яний стоп; тройной ~ по¬трійний стоп; тугоплавкий ~ туготопкий стоп; 2. (по реке) сплав, -ву; (процесс) сплавлення
сплавление 1. техн., физ. стоплення, (не¬оконч. д. — ещё) стоплювання; 2. (по
реке) сплавлення, (неоконч. д. — ещё) сплавлю¬вання
сплавленный 1. техн., физ. стоплений; 2. (по реке) сплавлений
сплавлять, сплавить 1. техн., физ. стоплювати, стопити; 2. (по реке)
сплавля¬ти, сплавити; ~ться 1. стоплюватися; 2. сплав¬лятися
сплавной 1. техн. стопний; 2. (по реке) сплав¬ний
сплавщик 1. техн. (металлов) стопник; 2. (на реке) плотар, -ря.

6. Відроджувати український термінологічний фонд, обґрунтовано добираючи до кожного чужомовного терміна як відповідник питоме українське слово з термінологічних слов¬ників 20—30-х і 60—70-х років XX ст.:
болт техн. прогонич
бреющий техн., прил. по(при)земний;  ~ полёт по(при)земний (по)літ
гайка техн. мутра, накрутка, шруба; барашковая ~ баранець; глу¬хая ~ сліпа (нако¬нечна) мутра
паяльник техн. лют(ів)ник, -ка
поперечный техн. поперечий
руль техн. кермо, правило; (на судне) стерно
шайба техн. перстина.

7. Не вживати чужомовних слів, що не утворюють дієслів, оскільки це змушує формувати непритаманні українській мові розчеплені присудки:
выкачивать, выкачать техн. висмокувати,  висмокати; ~ насосом випомповувати, випомпувати.

8. Добирати якнайточніше  за значенням українське слово зі словникових відповідників до чужого терміна:
двигатель техн. рушій, -шія; высокооборотный ~ швидкообертний рушій; ~ внутреннего сгорания середопальний рушій; порш¬невой ~ толоковий рушій; тихоходный ~ повільнорушний рушій
движок техн. 1. (скользящая часть механизма) повзун, -на, сувок, -вка, бігунець,  нця; (реостата) пересувень, -вня; 2. (небольшой двигатель) двигунець, -нця
представлять, представить 1. матем. зоб¬ражувати и зображати, зобразити; 2. физ. (что-л.) уявляти, уявити; 3. наук. (на рассмотрение) подавати, подати; (для осмотра) виставляти, виставити; (по телевидению) показувати, показати; (кого/что-н. кому-н.) репрезентувати, рекомендувати, представити; ~ться 1. зобра¬жатися; 2. уявлятися; 3. подаватися; виставлятися; рекомендуватися.

9. Віддавати перевагу українському терміну перед чужомовним чи калькованим:
шарнир техн. сустав; болтовой ~ прогонич¬ний сустав; вертикальный ~ прямцевий сустав; маятниковый ~ вага(д)ловий сустав;
а) уникати чужомовних слів чи їх кальок, що не творять похід¬них чи дієслів:
метизы техн., мн. металовироби, -бів
прокат техн. вальцювання, вальцівка
пылесос техн. порохотяг, пилотяг, пилосмок
старениеустойчивость техн. стійкість проти старіння
стандартизировать и стандартизовать техн., физ. несов. и сов. стандартувати; ~ться стандартуватися
энергосбережение техн. енергоощадність, -ності;
б) в разі запозичення ставити це слово наприкінці синонімічного ряду після українських, засвоюючи його за нормами і традиційними зразками (парадигмами) української мови:
ванта техн. отоса, ванта
ватерлиния техн. водоскрес, -су, ватерлінія
ватерпас техн. поземиця, ґрунтвага, середвага¬, ватерпас
вертикальный прямовисний, простовисний, сторчовий, доземний, вертикальний
верф техн. корабельня, верф
горизонт астр., физ. позем,  му, горизонт,  ту; (небосклон — ещё) обрій, -рію, овид, -ду, небокрай, -раю, видноколо, виднокруг, -гу; ~ вселенной горизонт усесвіту; истинный ~ справжній позем; магнитный ~ магнетний горизонт.

