ЗЕМСЬКІ ПОВИННОСТІ — система місц. оподаткування в Рос. д-ві, згодом — Російській імперії. Існували від 15 ст. до 1917. До поч. 19 ст. З.п. законодавчо не регулювалися. Згодом 1825, 1843, 1848 з метою їх упорядкування було засновано кілька спец. к-тів; 1834 та 1835 встановлено нові повинності на утворення допоміжного капіталу й утримання земської поліції. Зведення законів про З.п. під назвою «Статут про земські повинності» було видрукувано в 4-му т. Зводу законів Російської імперії (1832). Невпорядкованість системи повинностей надавала губернській владі широкі можливості для зловживань. Нові правила, або Статут про З.п., були затверджені 13 черв. 1851 і відрізнялися від попередніх конкретизацією. Згідно із цим Статутом, З.п. поділялися на заг., тобто держ., призначенням яких було задоволення заг. потреб імперії, та місц. — для покриття потреб губерній або ч. нас. чи певного стану (дворянства). З.п. накладалися в грошовій і натуральній формах. Грошовими повинностями обкладалося нерухоме майно, документи на право торгівлі, проїзд по земських шляхах. Грошові надходження від повинностей йшли на утримання поліцейських і суд. органів, адм. та земських установ, шкіл, лікарень, пожежної служби. До складу натуральних держ. З.п. належали буд-во й утримання торг., поштових і воєн. шляхів, супроводження арештантів, надання квартир службовцям місц. поліції, війську тощо. Осн. категорією нас., яка обкладалася натуральними повинностями, були селяни.

Скасування кріпацтва (див. Селянська реформа 1861) зумовило перегляд правил про З.п. З утворенням земств (1864) більша ч. З.п., зокрема тих, що належали до категорії губернських повинностей за Статутом 1851, перейшла у відання земських установ (див. Земські управи). Т. зв. держ. повинності залишилися в компетенції губернаторів та спец. «присутствій». Тобто фактично система управління З.п. стала частково децентралізованою: поряд із старою — централізованою — почала діяти і нова, що була заснована на засадах самоврядування.