Сайт села Дубовичі

Перша церковно-приходська школа в селі Дубовичі була відкрита у 1842 році при Дубовицькій церкві Пресвятої Богородиці. У цій школі навчалось 17 дітей заможних селян та козаків. [Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. с. 452]. Приходські школи ставили собі за мету «…безоплатне поширення початкових знань серед людей всіх станів». До них приймали дітей всіх соціальних верств не молодше 8 років, дівчаток – не старше 11 років. Вивчали Закон Божий, 4 перші дії арифметики, навчали читати і писати. [Сумщина в історії України. Навчальний посібник. Суми. «МакДен». 2005. с. 298].

Реформи 60-х років XIX століття сприяли розвитку освіти в Україні. Усі типи початкових шкіл дістали назву початкових народних училищ. Так як значну підтримку шкільній освіті стали надавати земства, то в народі школи і назвали земськими. Земські шкільні комітети покривали 85% шкільного бюджету, сприяли спорудженню нових шкіл, вдосконаленню методики викладання і, водночас із предметами з історії православ’я, Законом Божим, впроваджували історію, математику, географію та інші дисципліни. [Конончук І.М. Історія України від стародавніх часів до Помаранчевої революції. Ніжин. Гідромас. 2005 р. с. 155]. Ось така земська школа в селі Дубовичі і була відкрита у 1879 році. Це була дуже важлива подія для дубовичан.

 

Тепер мали можливість одержати освіту більша частина населення. Першим завідувачем земської школи був Пушенко Федір Іванович (1860–1911), син фельдшера, що належав до інтелігентів-різночинців. Він закінчив Глухівський педагогічний інститут і працював у Дубовичах завідувачем школи з 1895 по 1911 рік. Федір Іванович мав велику пошану  серед населення. [Карабут Ф.П. Історія села Дубовичі. 1967р.].

Великий внесок в освіту дубовичан вклала вчителька Неровня Євдокія Петрівна (1874–1910) походженням з дрібних поміщиків. Вона одночасно працювала з Пушенком Ф.І. і вела клас дівчаток.

 

 

 

 

 

 

 

В ці часи працювала також і вчителька Гусаковська Євгенія Миколаївна (1876-1940). Заслуга її полягла в тому, що вона взяла участь  у формуванні радянської школи і пропрацювала до 1924 року, а потім пішла на заслужений відпочинок.

У 1921 році в селі Дубовичах було відкрито семирічну школу. Першим завідувачем цієї школи був Горох Микола Іванович. У 1924 році завідуючою Дубовицької семирічки було призначено Малахову Зою Іванівну.

В ці роки розпочали свою педагогічну діяльність Дячук Олена Іванівна, 1893 року народження і Осмоловська Ганна Яківна 1895 року народження. Вони працювали в початкових класах з 1926 по 1941 рік і внесли великий внесок у справу навчання та виховання дітей.

 

З 1936 року розпочала свою педагогічну діяльність в Дубовицькій школі Пушенко Катерина Федорівна, народження 1901 року, [донька першого завідувача школи Пушенка Ф.І.]. Вона навчала та виховувала дітей молодших класів протягом 20 років, аж до 1956 року. Катерина Федорівна заслужено користувалась великою шаною серед населення.

 

 

 

 

У 1936 році в Дубовичах було відкрито десятирічку. Середню освіту здобували учні з сіл усієї округи: Білогривого, Землянки, Шевченкового, Тулиголово, Бистрика, Ярославця. Першим директором десятирічки був Кищенко Василь Петрович, народження 1912 року. Василь Петрович пропрацював на педагогічній ниві до середини 70-х років. Як вчитель математики користувався серед учнів та односельчан великою повагою та авторитетом.

Під час німецької окупації школа в селі Дубовичі майже не працювала. [Карабут Ф.П. Історія села Дубовичі. 1967 рік].

У 1943 році Радянська Армія визволила село Дубовичі від німецько-фашистських загарбників. За активною участю громадськості села розпочала свою роботу Дубовицька середня школа. Директором школи було призначено Карабута Федоса Пилиповича. Тяжко було працювати в цей період. Школа працювала в п’ятьох приміщеннях: будинок земської школи в центрі села, будинок з колонами теж в центрі села (зараз на цьому місці знаходиться адмінбудинок), два приміщення у кочубеївському парку (флігель і будинок священика) і перенесений з Карпиківки на вулицю Прасолівка будинок Уманця Сергія Сергійовича. Не вистачало палива, не було освітлення, заняття проводили при каганцях. Але, незважаючи на всі труднощі, вчителі працювали, виконували навчальну програму і належно виховували учнів.

