8 января — сегодня День памяти Новгородского геноцида. В этот день 446 лет назад банды московитских оккупантов под руководством Ивана IV "Грозного" вторглись в Великий Новгород и устроили в нём погром. Более месяца (до 13 февраля) опричники убивали и грабили русских предков.
У керівних органах Євросоюзу серйозно занепокоєні тим, що країни Центрально-Східної Європи намагаються зберегти суверенітет і, не приймаючи сучасних "європейських цінностей", плекають власну національну і християнську ідентичність.
Протягом тривалого часу об'єктом для атак євробюрократів була Угорщина. Зараз поступово увага Брюсселю переходить до Польщі, уряд якої почав проводити помірковану, однак послідовну консервативну політику.
Політика нового уряду Польщі є більшим викликом для Європейського Союзу, ніж дії уряду Угорщини. Про це заявив голова комітету із закордонних справ Європарламенту Ельмар Брок, повідомляє Правий Сектор.
Прем'єром Арсенієм Яценюком був підписаний так званий “План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року”, який, зокрема, передбачає, легалізацію “одностатевих шлюбів” під виглядом “партнерств”.
Цей черговий крок по нав'язуванню Україні гомодиктатури передбачається пунктом 6-м 105-го розділу урядового “Плану”.
Крім того “План” передбачає введення за “дискримінацію” сексуальних збоченців адміністративної відповідальності, а також виділення державних коштів на здійснення пропаганди гендерної ідеології (пункти 1-2 105-го розділу та пункти 3-4 103-го розділу).
Грядёт 2016-й, високосный. Лишний день в году – это плюс или минус? Дополнительные 24 часа чего-то светлого и доброго, недополученного за предыдущие 4 года? Или еще целые сутки беспредела, беспросвета, безнадёги? Судя по тому, что в нашей стране проживает 90% «оптимистов», которые – как атланты небо – упорно держат рейтинг «на ватных плечах», всем нам предстоят еще не одни сутки-недели-месяцы «затягивания поясов».
Сразу сделаем несколько оговорок: к российским информационным мероприятиям, которые ведутся в Украине, мы относим весь спектр коммуникативного влияния, который применяет Россия. Наша цель – оценить общую картину российской информационной войны, которая ведется в рамках оккупации территорий Донбасса, а также информационной экспансии России в Европе.
Начнем с боевого обеспечения российско-террористических войск на Донбассе:
Ніколи не розумів тих людей, які бояться літати літаками, віддаючи перевагу наземному виду транспорту. Адже це і зручніше, і безпечніше, і швидше, і… дешевше.
Саме так, лоу-кости Київ-Москва обходяться дешевше, ніж потяг чи автобус. Тому літаки завжди майже повністю заповнені людьми, а потяги їздять порожняками. Мені лишень не зрозуміло, навіщо катати десятки вагонів, в яких перевозити по одному пасажиру?... Ну добре, я гіперболізую. У моєму вагоні пасажирів було вдвічі більше, тобто… два.
А ще, від польоту можна отримати суттєве естетичне задоволення. При чому, в будь-якому разі. Вночі ти насолоджуєшся вогнями зменшеного міста, вдень – білосніжними хмаринками та неймовірними краєвидами, які, щоправда, дещо псують гори сміття, яке люди не вважають за потрібне прибрати, а природа ще не встигла сховати за зеленими заростями.
Если когда-нибудь состоится суд над Российской империей, то главными обвинителями, кроме историков, должны быть этнологи, которые расскажут суду о том, сколько народов исчезли за время правления русских царей и большевистских вождей. 13 народов уже исчезли с этнографической карты России, еще несколько десятков – на грани исчезновения. Империи нужна была земля, чтобы утешить свое самолюбие, а российским царям нужны были новые поданные – послушные, не злобливые и готовые стать «единой семьей». На самом же деле они должны были стать, вопреки их желанию, будущими россиянами: официальная российская историография основательно подчищена для любопытствующих, в учебниках вы не найдете информацию, например, о 150-летней русско-чукотской войне или многолетнем сопротивлении народов Южной Сибири — хакасов, тувинцев, бурятов.
Американская администрация, похоже, не имеет общего мнения относительно Владимира Путина. Одни воспринимают его как решительного вождя России, с которым стоит сотрудничать. А другие видят в нем угрозу, однако такого рода, которую достаточно проигнорировать, чтобы она, в конечном итоге, рассеялась сама собой. Ни один лагерь победить не может, что приводит в результате к политическому параличу, который вряд ли удастся преодолеть, пока Овальный кабинет не займет следующий президент.
Сьогодні шоста річниця від дня створення Українського національного союзу. У 2009 році в Україні були спокій і тиша. «Помаранчева» влада вбила надії на зміни і «упевнила» у вічній безперспективності та стабільності. Для більшості населення ця ілюзорна стабільність була такою, що «в найближчі декілька віків можна особливо не перейматися»: чиновники все одно будуть красти та принаймні простому люду буде спокійно житися. Створивши Організацію, ми відкрито заявили про ті загрози які чекають на України. Ми сказали, що вся ця стабільність удавана і відбудуться великі зміни (й здебільшого не на краще). Й у своїх пересторогах ми лише у другу чергу спиралися на аналітику та на макроекономічні прогнози; першою причину нашої перестороги була повна деградація владної верхівки (ще й на фоні зовнішньої політики наших сусідів). Коли ми заявили про небезпеку, яка чекає на Україну і вказали на те звідки йде ця небезпека, нас одразу охрестили націоналістами і радикалами. Коли ми відкрито вказали на РФ як на головну загрозу і що першого удару треба чекати саме в Криму, це було сприйняте з посмішкою.
Россия, как преемница СССР, унаследовала от советского прошлого не только ядерное оружие и военно-научный потенциал, но и методы советской пропаганды, о чем мы ранее уже .
Практически все свои решения Кремль сопровождает информационными мероприятиями с целью создания необходимых условий для их реализации. Пропаганда внутри страны для Кремля стала практикой, которая приносит свои плоды.
Так, в сегодняшней ситуации Россия проводит сирийскую военную кампанию в рамках заявленной борьбы с терроризмом. Одним из методов информационного сопровождения войны России против ИГИЛ стало. Причем такой информационный повод эксплуатируется настолько часто, что это стало привычным для обывателя. Ранее мы сообщали о том, что Кремль практически постоянно использует повод для .
