Сьогодні 12 окремий мотопіхотний батальйон (раніше - 12 батальйон територіальної оборони) відзначає другу річницю від дня створення.
Рішення на державному рівні про створення батальйону, як і інших БТрО, прийнято 19 березня 2014 року. Двадцятого березня було сформовано організаційне ядро із п'яти офіцерів - Микита, Смирнов (начштабу), Жиронкін (заступник з бойової підготовки), Сасацян ("зампотилу"), Майборода ("зампотех"), призначений перший комбат - Андрій Микита.
Дев'ятого травня 12 БТрО почав вперше у своїй історії збиратися для бойового злагоджування у Навчальному центрі Десна, Чернігівщина. Хоча у першій хвилі часткової мобілізації добровольців було чимало, але формування київського батальйону тероборони йшло не зовсім гладко. Адже в першу чергу військкомати отримували і виконували рознарядку на доукомплектування кадрованих військових частин. А у третій хвилі, після боїв літа 2014 року, на доукомплектацію після понесених втрат. Заважали також формальні обмеження на військово-облікові спеціальності, вік призовників тощо. У тому числі й щоб відкрити можливість послужити народу України для офіцерів-добровольців, у 12 БТрО у єдиному в Збройних силах України серед "територіалів" було створено відділення спецпризначення, яке повністю складалося з добровольців.
Від середини червня і до початку грудня 2014 року батальйон виконував завдання на північ від Луганська. Починаючи від прикордонних сіл, від кварталів Червоний Яр та Вергунський ро'їзд Жовтневого району міста Луганськ, села Весела Гора у 4 км від Луганська влітку, до Лисичанська - с.Гірське у листопаді 2014. З кінця січня 2015 - у районі Новоайдара, у Станиці Луганській та у Донецькій області (район Дебальцевого, Бахмута, Соледара). Зараз батальйон разом з артилеристами розкиданий по усьому по умовному Сектору "С" Слов'янськ - від завдань у тилу сектору до передових позицій у районах Зайцевого, Світлодара. Якою буде доля батальйону як структурної одиниці війська та інших колись "територіалів" - цікаве питання, але сьогодні не про те.
2014 рік 12 батальйону - це бойові завдання у визначених районах з 1 танковою, 30 механізованою, 26 артилерійською, 24 механізованою, 80 аеромобільною бригадами, 27 полком реактивної артилерії, 24 Луганським БТрО ЗСУ "Айдар", 13 Чернігівським БТрО, 3 Львівським БТрО, 6 Тернопільським БТрО, Миколаївським, Луганським, Київським полками патрульної служби спецпризначення МВС.
З жовтня 2014 батальйон перебуває у підпорядкуванні командира 26 окремої артилерійської бригади Бердичівської, що зумовило перебування на першій після 5,5 місяців служби у зоні ведення бойових дій зимовій ротації саме у Бердичеві.
За перші два роки війни у батальйону 14 загиблих. Тут нема поділу на втрати бойові і небойові. За підсумками першого, найскладнішого для батальйону року війни, кожен десятий боєць отримав поранення, травму чи контузію під час виконання службових обов'язків.
Семеро бійців відзначені державними нагородами - орденами України посмертно. Назагал складається враження, що держава скупа до своїх захисників на нагороди і з натугою та бюрократичним скрипом надає хоча б ті заохочення, які сама ініціювала. Але ж ми не за медалями йшли на війну, правда ж?
По третю хвилю включно батальйон формувався через київські військкомати з військовозобов'язаних-киян. Вже у третій хвилі з'явилися бійці з інших регіонів - з Житомирщини, Херсонщини, Хмельниччини. Та й самі кияни на службі в 12 БТрО були уособленням усієї географії нашої країни - від Закарпаття і Тернопільщини, до Луганщини і Запоріжжя. Батальйон одним з перших почав серйозну боротьбу з пиятикою та дисциплінарними порушеннями і зараз у своєму секторі є одним з кращих у цьому сенсі.
Частина бійців батальйону продовжила службу у 12 батальйоні після дембеля ще на рік або уклала короткотерміновий контракт.
Увесь український народ представлений у батальйоні - від телеоператорів та перекладачів без досвіду військової служби, до бійців з досвідом Афганістану, Карабаху, Фергани. Від бійців - у цивільному житті кандидатів наук і поварів найпрестижніших готелів, до ІТшників і водіїв. Все робилося на війні своїми руками і у все вкладалася душа. Війна 12 батальйону ще не розказана. І не завершена.
Спасибі побратимам. Спасибі рідним, друзям, землякам і усім-усім, хто нас підтримував з "гражданки"!
Вічна пам'ять загиблим патріотам!
На фото - ротація, повторний стройовий огляд у Десні, 21 січня 2015. "Показуха". коротше ;)
Тоді батальйон пройшов освячення. Більш повним складом ми до кінця першого року служби 1 - 3 хвиль мобілізації не стояли.
Спасибі за фото і за допомогу Євгену Жовтяку, Аліні Мельник. Спасибі усім доброчинцям і волонтерам!
Бійці 2 роти 12 батальйону і волонтер на опорному пункті біля с. Весела Гора, липень 2014.
2 РО (3 МПР) хто не зміг бути у Бахмуті сьогодні, приходьте на зустріч 7 травня у визначену піццерію! :)
Володимир КУХАР, ст. л-нт, заступник командира роти, заступник командира батальйону (січень - квітень 2015), 12 батальйон 2014-2015.