 

 

 

 

 

 

Не краще становище щодо приміщень було і при директору Чалому Павлу Яковичу (1945–1947). Як згадує колишній завуч школи, вчитель російської мови та літератури Лесик Олексій Андрійович: «…перший урок у центрі села, другий – на Прасолівці, а третій у парку. Ось і бігали вчителі з одного приміщення до іншого». (записано із слів Лесика О.А. Гурбою В.Г. у 1980 році).

У 1947 році директором Дубовицької десятирічки було призначено Циганка Михайла Івановича.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За ініціативою директора громадськість села розпочала клопотання перед державою  про будівництво нового приміщення школи. За допомогою звернулись до уславленого партизанського генерала, двічі Героя Радянського Союзу Сидора Артемовича Ковпака, який в цей час працював першим заступником Голови Верховної Ради УРСР. Сидір Артемович не поривав зв’язки з партизанами-ковпаківцями, жителями села Дубовичі, пам’ятав про проведений знаменитий партизанський парад у лютому грізного 1942 року.

Будівництво нової школи було заплановано і розпочато у 1955 році. Влітку 1955 року будівництво школи відвідав С.А. Ковпак. Він порушив питання про доставку матеріалів, внаслідок чого будівництво школи було закінчено восени 1957 року. Разом з будівництвом школи споруджувався і житловий будинок для вчителів на 8 квартир (4 – двохкімнатні, 4 – трикімнатні).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На будівництві школи та вчительського будинку активно працювали вчителі, учні і громадськість села. Нову школу на 400 учнівських місць з 2-х змінним навчанням було урочисто відкрито 7 листопада 1957 року.

 

 

 

У квітні 1959 року було прийнято закон «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в УРСР». Згідно цього закону було здійснено структурну перебудову загальноосвітньої школи. Було запроваджено восьмирічний всеобуч.

В цей час Циганка Михайла Івановича було призначено завідувачем Глухівським РВНО (с. Дубовичі до 1959 року було Глухівського району). Директором школи призначили Федорченка Володимира Івановича (1955–1962). Він разом з завгоспом школи,  колишнім фронтовиком Скоробагатим Миколою Федоровичем і закінчив будівництво нової школи.

 

 

Дубовицька середня школа стала одинадцятирічною. Особлива увага приділялась створенню матеріальної бази для оволодіння учнями шкіл однією з масових професій. З цією метою в Дубовицькій середній школі, як і в інших школах республіки, було запроваджено виробниче навчання, створено учнівську виробничу бригаду сільськогосподарського профілю.

 

У грудні 1962 року було змінено керівництво школи. Замість Федорченка Володимира Івановича, директором школи призначили Анохіна Василя Федоровича, завучем Лесика Олексія Андрійовича.

 

 

За період з 1960 по 1967 рік в школі було проведено багато корисних справ для покращення навчально-виховного процесу. У 1963 році силами учнів під керівництвом вчителя математики Кищенка Василя Петровича було створено математичний кабінет. Кабінет багатий різноманітною наочністю. Переважну більшість навчальних посібників виготовили учні школи.

Цього ж року створено кабінет історії. Макети, малюнки, схеми, стенди виготовляли учні під керівництвом вчителя історії Карабута Федоса Пилиповича.

 

У 1962 році в школі було оформлено Ленінський зал і картинну галерею.

У 1965 році створили кабінет біології, в якому є достатня кількість навчального приладдя, яке використовувалось на уроках біології. (керівник, вчителька біології Сердюк Діна Максимівна).

 

 

 

 

У 1965 році було здійснено два випуски, з 10 і 11 класів, тобто, здійснено перехід на десятирічне навчання.

У 1966 році під керівництвом вчителя фізики Анохіна Василя Федоровича було обладнано кабінет технічних засобів. В кабінеті встановлено кіноапарат, епідіаскоп, фільмоскоп та інші технічні засоби навчання. Учні мають можливість переглядати навчальні кінофільми, малюнки, схеми відповідно навчальної програми.

