НА­РОД­НА РА­ДА ЗА­КАР­ПАТ­СЬ­КОЇ УК­РА­Ї­НИ (НРЗУ) — ви­щий ор­ган держ. влади, вста­но­вленої в Закарпатті пі­сля визво­лення краю Чер­во­ною ар­мі­єю (див. Радянська ар­мія) від угор. окупа­ції в жовтні 1944. Обра­на на 1-му з’їзді нар. к-тів Закарпат. Укра­ї­ни 26 ли­стопа­да 1944 у скла­ді 17-ти ос­іб. Голо­вою НРЗУ, місцем пе­ре­бу­вання якої стало м. Ужгород, об­ра­но 1-го се­крета­ря ство­ре­ної на­пе­ре­додні (19 ли­стопа­да) Кому­ніст. партії Закарпат. Укра­ї­ни І.Туря­ницю, йо­го за­ступ­ни­ка­ми — П.Лінту­ра і П.Сову. Діяль­ність НРЗУ бу­ла підпо­рядко­ва­на здійснен­ню рі­шення 1-го з’їзду нар. к-тів про «возз’єднання» Закарпатсь­кої Укра­ї­ни з рад. Укра­ї­ною в скла­ді СРСР і ре­алі­зо­ву­ва­ла­ся під кер-вом (контролем) Кому­ніст. партії Закарпат. Укра­ї­ни че­рез ви­дання де­кретів та по­станов т. зв. пе­ре­хідно­го пе­ріоду, спря­мо­ва­них на ра­дя­ні­за­цію краю. У де­креті № 2 бу­ло вказа­но, що уря­до­вим ор­га­ном НРЗУ є «Вісник Народної ра­ди Закарпатсь­кої Укра­ї­ни» та газ. «Закарпатсь­ка Укра­ї­на».

Одним із перших де­кретів НРЗУ від 18 груд­ня 1944 бу­ло ство­ре­но Спец. суд та слідчу ко­мі­сію для розгля­ду справ тих, хто спі­вробітни­чав зі старим ре­жи­мом, та ін. во­ро­гів рад. влади. Як  складові но­во­го по­літ. ре­жи­му  бу­ло ство­ре­но проку­ра­ту­ру, ор­га­ни безпе­ки й нар. мі­лі­ції, нар. дружи­ни та ін. місц. ор­га­ни, що стали до­по­міжною ланкою рад. ре­пресивної си­стеми. Згі­дно з де­кретом від 9 січня 1945 вся повно­та влади в Закарпат. Укра­ї­ні на­ле­жа­ла на­ро­до­ві і здійсню­ва­ла­ся че­рез об­ра­ні ним пред­став­ниць­кі ор­га­ни — на­родні ко­мі­те­ти на місцях і Нар. ра­ду в центрі. Остан­ній на­ле­жа­ло право контролю за діяль­ні­стю місц. ор­га­нів держ. влади і в ра­зі необхідно­сті приз­на­ча­ти їхні пе­ре­ви­бо­ри. До компе­тенції НРЗУ як єди­но­го за­ко­но­давчо­го й ви­що­го ви­ко­навчо­го ор­га­ну влади Закарпат. Укра­ї­ни на­ле­жа­ло кер-во всім екон., по­літ. і культ. життям краю, для чо­го бу­ло утво­ре­но ви­ко­навчо-розпо­рядчий ор­ган — уряд Закарпат. Укра­ї­ни в скла­ді прези­дії та її упов­но­ва­же­них і відпо­відні упра­вління, відді­ли, бю­ро. Зокрема, упро­довж 1944—45 во­на де­крету­ва­ла на­ціона­лі­за­цію зе­млі, фабрик, за­во­дів, шахт, банків, транспорту, за­со­бів зв’язку й оголо­си­ла їх нар. влас­ні­стю: уже до кінця 1945 в Закарпатті бу­ло на­ціона­лі­зо­ва­но 276 пром. підпр-в. Більш трива­лим вия­вився процес ко­лекти­ві­за­ції сільсь­ко­го госпо­дарства: він за­вершився ли­ше в се­ред. 1950, ко­ли в краї бу­ло ство­ре­но 546 колгоспів, на част­ку яких припа­да­ло майже 97 % ус­іх госп-в та ор­них зе­мель. Були здійснені пе­ре­творення со­ціаліст. ха­ракте­ру і в га­лу­зі нар. ос­ві­ти, к-ри, охоро­ни здоров’я то­що. У січні 1945, напр., НРЗУ прий­ня­ла де­крет «Про віль­ну змі­ну ре­лі­гії», яким фактично бу­ло за­по­чатко­ва­но го­ніння на греко-ка­тол. церкву, до якої на­ле­жа­ли по­над 60 % ві­рую­чо­го на­се­лення краю: ре­є­стра­ція її об­щин об­ме­жу­ва­ла­ся, згодом повні­стю припи­ни­ла­ся і, на­решті, у лю­то­му 1949 унійну ві­ру оголо­си­ли по­за зако­ном. Ін. де­кретом церква відді­ле­на від держа­ви, а школа — від церкви. Уже в 1945 в краї прац­юва­ли 500 по­чатко­вих і 30 се­редніх шкіл, 6 г-зій, а в жовтні був відкритий Ужгородський держ. ун-т з 4 ф-та­ми. Нав­чання повсю­ди ве­ло­ся укр. мо­вою, але вивчення рос. мо­ви бу­ло обов’язко­вим. Адм. шля­хом бу­ло ви­рі­ше­но й складне пи­тання про нац. на­лежність ко­рінно­го на­се­лення Закарпаття: спочатку спеціальним указом бу­ло забо­ро­не­но офі­ційно вжива­ти істор. са­мо­назву «русини», а у ви­да­них у зв’язку з пе­ре­пи­сом на­се­лення 1946 за­карпатцям паспортах у графі «на­ціональ­ність» з’явився за­пис «ук­ра­ї­нець». Здійснені 1944—45 НРЗУ за ак­тивної підтрим­ки парт. ор­га­нів і воєнної ад­мі­ні­стра­ції СРСР пе­ре­творення  сприя­ли ра­дя­ні­за­ції краю і за­верши­ли­ся йо­го повним інте­груванням у то­та­лі­тарно-ко­му­ніст. структу­ру та сталінську си­стему СРСР. Пі­сля ра­ти­фі­ка­ції ра­дянсько-че­хо­словац. до­го­во­ру 1945 про «возз’єднання Закарпат­ської Укра­ї­ни з радянською Ук­ра­ї­ною в скла­ді СРСР» і ство­рення 22 січня 1946 Закарпат­ської обла­сті НРЗУ, ви­ко­навши  свої завдання, пе­ре­стала існу­ва­ти.