ГЕТЬМАНСЬКА ДЕРЖАВА 1918

Українська Держава, Гетьманат — назва д-ви за гетьмана П. Скоропадського. Існувала з 29.IV 1918 по 14.XII 1918. Проголошена після держ. перевороту, здійсненого П. Скоропадським при підтримці нім. військ, частин. Новий режим усунув від влади Центр. Раду. Територія Г. д. 1918 майже збігалася з кордонами УНР. Але намічалися певні зміни в її адм.-тер. поділі. До 12 повітів Волин. губернії передбачалося долучити ще 8 — Мінський (Мінської губ.), Брест-Литовський та Коб-

ринський (Гродненської), Томашівський, Замостський, Грубешівський, Володавський та Більський повіти (Холмської губ.). Мо-зирський і Речицький повіти (Мінської губ.) планувалося додати до 12 повітів Київщини. У Чернігів, губ. замість 15 повітів передбачалося створити 18 за рахунок приєднання Гомельського повіту (Могильов, губ.) та Путивльського і Рильського (Курської). Найбільше нових земель мало поповнити Харків, губернію. До її 11 повітів додавалося ще

11 нових: Суджанський, Грайворонський, Білгородський, Корочанський, Новоосколь-ський та Обоянський (Курщина), Валуй-ківський, Бирючинський, Богучарський та Острогозький (Вороніжчина) і Донецька округа Області Війська Донського. Таганрозька округа Області Війська Донського мала увійти до Катериносл. губернії, Ізмаїльський, Бендерський та Акерманський повіти Бессараб. губ. — долучитися до 6 повітів Херсонщини; Хотинський, Сорокський, Оргієв-ський, Бельцський повіти (тієї ж губ.) — до

12 повітів Поділля. Тим часом Таврійська губ. фактично зменшувалася з 8 до 3 повітів: вилучалися Євпаторійський, Сімферопольський, Ялтинський, Перекопський і Феодо-сійський повіти. При цьому питання щодо включення усієї Таврійської губ. до Г. д. 1918 через складну політ, ситуацію залишалося відкритим. Водночас гетьман офіційно зрікався значної частини заселеної українцями Донської області на користь Росії.

За формою правління Г. д. 1918 була бурж.-поміщ. монархією з диктаторськими повноваженнями гетьмана. Він сам визначав свою компетенцію як верх, правителя, затверджував закони, призначав склад уряду (Ради міністрів) і Генерального суду (Державного сенату), одноосібно керував зовнішньополіт. і військ, справами, вирішував питання помилування тощо. На випадок смерті, тяжкої хвороби чи тривалого перебування гетьмана за межами України утворювався тріумвірат — колегія верх, правителів д-ви, одного з яких заздалегідь призначав сам гетьман, другого — обирав Держ. сенат, а третього — Рада міністрів. Уряд визначав напрями своєї діяльності за рос. зразками, здійснював галузеве держ. управління під контролем гетьмана. Використовувалися суд. система і законодавство Рос. імперії. Поліційні і жандарм, функції виконував Департамент державної варти, а судові — Генеральний суд (Державний сенат).

Г. д. 1918, не проіснувавши й року, розвалилася внаслідок збройної боротьби укр. народу проти гетьманського режиму і поразки Четверного союзу у 1-й світовій війні. Сам же П. Скоропадський знайшов притулок у Німеччині.

Літ.: Мироненко О. М. Верх, управління Укр. д-вою. В кн.: Правова д-ва: Щорічник наук, праць, в. 6. К., 1995; Скоропадський П. Спогади. Кін. 1917 —груд. 1918. К.Філадельфія, 1996; Рум'янцев В. О. Українська державність 1918-1922 рр. X., 1996. О. М. Мироненко.