 

З 1966–1967 навчального року розпочавсь перехід на нові програми (планувалось завершити перехід через 10 років). Було введено два нових курси. У випускному 10 класі – зведений курс філософії, політекономії соціалізму та наукового комунізму, який дістав назву «Суспільствознавство». У 8 класі – курс «Основи Радянської держави і права».

За період з 1950 по 1966 рік (відповідно до архіву школи) Дубовицька середня школа випустила з 8 та 10 класів 928 учнів.(418 з 10-го, 510 з 8-го). У 1965-1966 навчальному році було досягнуто 100% успішності. У 1965 році випускниця 10 класу Биковець Наталія закінчила школу із срібною медаллю, а в 1966 році срібну медаль було вручено Ковальчук Марії.

Традицією школи стали щорічні туристичні екскурсії та походи. Такі походи були здійснені  до міста Кролевець (метал завод), до міста Путивля. Влітку 1966 року було організовано велику екскурсію на пароплаві по річках Десна та Дніпро до міста Канева. В екскурсії взяло участь близько 200 учнів школи. Учні відвідали історичні місця міст Чернігова, Канева, Києва.

У школі організовано роботу різноманітних гуртків, в яких учні мають змогу поповнити свої знання. Це співочий гурток, гурток образотворчого мистецтва, яким керував Горобець Іван Григорович

 

 

 

За його ініціативою при школі створено постійно діючу виставку учнівських малюнків.

Щороку працює в школі гурток крою та шиття, яким керує Лесик Ольга Олександрівна.

 

 

 

 

Під керівництвом вчительки біології Сердюк Діни Максимівни добре обробляються грядки на пришкільній навчально-дослідній ділянці.

 

 

Основний внесок у справу навчання та виховання учнів своєю працею вносить колектив вчителів школи. За хорошу роботу не раз відзначені вчителі: Василенко Парасковія Іванівна, Кищенко Василь Петрович, Карабут Анастасія Петрівна, Крушенівська Єфросинія Іванівна, Гузенко Ольга Василівна, Карабут Федос Пилипович, Іванченко Лідія Іванівна, Заводун Леонтій Якимович.

У 1964 році вчителька Карабут Анастасія Петрівна була нагороджена значком «Відмінник народної освіти України», а в 1966 році таким значком було нагороджено вчителів Кищенка Василя Петровича та Крушенівську Єфросинію Іванівну.

У 1963 році під керівництвом завуча школи Лесика Олексія Андрійовича створено методичний кабінет. В кабінеті зібрана різноманітна методична література. Вчителі мають можливість підвищувати свою педагогічну майстерність. У 1966 році розпочато добудову школи на 6 класних кімнат, фізкультурний зал. По закінченні будівництва було здійснено перехід на однозмінне навчання.

Ось як пише у своїй статті «Село Дубовичі сьогодні» кореспондент газети «Ленінська правда» за 23 жовтня 1962 року Я. Кривко: «За роки Радянської влади сільська школа випустила не одну тисячу чоловік з освітою 7–10 класів. Близько 1500 дубовичан одержали вищу і середню освіту з різного фаху (вчителі, агрономи, лікарі, інженери і техніки, зоотехніки і ветлікарі, юристи, артисти, викладачі музики). Багато місцевих колгоспників набули масових кваліфікацій і стали трактористами, комбайнерами, кіномеханіками. Кілька дубовичан стали кандидатами наук. У місцевій школі більшість вчителів – дубовичан».

 

А це ще один цікавий документ, який характеризує роботу педагогічного колективу Дубовицької середньої школи в 60-і роки.

«В нашій школі більшість учительського колективу – жінки з вищою та середньою освітою. Всі вони одержали спеціальність в роки Радянської влади… З творчим піднесенням трудяться на ниві народної освіти Парасковія Іванівна Василенко, Лідія Іванівна Іванченко, Варвара Семенівна Шуба, Тетяна Петрівна Дячук, Раїса Олександрівна Анохіна, Єфросинія Іванівна Крушенівська, Ольга Олександрівна Лесик, Анастасія Петрівна Карабут. Всі свої знання і вміння, як дорогоцінний скарб, жінки-педагоги передають підростаючому поколінню. Праця вчителя почесна і складна. Пам’ятаючи про це, вчителі докладають всіх зусиль до того, щоб виховати в учнів кращі риси сучасної радянської людини». [С. Білодід «До комунізму» 8 березня 1969 року].