10. У фаховій мові (науковій лексиці), зокрема, в описові термінологічних ДСТУ, слід ураховувати синтаксично-стилістичні особливості української мови, уживати активні особові й неозначено-особові конструкції речень з іменником у знахідному відмінку на позначення об’єкта дії, а також пасивні безособові речення на -но, -то. Віддавати перевагу стійким прийменниково-іменниковим сполукам як складникам української нормативної системи відмінювання:
приводить, привести 1. техн., физ. (в дви¬жение, равновесие) надавати, надати, приводити, привести; ~ в движение надавати (на¬дати) руху (чину), зрушувати, зрушити; ~ в равновесие надавати (надати) рівноваги, урівноважувати, урівноважити; ~ в соответствие узгоджувати, узгодити; ~ к ухудшению погіршувати, погіршити; 2. матем. зводити, звести; ~ урав¬нение зводити (звести) рівняння
работа техн. робота; (о занятии, труде, готовой продукции — ещё) праця; (готовая продукция — ещё) виріб, -робу; взрывная ~ висадна робота; кустарная ~ доморобна праця; приступать к ~те ставати до роботи; ~ по совмес¬тительству сумісна робота, робота за суміс¬ництвом.
Вживати стійкі дієслівно-іменникові сполуки як складники української нормативної системи відмінювання:
необходимость матем. потреба, конечність, -ності; отпала ~ немає потреби
поднимать, поднять 1. техн., физ. підніма¬ти¬ і підіймати, підняти; 2. матем. підніма¬ти, підняти; 3. наук. порушувати, порушити; ~ вопрос порушувати (порушити) питання; ~ться 1. підні¬матися і підійматися; 2. підніматися; 3. порушуватися
принимать, принять 1. (включать в сос¬тав) приймати, прийняти; 2. матем., техн. (приобретать) набувати, набути, брати і набирати, набрати; ~ вид набирати (набрати) вигляду, набувати (набути) вигляду; ~ значение набу¬вати (набути) значення; ~ форму набувати (набути) і набирати, набрати форми; 3. матем., наук. (условно допускать) брати, узяти; ~ за единицу брати (узяти) за одиницю; ~ во внимание брати до уваги; 4. наук. уживати, ужити; ~ меры уживати (ужити) заходів.
Вживати питомі українські синтетичні конструкції:
а) іменники:
вещество техн., физ. речовина; белковое ~ білковина; взрывчатое ~ вибухівка; вяжущее ~ в’язівник; дубильное ~ гарбник; красящее ~ барвник; обесцвечивающее ~ знебарвник; отравляющее ~ трута; смазочное (смазывающее) ~ мастиво; ядовитое ~ отрута
завод техн. (предприятие) завод, -ду; винокуренный ~ винарня; водоч¬ный ~ ґуральня; гвоздильный ~ цвяхарня; дроболи¬тейный ~ шротоливарня; кирпичный ~ цегельня; лесопильный ~ тартак, лісопильня; литейный ~ ливарня; маслобойный ~ олійни¬ця, олійня; маслодельный ~ маслярня; метизный ~ завод металевих виробів; мыловаренный ~ мило¬варня; оружейный ~ зброярня; пивоваренный ~ бровар¬ня, пивоварня; сахарный (свекло¬сахарный) ~ цукроварня; скобяной ~ завод залізних виробів; солодо¬венный (солодовый) ~ солодовня; сталелитейный ~ сталеварня; судо¬строительный ~ корабельня; сыроваренный (сыродельный) ~ сироварня; хлопкоочистительный ~ бавовноочисня;
б) прикметники:
алгебраический матем. алґебричний
обитый техн. оббитий; ~ гвоздями поцвяхований
обездубленный техн. знечинблений
покрытый техн. покритий; ~ лаком (по)ла¬кований; ~ смолой (по)смолений
год астр. рік, род. року; високосный ~ переступний рік;
в) замість розчеплених присудків, що не становлять стійких дієслівно-іменникових сполук, уживати дієслова:
безопасность матем., техн., физ. безпека, безпечність, -ності; ~ движения безпека руху; обеспечивать ~ убезпечувати
уменьшать, уменьшить ма¬тем., техн. зменшувати,¬ змен¬шити; ~ться зменшуватися; беско¬нечно ~ нескінченно зменшуватися; ~ звук стишати (стишити) звук.
