МАР’ЯНІВСЬКА КУЛЬТУРА — археол. к-ра, виділена М.Рудинським у 1930-ті рр. У 2-й чв. 2 тис. до н. е. дістала поширення в Поліссі та на пн. лісостепу поміж Десною (прит. Дніпра) та Середнім Доном. М.к. сформувалася на основі неолiтичної ямково-гребінцевої кераміки культури, можливо, за участі середньодніпровської культури. У межах України найяскравіші пам’ятки вивчені на Десні та Сеймі (прит. Десни, бас. Дніпра; Волинцеве, Мар’янівка, Мізин). Поселення відкритого типу, розташовані в заплавах річок на дюнних підвищеннях. Житла становили невеликі напівземлянки, але відомі й наземні конструкції. Поховальний обряд не відомий. Кераміка вироблялася з глини з домішкою піску, орнаментувалася ямковими вдавленнями та відбитками гусеничного штампу. Знаряддя праці, в основному, з кістки, кварциту, металеві знаряддя майже відсутні. На основі М.к. у 13—12 ст. до н. е. формується бондарихiнська культура. В етнічному відношенні носiї М.к., можливо, пов’язані з праугро-фінами чи, за ін. версією, з прабалтами (див. Балти).