 

 

У 1972 році змінено керівництво школою. На посаду директора школи заступив бувший завідувач Кролевецьким РВНО Оболоник Василь Іванович. В цей час головна увага приділялась розробці та практичній реалізації заходів двох документів партійного та державного рівнів. Це спільна постанова  ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР 1972 року «Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і дальший розвиток загальноосвітньої школи» та 1973 року «Основи законодавства СРСР та союзних республік про народну освіту».

У 70-х роках значно активізувалась навчально-виховна робота, зміцнилась навчально-матеріальна база школи. Особлива увага приділялась питанню вдосконалення виробничого навчання, профорієнтаційної роботи.

З цією метою значно поповнено навчально-матеріальну базу трудового та виробничого навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зокрема, створено нові кабінети: кабінет ручної праці початкових класів, кабінет профорієнтації, який став центром усієї профорієнтаційної роботи, кабінет виробничого навчання по підготовці спеціальності тракторист-машиніст широкого профілю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Плідно запрацювала виробнича бригада, ланка лісівників. Було організовано на високому рівні роботу табору праці та відпочинку «Берізка».

 

 

Систематично і цілеспрямовано проводились зустрічі з ветеранами війни та праці, орденоносцями села, підтримувався тісний зв’язок з керівництвом села та колгоспу. На першому плані у виховній роботі стояла людина Праці, її трудові звитяги, болі, турботи за майбутнє села і сільськогосподарського виробництва. Проведено цілий ряд зустрічей з цілинниками. Ця робота дала плідні результати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Село потребувало молодих робочих рук: механізаторів, тваринників, спеціалістів середньої та вищої керівної ланки. І школа ці потреби кожен рік задовольняла. Щороку значна частина випускників залишалась працювати в селі. Частина випускників була направлена правлінням колгоспу на навчання у вищі та середні спеціальні навчальні заклади. У 1977 році на базі колгоспу ім. К. Маркса було створено комсомольсько-молодіжний загін дівчат-механізаторів «Червона троянда» у складі Яценко Люби, Сущенко Люби та Сердюк Нелі. Цей загін було створено за прикладом комсомольсько-молодіжного загону села Вовна Шосткинського району. Загін «Червона троянда» проіснував недовго.

 

 

 

На 70-і роки припадає один з самих ефективних періодів у навчально-виховній діяльності педагогічного колективу Дубовицької середньої школи. Склалось ядро досвідчених педагогів з педагогічним стажем від 20 до 30 років і більше. В цей час у педколектив вливаються молоді вчителі Харченко Віра Григорівна (вчителька математики), Лисман Валентина Іванівна (вчителька історії та суспільствознавства), Бойчун Михайло Васильович (вчитель фізичної культури). Активізується методична робота. Старші, досвідчені вчителі передають свій досвід молодим. І результати роботи слідуючі. У 1974 році 3 випускниці Дубовицької середньої школи закінчують школу з Золотою медаллю. Це Коломієць Тетяна, Лобода Тетяна, Юрченко Ольга. У 1975 році Золотою медаллю нагороджені Грабчук Наталія і Гузенко Сергій. А ось 1977 рік став на Золоті медалі самим урожайним. З Золотою медаллю школу закінчили: Биковець Антоніна, Блаженно Галина, Грабчук Олександра, Каптан Лідія, Сердюк Ольга.

 

На рубежі 70-80-х років у Дубовицькій середній школі відбувається зміна поколінь учительських кадрів. Із старшого покоління залишаються працювати: Лесик Олексій Андрійович (завуч школи, вчитель російської мови та літератури), Яценко Євгенія Федорівна (вчителька хімії), Харченко Уляна Зіновіївна (вчителька початкових класів), Філюкова Ірина Іванівна (вчителька початкових класів), Кравченко Віра Петрівна (вчителька математики), Горобець Іван Григорович (вчитель музики), Харченко Ольга Семенівна (вчителька укр. мови та літератури), Харченко Віра Григорівна (вчителька математики), Лисман Валентина Іванівна (вчителька історії). Починаючи з 1978 року в педагогічний колектив вливається молоде поповнення: Гурба Віктор Григорович (вчитель історії), Гурба Антоніна Володимирівна, Лесик Тамара Павлівна, Овсієнко Людмила Леонтіївна, Коломієць Ольга Дмитрівна (вчителі почат-кових класів), Гузенко Людмила Григорівна (вчителька укр. мови та літератури), Лецик Ганна Дмитрівна (вчителька рос. мови та літератури), Жолобко Станіслав Іванович (керівник ПВП), Жолобко Людмила Іванівна (вчителька укр. мови та літератури), Оникі-єнко Віктор Борисович (вчитель фізики), Оникієнко Світлана Степанівна (вчителька математики), Гузенко Сергій Михайлович (вчитель географії), Сердюк Олександра Іва-нівна (вчителька математики), Бобровицька Лідія Олексіївна (вчителька рос. мови та літератури), Хвост Ганна Олександрівна (вчителька початкових класів), Хвост Петро Олександрович (вихователь ГПД). Всю методичну роботу і роботу з молодими вчителями очолює досвідчений педагог Лесик Олексій Андрійович.

