Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
важливими адміністративними й промисловими районами УРСР і РРФСР. Адміністративно Іловайськ підпорядкований Харцизькій міській Раді депутатів трудящих. Територія міста - 10,7 кв. км, населення- 19,7 тис. чоловік.
Сучасний Іловайськ виріс на місці невеликого залізничного роз'їзду № 17 у степу під час будівництва Курсько - Харківсько - Азовської залізниці, рух поїздів на якій (від Харкова до Таганрога) було відкрито 23 грудня 1869 року. Оскільки в цих місцях ділянка залізниці Ханженкове - Таганрог проходила по землях великого поміщика й капіталіста І. Г. Іловайського, то спочатку станція а потім і місто дістали назву від його імені.
До початку 1920 року станція Іловайськ і селище, яке виросло біля неї, входили до складу Троїцько-Харцизького повіту Міуського (з 1888 року - Таганрозького) округу Області Війська Донського.
Інтенсивний розвиток Іловайська почався лише з кінця 80-х рр. XIX ст., після побудови дільниць Харцизьк- Ханженкове-Кринична-Ясинувата, що з'єднали Курсько-Харківсько-Азовську залізницю з Катерининською, внаслідок чого вантажооборот станції значно збільшився. На північ, північний захід і північний схід від неї розташовані райони Донбасу, де у 80-90-х рр. XIX ст. виникали й розвивалися численні вугільні копальні й заводи. Густа мережа залізничних ліній і під'їзних віток до них в районі станцій Кринична-Ханженкове-Харцизьк вливалися в основну магістраль, яка простягалась через станцію Іловайськ на південь.
У 1893 році дільниця Іловайськ - Ханженкове була приєднана до Катерининської магістралі. У 1899 році тут прокладено другі колії, продовжені наступного року на північ до Горлівки, а на південь - до Таганрога. До 1902 року, в зв'язку із збільшенням видобутку кам'яного вугілля, неподалік від станції Іловайськ прокладено одноколійні залізничні лінії на північний схід (Іловайськ - Чистякове - Дебальцеве) і на захід (Іловайськ-Моспине-Доля з відгалуженням на Макіївку і Юзівку). Незабаром обидві ці дільниці стали складовою частиною другої вітки Катерининської залізниці (Довгинцеве-Запоріжжя-Волноваха -Караванна- Іловайськ-Дебальцеве), будівництво якої почалося в 1902 і було завершене в 1905 році.
На початку XX ст. Іловайськ став вузловою станцією, через яку проходила значна кількість составів з вугіллям, хлібом, будівельними матеріалами. Найбільше перевозилося вугілля. В 1902 році на станції почали будувати паровозне депо, а вже через 3 роки сюди перевели з Харцизька частину рухомого складу разом з локомотивами.
Розширення залізничного вузла і збільшення вантажообороту викликали помітний приплив робітників, які прибували сюди з Катеринославщини, Області Війська Донського, з півночі України і центральних губерній Росії. В 1903 році в Іловайську вже проживало 943 чоловіка, з них близько 300 залізничників.
Праця залізничників оплачувалася дуже низько. Так, у 1883 році середня місячна заробітна плата робітників колійної служби становила 14,6 крб., а окремих категорій - ще менше. У майстернях депо робочий день тривав 10 годин. Проте ця норма грубо порушувалася постійними надурочними роботами. А в сторожів, стрілочників, кочегарів і машиністів робочий час взагалі не нормувався, їх чергування тривали іноді цілу добу.
Недодержання елементарних вимог техніки безпеки на транспорті, виснажливі чергування призводили до частих катастроф і аварій та масового травматизму робітників. У 1902 році від нещасних випадків потерпіло 14,07 проц. загальної кількості робітників Катерининської залізниці. Протягом перших 40 років існування Іловайська тут не було лікарні. Навіть на початку XX ст. жителям селища доводилося звертатися за лікарською допомогою у спеціальний санітарний поїзд, який періодично курсував між Харцизьком і Таганрогом.
Діти залізничників відвідували школу на станції Харцизьк і земську школу у Троїцько-Харцизькій слободі, розташовану за 9 верст від Іловайська, бо тут своєї школи не було.
З розширенням залізничного вузла і збільшенням вантажообороту поступово розросталося й селище залізничників. Сімейні робітники селилися у землянках і халупах, одинокі - в дерев'яних бараках-казармах. Забудова була безплановою, хаотичною.