Замість активних дієприкметникових форм від перехідних дієслів (калькованих із російської) уживати прикметники, іменники, пасивні дієприкметники, словосполуки, підрядні речення тощо:
 модель астр., вчт, матем., техн., физ. модель, шкиль, -лю; вероятностная ~ імовірнісна¬ модель; использующаяся ~ використовувана модель; исчислимая ~ зліченна  модель; проективная ~ проє(е)к¬тивна модель; решётчатая ~ ґратчаста модель
коллектор техн. колектор; (собиратель — ещё) збирач, -ча, збірник, -ка; выпрямительный ~ випрямівний колектор; ливневый ~ зливовий¬ колектор; отводящий ~ колектор-відвідник
волна астр., матем., техн., физ. хвиля; бегущая ~ біжна хвиля; блуждающая ~ блукальна (мандрівна) хвиля; взрывная ~ вибухова хвиля; зату¬хающая ~ угамівна (згасна) хвиля; набегающая ~ набіжна хвиля; несущая ~ хвиля-носій; одиночная ~ самітна хвиля; падающая ~ падна хвиля; поперечная ~ попереча хвиля; проходящая ~ прохожа хвиля; расходящаяся ~ розбіжна хвиля; сверхдлинная ~ наддовга хвиля; сходящаяся ~ збіжна хвиля
колебание астр., гидр., матем., техн., физ. коливання; вынужденные ~ния
зму¬шені коливання; затухающие ~ния загасні коливання; незатухающие ~ния незгасні (невгамівні) коливання; пило¬образные ~ния пилкуваті коливання; по¬перечные ~ния поперечі коливання; установившиеся ~ния усталені коливання
управляющий 1. (свойство, назначение) управляльний, керувальний; 2. сущ. керівник, -ка.
Відповідно скориґовано/подано паралельні форми вживання:
бочка 1. матем., техн. (ёмкость для жидкости и под.) барило, діжка, бочівка; (бочкообразная деталь приспособления и под.) бочка; причальная ~ причальна бочка; 2. (фигура высшего пилотажа) бочка; восходящая ~ догірна бочка
ведущий астр., матем., техн. 1. (о силовом элементе) тяговий, рушійний, повідний; водійний, відничий, водильний, водівний, погоновий; проводійний, проводильний, проводівний; (о специалисте) провідний; (главный, основной) головний; ~щие колёса повідні колеса; ~ винт тяговий ґвинт; ~ инженер провідний інженер; 2. сущ. (представления) провідник, -ка, відник, -ка
вибростойкость техн. вібротривкість, -кості
выдавливание техн. видавлювання, видушування; (выжимание) вичавлювання; (вытиснение) витискання, витискування
магнит техн., физ. магнет, -ту; коль¬¬¬ц嬬образный ~ кільцюватий магнет; под¬ковообразный ~ під¬ковуватий магнет
материал 1. техн., физ. (вещество) матеріал, -лу; взрывчатый ~ вибухівка (висадний матеріал); водо¬стойкий ~ водотривкий матеріал; горючий ~ займистий (пальний) матеріал; горюче-смазочные ~лы пально-мастивні матеріали; дубильный ~ чинбовий матеріал; кислотостойкий ~ кислототривкий матеріал; магнит¬ный ~ магнетний матеріал; огнеупорный ~ вогнетрив; отделочные ~лы опоряджувальні (оздоблювальні) матеріали; плавкий ~ топкий матеріал; смазочный ~ мастиво; стеклообразный ~ склуватий матеріал; 2. техн. (ткань) тканина, матеріал, -лу, матерія; грубый ~ цупкий ¬матеріал
подбор1 техн. (каблук) підбор, каблук, -ка
подбор2 техн., физ. 1. (действие) підбір,  бору, (неоконч. — ещё) підбирання; 2. (отбор) добір, -бо¬ру; (неоконч. д. — ещё) добирання
проект техн. проє(е)кт, -ту; долгосрочный ~ довготерміновий проє(е)кт; завершённый ~ викінчений проє(е)кт; утверждённый ~ затверджений проє(е)кт
протяжка техн. 1. (инструмент) про¬тяжка; шпоночная ~ плішкова протяжка; 2. (действие) протягнення, (неоконч. — ещё) протягування; (волочение — ещё) волочін¬ня; кузнечная ~ ковальське волочіння
химия хе(і)мія; коллоидная ~ колоїдна хе(і)мія; ~ почвы хе(і)мія ґрунту; ядерная ~ ядерна хе(і)мія
Функційне значення
Словник є своєрідною проміжною енциклопедією знань, оскільки відкриває користувачеві певні можливості для пошуку шляхів до вдосконалення науково-технічних процесів, спрямованих на розв’язання нагальних проблем. За його допомогою користувач збагатить свої знання в різних наукових напрямках, порівняє їх з уже набутими і, отже, синтезує досягнення і створить власний позиційний конґломерат знань.
Поряд із спеціальними термінами тієї чи іншої галузі подано окремі загальновживані поняття, що слугуватимуть для кваліфікованого перекладу тексту:
информировать  – інформувати
искажающий –  викривляльний, спотворювальний
искусственный штучний, неприродний.