У 1979 році на зміну директора школи Оболоника Василя Івановича призначено вчителя історії, випускника Чернігівського педагогічного інституту 1978 року Гурбу Віктора Григоровича.

 

Молодий і завзятий педагогічний колектив використовує набутий досвід старших вчителів, вносить у навчально-виховний процес своє, нове. В учнів підвищується інтерес до знань. Значно активізується виховна робота з учнями.

З 1 лютого 1980 року школа здійснює перехід на комплексне навчання та виховання учнів за вивченим і узагальненим досвідом шкіл-комплексів Бєлгородської області Російської Федерації. (Наказ №75 по Дубовицькій середній школі від 1 лютого 1980 року). Крім гуртків, які вели вчителі школи, вихователі ГПД було організовано роботу гуртків від Будинку піонерів, станції юних техніків. Розпочав свою роботу філіал Кролевецької музичної школи (4 класи: клас баяна, бандури, фортепіано та духових інструментів).

Ось як писала газета «Сільські вісті» про роботу музичної школи в Дубовицькій середній школі: «Звичайним явищем стала в наших селах музична освіта. З успіхом оволодівають нею діти трудівників колгоспу
ім.. К.Маркса, що в Кролевецькому районі на Сумщині. В сільській музичній школі хлопчики і дівчатка вчаться грі на баяні, скрипці, фортепіано.

 

 

 

У 1982 році в Дубовицькій середній школі було створено музей бойової та трудової слави села Дубовичі. Музей став і залишається понині центром краєзнавчої роботи, військово-патріотичного виховання, виховання глибокої моральності та поваги до трудових звершень земляків. У джерел створення музею були: Коваль Анатолій Васильович – зам. начальника Київського танкового училища, генерал-майор, випускник Дубовицької школи, Гурба Віктор Григорович – директор школи, вчитель історії, Таморка Петро Ілліч – вчитель виробничого навчання. Ось як писала свої журналістські проби теперішній головний редактор однієї з провідних обласних газет Людмила Говійна (Усик), випускниця Дубовицької школи.

Наша гордість і слава

«Крокую лабіринтами вулиць села. Все близьке, знайоме і таке серцю дороге. Славна Дубовицька земля. Кожний клаптик її зберігає священну пам’ять про мужність і доблесть радянських людей в роки Великої Вітчизняної війни.

Символом невмирущої слави навіки залишаться в пам’яті її подвиги. Нинішнє покоління не забуває про тих, хто відстояв мирне небо і право жити під чистим безхмарним сонцем.

Кожного дня в Дубовицькій середній школі в музеї бойової та трудової слави відбуваються зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни та праці. В музеї зібрані документи й експонати від часів революції до наших днів.

Дивлюсь на одну з фотографій музею. Усміхнені щасливі обличчя. Це люди, удостоєні найвищих нагород Батьківщини. І перед нами постають їх безсонні ночі, напружені трудові дні, хвилювання в битві за хліб, врожай всіх сільськогосподарських культур. Разом відчувається взаємозв’язок поколінь…»

Л. Усик – піонервожата Дубовицької середньої школи. (Газета «Маяк комунізму» 23 лютого 1982 року).

 

 

1986 рік став переломним у житті кожної радянської людини. Розпочалась горбачовська перебудова. Не оминув процес реформування і систему освіти. У 1988 році було прийнято «Основні напрямки реформи загальноосвітньої і професійної школи». В умовах незалежної України кращі ідеї «Основних напрямків» знайшли втілення у новій концепції розвитку народної освіти, що одержала обґрунтування в програмі «Освіта» (Україна XXI століття).

