КОРСУНСЬКА БИТВА 1648. Після перемоги в Жовтоводській битві 1648 військо гетьмана Б.Хмельницького (бл. 14—15 тис. осіб) разом з татарами Тугай-бея (бл. 6 тис. осіб) вирушило проти війська гетьмана великого коронного М.Потоцького (12—14 тис. осіб разом зі слугами при 12 гарматах), що 22 (12) трав. зупинилося неподалік Корсуня (нині м. Корсунь-Шевченківський) на березі р. Рось (прит. Дніпра), очікуючи на можливий підхід надвірного війська кн. Я.Вишневецького Б.Хмельницький і Тугай-бей 25 (15) трав. почали переправу через р. Рось. Тоді М.Потоцький наказав спалити Корсунь і посилив оборону табору. Щоб спонукати поляків до відступу й атакувати їх на марші, Б.Хмельницький дезінформував польс. командування про чисельність укр. і татар. вояків і почав удавати, що готується до ген. штурму. Водночас він наказав перекопати за 8 км від Корсуня тракт на м. Богуслав, а також обхідну дорогу до Богуслава через м-ко Стеблів у балці Горохова Діброва.
На світанку 26 (16) трав. військо М.Потоцького під захистом табору з 8 рядів возів (завширшки 90 м і завдовжки 1—1,7 км; див. Ваґенбург) почало відступ. Українці й татари спочатку його пропустили, а потім почали переслідувати. М.Потоцький звернув на обхідний шлях через Стеблів. Коли його табір спускався по схилу перекопаної Горохової Діброви, вояки М.Кривоноса із засідки відкрили по ньому гарматний і рушничний вогонь. Водночас ззаду і з боків напали підрозділи гетьмана Б.Хмельницького та Тугай-бея. Табір був розірваний у 3-х місцях. У жорстокому бою більшість жовнірів або полягли, або потрапили до полону. Серед бранців опинилися і М.Потоцький, і гетьман польний коронний М.Калиновський.