 Враховано також і пізнавальний чинник, оскільки словник подає синонімічні ряди:
балка техн. (брус, бревно, служащие под¬держкой настила) лежак, -ка, брус;
перекладина между стропилами) бан¬т(ин)а, трям, трам; (матица) сволок; армированная ~ риш¬тункова бант(ин)а; ~ жёсткости трям штивності; двухпролётная ~ двопрогонова бан¬т(ин)а; домкратная ~ ліварний трям; клёпанная ~ нютований трям; косая ~ навскісна бан¬т(ин)а; несущая ~ трим(аль)на бан¬т(ин)а; потолочная ~ своло(чо)к; прокатная ~ вальцьований трям; решётчатая ~ ґратчаста бан¬т(ин)а; соединительная ~ злучна бан¬т(ин)а;¬ тавровая ~ тетувата бан¬т(ин)а; угловая ~ наріж¬на (кутова) бан¬т(ин)а; шарнирная ~ суставна бан¬т(ин)а; швеллерная ~ коритува¬та бан¬т(ин)а; шпоночная ~ плішкова¬ бан¬т(ин)а
баня 1. лазня, мильня; 2. техн. (прибор) огрівник, -ка, охолодник; (процесс) купіль, -пелі и -пелю; водяная ~ водяний огрівник (охолодник); масляная ~ оливний огрівник (охолодник)
галерея техн. (общее название) ґалерея, басань; (морская) канал, -лу; (горная) штольня, штрек, -ку; дренажная ~ дренажний канал; сводчатая ~ склепінчаста ґалерея
зазор техн. проміжок, -жку; (просвет) прозір, -зору, просвіт, -ту, люз, -зу, суточки, -чок мн.; (щель) щілина; (паз, трещина) шпара; (пробел) прогалок, -лку, прогалина; (о времени) відтинок, -нку, інтервал, -лу; (между  опорами моста) прогін, -гону; боковой ~ боковий проміжок (люз); воз¬душный ~ повітряний проміжок; ~ магнитопровода проміжок магнетоводу; клапанный ~ хлипаковий проміжок; осевой ~ вісний проміжок.

Етико-лінґвальне значення
Греко-латинські запозичення, порівняно з іншими, виявляють високий ступінь естетичного й етичного навантаження, що безперечно впливає на загальний мовно-культурний статус словникового складу мови взагалі. У Словнику дотримано правила передавання цих запозичень безпосередньо з мови-джерела, а не калькування з російської:
вёрстка техн. 1. (действие) плантування; 2. (типографский оттиск) плант, -ту
дезинтеграция астр., техн. дезінтеґрація
кислород (элемент) Оксиґен, -ну; (простое вещество) кисень, -сню, озон, -ну
мышьяк (элемент) Арсен, -ну; (простое вещество) арсен, -ну
папка вчт, наук. тека; (небольшой портфель — ещё) течка
пауза техн. пав(у)за; (во времени — ещё) перерва
Завдяки орфографічним та фонетичним правилам, за якими існує максимальне наближення адекватності в латинській мові, латинізми не спричиняють труднощів у комунікативному виконанні.
Упорядник свідомий того, що лише дотично торкнувся цієї безмежної царини і плекає надію, що Словник буде бодай цеглиною до тієї величної споруди українського термінотворення, яку розпочали вибудовувати славетні попередники доби “розстріляного відродження”. Цей нелегкий процес постає на базі збирання і фіксування фахових слів (термінів) та укладання їх у словники, розробляння принципів словників, систематизації, тематичного угрупування і тлумачення термінологічних одиниць мови, добору їх за належними принципами й розлогого використовування для комунікативних потреб носіїв мови.
Видання, що містить понад 100 000 термінів і термінів-словосполучень сучасної української літературної мови, розраховане на широке коло користувачів: викладачів, студентів, пе¬рекладачів, службовців і науковців усіх рівнів, учителів і учнів середніх/спеціальних навчальних закладів. Словник стане добрим помічником і порадником для всіх, хто прагне¬ грамотно писати українською й російською мовами, а також удосконалювати усне мовлення.¬

Література

1.Шерех Ю. Пороги і запоріжжя /Поза книжками: У 3 т. — Т.3.— Х., 1998.— С. 360.
2.Підлипенський В., Петренко В. Словник: Російсько-український політехнічний.—  К., 2000.
Російсько-український математичний словник.— 2-ге вид. / Укл.: Ф. Гудименко й ін.— Харків, 1990.
Російсько-український математичний словник. /Укл.: В. Карачун й ін.— К., 1995.
Російсько-український словник: Будівництво. /Укл.: М. Ярмоленко й ін.— К., 1994.