Робота молодого педагогічного колективу дала досить плідні результати у поліпшенні навчально-виховного процесу. У 80-х роках Золоті медалі були вручені таким учням: 1980 – Подорога Тетяна, Тощева Світлана,1981 – Юрченко Галина, Бакіна Світлана, 1985 – Губенко Тетяна, Противень Ірина, 1986 – Власенко Світлана, 1987 – Якушев Сергій. Срібні медалі були вручені: 1986 – Молибога Надія, Сердюк Ніна, Сірик Олена, Сущенко Наталія, 1987 – Противень Людмила, Руденко Наталія, 1988 – Лобода Наталія, Подорога Лариса, Проценко Алла, Скоробагата Лідія, Тимченко Оксана, 1989 – Губенко Оксана, Дубина Юлія, Лобода Ірина, Харченко Тамара.

Звітуючи на сесії сільради, директор школи Гурба В.Г. про роботу педагогічного колективу говорив наступне:

«На кінець 1987–1988 навчального року у школі навчається 187 учнів. З них тільки на «5» – 28 учнів, на «4» і «5» – 56 учнів… Наше невідкладне завдання зробити все необхідне для того, щоб значно підвищити успішність учнів, а це можливо зробити лише при умові, якщо вчитель дає глибокі знання, наполегливо вчить школярів оволодівати знаннями самостійно.

Творчо працює старший вчитель, вчителька історії Валентина Іванівна Лисман. Неодноразові перевірки дирекції школи, РВНО, Облвно, Міністерства освіти УРСР показують, що учні, яких навчає Валентина Іванівна, мають міцні знання з історії. Хороші знання мають учні з математики, яких навчає Харченко Віра Григорівна, фізики, Віктор Борисович Оникієнко. Хороші знання і практичні навички з ПВП показують учні 9-10 класів, яких навчає Станіслав Іванович Жолобко.

Адміністрація приділяє багато уваги підготовці педагогічних кадрів з числа випускників школи. На сьогодні (1988) в педагогічних вузах навчається 9 випускників. В цьому навчальному році За рішенням педагогічної ради направлені на навчання в педвузи 4 випускники нашої школи.

За роки втілення в життя основних напрямів реформи загальноосвітньої школи проведена робота по зміцненню навчально-матеріальної бази школи. Створено необхідні умови для навчання шестиліток. Обладнано клас – ігрова, спальня, спортивний майданчик. Збудовано критий стрілковий тир, збудовано хокейний майданчик. Обладнали та забезпечили всім необхідним кабінети фізики та хімії. Закуплено мікрокалькулятори для вивчення основ інформатики та обчислювальної техніки…»

[Газета «До комунізму» стаття «Перші успіхи перебудови» 15 липня 1988 р. №12].

 

Функціонування любого навчального закладу немислиме без обслуговуючого персоналу. Іменно ця категорія працівників школи забезпечує температурний режим, режим харчування, санітарний стан школи.

Серед працівників обслуговуючого персоналу Дубовицької середньої школи слід відзначити перш за все колишнього завгоспа школи Скоробагатого Миколу Федоровича, який віддав школі більше 30 років свого трудового життя. У прибиральниць службових приміщень Сердюк Галини Іванівни та Фесенко Надії Ларіонівни у трудовій книжці зроблені всього два записи. Прийнята на роботу і звільнена у зв’язку з виходом на заслужений відпочинок. Більше 30 років трудового життя віддали школі Противень Іван Олексійович, який працював конюхом, Заводун Афанасій Якимович – бувший слюсар-кочегар.

 

 

1 вересня 1989 року на посаду директора Дубовицької середньої школи було призначено Бобровицьку Лідію Олексіївну, яка обіймає цю посаду й понині.

 

 

 

Наприкінці 80-х – на початку 2000-х років педагогічний колектив Дубовицької загальноосвітньої школи I-III ступенів поповнився молодими вчительськими кадрами. Це Олійник Микола Іванович – вчитель трудового навчання, Оболоник Тетяна Миколаївна – вчителька зарубіжної літератури, Пархомець Наталія Григорівна – вчителька початкових класів, Подорога Тамара Анатоліївна – вчителька музики та образотворчого мистецтва, Подорога Галина Михайлівна – вчителька англійської мови, Лобода Алла Іванівна – вчителька біології та хімії, Юрченко Олена Петрівна – психолог, Дорогий Микола Олегович – вчитель фізичної культури, Жарук Ігор Васильович – вчитель інформатики. Відрадно те, що переважна більшість молодих вчителів – випускники Дубовицької загальноосвітньої школи.