Низька заробітна плата, тяжкі умови праці й побуту, що дедалі погіршувались у зв'язку з економічною кризою, загострювали класову боротьбу. Велику роль у політичному вихованні залізничників відіграла агітаційна й пропагандистська діяльність спочатку місцевого соціал-демократичного гуртка, а потім Донського комітету РСДРП. Навіть начальник Донського жандармського управління у своєму звіті за 1902 рік відзначав, що в результаті соціал-демократичної агітації і пропаганди в Таганрозькому
Іловайськ
Сторінка 1 з 10
Іловайськ - місто районного підпорядкування, великий залізничний вузол. Розташований за 40 км на південний схід від обласного центру - Донецька. Через місто проходить основна залізнична магістраль, що зв'язує його з Сучасний Іловайськ виріс на місці невеликого залізничного роз'їзду № 17 у степу під час будівництва Курсько - Харківсько - Азовської залізниці, рух поїздів на якій (від Харкова до Таганрога) було відкрито 23 грудня 1869 року. Оскільки в цих місцях ділянка залізниці Ханженкове - Таганрог проходила по землях великого поміщика й капіталіста І. Г. Іловайського, то спочатку станція а потім і місто дістали назву від його імені.
До початку 1920 року станція Іловайськ і селище, яке виросло біля неї, входили до складу Троїцько-Харцизького повіту Міуського (з 1888 року - Таганрозького) округу Області Війська Донського.
Інтенсивний розвиток Іловайська почався лише з кінця 80-х рр. XIX ст., після побудови дільниць Харцизьк- Ханженкове-Кринична-Ясинувата, що з'єднали Курсько-Харківсько-Азовську залізницю з Катерининською, внаслідок чого вантажооборот станції значно збільшився. На північ, північний захід і північний схід від неї розташовані райони Донбасу, де у 80-90-х рр. XIX ст. виникали й розвивалися численні вугільні копальні й заводи. Густа мережа залізничних ліній і під'їзних віток до них в районі станцій Кринична-Ханженкове-Харцизьк вливалися в основну магістраль, яка простягалась через станцію Іловайськ на південь.
У 1893 році дільниця Іловайськ - Ханженкове була приєднана до Катерининської магістралі. У 1899 році тут прокладено другі колії, продовжені наступного року на північ до Горлівки, а на південь - до Таганрога. До 1902 року, в зв'язку із збільшенням видобутку кам'яного вугілля, неподалік від станції Іловайськ прокладено одноколійні залізничні лінії на північний схід (Іловайськ - Чистякове - Дебальцеве) і на захід (Іловайськ-Моспине-Доля з відгалуженням на Макіївку і Юзівку). Незабаром обидві ці дільниці стали складовою частиною другої вітки Катерининської залізниці (Довгинцеве-Запоріжжя-Волноваха -Караванна- Іловайськ-Дебальцеве), будівництво якої почалося в 1902 і було завершене в 1905 році.
На початку XX ст. Іловайськ став вузловою станцією, через яку проходила значна кількість составів з вугіллям, хлібом, будівельними матеріалами. Найбільше перевозилося вугілля. В 1902 році на станції почали будувати паровозне депо, а вже через 3 роки сюди перевели з Харцизька частину рухомого складу разом з локомотивами.
Розширення залізничного вузла і збільшення вантажообороту викликали помітний приплив робітників, які прибували сюди з Катеринославщини, Області Війська Донського, з півночі України і центральних губерній Росії. В 1903 році в Іловайську вже проживало 943 чоловіка, з них близько 300 залізничників.
Праця залізничників оплачувалася дуже низько. Так, у 1883 році середня місячна заробітна плата робітників колійної служби становила 14,6 крб., а окремих категорій - ще менше. У майстернях депо робочий день тривав 10 годин. Проте ця норма грубо порушувалася постійними надурочними роботами. А в сторожів, стрілочників, кочегарів і машиністів робочий час взагалі не нормувався, їх чергування тривали іноді цілу добу.
Недодержання елементарних вимог техніки безпеки на транспорті, виснажливі чергування призводили до частих катастроф і аварій та масового травматизму робітників. У 1902 році від нещасних випадків потерпіло 14,07 проц. загальної кількості робітників Катерининської залізниці. Протягом перших 40 років існування Іловайська тут не було лікарні. Навіть на початку XX ст. жителям селища доводилося звертатися за лікарською допомогою у спеціальний санітарний поїзд, який періодично курсував між Харцизьком і Таганрогом.
Діти залізничників відвідували школу на станції Харцизьк і земську школу у Троїцько-Харцизькій слободі, розташовану за 9 верст від Іловайська, бо тут своєї школи не було.
З розширенням залізничного вузла і збільшенням вантажообороту поступово розросталося й селище залізничників. Сімейні робітники селилися у землянках і халупах, одинокі - в дерев'яних бараках-казармах. Забудова була безплановою, хаотичною.
Низька заробітна плата, тяжкі умови праці й побуту, що дедалі погіршувались у зв'язку з економічною кризою, загострювали класову боротьбу. Велику роль у політичному вихованні залізничників відіграла агітаційна й пропагандистська діяльність спочатку місцевого соціал-демократичного гуртка, а потім Донського комітету РСДРП. Навіть начальник Донського жандармського управління у своєму звіті за 1902 рік відзначав, що в результаті соціал-демократичної агітації і пропаганди в Таганрозькому