Російсько-український словник дорожньобудівних і мостобудівних термінів. / Укл.: В. Кравченко й ін.— К., 1992.
Російсько-український словник з інформатики та обчислювальної техніки з покажчиком українських термінів. /Укл.: В. Ванін, В. Герасимчук.— К., 1993.
Російсько-український словник. / За ред. В. Жаворонка.— К., 2003.
Російсько-український словник з теплотехніки та газотехніки. / Укл.: І. Шелудько й ін. — 2-ге вид., репр.— К., 1991.
Українсько-російський словник наукової термінології. /За заг. ред. Л. Симоненко.— К., 2004.
Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос.—  К., 1998.
Російсько-український науково-технічний словник. / Укл.: В. Перхач, Б. Кінаш.—  Л., 1997.
Яремійчук Р. й ін. Англо-український нафтогазовий словник.— К., 1998.
3.  Новий російсько-український політехнічний словник. / Укл. Зубков М.— Х.: Гриф, 2005. — 952с.
4. Пономарів О. Фонеми Г та Ґ. Словник і коментар.— К., 1997.
5. ДСТУ 2439-94. Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення основних понять. Умовні позначення.
 ДСТУ 3008-95. Документація, звіти у сфері науки і техніки; структура і правила оформ¬лення.
ДСТУ 3582-97. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила.
 ДСТУ 3966-2000. Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять.
6. Дьяков А. й ін. Основи термінотворення /Семантичні та соціолінґвістичні аспекти.— К., 2000.— С. 146.
7. Лещук Т. Проблеми уніфікації науково-технічних словників  (з погляду лексикографічних засад) //Українська мова. — 2005.— № 2. — С. 48.
8. Проблеми української термінології. // Вісник нац. ун-ту «Львівська політехніка» №  453.— Л.,—2000.
9. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови.— К., 2004.
10.  Вовк А. Англо-український словник вибраної лексики.— Нью-Йорк – Л., 1998.
11. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови.— К., 1997.
12. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. 7-те вид. випр.— Х., 2005.
13. Зубков М. Сучасний український правопис: Комплексний довідник. 8-ме вид., випр.— Х., 2004.
14. Зубков М. Українська мова: Універсальний довідник. 2-ге., випр. й доп.— Х., 2005.
15. Етимологічний словник української мови: У 7 т.— К., 1982—2004.—Т. 1—4.
16. Ізюмов О. Практичний російсько-український словник.— К., 1992.
17. Ізюмов О. Російсько-український словник. 4-те вид. допов. і випр.— Х., К., 1930.
18. Карабан В. Переклад англійської наукової і  технічної літератури.— Вінниця, 2002.
19. Караванський С. Пошук українського слова.— К., 2001.
20. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови: 2-ге вид., доп. й опр.— К., 2004.
21. Караванський С. Російсько-український словник складної лексики: 6-те вид.— К., 1998.
22. Караванський С. Секрети української мови.— К., 1994.
23. Коваль М., Багдасар’ян Г. До проблеми формування україномовної технічної термінології // Науково-технічне слово, 1993.— С.75—78.
24. Козирський В., Шендеровський В. За правдиве назовництво українське.— К., 2003.
25. Кочерга О., Непийвода Н. Тенденції української термінологічної лексикографії //Урок української, 2000.— №3.— С.25—29.
26. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. 5-те вид.— Торонто, 1960.
27. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія.— Л., 1999.
28. Пономарів О. Культура слова.— К., 1999.
29. Проблеми української термінології. // Вісник нац. ун-ту «Львівська політехніка» № 336, 402.— Л., 1998—2000.
30. Російсько-український словник з хемії та хемічної технології. /Укл.: М. Ганіткевич, А. Зелізний.— Л., 1993.
31. Русский орфографический словарь. /РАН Ин-т русского языка им. В. Виноградова.— М., 2000.
32. Савченко Л. Практичний російсько-український словник. 3-тє вид.— К., 1924.  33. Савченко Л. Практичний українсько-російський словник. 2-ге вид.— К., 1924. 34. Сучасний російсько-український, українсько-російський словник. / Укл. М.  Зубков. 3-тє вид., випр. і доп.— Х., 2005.
 35. Українська ділова мова. / За ред. М. Гінзбурга.— Х., 2003.
36. Українська мова. Енциклопедія.— К., 2000.
37. Український правопис /АНУ, ін-т мовознавства ім. О. Потебні, ін-т української мови.— К., 2005.
38. Andrusyshen C. Ukrainian-English Dictionary. Toronto.— 1985.