Дубовицька середня школа стала стартом багатьом вчителям, які розпочинали свою трудову діяльність у її стінах. Так, Лецик Ганна Дмитрівна тривалий час працювала директором Мутинської та Кролевецької ЗОШ №4, в даний час очолює районний методичний кабінет і районний комітет профспілки працівників освіти. Оникієнко Віктор Борисович працює на посаді замісника голови Кролевецької райдержадміністрації, Оникієнко Світлана Степанівна – директор Кролевецької ЗОШ №3, Масалига Валентина Миколаївна працює в бізнесі, Токовчук Оксана Анатоліївна – вчителька історії однієї з спеціалізованих шкіл міста Києва, Дрига Тетяна Василівна – працює в обласному відділі освіти.

 

 

З 1992 по 1996 рік директором Дубовицької школи працювала Харченко Віра Григорівна. У 90-х на початку 2000-х років результативно працював педагогічний колектив школи. Із Золотою медаллю школу закінчили: 1993 – Сірик Олександр, Тимченко Світлана, 1995 – Харченко Тамара, 1999 – Бобровицька Юлія, 2000 – Юрченко Олена. Із Срібною медаллю: 1990 – Ковальчук Галина, прилуцька Олена, Харченко Володимир, 1991 – Блаженно Людмила, 1992 – Проценко Олександр, Скоробагатий В’ячеслав, 1999 – Кравченко Наталія, 2002 – Петрусенко Вікторія, 2003 – Овсієнко Олександр.

За 50 років функціонування школи багато вчителів стали справжніми майстрами педагогічної праці. Вчителі школи нагороджені Почесними Грамотами Міністерства Освіти, обласного відділу освіти, районного відділу освіти, райдержадміністрації. Серед нагороджених  значком «Відмінник народної освіти УРСР» – Карабут Анастасія Петрівна, Кищенко Василь Петрович, Крушенівська Єфросинія Іванівна, Лесик Олексій Андрійович, Харченко Віра Григорівна, Гурба Віктор Григорович, значком «Відмінник освіти України» – Гурба Віктор Григорович. Присвоєно звання «Старший учитель» – Лисман Валентина Іванівна, Гурба Віктор Григорович, Жолобко Станіслав Іванович. Звання «Вихователь методист» – Лесик Тамара Павлівна. Звання «Вчитель-методист» – Гурба Віктор Григорович.

 

 

 

 

 

 

 

1974 рік

Коломієць Тетяна

Лобода Тетяна

Юрченко Ольга

1975 рік

Грабчук Наталія

Гузенко Сергій

1977 рік

Биковець Антоніна

Блаженно Галина

Грабчук Олександра

Каптан Лідія

Сердюк Ольга

1978 рік

Юрченко Тетяна

1980 рік

Подорога Тетяна

Тощева Світлана

1981 рік

Юрченко Галина

Бакіна Світлана

1985 рік

Губенко Тетяна

Противень Ірина

1986 рік

Власенко Світлана

1987 рік

Якушев Сергій

1993 рік

Сірик Олександр

Тимченко Світлана

1995 рік

Харченко Тамара

1999 рік

Бобровицька Юлія

2000 рік

Юрченко Олена

1965 рік

Биковець Наталія

1966 рік

Ковальчук Марія

1986 рік

Молибога Надія

Сердюк Ніна

Сірик Олена

Сущенко Наталія

1987 рік

Противень Людмила

Руденко Наталія

1988 рік

Лобода Наталія

Подорога Лариса

Проценко Алла

Скоробагата Лідія

Тимченко Оксана

1989 рік

Губенко Оксана

Дубина Юлія

Лобода Ірина

Харченко Тамара

1990 рік

Ковальчук Галина

Прилуцька Олена

Харченко Володимир

1991 рік

Блаженно Людмила

1992 рік

Проценко Олександр

Скоробагатий В’ячеслав

Усик Оксана

1999 рік

Кравченко Наталія

2002 рік

Петрусенко Вікторія

2003 рік

Овсієнко Олександр